Постанова

від 11.07.2012 по справі 16/5025/98/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 16/5025/98/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Петухов М.Г.

суддів Гудак А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницьклегпром" на рішення господарського суду Хмельницької області від 19.03.12 р.

у справі № 16/5025/98/12 (суддя Магера В.В. )

позивач Заступник прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі виробничого об"єднання " Хмельницькі теплові мережі "

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницьклегпром"

про стягнення заборгованості в сумі 100 860,80 грн

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - не з'явився

прокурора Панчелюга К.М.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 10 липня 2012 року у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю судді Сініциної Л.М. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 19 березня 2012 року у справі № 16/5025/98/12 (суддя Магера В.В.) задоволено позов заступника прокурора Хмельницької області в інтересах держави в особі Виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі" (м. Хмельницький) та стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницьклегпром" (м. Хмельницький) на користь виробничого об'єднання "Хмельницькі теплові мережі" 100860,80 гривень заборгованості. Також стягнуто із товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницьклегпром» для зарахування до Державного бюджету України на рахунок №31218206783002 через УДКСУ у м. Хмельницькому, код ЄДРПОУ отримувача 38045529, банк одержувача -ГУДКСУ у Хмельницькій області, м. Хмельницький, МФО 815013 судовий збір в сумі 2 017,22 гривень.

Задовольняючи позов та застосовуючи приписи ст.173,174,193 Господарського кодексу України, ст.525, 526, 625, 655, 712, 901-903 Цивільного кодексу України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем порушено умови договорів №100-06/08-166-ТЕ-34 від 20.03.2008 року з додатковими угодами №9/10 від 21.12.2009 року, №11 від 09.04.2010 року, №12 від 30.04.2010 року, №13 від 06.08.2010 року, №12а від 29.07.2010 року, №100-06/11-14-ТЕ-34 від 19.01.2011року в частині виконання зобов'язання вчасно проводити розрахунки за наданий йому природний газ та послуги по його транспортуванню та постачанню і вважав обґрунтованою заявлену до стягнення на користь виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі" заборгованість у розмірі 100860,8 гривень.

Представником товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницьклегпром" подано апеляційну скаргу, якою вважає оскаржуване рішення незаконним.

Вказує, що місцевий господарський суд не взяв до уваги ту обставину, що даний позов поданий заступником прокурора Хмельницької області, а згідно ч.2 ст.5 Закону України «Про прокуратуру» , на прокуратуру покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. На думку апелянта, прокурор подав позов від виробничого об'єднання «Хмельницькі теплові мережі», яке не є органом влади чи органом місцевого самоврядування, якому надано повноваження органу виконавчої влади.

Просить рішення господарського суду Хмельницької області від 19 березня 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Запереченням на апеляційну скаргу від 15.06.2012 року представник виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі" вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та наводить свої міркування в спростування доводів скарги. Звертає увагу, що несплата платежів за отриманий природний газ порушує забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазової сфери та реалізації державної політики у даній галузі, у зв»язку з чим порушуються соціально-економічні інтереси держави. Просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції від 19.03.2012 року залишити без змін.

Сторони не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 28 травня 2012 року про прийняття апеляційної скарги до розгляду та призначення судового засідання на 11 липня 2012 року направлена сторонам 28.05.2012р. та ними отримана, що підтверджується повідомленнями поштового зв»язку про вручення поштових відправлень ( а.с.113,114) .

За таких обставин колегія суддів вважає, що виробниче об»єднання « Хмльницькі теплові мережі « та товариство з обмеженою відповідальністю „Хмельницьклегпром" належним чином та заздалегідь повідомлені про час та місце апеляційного перегляду справи.

На підставі вищенаведеного, враховуючи , що явка сторін обов»язковою не визнавалась, судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

У судовому засіданні прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Рівненської області проти апеляційної скарги заперечував та вказував на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просив рішення господарського суду Хмельницької області від 19 березня 2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення прокурора, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницьклегпром" не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 25.03.2008 року та 19.01.2011 року між ВО „Хмельницькі теплові мережі" (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено договір на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №100-06/08-166-ТЕ-34 та договір №100-06/11-14-ТЕ-34 із додатком №1 (відповідно).(а.с.6-8,25-29)

В подальшому, сторонами укладено додаткові угоди №9/10 від 21.12.2009р., №11 від 09.04.2010р., №12 від 30.04.2010р., №13 від 06.08.2010р., №12а від 29.07.2010р. до договору №100-06/08-166-ТЕ-34 та додаткову угоду №1 від 04.04.2011 року до договору №100-06/11-14-ТЕ-34.(а.с.9-13)

За умовами пунктів 1.1.,1.2 договору №100-06/08-166-ТЕ-34 від 25.03.2008р. постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві в 2008 році природний газ (надалі -газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору. За даним договором постачається імпортований природний газ отриманий постачальником за договором купівлі-продажу природного газу між НАК „Нафтогаз України" та ДК „Газ України".

Пунктами 3.1.-3.3 договору передбачено, що позивач передає газ на першій засувці кордону розподілу газових мереж покупця. Приймання-передача газу протягом місяця здійснюється рівномірно з припустимим перевищенням добових обсягів від середньодобового не більше як на 5 (п'ять) відсотків. Приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого та протранспортованого газу.

Сторони узгодили, що оплата за газ та послуги з його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця; подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання та транспортування газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки газу.

Пунктом 6.1 договору узгоджено, що остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу здійснюється покупцем на підставі акту приймання-передачі газу до 08 числа, наступного за місяцем постачання та транспортування газу. Остаточний розрахунок за обсяги газу спожиті і протранспортовані в січні-лютому 2008 року здійснюється до 27 березня 2008 року.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору сторони несуть відповідальність у відповідності з чинним законодавством України. В разі неоплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у п. 6.1. даного договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу. (п.п.7.1, 7.2 договору).

Згідно п.п.1.1 договору №100-06/11-14ТЕ-34 від 19.01.2011р. передбачено, що постачальник зобов'язується поставити у 2011 році покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити природний газ в обсягах, зазначених в п.1.2 цього договору.

Пунктами 4.1, 4.2 цього договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку: перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки; оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30 (31) числа місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

При невиконанні покупцем вимог, передбачених у п.4.1 цього договору, постачальник має право обмежити або припинити (у міжопалювальний період) постачання газу покупцеві.

Як вбачається із актів приймання-передачі природного газу за №№261 від 27.01.2010р., від 25.02.2010р., від 29.03.2010р., від 27.04.2010р., від 26.05.2010р., від 29.06.2010р., від 28.07.2010р., від 27.08.2010р., від 30.09.2010р., від 27.10.2010р., від 26.11.2010р., від 26.12.2010р., від 27.01.2011р., від 25.02.2011р., від 25.02.2011р., від 25.03.2011р., від 27.04.2011р., від 30.05.2011р., від 29.06.2011р., від 28.07.2011р., від 30.08.2011р., від 26.09.2011р. відповідачу було поставлено природний газ за період з січня 2009р. по жовтень 2011р. в обсязі 142 735 куб.м. газу.(а.с.14-24,31-39)

Означені акти приймання-передачі природного газу підписані представниками сторін та скріплені печатками.

Станом на 01.11.2011 року у відповідача перед виробничим об'єднанням „Хмельницькі теплові мережі" рахується заборгованість за отриманий природний газ борг та послуги по його транспортуванню у розмірі 100860,80 гривень, на що вказує розрахунок заборгованості.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України господарсько-договірними зобов'язаннями є майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів.

Статтями 174, 193 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать та повинні виконуватися суб»єктами господарювання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Цивільний кодекс у ч. 1 ст. 509 ЦК України також визначає зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Статтями 902, 903 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Між тим, матеріали справи не містять доказів, які б спростовували отримання відповідачем газу та послуг по його транспортуванню та які б вказували на проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі по даних договорах.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем умов договорів на постачання природного газу для надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання №100-06/08-166-ТЕ-34) та №100-06/11-14-ТЕ-34 ( з змінами та доповненнями) в частині погоджених умов проведення розрахунків та вважає обґрунтованим стягнення із відповідача на користь виробничого об'єднання „Хмельницькі теплові мережі" заборгованості у розмірі 108860,8 гривень.

Посилання скаржника у апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції неправомірно прийняв позовну заяву заступника прокурора Хмельницької області, оскільки прокурор звернувся не в загальнодержавних інтересах, а в інтересах самостійного господарюючого суб'єкта, не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст. 2, 20 ГПК України, ст.ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" позов може бути подано прокурором як за ініціативою відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади щодо здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, так і за відсутності такої ініціативи з боку відповідного органу, - тобто безпосередньо прокурором. При цьому прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Зміст поняття "державні інтереси" розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.

В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді .

Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств . Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство , на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави , обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах .

Крім того,Пленум Вищого господарського суду України у пункті 1 постанови № 7 від 23.03.2012 року «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судових рішень господарських судів, заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду.

Поняття "прокурор" визначене у статті 56 Закону України "Про прокуратуру".

У вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з абзацом четвертим частини першої статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з частиною другою статті 29 ГПК у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах громадянина зазначений орган чи громадянин набуває статусу позивача.

Як вбачається із з матеріалів справи, заступник прокурора Хмельницької області, зазначаючи при зверненні із позовною заявою про необхідність захисту інтересів держави та з метою запобігання порушення інтересів держави у даній справі, вказав особу - Виробниче об'єднання „Хмельницькі теплові мережі", стосовно якої мають бути захищені відповідні інтереси держави, оскільки даний суб»єкт господарювання заснований на комунальній власності та реалізує господарську компетенцію державної влади - Міністерства енергетики та вугільної промисловості України відповідно до указу Президента України від 09.12.2010 року за № 1085/2010 ,за яким дане міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у нафтогазовому комплексі України.

Отже, заступником прокурора Хмельницької області в позовній заяві було зазначено і в чому полягає порушення та захист інтересів держави у даній справі, і особу - Виробниче об'єднання „Хмельницькі теплові мережі", і орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, і підстави, за яких прокурор звернувся в інтересах саме цього підприємства, і яким чином інтереси держави пов'язані саме з цією особою.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

В силу ст.ст. 33, 38, 43, 47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю „Хмельницьклегпром" та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 19 березня 2012 року у справі № 16/5025/98/12.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 19 березня 2012 року у справі № 16/5025/98/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницьклегпром" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.