Ухвала

від 18.05.2012 по справі 20/91б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

15 травня 2012 року № 20/91б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Удовиченка О.С., суддів:Данилової Т.Б., Добролюбової Т.В., Могил С.К., Подоляк О.А., розглянувши заяву (касаційну скаргу)арбітражного керуючого, суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2012 у справі№ 20/91б за заявоюКраснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області провизнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вереск",

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.08.2011 у справі № 20/91б стягнуто з Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області на користь Фізичної особи -підприємця арбітражного керуючого ОСОБА_1 судові витрати у вигляді оплати послуг арбітражного керуючого за період з 02.09.2010 по 24.11.2010 в сумі 4 982,00грн., видано наказ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2011 у справі № 20/91б ухвалу господарського суду Луганської області від 25.08.2011 скасовано; зобов'язано арбітражного керуючого Клінчева О.А. повернути господарському суду Луганської області наказ від 25.08.2011 по справі № 20/91б без виконання.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.03.2012 у справі

№ 20/91б постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2011 залишено без змін.

Арбітражний керуючий, суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2012 у справі № 20/91б, в якій просить скасувати зазначену постанову, залишити в силі ухвалу господарського суду Луганської області від 25.08.2011, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", внаслідок чого, на думку заявника, ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування своїх вимог заявником подано постанови Вищого господарського суду України від 01.03.2006 у справі № 6/273, від 11.08.2010 у справі № 2/241/09, від 22.12.2011 у справі №20/70б.

Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до статті 111 16 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно на таких підставах: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

Як вбачається зі змісту постанови Вищого господарського суду України від 06.03.2012 у справі №20/91б, предметом судового розгляду в даній справі є заява ліквідатора - арбітражного керуючого про видачу наказу щодо стягнення в примусовому порядку суми оплати його послуг з ініціюючого кредитора в процедурі ліквідації боржника. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про видачу наказу та зобов'язуючи арбітражного керуючого повернути наказ без виконання, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився і Вищий господарський суд України, послався на те, що законодавство про банкрутство не наділяє господарські суди повноваженнями стягувати з кредиторів затверджені судом суми оплати послуг арбітражного керуючого шляхом видачі наказу.

Тобто, приймаючи постанову в справі №20/91б, Вищий господарський суд України не розглядав питання обґрунтованості матеріальних прав ліквідатора по суті, натомість, керуючись нормами процесуального права, лише виходив з того, що процесуальним законодавством не передбачено такої форми захисту прав арбітражного керуючого як видача наказу про стягнення в примусовому порядку суми оплати його послуг в межах справи про банкрутство.

Таким чином, у даному випадку, заявник фактично намагається довести наявність розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм процесуального права стосовно наявності підстав для захисту його прав та інтересів шляхом видачі наказу про стягнення в примусовому порядку суми оплати його послуг з ініціюючого кредитора в процедурі ліквідації боржника. Проте такі доводи заявника в будь-якому випадку не можуть бути підставою для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів, оскільки встановлений статтею 111 16 ГПК України перелік підстав для подання заяви про перегляд судових рішень господарських судів є вичерпним, а неоднакове застосування або порушення норм процесуального права не передбачено наведеною нормою права як підстава для перегляду судового рішення Верховним Судом України.

За таких обставин відсутні визначені статтею 111 16 ГПК України підстави для допуску справи № 20/91б до провадження Верховного Суду України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 ГПК України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Відмовити арбітражному керуючому, суб'єкту підприємницької діяльності -фізичній особі ОСОБА_1 в допуску справи № 20/91б до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяО.Удовиченко Судді: Т.Данилова Т.Добролюбова С.Могил О.Подоляк

KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)