Постанова

від 10.07.2012 по справі 5015/7214/11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5015/7214/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддіКоваленко С.С. (доповідач), суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. розглянувши касаційну скаргу прокуратури Львівської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2012р. у справі№ 5015/7214/11 господарського суду Львівської області за позовомпрокурора Шевченківського району міста Львова в інтересах держави в особі ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" доПриспільської сільської ради простягнення 160641,95 грн. За участю представників сторін

від позивача не з'явилися,

від відповідача ОСОБА_4 дов.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.02.2012 року у справі № 5015/7214/11 (суддя Ділай У.І.) частково задоволено позов прокурора Шевченківського району м. Львова заявлений в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», стягнуто з Присліпської сільської ради на користь позивача 107403,60 грн. основного боргу, 22554,76 грн. інфляційних втрат та 7 388,78 грн. -3% річних, всього 137347,14 грн. за виконані підрядні роботи по будівництву розподільчого газопроводу в с. Присліп.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року у справі № 5015/7214/11 (судді Юркевич М.В., Желік М.Б., Малех І.Б.) рішення господарського суду Київської області від 29.02.2012 року скасовано, позов прокурора Шевченківського району м. Львова залишено без розгляду.

Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ппрокуратура Львівської області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, звертаючись в даній справі з позовом в інтересах держави в особі ПАТ «Львівгаз», прокурор у своїй позовній заяві, визначаючи і обґрунтовуючи, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, посилався зокрема на те, що держава володіє часткою ПАТ «Львівгаз», яке створене відповідно до Державного комітету по нафті та газу від 11.03.1994 р. шляхом перетворення з державного підприємства. Крім того, прокурор вказував, що позивач несе великі збитки за несвоєчасну сплату відповідачем послуг, а відповідно не може забезпечувати своєчасну сплату податків, внесків до цільових фондів, а також виплати заробітної плати, що завдає значної шкоди інтересам держави.

З огляду на приписи приписів ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999, № 3-рп/99 "У справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" встановлено, що положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Частиною 3 резолютивної частини вказаного рішення встановлено, що під представництвом прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді за змістом пункту 2 статті 121 Конституції України та статей 2 і 29 Арбітражного процесуального кодексу України треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави.

Таким чином, враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Отже, прокурором Шевченківського району міста Львова при поданні позовної заяви не було подано належного обґрунтування в розумінні ст. 2 ГПК України того, в чому ж саме полягало порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, що є предметом розгляду в даній справі.

Крім цього, судова колегія звертає увагу, що аналогічну правову позицію, викладено у постанові Верховного Суду України від 22.02.2005 року у справі за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах Міністерства палива та енергетики в особі акціонерної компанії "Харківобленерго" до СТОВ ім. Г. С. Сковороди про стягнення 76162,20 грн. заборгованості за понаддоговірне споживання електроенергії. Правова позиція Верховного Суду полягає в тому, що прокурор може бути представником сторони у справі тільки у випадку, коли цією стороною у справі є орган державної влади або орган місцевого самоврядування, наділені повноваженнями виконавчої влади. Якщо позов подано в інтересах самостійного суб'єкта господарювання, порушення провадження у такій справі є безпідставним.

Беручи до уваги відсутність обґрунтування прокурором Шевченківського району міста Львова наявності порушених інтересів держави у спірних правовідносинах, суд апеляційної інстанції дійшов вірного правильного висновку, що саме представництво прокурором інтересів суб'єкта господарювання ПАТ «Львівгаз»є безпідставним та необґрунтованим.

Згідно вимог ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Суд попередньої інстанції, проаналізувавши зміст позовної заяви, вірно з'ясував, що порушення прав та інтересів держави у розглядуваних правовідносинах відсутнє.

Також слід наголосити на тому, що ПАТ «Львівгаз»є юридичною особою, має відокремлене майно, також може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав, бути позивачем і відповідачем в суді. Отже, позивач володіє достатньою правоздатністю і дієздатністю для заявлення окремого позову про порушення його законних прав та інтересів.

Враховуючи все викладене, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов прокурора заявлений в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»залишенню без розгляду.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 11 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Прокуратури Львівської області залишити без задоволення.

2. Постанову Львівської апеляційного господарського суду від 11.04.2012р. по справі № 5015/7214/11 залишити без змін.

Головуючий, суддя С.С. Коваленко Суддя І.М. Волік Суддя С.Р. Шевчук