Постанова

від 13.08.2008 по справі 12/341

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 13.08.2008 р.                                                         

                                           №

12/341 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого

-судді Цвіркуна Ю.І.,

при

секретарі Рудик Т.О.,

розглянувши

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного

управління юстиції у м.Києві -підрозділу примусового виконання рішень, третя

особа -Київський міський військовий комісаріат, на дії органу виконавчої влади,

встановив:

Позивач

звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з адміністративним  позовом до відповідача на дії органу

виконавчої влади.

Позивач

звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому,

враховуючи зменшені позовні вимоги, просить: - скасувати постанову про

зупинення виконавчого провадження НОМЕР_1 від 27.05.2008 року державного

виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції

у місті Києві як таку, що не відповідає закону; - зобов'язати відповідача

відновити виконавче провадження з врахуванням безпідставно прогаяного терміну з

27.05.2008р. по день прийняття рішення за даним позовом.

В

обґрунтування позивних вимог представник позивача посилався на те, що при

винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження НОМЕР_1 від

27.05.2008 року державним виконавцем порушено положення Закону України «Про

виконавче провадження», у зв'язку із чим, він вважає, що дану постанову слід

скасувати і відновити виконавче провадження.

Представник

відповідача проти позову заперечила, аргументуючи тим, що оскаржена

постанова  про зупинення виконавчого

провадження НОМЕР_1 від 27.05.2008 року прийнята державним виконавцем у

відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в

силу даного Закону виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у

випадку звернення до суду із заявою про зміну вибулої сторони правонаступником.

Представник

третьої особи до суду не з'явився, повідомлений належним чином, про причини

неявки не сповістив.

Суд,

вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази по

справі, встановив наступне.

Постановою

Печерського районного суду м.Києва від 31.05.2006 року в адміністративній

справі №2-а-64/06 задоволено позов ОСОБА_1 до Київського міського комісаріату

про стягнення недоплаченої суми пенсії з надбавками в розмірі 21 987, 64 грн.

На виконання зазначеного рішення, Печерським районним судом м.Києва видано

виконавчий лист від 23.04.2007 №2а-64, який було пред'явлений до виконання.

За

постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.04.2008р. у справі

2/69 відповідача зобов'язано відкрити виконавче провадження за виконавчим

листом Печерського районного суду м. Києва від 23.04.2007 р.

Постановою

державного виконавця ОСОБА_2 підрозділу примусового виконання рішень Головного

управління юстиції у місті Києві від 27.05.2008 року було зупинено дане

виконавче провадження.

Як

вбачається із матеріалів справи, підставою для зупинення виконавчого

провадження стало те, що 21.05.2008 р. Київський міський військовий комісаріат

звернувся до Печерського районного суду м.Києва із заявою про заміну сторони

виконавчого провадження на Головне управління Пенсійного фонду України у

м.Києві.

У тексті

оскаржуваної постанови зазначено, що при зупиненні виконавчого провадження

державний виконавець керувався ч.4 ст.11, 

п.11 ст.35, 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Вищезазначені

обставини визнанні сторонами і не оспорювалися в суді.

Детальний

аналіз правових норм дозволяє зробити висновок про те, що оскаржувана постанова

не узгоджується із вимогами відповідного законодавства України.

Так, у ч.4

ст.11 Закону України «Про виконавче провадження»зазначається, що  у виконавчому провадженні можуть брати участь

кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати

участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у

виконавчому провадженні одному із співучасників.

А ч.5 ст.11

Закону передбачає, що у разі вибуття однієї з сторін державний

виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама

заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну

сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до

його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б

обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно

до ст.35 Закону виконавче провадження може бути зупинено у разі: 1) звернення

державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про

роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку

виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання; 2)

прохання боржника, який проходить строкову службу у складі Збройних Сил України

чи інших передбачених законом військових формувань; 3) перебування боржника у

тривалому службовому відрядженні; 4) знаходження боржника на лікуванні у

стаціонарному лікувальному закладі; 5) прийняття скарги на дії державного

виконавця або відмову в його відводі; 6) оголошення розшуку боржника, його

майна або розшуку дитини; 7) знаходження боржника або стягувача у відпустці за

межами населеного пункту, де вони проживають; 8) призначення експертизи;

9)надання сторонам строку для запрошення перекладача.

Зміст даної

статті не містить п.11, що дозволяє зробити висновок про те, що відповідач не

мав правових підстав посилатись на нього при винесенні оскаржуваної постанови.

Судом також

проаналізовано п.11 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, в силу

даного пункту  виконавче провадження

підлягає обов'язковому зупиненню у випадку звернення до суду із заявою

про зміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому ч.4

ст.11 цього Закону.

Отже,

положення п.11 ст.34 Закону передбачають наявність вибулої сторони та

правонаступника у цієї сторони.

Таким чином,

суд приходить до висновку, що п.11 ст.34 Закону у даному випадку застосовано

неправомірно, оскільки боржник -Київський міський військовий комісаріат не

вибув як сторона виконавчого провадження, а тому його не може бути замінено

правонаступником. При цьому немає жодних підтверджень того, що Головне

управління Пенсійного фнду України в м.Києві є або може бути правонаступником

Київського міського військового комісаріату.

Крім того,

судом враховується те, що Печерським районним судом м.Києва уже неодноразово

відхилялися заяви про заміну Київського міського військового комісаріату як

сторони у даному виконавчому провадженні.

Також судом

береться до уваги стаття 36 названого Закону, яка визначає порядок і строки

зупинення виконавчого провадження.

Отже,

державний виконавець підрозділу примусового виконання рішень Головного

управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2 не мала законних підстав для зупинення

відповідного виконавчого провадження.

Таким чином,

державний виконавець ОСОБА_2 безпідставно та в порушення вимог Закону України

„Про виконавче провадження" винесла 27.05.2008 року постанову про

зупинення виконавчого провадження при примусовому виконанні постанови

Печерського районного суду м.Києва від 31.05.2006 року. Зокрема, дане рішення

державного виконавця не вмотивоване належним чином, при його прийнятті

державний виконавець керувався нормами Закону України „Про виконавче

провадження", які не можуть бути застосовані при винесені такої постанови.

Відповідно

до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого 

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в

межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та 

законами України.

Статтею 7

Закону України «Про виконавче провадження»передбачено гарантії прав громадян і

юридичних осіб у виконавчому провадженні, зокрема, державний виконавець

зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із

законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів

громадян і юридичних осіб. Особам, які беруть участь у виконавчому провадженні

або залучаються до проведення виконавчих дій, повинні бути роз'яснені державним

виконавцем їх права відповідно до вимог цього Закону.

У ст.5

Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний

виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень,

встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Згідно із

ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності

суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті

(вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з

якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх

обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)

безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8)

пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими

несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на

досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на

участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Таким чином,

відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законом,

оскільки його повноваження вичерпно визначені у законі.

Однак

оскаржувана постанова відповідача не відповідає вимогам законодавства України,

тому таке рішення є неправомірним.

В силу ч.5

ст.36 Закону після усунення обставин, які стали підставою для зупинення

виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити

виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка

затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби,

якому він безпосередньо підпорядкований.

Як видно,

позовна вимога позивача про зобов'язання відповідача відновити виконавче

провадження з врахуванням безпідставно прогаяного терміну з 27.05.2008р. по

день прийняття рішення за даним позовом не узгоджується із положеннями

Закону України «Про виконавче провадження»та ст.105 КАС України. У зв'язку із

цим, така позовна вимога не може бути задоволена повністю.

За

встановлених обставин, керуючись положеннями КАС України, суд вважає, що для

повного захисту прав, свобод та інтересів особи необхідно: - визнати

протиправною постанову про зупинення виконавчого провадження від 27.05.2008

року НОМЕР_1 державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень

Головного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2; - скасувати постанову про

зупинення виконавчого провадження від 27.05.2008 року НОМЕР_1 державного

виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції

у м.Києві ОСОБА_2; - зобов'язати підрозділ примусового виконання рішень

Головного управління юстиції у м.Києві вчинити дії та прийняти рішення у

відповідності до вимог законодавства України про поновлення виконавчого

провадження з примусового виконання постанови Печерського районного суду

м.Києва, на підставі якої Печерським районним судом м.Києва 23.04.2007 року

видано виконавчий лист №2а-64.

Таким чином,

з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про

задоволення позову частково.

Питання

стосовно розподілу судових витрат підлягає до вирішення в порядку,

передбаченому 87-98 КАС України.

На основі

встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163, 181 КАС України, суд

постановив:

Позов

ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати

протиправною постанову про зупинення виконавчого провадження від 27.05.2008

року НОМЕР_1 державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень

Головного управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2

Скасувати

постанову про зупинення виконавчого провадження від 27.05.2008 року НОМЕР_1

державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного

управління юстиції у м.Києві ОСОБА_2

Зобов'язати

підрозділ примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві

вчинити дії та прийняти рішення у відповідності до вимог законодавства України

про поновлення виконавчого провадження з примусового виконання постанови

Печерського районного суду м.Києва, на підставі якої Печерським районним судом

м.Києва 23.04.2007 року видано виконавчий лист №2а-64.

В

задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Строк і

порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254

Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим

Кодексом.

Заява про

апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти

днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі

відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга

подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що

передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.  

Суддя                                                                                                         

Цвіркун Ю.І.