Постанова

від 25.09.2012 по справі 6пн-к/5014/1142/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.09.2012 р. справа №6пн-к/5014/1142/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:Зубченко І.В., суддів:Бойко І.А., Радіонової О.О. За участю представників: від позивача:ОСОБА_4 (паспорт серія ЕМ НОМЕР_1, виданий Сєвєродонецьким МВУМВС України в Луганській області 05.02.2001р.) від відповідача:Сутковий А.М. за довіреністю б/н від 12.06.2012р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_4, м. Сєвєродонецьк, Луганська область; Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «АНТЕКС-автоматика», м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 12.07.2012р. (повний текст підписано 16.07.2012р.) у справі№6пн-к/5014/1142/2012 (суддя Василенко Т.А.) за позовомОСОБА_4, м. Сєвєродонецьк, Луганська область доТовариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «АНТЕКС-автоматика», м. Сєвєродонецьк, Луганська область про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 73928,33грн., 3% річних у сумі 27067,50грн.

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 04.09. до 19.09.2012р.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, позивач, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «АНТЕКС-автоматика», м. Сєвєродонецьк, Луганська область, про стягнення втрат від інфляції і 3% річних за період з серпня 2008 року по 01.04.2012р. у сумі 78474,17грн.

В ході розгляду справи позивач збільшив розмір позовних вимог в порядку ст.ст.22, 83 Господарського процесуального кодексу України та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 73928,33грн., 3% річних у сумі 27067,50грн. Клопотання про уточнення ціни позову б/н від 03.07.2012р. разом з уточненим розрахунком позовних вимог суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 73928,33грн., 3% річних у сумі 27067,50грн. за період з 01.08.2008р. по 01.06.2012р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 12.07.2012р. (повний текст підписано 16.07.2012р.) у справі №6пн-к/5014/1142/2012 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»на користь ОСОБА_4 інфляційні нарахування у сумі 73282,97грн., 3% річних у сумі 22845,42грн.; стягнуто з ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 1922,56грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що зобов'язання відповідача щодо сплати вартості частини майна ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»у сумі 72800грн. та частки прибутку у сумі 67800грн. ґрунтуються на порушенні корпоративних прав позивача. Обсяг цього зобов'язання підтверджено рішенням господарського суду Луганської області від 13.09.2010р. та постановами Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. та Вищого господарського суду України від 25.04.2012р. у справі №18/140пн-к. Відповідачем доказів виконання грошового зобов'язання суду не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 73282,97грн. та 3% річних у сумі 22845,42грн. за період з 01.08.2008р. по 01.06.2012р. відносно заборгованості у сумі 102780,82грн., яка складається з вартості частини майна товариства, інфляційних нарахувань та 3% річних за період з жовтня 2006 року по липень 2008 року, та відносно заборгованості у сумі 95733,60грн., яка складається з частки прибутку товариства, інфляційних нарахувань та 3% річних за період з жовтня 2006 року по липень 2008 року, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.

ОСОБА_4 не погодився з прийнятим рішенням та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Луганської області від 12.07.2012р. у справі №6пн-к/5014/1142/2012 та стягнути з ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»на користь ОСОБА_4 втрати від інфляції у сумі 76757,39грн., 3% річних у сумі 28103,36грн.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що у розрахунку суми відшкодування втрат від інфляції і 3% річних суд першої інстанції допустив арифметичну помилку та правильним є розрахунок, який наведений в апеляційній скарзі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»також подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 12.07.2012р. у справі №6пн-к/5014/1142/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до порушення прав відповідача. Скаржник посилається на те, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Зокрема, скаржник вказав, що суд першої інстанції не розглянув та не надав оцінки доводам відповідача, що у період з 16.03.2009р. по 03.06.2009р. позивач був учасником та головою ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика», а також судом не було досліджено як це вплинуло на спірні правовідносини. Поряд з цим, суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, помилково не врахував, що положення ст.625 ЦК України не поширюються на корпоративні відносини, оскільки вказана норма не регулює зобов'язання учасників господарського товариства у майнових відносинах між ними, з урахуванням того, що положення ст.54 Закону України «Про господарські товариства»(спеціального законодавства) не передбачають майнову відповідальність за невиплату пайового фонду. Крім того, позивачем не доведено факт здіснення ним внеску до статутного фонду (капіталу) відповідача, який, до речі, є предметом перегляду судових рішень у справі №18/140пн-к за нововиявленими обставинами. В свою чергу, відповідачем неодноразово заявлялось клопотання про зупинення провадження у даній справі до перегляду судових рішень у справі №18/140пн-к за нововиявленими обставинами у судах апеляційної та касаційної інстанції. Також скаржник зазначив, що судом першої інстанції невірно було розраховано суми інфляційних та 3% річних, оскільки обчислено їх виходячи не з суми основного боргу (вартості частки майна та частини прибутку товариства), а із суми загальної заборгованості, яка склалася з вартості частки майна та частини прибутку товариства, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за попередній період з жовтня 2006 року по липень 2008 року та, яка присуджена до стягнення за наслідком розгляду справи №18/140пн-к.

Ухвалами Донецького апеляційного господарського суду від 02.08.2012р. та від 08.08.2012р. прийнято апеляційні скарги до провадження у справі №6пн-к/5014/1142/2012.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 04.09.2012р. змінено склад колегії суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Бойко І.А., Радіонова О.О.

У запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»позивач зазначив, що заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями та підлягають відшкодуванню незалежно від вини боржника. При цьому, збільшення початкових сум, на які нараховані втрати від інфляції та 3% річних, об'єктивно пояснюються тим, що вони розраховані з моменту, до якого вже мали місце втрати від інфляції і зобов'язання боржника відшкодувати позивачу 3% річних.

У судовому засіданні 19.09.2012р. позивач просив задовольнити подану ним апеляційну скаргу, змінити рішення місцевого господарського суду та стягнути з відповідача на його користь втрати від інфляції у сумі 76757,39грн., 3% річних у сумі 28103,36грн., а також просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, у тому числі з мотивів, наведених у запереченнях на апеляційну скаргу та поясненнях б/н від 19.09.2012р.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.09.2012р. просив задовольнити подану відповідачем апеляційну скаргу, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, а також відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, у тому числі з мотивів, наведених у поясненнях б/н від 05.09.2012р.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, надані сторонами письмові заперечення та пояснення, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Причиною даного спору є питання про правомірність стягнення з відповідача сум інфляційних втрат у розмірі 73928,33грн. та 3% річних у розмірі 27067,50грн. нарахованих внаслідок невиконання ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»обов'язку з виплати ОСОБА_4, який був учасником товариства, вартості частини майна, пропорційної його частці у статутному капіталі товариства при його виході з товариства та частини прибутку товариства за рік, в якому учасник вийшов з товариства у строки, визначені ст.54 Закону України «Про господарські товариства».

При розгляді справи 18/140пн-к господарськими судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що 07.10.2005р. за рішенням загальних зборів учасників ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»ОСОБА_4 виключено із складу учасників товариства. Цими же зборами було прийнято рішення про виплату ОСОБА_4 вартості частини майна товариства, пропорційної частці ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства та частини прибутку товариства на момент виключення цього учасника з товариства за підсумками роботи товариства за 2005 рік, але не пізніше ніж за 12 місяців з дня виключення його з товариства. Частка ОСОБА_4 у статутному капіталі ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»складає 40%, що підтверджується установчим договором та статутом товариства. При цьому, виплата вартості частини майна та частини прибутку товариства повинна була бути здійснена ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»до 07.10.2006р.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.09.2010р. у справі №18/140пн-к позов ОСОБА_4 задоволено частково, стягнуто з ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»на користь позивача вартість частини майна товариства у сумі 72800грн., втрати від інфляції у сумі 29980,82грн., 3% річних у сумі 3902,08грн. за період з жовтня 2006 року по липень 2008 року, в решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. у справі №18/140пн-к рішення господарського суду Луганської області від 13.09.2010р. скасовано в частині відмови в стягненні з ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»частки прибутку, одержаного товариством до моменту виходу з нього ОСОБА_4 В цій частині прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача частку прибутку у сумі 67800грн., інфляційні втрати у сумі 27933,60грн. за період з жовтня 2006 року по липень 2008 року, 3% річних у сумі 3694,64грн. та витрати на експертизу у сумі 5922грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.04.2012р. у справі №18/140пн-к змінено пункт 4 резолютивної частини постанови Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. щодо суми витрат на експертизу, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_4 за рахунок ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика». В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. у справі № 18/140пн-к залишено без змін.

Згідно із ст.85 ГПК України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Згідно зі ст.105 ГПК України постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

За таких обставин, рішення господарського суду Луганської області від 13.09.2010р. у справі №18/140пн-к із внесеними в нього постановами Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. та Вищого господарського суду України від 15.04.2012р. змінами, набрало законної сили.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно із ст.ст. 4-5, 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

За приписом ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У п.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26.12.2011р. №18 визначено, що не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

За змістом ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. у справі «Совтрансавто-Холдинг»проти України»(заява №48553/99) визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, враховуючи загальнообов'язковий статус судових актів, визначений ст.ст. 124, 129 Конституції України, тотожність складу сторін у даній справі та вказаній, факти, встановлені зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, є преюдиціальними для даної справи та не можуть бути спростовані за умови чинності рішення господарського суду Луганської області від 13.09.2010р. у справі №18/140пн-к із внесеними в нього постановами Донецького апеляційного господарського суду від 31.01.2012р. та Вищого господарського суду України від 15.04.2012р. змінами.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (ч.3 ст.11 ЦК України).

Статтею 54 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Отже, при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю у товариства виникає обов'язок сплатити йому вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному фонді товариства, або здійснити такий розрахунок на вимогу учасника та за згодою товариства у натуральній формі.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем доказів погашення заборгованості перед позивачем станом на 01.06.2012р. до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, встановивши, що у ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»виник обов'язок сплатити на користь позивача вартість частини майна товариства та частину його прибутку, пропорційні частці цього учасника у статутному фонді товариства, та факт стягнення її на користь позивача судовим рішенням, господарський суд у даній справі дійшов вірного висновку про порушення відповідачем грошового зобов'язання та обґрунтовано застосував ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин.

Аналогічну правову позицію про те, що з моменту повідомлення учасником товариства про вихід із складу учасників товариства з виплатою належної йому частки вартості майна у товариства настає обов'язок сплатити цю суму у строки, визначені ст.54 Закону України «Про господарські товариства», невиконання якого тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов'язання, визначені ст.625 ЦК України, викладено в постанові Верховного суду України від 12.12.2011р. у справі №14/214(10), яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

Частинами 1, 3 ст.202 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, між іншим, виконанням, проведеним належним чином.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст.202-205 ГК України, ст.ст.599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Виходячи із положень ст.625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується і після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 20.12.2010р. у справі №10/25 (№3-57гс/10), яка за приписами ст.ст.82, 111-28 ГПК України є обов'язковою у правозастосовчій діяльності судів.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 73282,97грн. та 3% річних у сумі 22845,42грн. за період з 01.08.2008р. по 01.06.2012р., обчислених відносно заборгованості у сумі 102780,82грн., яка складається з вартості частини майна товариства, інфляційних нарахувань та 3% річних за період з жовтня 2006 року по липень 2008 року, та відносно заборгованості у сумі 95733,60грн., яка складається з частки прибутку товариства, інфляційних нарахувань та 3% річних за період з жовтня 2006 року по липень 2008 року.

Згідно арифметичного підрахунку, судовою колегією встановлено, що розмір інфляційних втрат за період з серпня 2008 року по травень 2012 року становить 51903,47грн. та розмір 3% річних за період з 01.08.2008р. по 01.06.2012р. становить 16190,19грн., які обчислені відносно заборгованості у сумі 140600грн., яка складається з вартості частини майна товариства, належної до сплати позивачу у сумі 72800грн. та частини прибутку товариства, належної до сплати позивачу у сумі 67800грн.

За таких обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат частково у сумі 51903,47грн. та стягнення 3% річних частково у сумі 16190,19грн., в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 21379,50грн. та 3% річних у сумі 6655,23грн. слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Відповідно до ч.2 ст.104 ГПК України, порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Доводи ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»відносно того, що рішення прийнято судом за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також доводи ОСОБА_4 відносно того, що правильним є розрахунок, який наведений у його апеляційній скарзі, не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Луганської області від 12.07.2012р. (повний текст підписано 16.07.2012р.) у справі №6пн-к/5014/1142/2012 частково не відповідає чинному законодавству, а саме, в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 21379,50грн., 3% річних у сумі 6655,23грн., в цій частині рішення господарського суду слід скасувати, у позовних вимогах в цій частині -відмовити, в решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ НВП «АНТЕКС-автоматика»задовольнити частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог. Тому в частині розподілу судових витрат рішення суду першої інстанції також підлягає зміні. Поряд з цим, згідно ч.4 ст.49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Оскільки апеляційну скаргу відповідача частково задоволено та рішення місцевого господарського суду частково скасовано, відповідачу за рахунок позивача слід відшкодувати понесені ним витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, м. Сєвєродонецьк, Луганська область на рішення господарського суду Луганської області від 12.07.2012р. (повний текст підписано 16.07.2012р.) у справі №6пн-к/5014/1142/2012 -залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «АНТЕКС-автоматика», м. Сєвєродонецьк, Луганська область - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Луганської області від 12.07.2012р. (повний текст підписано 16.07.2012р.) у справі №6пн-к/5014/1142/2012 - скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань у сумі 21379,50грн., 3% річних у сумі 6655,23грн.

Викласти абзаци 2 та 3 резолютивної частини рішення наступним чином:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «АНТЕКС-автоматика»(93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 3г, поштова адреса: 93408, Луганська область, вул. Автомобільна, 5, а/с 5; ЄДРПОУ 24853463) на користь ОСОБА_4 (93404, АДРЕСА_1) інфляційні нарахування у сумі 51903,47грн., 3% річних у сумі 16190,19грн., видати наказ позивачу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «АНТЕКС-автоматика»(93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 3г, поштова адреса: 93408, Луганська область, вул. Автомобільна, 5, а/с 5; ЄДРПОУ 24853463) в дохід Державного бюджету України судовий збір в сумі 1609,50грн. на р/р 31214206783006, банк отримувача: ГУ ДКСУ в Луганській області, одержувач -УДКСУ у м. Луганську, МФО 804013, код ОКПО: 37991503, код класифікації доходів (ККД): 22030001, назва «Судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050); символ звітності банку: 206, призначення платежу -«судовий збір». Наказ видати органу Державної податкової інспекції.».

В іншій частині рішення господарського суду Луганської області від 12.07.2012р. (повний текст підписано 16.07.2012р.) у справі №6пн-к/5014/1142/2012 -залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 (93404, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого підприємства «АНТЕКС-автоматика»(93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 3г, поштова адреса: 93408, Луганська область, вул. Автомобільна, 5, а/с 5; ЄДРПОУ 24853463) судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 280,35грн.

Доручити господарському суду Луганської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: І.А. Бойко

О.О. Радіонова

Надруковано 6 примірників: 1 -позивачу; 2 -відповідачу ; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС