Рішення

від 12.07.2012 по справі 6пн-к/5014/1142/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.12 Справа № 6пн-к/5014/1142/2012

За позовом

ОСОБА_1, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства

"Антекс-автоматика", м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 100 995 грн. 83 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області 05.02.2001;

від відповідача - Наумов О.М., дов. б/н від 12.06.2012;

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних у сумі 78 474 грн. 17 коп.

Позивачем в судовому засіданні надано клопотання про уточнення ціни позову, за яким останній просить стягнути з відповідача втрати від інфляції та 3% річних у сумі 100 995 грн. 83 коп. (інфляційні нарахування -73 928 грн. 33 коп., 3% річних 27 067 грн. 50 коп.).

Представник відповідача, в судовому засідання 12.07.12 проти прийняття поданого клопотання до розгляду не заперечив.

Слід зазначити, що дане клопотання розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог та приймається до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України.

Виходячи з наведеного позовними вимогами слід вважати стягнення з відповідача 100 995 грн. 83 коп., в тому числі: інфляційні нарахування в сумі 73 928 грн. 33 коп., 3% річних в сумі 27 067 грн. 50 коп.

Представником відповідача, подано клопотання про зупинення провадження у даній справі згідно ст. 79 ГПК України до вирішення по суті господарської справи № 18/140пн-к/403/2012 «про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами»у справі №18/140пн-к за позовом ОСОБА_1 до ТОВ НВП «Антекс-автоматика».

Позивач проти заявленого клопотання заперечив.

З приводу поданого клопотання слід зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, аналогічне клопотання вже заявлялося представником відповідача і було залишено без задоволення відповідно до ухвали суду від 03.07.12.

В той же час, ще раз слід звернути увагу відповідача на те, що відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

В даному випадку, суд не вбачає перешкод для розгляду даної справи по суті та необхідності зупинення провадження у справі. Виходячи з цього, клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення по суті справи №18/140пн-к/403/2012 "про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами" слід залишити без задоволення.

Відповідач за відзивом на позовну заяву від 14.06.12 проти позову заперечує та зокрема зазначає, що відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. Так, з затвердженням звіту за 2006 рік, керуючись внутрішнім переконанням, законодавством України та листом державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва № 5114 від 28.07.2004р. «Про надання роз'яснень»(який був чинним на той час, і більш ні яких офіційних роз'яснень з цього приводу не було), 19.02.2007 року загальними зборами учасників товариства було прийняте рішення, оформлене протоколом від 19.02.2007 року про затвердження розміру виплат колишньому учаснику товариства ОСОБА_1 і товариство не мало і не могло знати про рішення суду яке буде ухвалено в 2010 році (котрим було встановлено іншу дату виходу ОСОБА_1 - 07.05.2005 р.) або ж про роз'яснення органів судової влади, які будуть оприлюдненні наприкінці 2007 року чи наприкінці 2008 року.

Таким чином, враховуючи викладене, відповідач вважає, що на час прийняття рішення про виплату колишньому учаснику товариства частки майна товариства та частини прибутку відповідач діяв цілком в межах чинного на той час законодавства України та відповідно до чинних на той час роз'яснень офіційних органів влади України, а отже, суд повинен керуватися тлумаченнями норм закону які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин (ст. 85 Конституції України) тобто доцільно вважати датою виключення позивача з товариства саме дату реєстрації змін до статутних документів товариства - 13.02 .2006р.

В той же час, норми ст. 625 ЦК України не регулюють зобов'язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними, у зв'язку з чим положення цієї статті, не поширюються на корпоративні відносини.

Враховуючи викладене, відповідач вважаємо, що ні про яку прострочку боржника до 01.04.2012р. не може йти мова, а отже, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими. Крім того, вимоги позивача щодо стягнення з ТОВ НВП «АНТЕКС - автоматика»втрат від інфляції та трьох відсотків річних з 07.10.2006р. по 01.04.2012р. за невиплату частки майна в статутному капіталі товариства є необґрунтованими та незаконними ще й через таке:

Виплата вартості майна товариства при виході його учасника не є договірними зобов'язаннями товариства, тому відповідальність, передбачена законом за порушення грошового зобов'язання, не може бути застосована.

Також, позивачем, в порушення ст. 34, 35 ГПК України, не надано жодного доказу на підтвердження підстав позову яким, наразі, є його власний розрахунок наведений в позовній заяві - навіть не вказані джерела з яких отримані відомості про індекси інфляції.

Позивачем не обґрунтовані підстави виникнення спору а також в чому полягають спірні правовідносини, а отже позивачем не доведено факт виникнення спірних правовідносин і це підтверджується матеріалами наявними у справі.

Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні заперечення.

Крім цього, представником відповідача до суду додані платіжні доручення № 579 від 27.06.123 і № 578 від 27.06.12 відповідно до яких вбачається, що останнім виплачені суми коштів, які були стягнуті на користь позивача за рішення господарського суду Луганської області в рамках справи № 18/140пн-к.

Позивачем вказаний факт підтверджено відповідно до письмових пояснень від 12.07.12.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши доводи представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

07.10.2005 року відповідно до рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ Науково-виробничого підприємства «АНТЕКС-автоматика» оформленого протоколом без номера від 07.10.05 ОСОБА_1, було виключено зі складу учасників цього товариства. До виключення зі складу учасників товариства позивачу належало 40% статутного (складеного) капіталу.

Згідно статей 54, 64 Закону України «Про господарські товариства»№ 1576-Х11, статті 148 Цивільного кодексу України; п.3.5. частини 3 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007р. № 04-5/14; пунктів 4.11. та 4.12. Статуту Товариства і рішень ЗЗУ від 07.10.2005р. (питання 4 та 5 порядку денного) Товариство було зобов'язане виплатити учаснику, який вийшов (або виключений) з Товариства, в строк до 12 місяців з дня виключення, тобто не пізніше 07.10.2006 р., вартість частини майна Товариства і частку прибутку, одержаного Товариством за період з 01.01.2005 р. по 07.10.2005 року, пропорційні частці позивача у статутному фонді (складеному капіталі).

До сьогоднішнього дня Товариство не виконало своїх зобов'язань і не зробило виплати, встановлені законодавством, тобто прострочення виплат продовжується з 07.10.2006 року і вже складає більше 5 років і 7 місяців.

Через те, що Товариство не виконало вимоги законодавства, які регулюють порядок розрахунків товариства з обмеженою відповідальністю з учасником цього товариства, який вийшов (виключений) з товариства, позивач 14.08.08 звернутись до господарського суду Луганської області з позовом до ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»про стягнення з відповідача належних позивачу вартості частини майна та частки прибутку з урахуванням втрат від інфляції та виплатою 3% річних (на підставі статті 625 Цивільного кодексу України «Відповідальність за порушення грошового зобов'язання ») на день звернення до суду (Справа № 18/140пн-к).

Постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012 року у справі № 18/140пн-к стягнуто з ТОВ науково-виробничого підприємства «АНТЕКС-автоматика», на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, частку прибутку в сумі 67 800,00 грн., втрати від інфляції в сумі 27 933,60 грн. за період з жовтня 2006 року по липень 2008 року; 3 % річних в сумі 3 694,64 грн. та витрати на експертизу в сумі 6 896,40 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012р. залишено без змін Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31 січня 2012 року та Рішення Господарського суду Луганської області від 13 вересня 2010 року в частині про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «АНТЕКС-автоматика», код ЄДРПОУ 24853463, адреса: вул. Пивоварова, 3-Г, м. Сєверодонецьк Луганської обл. 93403; поштова адреса: вул. Автомобільна 5, а/с 5, Сєвєродонецьк-8 Луганської обл., 93408, на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, вартості частини майна товариства в сумі 72 800 грн., втрат від інфляції в сумі 29 980,82 грн. та три проценти річних в сумі 3 902,08 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 25 квітня 2012р. залишені без змін Рішення господарського суду Луганської області про відшкодування втрат від інфляції та 3% річних за несплачену позивачу вартість частини майна Товариства за період з 07.10.2006 року по липень 2008 року, і Постанова Донецького апеляційного господарського суду про стягнення з відповідача втрат від інфляції та 3% річних за несплачену позивачу частку прибутку за період з 07.10.2006 року по липень 2008 року.

Але, відповідач і до сьогодні не виконав свої зобов'язання, встановлені законодавством України, злочинно не виконує Постанови судів апеляційної і касаційної інстанцій, які набрали законної сили, і продовжує порушувати права позивача. Прострочення виплат продовжується з 07.10.2006 року і вже складає більше 5 років і 7 місяців.

Оскільки, позивачем припускаються порушення законодавства України, що тягне за собою завдання останньому матеріальної і моральної шкоди, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким просить стягнути з відповідача інфляційні та 3% річних нараховані за період з 01.08.08 по 01.06.12 в сумі 100 995 грн. 83 коп.

Відповідач проти позову заперечує з підстав наведених у відзиві.

Оцінивши матеріали справи суд прийшов до наступного.

Як було вказано вище, рішенням господарського суду Луганської області від 13.09.10 в рамках справи № 18/140пн-к з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.12 та постанови Вищого господарського суду України від 25.04.12 з ТОВ НВП «Антекс-автоматика» було стягнуто: вартості частини майна товариства в сумі 72 800 грн ., втрат від інфляції в сумі 29 980,82 грн. та три проценти річних в сумі 3 902,08 грн., а також частку прибутку в сумі 67 800,00 грн., втрати від інфляції в сумі 27 933,60 грн. за період з жовтня 2006 року по липень 2008 року; 3 % річних в сумі 3 694,64 грн. та витрати на експертизу в сумі 6 896,40 грн.

Крім цього, було встановлено, що відповідно до ч. 2 ст. 64 вказаного Закону виключення учасника з товариства призводить до наслідків, передбачених статтями 54 і 55 цього Закону.

За приписами ст. 148 ЦК України та ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. Вихід учасника з товариства породжує певні правові наслідки як для цього учасника, так і для товариства. З моменту виходу учасника припиняються корпоративні відносини між ним та товариством.

При цьому, найважливішим правовим наслідком виходу учасника є виникнення у товариства зобов'язань щодо розрахунків з ним. Між товариством і учасником виникають зобов'язальні правовідносини щодо виділення належної частки в майні товариства. У розумінні вказаної статті учасник, який вибув, набуває статусу кредитора, а товариство стає боржником. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході (виключенні) з товариства, а також порядку і строків їх виплати застосовуються відповідні положення установчих документів товариства. У випадку неврегульованості в установчих документах цього питання, вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу (виключення). Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу (виключення) з товариства (п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України " 13 від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів").

Господарськими судами з'ясовано, що згідно балансу відповідача станом на 07.10.2005, вартість майна товариства (з якої розраховується вартість частини майна товариства, пропорційна частці позивача у статутному капіталі) складала 182 000,00 грн. (активи -973 800,00 грн.; зобов'язання -791 800,00 грн.).

В рамках зазначеної справи було встановлено, що виплата вартості частини майна та частини прибутку товариства повинна бути здійснена відповідачем до 07.10.2006, але відповідні виплати останнім не здійснені.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як було наведено вище, позивачем нараховані інфляційні в сумі 73 928 грн. 33 коп. та 3% річних в сумі 27 067 грн. 50 коп. за період з 01.08.08 по 01.06.12 , в тому числі:

- на суми 72 800 грн. + 29 980,82 грн. = 102 780 грн. 82 коп. інфляційні складають 38 276,39 грн., а 3% річних -14 014,20 грн., а на суми 678 800,00 грн. + 27933,60 грн. =95 733 грн. 60 коп., інфляційні складають 35 651, 94, а 3% річних -13 053,30 грн.

Як свідчать матеріали справи відповідачем суми грошового зобов'язання стягнуті за рішенням суду у справі № 18/140пн-к на момент звернення позивачем до суду із даним позовом сплачені не були.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної норми кодексу свідчить, що законодавством не встановлено заборони щодо звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних нарахувань, річних після задоволення вимоги про стягнення боргу.

В порушення ст. 33 ГПК України відповідач не надав доказів погашення заборгованості перед позивачем станом на 01.06.12.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, позивач має право на збереження реальної величини грошей присуджених до стягнення рішенням суду, але не виплачених у зв'язку з його не виконанням.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Такі підстави передбачені, зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов'язання відповідача щодо сплати відповідного грошового зобов'язання в ґрунтуються на порушенні корпоративних права позивача. Обсяг цього зобов'язання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 13.09.10 в рамках справи № 18/140пн-к з урахуванням постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.12 та постанови Вищого господарського суду України від 25.04.12 .

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

В даному випадку відповідачем доказів виконання грошового зобов'язання не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних є обґрунтованими, але розрахунок інфляційних та 3% річних здійснений позивачем невірно.

Так, за період прострочки в період з 01.08.08 по 01.06.12 :

- на суми 72 800 грн. + 29 980,82 грн. = 102 780 грн. 82 коп. інфляційні складають 37 942 грн. 25 коп., а 3% річних -11 828 грн. 21 коп.,

- на суми 67 800,00 грн. + 27933,60 грн.=95 733 грн. 60 коп., інфляційні складають 35 340 грн. 72 коп., а 3% річних -11 017 грн. 21 коп.

Таким чином загальна сума інфляційних нарахувань складає 73 282 грн. 97 коп., 3% річних -22 845 грн. 42 коп., а всього 96 128 грн. 39 коп.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що доводи відповідача за відзивом не відповідають фактичним обставинам справи та судом відхиляються.

За таких обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 73 282 грн. 97 коп., 3% річних -22 845 грн. 42 коп., а всього 96 128 грн. 39 коп. В решті вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України з відповідача слід стягнути на користь державного бюджету витрати зі сплати судового збору в сумі 1 922 грн. 56 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 49, 79, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика", м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Півоварова, 3-г (поштова адреса: м. Сєвєродонецьк, вул. Автомобільна, 5, а/с 5), код 24853463,

- на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1, інфляційні нарахування в сумі 73 282 грн. 97 коп., 3% річних в сумі 22 845 грн. 42 коп., видати наказ позивачу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства "Антекс-автоматика", м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Півоварова, 3-г (поштова адреса: м. Сєвєродонецьк, вул. Автомобільна, 5, а/с 5), код 24853463, в доход Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 922 грн. 56 коп. на р/р 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач -УДКСУ у м. Луганську, МФО 804013, код ОКПО: 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва "Судовий збір" (Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, призначення платежу -"судовий збір". Наказ видати органу Державної податкової інспекції.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 16.07.2012.

Суддя Т.А.Василенко