Постанова

від 07.10.2008 по справі 3/419

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025,  м. Київ, 

вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н

О В А

І М Е Н Е

М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 07.10.2008 р.                                                         

                                           №

3/419 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді  Блажівської Н. Є. при секретарі судового

засідання Серпутько Т. С.

Розглянув у

відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За

позовом                         

ОСОБА_1

до

Відділу

громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського

районного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 

про

визнання

неправомірним та скасування рішення    

У судовому

засіданні 7 жовтня 2008 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну

частину Постанови.

О Б С Т А В

И Н И   С П Р А В И

ОСОБА_1

(надалі -Позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з

позовом до Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб

Шевченківського районного управління Міністерства внутрішніх справ України в

місті Києві (надалі -Відповідач) про визнання неправомірним та скасування

рішення Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб

Шевченківського районного управління Міністерства внутрішніх справ України в

місті Києві про видворення його за межі території України.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 вважає рішення Управління громадянства,

імміграції та реєстрації фізичних осіб Відділу громадянства, імміграції та

реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного управління Міністерства

внутрішніх справ України в місті Києві незаконним та необґрунтованим, таким, що

суперечить принципам обґрунтованості, добросовісності і пропорційності.

Позивач

також вказав, що проживає разом з громадянкою України  ОСОБА_2за адресою: АДРЕСА_1 яку вона винаймає

за договором оренди.

8 серпня

2008 року Позивачем було подано уточнення підстав адміністративного позову. А

саме, зазначає, що держави не можуть добровільно приймати рішення про

видворення іноземців, що перебувають на їх території і кожне втручання, що

порушує сімейне життя повинно відповідати вимогам абзацу 2 статті 8

Європейської Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод.

Судом

неодноразово витребовувались у Відповідача -суб'єкта владних повноважень докази

на підтвердження обґрунтованості оскаржуваного рішення. Таким чином, зважаючи

на відсутність заперечень з боку Відповідача та невиконання вимог суду про

надання доказів, суд керуючись вимогами статті 71 Кодексу адміністративного

судочинства України вирішує справу на основі наявних доказів.

Розглянувши

подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представника Позивача,

всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов,

об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і

вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В С Т А Н О

В И В

Громадянин

ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2року народження,  прибув до України з ІНФОРМАЦІЯ_110 травня

2008 року з метою навчання в Учбовому науково-виробничому центрі

«Укртехпрогрес».

Позивач

станом на 19 травня 2008 року був студентом денного відділення Учбового

науково-виробничого центру «Укртехпрогрес»в місті Харкові.

4 травня

2008 року ОСОБА_1 прибув до Києва та влаштувався мийником машин на СТО за

адресою АДРЕСА_2 на десятиденний термін на підставі договору про стажування.

19 травня

2008 року працівниками Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних

осіб Шевченківського районного управління Міністерства внутрішніх справ України

в місті Києві було складено протокол про вилучення паспортного документу у

Позивача у зв'язку з перевіркою обставин (підробки паспорта, порушення строків

перебування, правил в'їзду та транспортного проїзду, порушення статусу

перебування).

Постановою

Шевченківського районного суду міста Києва від 29 травня 2008 року громадянина

ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого

статтею 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено

покарання у вигляді штрафу в розмірі 20-ти неоподаткованих мінімумів доходів

громадян.

В судовому

засіданні представник Позивача зазначила, що її довірителем у встановлені

строки було сплачено штраф у повному розмірі.

4 червня

2008 року Відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб

Шевченківського районного управління Міністерства внутрішніх справ України в

місті Києві прийнято рішення про добровільне видворення громадянина ОСОБА_1 за

межі України та заборону в'їзду на територію України терміном на 5 років.

Як

підтверджується матеріалами справи, Позивач проживає разом з громадянкою

України ОСОБА_2за адресою: АДРЕСА_1 яку вона винаймає за договором оренди.

Частинами 1

та 2 статті 32 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без

громадянства»передбачено, що іноземець та особа без громадянства, які вчинили

злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому

покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі

України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним

покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом

внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом

24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу

внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України

може супроводжуватися забороною подальшого в'їзду в Україну строком до п'яти

років. Строки заборони подальшого в'їзду в Україну обчислюються з дня винесення

вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в'їзду в

Україну визначається законодавством України. Крім випадків, зазначених у

частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства можуть бути

видворені за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони

державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих

прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного

кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням

протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії

іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус

іноземців та осіб без громадянства, або суперечать інтересам забезпечення

безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для

охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.

Згідно із

пунктом 14 Правил оформлення візових документів для в'їзду в Україну,

затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 227 від 20 лютого 1999

року (надалі -Правила) віза може бути анульована під час перебування іноземця

або особи без громадянства на території України у разі прийняття згідно із

законодавством рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за

межі України.

Відповідно

до пункту 16 Інструкції Про порядок продовження терміну перебування в Україні

іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства

Внутрішніх справ України № 1456 від 1 грудня 2003 року іноземцям та особам без

громадянства може бути відмовлено в продовженні терміну перебування в Україні

на підставі: якщо їх дії суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи

охорони громадського порядку або коли це необхідно для охорони здоров'я,

захисту прав і законних інтересів громадян України, інших осіб, які проживають

в Україні; визнання особи згідно із законодавством України небажаною для

перебування в Україні; виявлення факту подання особою під час оформлення візи

чи звернення щодо продовження терміну перебування завідомо неправдивих

відомостей або підроблених документів; наявності фактів порушення законодавства

України під час попереднього чи теперішнього перебування на її території;

відсутності дійсного страхового поліса встановленого законодавством України

зразка, якщо інше не передбачено міжнародними угодами; відсутності коштів для

покриття витрат, пов'язаних з перебуванням в Україні, або відповідних гарантій

від приймаючої сторони.

Відповідно

до вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

Згідно з

положенням частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України

суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та

матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання

цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Керуючись

частиною 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо особа,

яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію

суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на

основі наявних доказів.

Так, суд

звертає увагу на те, що усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають

підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в

межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Відповідно

до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та  органи місцевого самоврядування, їх посадові

особи зобов'язані діяти  лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та законами України.

Відповідно

до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: …3)

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для

прийняття рішення (вчинення дії).

Суд вважає,

що для цього Відповідач повинен був ретельно зібрати і дослідити матеріали, що

мають значення у даній справі. Несприятливе для особи рішення повинно бути

вмотивованим.

Доказів на

підтвердження обґрунтованості оскаржуваного рішення Відповідачем не надано, а

судом не встановлено.

Суд також

звертає увагу сторін на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати

прийняття невмотивованих висновків.

Частиною 1

статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і

вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності

сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом

їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства

України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення.     

Таким чином,

виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного

законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в

позовній заяві доводи Позивача є обґрунтованими та  такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно

до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо

судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних

повноважень,  суд присуджує  всі 

здійснені  нею документально

підтверджені  судові  витрати 

з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо

іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова

особа).

На підставі

викладеного, керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 99, 100, 158-163, 167, 254

Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд

міста Києва

П

О С Т А Н О В И В

1.

Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати

протиправним та скасувати рішення Відділу громадянства, імміграції та

реєстрації фізичних осіб Шевченківського районного управління Міністерства

внутрішніх справ України в місті Києві від 4 червня 2008 року про видворення за

межі території України громадянина ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2року

народження.

3. Повернути

громадянину ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_1 з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп.,

сплаченого судового збору.

Постанова

відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства

України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання

заяви про апеляційне оскарження.

 Суддя                                                                 

                          Н. Є.

Блажівська