Постанова

від 10.07.2012 по справі 16/5005/2318/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 року Справа № 16/5005/2318/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),

суддів: Євстигнеєва О.С., Головка В.Г.

секретар судового засідання: Гаврилов О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

від відповідача: Булатов В.Б. (дов. б/н від 13.12.10 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-інвест" смт. Ювілейне на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012 р . у справі № 16/5005/2318/2012

за позовом Дніпропетровської міської ради м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ -інвест" смт. Ювілейне

про внесення змін до договору від 26.12.2003 р. оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012 р. у справі № 16/5005/2318/2012, яке підписано 26.04.2012 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Загинайко Т.В.), задоволено позов Дніпропетровської міської ради м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ -інвест" смт. Ювілейне про внесення змін у п.3.2 договору оренди земельної ділянки від 26.12.2003 р.

Вказаним рішенням змінено п.3.2 договору оренди земельної ділянки, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ -інвест", викладено його в наступній редакції:

"п.3.2 Орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України."

Стягнуто з відповідача на користь позивача 536 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та відмовити у позові, оскільки вважає, що при прийнятті рішення господарським судом були порушені норми матеріального та процесуального права (ч. 2 та ч. 3 ст. 2, ст. 4 2 , ч. 1 ст. 43 ГПК України), що призвело до неправильного вирішення справи; неповно з'ясовано та встановлено істотні обставини справи, що є суттєвим порушенням ст. 43 ГПК України і як слідство порушення головного принципу щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи.

Скаржник вказує у скарзі, що оскільки відповідно до частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею.(Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. )

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Скаржник зазначає у скарзі, що дотримання сторонами порядку, передбаченого статтею 188 Господарського кодексу України, господарським судом першої інстанції не досліджувалось, хоча про порушення порядку внесення змін до договору зазначалось у запереченні на позовну заяву.

Крім того, скаржник вказує, що згідно частини 2 статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згадою сторін у договорі оренди. Проте, судовим рішенням по даній справі передбачено внесення змін до спірного договору, з урахуванням яких розмір орендної плати, форма її платежу тощо залишені поза регулюванням договору.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомив, не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні. Неявка представника позивача не перешкоджає перегляду справи за наявними в ній доказами.

Розпорядженням заступника голови суду № 920 від 09.07.2012 р, у зв'язку з лікарняним судді постійної колегії Лотоцької Л.О. та на підставі наказу голови суду № 13 від 03.07.12 р., змінено склад колегії суддів.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТБ -інвест" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 26.12.2003 р.

Згідно з пунктом п.1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду на умовах цього договору частку (7,39 %) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,0797 га (площа частки складає 0,0059 га), що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, Кіровський район, проспект Карла Маркса, 72-А для фактичного розміщення нежитлових приміщень, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за номером 1210100000:06:089:0038.

Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 08.10.2003 р. № 126/12 (п.1.2).

Відповідно пункту 1.3 договору грошова оцінка частки земельної ділянки на час укладення цього договору становила 93 952,33 грн.

Земельна ділянка передається до 08.10.2018 р. (п.2.1).

Пунктом 3.2 договору сторони встановили, що орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі земельного податку з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку.

Відповідно п.3.3 договору оренди зміна грошової оцінки земельної ділянки та її індексація, що тягне за собою зміни у розмірі орендної плати, провадиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках, передбачених нормативними законодавчими актами України.

Згідно пунктів 8.1 та 8.2 договору зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються в судовому порядку.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№309-VI від 03.06.2008 року в Закон України «Про оренду землі»були внесені зміни, зокрема, ч. ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: «Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю»; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України «Про плату за землю». Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині». Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування -з 04.06.2008 р.

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 N 2755-VI), Закон України „Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки ( ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України).

З метою приведення рішень Дніпропетровської міської ради та її виконавчого комітету у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства було прийнято рішення від 02.02.11 р. № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства ".

Вказане рішення міської ради було опубліковано (оприлюднено) в офіційному друкованому виданні -газеті "Наше місто" 22.02.2011 р.

Відповідно ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, п.12 Земельного кодексу України).

Частина 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку. п.3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 р. № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства".

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Умови спірного договору оренди в частині визначення розміру орендної плати перестали відповідати вимогам - як раніше чинної ст. 21 Закону України "Про оренду землі" (в новій редакції), так і положенням п.288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України.

Відповідно до пункту 34 статті 26, частини другої статті 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування вирішуються в судовому порядку.

У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)", зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору. Крім того, слід враховувати, що в силу ст.4 ГК України земельні відносини не є предметом регулювання цього Кодексу.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, у випадках, встановлених договором, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства і повинно бути залишено без зміни, а апеляційна скарга -без задоволення.

Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ - інвест" м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2012 р. у справі № 16/5005/2318/2012 залишити без змін.

Головуючий Р.М. Бахмат

Судді: О.С. Євстигнеєв

В.Г. Головко

Постанова виготовлена в повному обсязі 11.07.2012 р.

З оригіналом згідно:

Пом. судді І.Г.Логвиненко