Рішення

від 10.07.2012 по справі 5011-36/7730-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-36/7730-2012 10.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комбінат «Традиція»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова компанія «Капітал»

Про стягнення 95 550, 00 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Дорогань О.М. -дов. № б/н від 03.04.2012 р.

від відповідача: Рудаков Р.Є. -дов. № б/н від 11.01.2012 р.

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комбінат «Традиція» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова компанія «Капітал» заборгованості в розмірі 95 550, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2012 р. порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.07.2012 р. за участю представників сторін.

У судовому засіданні 02.07.2012 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 10.07.2012 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову.

У судовому засіданні 10.07.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2011 р. дизельне паливо в кількості 9100 літрів передано на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська нафтова компанія "Капітал" з правом його реалізації по ринковій вартості і наступними розрахунками з Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комбінат «Традиція», що підтверджується актом підписаним представниками цих підприємств та затвердженим генеральним директором Приватного акціонерного товариства "Касан - Україна".

Крім того, матеріалами справами підтверджується, що 04.08.2011 р. позивач направив на адресу на відповідача лист, з якому просить повернути ТОВ «М'ясопереробний комбінат «Традиція» залишки дизельного палива в кількості 9100, 00 літрів протягом семи днів з моменту отримання цього листа.

Проте, відповіді на вищезазначений лист відповідач не надав, дизельне паливо в кількості 9100, 00 літрів протягом семи днів позивачу не передав.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 14.05.2012 р. позивач направив на адресу відповідача вимогу, в якій зазначено, що оскільки 19.07.2011 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова компанія «Капітал» було передано товар, а саме - дизельне паливо в кількості 9100 літрів (з правом реалізації), який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний завод «Традиція»та останній має право вимагати грошові кошти від його реалізації. Також, зазначено, що середня вартість дизельного палива, яке продає ТОВ «М'ясопереробний завод «Традиція»становить 10, 50 грн. за 1 літр, у зв'язку з чим просить погасити заборгованість в розмірі 95 550, 00 грн. протягом семи календарних днів.

Станом на день розгляду справи відповідач заборгованості в розмірі 95 550, 00 грн. позивачу не сплатив.

За таких обставин, позивач просить стягнути з відповідача вартість дизельного палива переданого Товариству з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний завод «Традиція»в кількості 9100 літрів в розмірі 95 550, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 175 Господарського кодексу України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Беручи до уваги, що 14.05.2012 р. позивач направив відповідачеві вимогу про сплату відповідачем вартості дизельного палива переданого Товариству з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний завод «Традиція»в кількості 9100 літрів в розмірі 95 550, 00 грн., відповідач в силу положень ст. 530 ЦК України повинен виконати свій обов'язок щодо сплати вказаної заборгованості у семиденний строк від дня отриманої вимоги.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати заборгованості в розмірі 95 550, 00 грн. суду не надав.

За таких обставин суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 95 550, 00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, ?

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комбінат «Традиція» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська нафтова компанія «Капітал» (02092, м. Київ, вул. Довбуша, 32, код 37553371), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем у процесі виконавчого провадження, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясопереробний комбінат «Традиція»(03038, м. Київ, вул. Ямська, 28-а, код 36002442) заборгованість в розмірі 95 550 (дев'яносто тисяч п'ятсот п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір в розмірі 1911 (одна тисяча дев'ятсот одинадцять) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Трофименко Т.Ю. Повний текст рішення складений: 12.07.2012 р.