Постанова

від 29.11.2012 по справі 5011-36/7730-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2012 р. Справа № 5011-36/7730-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:С.Могил Є.Борденюк, І.Вовка, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариство з обмеженою відповідальністю "Українська нафтова компанія "Капітал" на постановувід 05.09.2012 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-36/7730-2012 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комбінат "Традиція" доТовариство з обмеженою відповідальністю "Українська нафтова компанія "Капітал" простягнення 95 550,00 грн.

В судове засідання прибули представники сторін: позивачаБіда К.М. (дов. від 14.11.2012) відповідачаРудаков Р.Є. (дов. від 11.01.2012) Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк , пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

У червні 2012р. товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний комбінат "Традиція" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафтова компанія "Капітал" про стягнення 95 550,00 грн. за дизельне паливо у кількості 9 100,00 літрів, передане відповідачу приватним акціонерним товариством "Касан Україна" на зберігання з правом реалізації за ринковою ціною з наступним розрахунком із ТОВ "М'ясопереробний комбінат "Традиція".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що він, як власник переданого відповідачу за актом від 19.07.2011 дизельного палива, має право вимагати від ТОВ "М'ясопереробний комбінат "Традиція" відшкодування вартості реалізованого відповідачем палива у кількості 9 100,00 літрів за ціною, за якою відповідач здійснював продаж палива.

Відповідач позов не визнав. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що 30.06.2011 між ТОВ "Українська нафтова компанія "Капітал" та ПрАТ "Касан Україна" був укладений договір оренди ПММ №300611 складу, який складався із шести цистерн ємністю 60 000 літрів кожна. На момент передачі складу в оренду, вказував відповідач, в одній із цистерн знаходились залишки дизельного палива, що залишив попередній орендар - позивач, який відмовився забрати це дизельне паливо при припиненні правовідносин оренди та просив ПрАТ "Касан Україна" та відповідача прийняти це паливо на тимчасове безоплатне зберігання. Оскільки передача складу в оренду новому орендарю - ПрАТ "Касан Україна" була можлива тільки у кількості всіх шести цистерн одночасно, ТОВ "Українська нафтова компанія "Капітал", змушене було прийняти чуже дизельне пальне на тимчасове безоплатне зберігання.

Таким чином, вказував відповідач, між сторонами був укладений договір тимчасового безоплатного зберігання, оформлений Актом від 19.07.2011.

Однак, обов'язку реалізувати це дизельне пальне для проведення подальших розрахунків із ТОВ "М'ясопереробний комбінат "Традиція" відповідач на себе не приймав, адже зазначена в акті можливість зберігача реалізувати дизельне паливо у обсязі 9 100,00 літрів є правом останнього, а не його обов'язком, тому заявлені позивачем вимоги відповідач вважав безпідставними та просив у їх задоволенні відмовити.

Водночас, відповідач зауважив, що станом на 02.07.2012 дизельне пальне у кількості 9100,00 літрів, що належить позивачеві, не було реалізоване та продовжує знаходитися на зберіганні у відповідача, оскільки вимоги про його повернення відповідач від позивача не отримував.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.07.2012 (суддя Трофименко Т.Ю.) позовні вимоги задоволено повністю, визначено до стягнення із ТОВ "Українська нафтова компанія "Капітал" на користь ТОВ "М'ясопереробний комбінат "Традиція" 95 550,00 грн. заборгованості.

Зі змісту прийнятого господарським судом рішення вбачається, що за оцінкою суду першої інстанції наявних у справі документів, а саме: підписаного між ТОВ "Українська нафтова компанія "Капітал" та ПрАТ "Касан Україна" Акта від 19.07.2011 про передачу відповідачу на зберігання дизельного пального у кількості 9 100,00 літрів, довідки позивача про ринкову вартість дизельного пального - 10,50 грн. за 1 літр, направленої позивачем на адресу відповідача копії вимоги від 14.05.2012 про сплату заборгованості за пальне у розмірі 95 550,00 грн., та відсутність у матеріалах справи доказів її сплати, достатньо для визнання заявлених позивачем вимог обґрунтованими та документально підтвердженими.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2012 (колегія суддів:Л. Кропивна, А.Мартюк, М.Новіков) рішення господарського суду м. Києва від 10.07.2012 залишене без зміни з посиланням на таке.

Унаслідок прийняття 19.07.2011 товариством з обмеженою відповідальністю "Українська нафтова компанія "Капітал" дизельного палива в кількості 9100 літрів на зберігання з правом реалізації за ринковою вартістю і наступними розрахунками з ТОВ "М'ясопереробний комбінат "Традиція", між відповідачем та ТОВ "М'ясопереробний комбінат "Традиція", в майнових інтересах якого діяло ПрАТ "Касан - Україна", виникли зобов'язальні відносини схову.

З доводами відповідача про недоведеність позивачем права власності на дизпаливо і як наслідок безпідставності його вимог до відповідача, погодитися не можна, адже зберігач та покладожавець пов'язані не речовими, а зобов'язальними відносинами, що впливає на різницюпредмету доказування.

За умовами договору між позивачем, в майнових інтересах якого виступав ПрАТ "Касан - Україна", та відповідачем передбачалося не лише зберігання, а й право розпорядження зберігача дизпаливом шляхом його реалізації за ринковою вартістю і з наступними розрахунками з ТОВ "М'ясопереробний комбінат "Традиція".

Отже, до правовідносин сторін за аналогією підлягають застосуванню норми, які регулюють зберігання на товарному складі з правом розпорядження речами, визначеними родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 958 ЦК України, якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час і місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання.

За договором позики позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві речі, визначені родовими ознаками такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем, ( ч. 1 ст. 1049 ЦК України) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позикодавцеві протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути йому залишки дизпалива в кількості 9 100 літрів протягом семи днів з моменту отримання цього листа для наступної його передачі ТОВ "Український торговий дім "Асторг".

У цей же день ТОВ "Український торговий дім "Асторг" були відібрані на орендованому ТОВ "Українська нафтова компанія Капітал" складі за адресою, м. Київ, вул. Довбуша, 32, з дотриманням вимог Інструкції з контролювання якості нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України, проби дизпалива з цистерни за пломбою 2864775 у кількості 1 літр, яку передано випробувальному центру з паливно-мастильних матеріалів. За висновком цього центру "за температурою спалаху та наявністю води зразок палива не відповідає вимогам ДСТУ 3868-99 до дизельного палива літньої марки Л-0,20-62".

Доводи відповідача про те, що розпорядження ним дизпаливом, шляхом реалізації, було правом, а не обов'язком зберігача при недоведеності позивачем обставин реалізації пального та у відсутність доказів про передання на схов відповідачу дизпалива належної якості, судом апеляційної інстанції відхилені з тих мотивів, що доведення відсутності своєї вини у невиконанні зобов'язань або виконання його з порушенням визначених договором або законом умов, покладається на зобов'язану сторону.

При прийманні на схов дизпалива, розміщеного у одній із шести цистерн, переданих для використання у підприємницькій діяльності відповідача, останній не був позбавлений можливості перевірити якість дизпалива шляхом вчинення письмового застереження про це на акті від 19.07.2011.

Відсутність такого застереження, як і доказів на підтвердження відсутності своєї вини у неналежному виконанні зобов'язання з повернення речей, визначених родовими ознаками такого самого роду та такої самої якості, що були передані відповідачу, на вимогу останнього з дня її пред'явлення, у сукупності стало підставою для виникнення у позивача права на вимогу про стягнення з відповідача вартості дизпалива у кількості 9100 літрів за ринковими цінами.

Доводи відповідача про неотримання ним вимоги про повернення дизпалива зі зберіганням в натурі до уваги не приймаються, адже матеріалами справи доведено, що така вимога направлена на адресу відповідача рекомендованим листом з описом вкладення, засвідченим відтиском печатки відділення поштового зв'язку. Обставини вручення цієї вимоги відповідачу органами зв'язку знаходяться поза контролем позивача, тим більше, що листи позивача на адресу відповідача поверталися за закінченням терміну їх зберігання відправнику, що підтвердив додатково сам відповідач з посиланням на відповіді на його запит органам зв'язку.

Зважаючи на те, що 14.05.2012 позивач направив відповідачеві вимогу про сплату відповідачем вартості дизельного палива переданого товариству з обмеженою відповідальністю "М'ясопереробний завод "Традиція" в кількості 9100 літрів в розмірі 95 550, 00 грн., відповідач в силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України повинен виконати свій обов'язок щодо сплати вказаної заборгованості у семиденний строк від дня отримання вимоги.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, відповідач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій при ухвалені оскаржуваних судових рішень норм права, просить рішення та постанову у справі скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Права поклажедавця на річ не залежать від наявності у нього права власності на таку річ, якщо інша особа не оспорює належного їй права на річ.

За договором зберігання поклажодавець має право вимагати повернення речі.

Однак, відповідно до положень ч.2 ст. 951 ЦК України якщо в наслідок пошкодження речі її якість змінилася на стільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажедавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Відповідач не спростовує відібрання за його участю 04.08.2011 проб дизельного палива та передання такого зразка на випробування до Випробувального центру паливно-мастильних матеріалів, за результатами якого встановлено, що воно не відповідає державним стандартам.

Визначена позивачем ціна продукції як ідентична ціні продукції, що реалізовується ним, не спростована відповідачем належними доказами про неможливість прийняття такої ціни як звичайної.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська нафтова компанія "Капітал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 05.09.2012 у справі №5011-36/7730-2012 залишити без зміни.

Судді: С. Могил

Є. Борденюк

І. Вовк