Постанова

від 12.07.2012 по справі 2а-3809/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 липня 2012 року 15:04 № 2а-3809/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Грабовському В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Шхуна» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.11.2011р., за участю:

позивача -Мельник М.М.

відповідач -Мазніченко О.В.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 12 липня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Центральне конструкторське бюро «Шхуна»(далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі по тексту -відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 30.11.2011р. №0008682312.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті відповідачем протиправно, а тому підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення прийняті правомірно.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва проведено перевірку Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Шхуна»за результатами якої 11.11.2011р. складено акт №2371/23-12/14310135 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2008р. по 31.12.2010р. (далі по тексту -Акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення п.п. 1.22.1 п. 1.22 статті 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 20 009грн., у тому числі по періодах: 3 квартал 2009 року на суму 843грн., 4 квартал 2009 року на суму 9 688грн., 1 квартал 2010 року на суму 9 478грн.; п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження ПДВ на суму 550 000грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 30.11.2011р. прийнято податкове повідомлення -рішення №0008682312, яким за порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 687 500грн., у тому числі 550 000грн. -основний платіж та 137 500грн. штрафні санкції.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між ТОВ «Техпостач-2002»(Продавець) в особі директора Зубченка О.В., який діє на підставі статуту, з однієї сторони та ПАТ «ЦКБ «Шхуна»(Покупець), в особі голови правління Кавицької О.В., яка діє на підставі статуту, з іншої сторони укладено авторський договір № 04/10-2010 від 04.10.2010р.

Відповідно до якого Продавець передає у власність Покупця права на твори. Після передачі прав Продавцем у власність Покупця, Продавець не має права використовувати права або дозволяти використання прав третім особам. За передачу у власність Покупця прав, Покупець сплатить Продавцю винагороду в розмірі передбаченому додатком № 1 до Договору.

Відповідно до додатку № 1 до авторського договору № 04/10-2010 від 04.10.2010р. Продавець передає у власність Покупця права на наступні товари: Комп'ютерна програма «Програмний комплекс обліку та контролю фінансових показників компанії».

На підставі вище вказаного договору ПАТ «ЦКБ «Шхуна»отримано від ТОВ «Техпостач-2002»акт прийому-передачі та податкову накладну.

Суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за грудень 2010р.

Станом на 31.12.2010р. кредиторська заборгованість ПАТ «ЦКБ «Шхуна»перед ТОВ «Техпостач-2002»становить 3 300 000,00 грн. у тому числі ПДВ 550 000,00грн.

05.01.2011р. до СВ ПМ ДПА у Житомирській області з УПМ ДПА у Житомирській області надійшли матеріали перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Промопторг»за період 2008-2010 років.

В ході проведення оперативними працівниками УПМ ДПА у Житомирській області дослідної перевірки встановлено, що в період 2008-2010 років у ТОВ «Промопторг», м. Житомир, вул. Київська, 1, виникли зобов'язання по сплаті до державного бюджету податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

З метою умисного ухилення від сплати до бюджету податку на додану вартість, засновник ТОВ «Промопторг»ОСОБА_5, фактично здійснюючи разом з ОСОБА_6, фінансово-господарську діяльність від імені службових осіб ТОВ «Промопторг», вступили в попередню змову з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, щодо мінімізації виниклих зобов'язань за рахунок відображення в податковому та бухгалтерському обліках підприємства начебто проведених операцій з фіктивними підприємствами.

Крім того, в ході дослідчої перевірки встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 організували злочинну схему направлену на сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету.

Суть злочинної схеми полягала в незаконному формуванні податкового кредиту внаслідок відображення в бухгалтерському та податковому обліку придбання товарно-матеріальних цінностей через ланцюг «транзитних»та «фіктивних»підприємств, таких як: ТОВ «Істролін-інвест»(код ЄДРПОУ 36230206), ТОВ «Фіндакс»(код ЄДРПОУ 35136509), TOB «Маркет-техбюро»(код ЄДРПОУ 36077277), ТОВ «Гелаксі трейд сервіс»(код ЄДРПОУ 36756553), ТОВ «Буд-вест-монтаж» (код ЄДРПОУ 35981818), ТОВ «ВВ-Інформ-груп»(код ЄДРПОУ 36713001), ТОВ «Техпостач-2002»(код ЄДРПОУ 31861529), ТОВ «ТПК «Форфейт»(код ЄДРПОУ 36203167), ТОВ «РА «Медіа-Максіліана»(код ЄДРПОУ 36713017), ТОВ «РА «Медіалогія»(код ЄДРПОУ 37227943), ТОВ «ТФ «Станком-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37227938).

Проведеними оперативно-розшуковими заходами було встановлено, що зазначені підприємства не реалізували для ТОВ «Промопторг»будь-яких товарно-матеріальних цінностей.

Тобто, ОСОБА_9 та ОСОБА_8 організували виготовлення пакету бухгалтерських документів про реалізацію товарно-матеріальних цінностей, які надають право на отримання кредиту з податку на додану вартість, який в подальшому незаконно використовувався для ухилення від сплати податку на додану вартість.

Внаслідок чого, по вказаному ланцюгу «транзитних»та «фіктивних»підприємств, проводиться лише документообіг та перерахування коштів по банківських рахунках, відкритих в АБ «Старокиївський банк»(м. Київ, МФО 321477) та банку «Національні інвестиції»(МФО 300498).

Таким чином, ОСОБА_5 будучи засновником та фактично здійснюючи разом з ОСОБА_6 фінансово-господарську діяльність від імені службових осіб ТОВ «Промопторг», діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в період з 2008-2010 років, з метою ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, шляхом незаконного формування податкового кредиту в порушення п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.7.2 п. 7.7, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»за № 168/97-ВР від 03.04.1997р., безпідставно включили до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податковим накладним отриманим від ряду транзитних та фіктивних підприємств, а саме: ТОВ «Істролін-інвест» (код ЄДРПОУ 36230206), ТОВ «Фіндакс»(код ЄДРПОУ 35136509), ТОВ «Маркет-техбюро»(код ЄДРПОУ 36077277), ТОВ «Гелаксі трейд сервіс»(код ЄДРПОУ 36756553), ОВ «Буд-вест-монтаж»(код ЄДРПОУ 35981818), ТОВ «ВВ-Інформ-груп»(код ЄДРПОУ 36713001), ТОВ «Техпостач-2002»(код ЄДРПОУ 31861529), ТОВ «ТПК «Форфейт»(код ЄДРПОУ 36203167), ТОВ «РА «Медіа-Максіліана»(код ЄДРПОУ 36713017), ТОВ «РА «Медіалогія» (код ЄДРПОУ 37227943), ТОВ «ТФ «Станком-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37227938), в результаті чого, умисно ухилились від сплати податку на додану вартість на загальну суму понад 2 000 000грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету податків в особливо великих розмірах.

Поряд з цим встановлено, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснювати діяльність підприємства пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в установчих документах підприємства, придбали фіктивні суб'єкти господарської діяльності, такі як ТОВ «Істролін-інвест»(код ЄДРПОУ 36230206), ТОВ «Фіндакс»(код ЄДРПОУ 35136509), ТОВ «Маркет-техбюро»(код ЄДРПОУ 36077277), ТОВ «Гелаксі трейд сервіс»(код ЄДРПОУ 36756553), ОВ «Буд-вест-монтаж»(код ЄДРПОУ 35981818), ТОВ «ВВ-Інформ-груп»(код ЄДРПОУ 36713001), ТОВ «Техпостач-2002»(код ЄДРПОУ 31861529), ТОВ «ТПК «Форфейт»(код ЄДРПОУ 36203167), ТОВ «РА «Медіа-Максіліана»(код ЄДРПОУ 36713017), ТОВ «РА «Медіалогія»(код ЄДРПОУ 37227943), ТОВ «ТФ «Станком-Сервіс»(код ЄДРПОУ 37227938), які в подальшому використовували для сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету коштів у великих розмірах.

Приводом до порушення кримінальної справи у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 94 КК України, в діях засновника ТОВ «Промопторг»ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які незаконно сформували податковий кредит від фіктивних та транзитних підприємств, скориставшись послугами злочинної групи, до складу якої входили ОСОБА_9 та ОСОБА_8, якими було розроблено злочинну схему направлену на сприяння підприємствам - фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету.

При цьому, у відповідності до статті 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію сукупність господарських прав та обов'язків, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є, в тому числі, але не виключно, господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в встановленому законом порядку.

Суб'єкт господарювання, як передбачено у статті 56 Господарського кодексу України, може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням вимог іншого законодавства.

Відповідно до статті 57 Господарського кодексу України установчими документами суб'єкту господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законодавством, статут (положення) суб'єкта господарювання.

За своєю правовою природою установчий договір та статут господарюючого суб'єкта підприємницької діяльності є юридичним фактом, а тому є угодою, яка повинна відповідати умовам дійсності угод: 1) про форму, 2) про сторони, 3) про зміст угоди, 4) про відповідальність внутрішньої волі і волевиявлення сторін.

Таким чином, статут та реєстраційні документи ТОВ «Техпостач-2002»(код ЄДРПОУ 31861529) не можуть бути дійсними, оскільки реєстрація даного підприємства була здійснена на підставі неправдивих відомостей про підприємство, ціль його утворення, без наміру займатися підприємницькою діяльністю.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, неправомірними вважаються правочини, які за своїм змістом, нормою та іншими елементами в імперативній формі визначаються законом дійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, значені у статті 203 Цивільного кодексу України, а саме:

1. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Моментом виконання обов'язку продавця щодо передачі товару згідно ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно п.19 ст.2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти).

Згідно ст.9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст.9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі.

Підпунктом 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(із змінами і доповненнями) визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Виходячи з вимог п. 2. ст. 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", із змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. При цьому дані податкової звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно п. 1. ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно п. 2 ст. 9 Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами, також, визначена пп. 1.2 п. 1, пп. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704.

У відповідності до пп. 7.2.3. п. 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів. Пп. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 , ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011р . зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу - позивачем до суду надано не було.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 зазначеного Закону встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. цієї статті Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За змістом пункту 2 Порядку податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Пунктом 5 цього Порядку визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 Порядку.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 18 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Крім того, суд бере до уваги практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012р. по справі за позовом ТОВ «Нафта»до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування податкових повідомлень -рішень.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України , договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною першою статті 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Частиною першою статті 642 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 646 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.

Статтею 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3). Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості (ч. 4).

Зазначене вище дає підстави зробити висновок про те, що договори позивача з ТОВ «Техпостач-2002»є неукладеними, оскільки жодних застережень в розділі "Предмет договору" про те, що вид, кількість та якість товару будуть визначені у специфікаціях, що є невід'ємною частиною цих договорів, в укладених позивачем договорів не зазначено. В матеріалах справи та в додатках до Договору відсутній розрахунок вартості програми «Програмний комплекс обліку та контролю фінансових показників компанії».

Крім того, у позивача існує перед ТОВ «Техпостач-2002» заборгованість.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 30.11.2011р. №0008682312, а тому адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Шхуна» вважається таким, що не підлягає задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь суб'єкта владних повноважень, судові витрати, відповідно з частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Центральне конструкторське бюро «Шхуна»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлений 19.07.2012р.

Суддя В.В. Амельохін