Постанова

від 10.07.2012 по справі 6/140-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 6/140-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого Волковицької Н.О. Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачаШеремет А.О.- директор відповідачаЗіньков О.Ю. дов. від 08.11.2011 р. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" на постановувід 01.02.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 6/140-11 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" простягнення боргу ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" звернулось до господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" про стягнення 54801,21 грн. заборгованості, з яких : 54510,00 грн. -основного боргу та 291,21 грн. -3% річних.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2011 року (суддя Черногуз А.Ф.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року (головуючий суддя Корсакова Г.В., судді Сулім В.В., Чорногуз М.Г.), позовні вимоги задоволено повністю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме:

Доповідач: Волковицька Н.О.

статтей 4-2, 4-3, 22, 56, 59, 60, 64, 101, частини 2 пункту 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, частини 3 статті 237, пункту 2 частини 1 статті 248 Цивільного процесуального кодексу України, статті 916 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди прийняли в якості доказів документи, підписані неуповноваженими особами.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 04.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метафора Транс" (виконавець) було укладено договір з надання транспортно-експедиційних послуг № 21/4, відповідно до умов якого (п. 1.1.) виконавець зобов'язується протягом строку дії договору за заявками замовника виконувати транспортно-експедиційні послуги довіреного йому вантажу до пунктів призначення та у строки, зазначені у маршрутному листі, а замовник - сплатити за транспортно -експедиційні послуги вантажу встановлену плату згідно додатків до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору виконавець, який виконує перевезення за цим договором є повною матеріально відповідальною особою і зобов'язується здійснювати пов'язані з перевезенням вантажу замовника допоміжні (експедиційні) послуги.

Сторонами в п. 3.1. договору погоджено, що розмір плати за перевезення вантажів, послуги, пов'язані з перевезенням, визначаються сторонами згідно протоколу погодження цін за виконані роботи, вказаних у додатку № 1, який є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до протоколу погодження цін за виконані роботи (додаток № 1 до договору), вартість послуг за перевезення по місту з експедиційними послугами -600 грн. (вантаж до 1500 кг, пробіг до 150 км, кількість місць розвантаження -до 15, кількість районів міста -до 2-х розташованих поруч, час роботи -6 годин). В разі перевищення вимог викладених в п. 1 додатку замовник доплачує: за кожні 100 кг вантажу вище домовленого (до 2000 кг) -40 грн., за кожне місце розвантаження 30 грн. без ПДВ, при перевищені пробігу 1 км. -3,50 грн. (без ПДВ). Оплата послуг перевезення за містом: 1 км = 3,50 грн. (без ПДВ).

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2011р. (п. 7.1. договір).

Відповідач не здійснив оплату виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт, в зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 54 510,00 грн. та 291,21 грн. -3% річних.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що на підставі договору № 21/4 між сторонами виникли господарські зобов'язання з транспортного експедирування.

Відповідно до статті 929 Цивільного кодексу України та статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування, що встановлено ст.12 Закону.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем надані автотранспортні послуги по доставці (поверненню) товару на загальну суму 54 510 грн., що перелічені у підписаних сторонами та скріплених їх печатками актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 31 від 19.08.2011р., № 35 від 31.08.2011р., № 42 від 09.09.2011р. та № 47 від 19.09.2011р.

Пунктом 3.2. договору визначено, що розрахунки між перевізником та замовником здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок перевізника за кожний відпрацьований тиждень протягом 3-х банківських днів після надання перевізником акта виконаних робіт.

Відповідач, всупереч умов договору, надані позивачем послуги пов'язані з перевезенням вантажу не оплатив.

Заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 54 510,00 грн. підтверджується також актом звірки від 28.09.2011р., який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Апеляційним господарським судом встановлено, що спірні акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) № 31 від 19.08.2011р., № 35 від 31.08.2011р., № 42 від 09.09.2011р. та № 47 від 19.09.2011р. скріплені печаткою відповідача, яка співпадає з його печаткою, яка міститься на актах здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за договором № 21/4 від 04.04.2011р., а саме: №1 від 15.04.2011р., №3 від 26.04.2011р., №6 від 30.04.2011р., №7 від 03.05.2011р. (залучені до матеріалів справи), які відповідачем оплачені, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками по особовому рахунку позивача.

Відповідачем не надано доказів виготовлення нової печатки, а тому доводи скаржника щодо втрати печатки судова колегія до уваги не прийняла.

Довідка Шевченківського районного управління внутрішніх справ м. Києва № 53/24967 від 07.09.2011 року судом апеляційної інстанції до уваги не прийнята, оскільки відповідач не обгрунтував неможливість її надання суду першої інстанції.

Одночасно апеляційний суд спростував доводи відповідача про неповідомлення його належним чином про час і місце слухання справи, оскільки в матеріалах справи (а.с.35, 59) знаходяться повідомлення про вручення поштових відправлень.

Доказів, які б підтверджували, що акти здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) підписані зі сторони відповідача не уповноваженою особою відповідачем не надано.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що факт виконання позивачем робіт з перевезення вантажу за договором № 21/4 від 04.04.2011р. на суму 54 510,00 грн. та прийняття їх відповідачем підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вимогами статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Суд першої інстанції і з чим погодився суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 54 510 грн. основного боргу підлягають задоволенню, так як обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, доведені та належними засобами доказування не спростовані.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 291,21 грн. 3% річних нарахованих на прострочену суму боргу по кожному акту виконаних робіт окремо.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснений позивачем розрахунок 3% річних перевірений попередніми судовими інстанціями та визнаний таким, що відповідає обставинам справи, умовам договору та вимогам закону, а відтак вимоги позивача про стягнення 291,21 грн. 3% річних обгрунтовано задоволені.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року у справі № 6/140-11 господарського суду Київської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комерційна фірма "Афіна" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач