Постанова

від 23.10.2012 по справі 2а-3809/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3809/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції:Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"23" жовтня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів -Вівдиченко Т.Р., та Ключковича В.Ю.,

розглянувши порядку письмового провадження, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Шхуна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Шхуна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Шхуна" (далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач або податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення №0008682312 від 30.11.2011 року, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки формування податкового кредиту відбулося відповідно до чинного законодавства, а реальність господарської операції підтверджується первинними фінансово-господарськими документами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 2 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року, під час проведення якої встановлено порушення п.п. 7.4.5, п.п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України Закону України «Про податок на додатну вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, чинного на момент виникнення правопорушення.

За результатами зазначеної перевірки було складено акт № 2371/23-12/14310135 від 11 листопада 2011 року, на підставі висновків якого податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008682312 від 30 листопада 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 687500,00 грн., у тому числі 550000 грн. -основний платіж та 137500 грн. - штрафні санкції.

Обговорюючи питання правомірності податкового повідомлення-рішення №0008682312 від 30 листопада 2011 року, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, висновок відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на доводах про фіктивність господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ «Техпостач-2002».

Матеріали справи свідчать про те, що між ТОВ «Техпостач-2002»(продавець) та ПАТ «ЦКБ «Шхуна»(покупець) укладено авторський договір № 04/10-2010 від 04.10.2010 року, відповідно до якого продавець передає у власність покупця права на твори. За передачу прав, покупець сплатив продавцю винагороду в розмірі передбаченому додатком № 1 до договору.

Згідно з додатком №1 до договору продавець передає у власність покупця права на товари, а саме: Комп'ютерну програму «Програмний комплекс обліку та контролю фінансових показників компанії»(копія зазначеного договору міститься в матеріалах справи).

На виконання умов договору ПАТ «ЦКБ «Шхуна»отримало від ТОВ Техпостач-2002»акт прийому-передачі та податкову накладну № 1102 від 27 грудня 2010 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7).

Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Так, станом на момент складання податкових накладних ТОВ "Техпостач-2002" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні, в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Виходячи з вище викладеного, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції, щодо недійсності статуту та реєстраційних документів ТОВ «Техпостач-2002», оскільки він був зареєстрований як платник податку на додану вартість відповідно до вимог чинного законодавства.

Що ж стосується твердження податкового органу про нікчемність фінансово-господарських операцій між позивачем та його контрагентом в силу норм ст.ст. 203, 216 ЦК України, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно положень ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Колегія суддів зауважує, що згідно ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.

Однак, податковим органом не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції щодо недійсності установчих документів ТОВ «Техпостач-2002»виходячи з наступного.

Висновок суду першої інстанції, про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою прикриття незаконної діяльності, без наміру здійснювати діяльність підприємства пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або надання послуг , придбали фіктивні суб'єкти господарської діяльності, крім інших підприємств і ТОВ «Технопостач-2002», які в подальшому використовували для сприяння підприємствам -фактичним платникам податку на додану вартість в ухиленні від сплати даного податку до державного бюджету коштів у великих розмірах колегія суддів вважає необґрунтованим, та таким, що спростовується постановою Богунського районного суду м. Житомира від 25.10.2011 року про скасування порушеної кримінальної справи відносно ОСОБА_3 по факту фіктивного підприємництва, що завдало велику шкоду державі, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та по факту пособництва в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, в якій визначено, що у слідчого не було достатніх приводів та підстав для зазначення того, що крім інших підприємств, і ТОВ «Технопостач-2002»є фіктивними чи транзитним підприємством (т.1 а.с. 53-55).

Крім того, обґрунтування прийнятого судом першої інстанції рішення постановою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 по факту незаконного сформування податкового кредиту від фіктивних та транзитних підприємств є хибним, оскільки, як вбачається з тексту постанови Богунського районного суду м. Житомира від вересня 2011 року (т.1 а.с.131-150), посилання на здійснення посадовими особами ТОВ «Технопостач-2002»таких дій, взагалі відсутнє.

Більше того, суд першої інстанції оставив поза увагою і висновок експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 12 січня 2011 року (т.1 а.с. 170-207) та звіт про експертну оцінку виключних прав на об'єкт інтелектуальної власності: «Програмний комплекс обліку та контролю фінансових показників компанії»(т.1 а.с. 208-250), якими встановлено зазначений комплекс об'єктом інтелектуальної власності та визначено його інвестиційну вартість.

Відповідно до ст. 55-1 Господарського кодексу України ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними є:

- зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Таким чином, установчі документи за наявності підстав, можуть бути визнанні недійсними лише в судовому порядку, а в матеріалах справи відсутні будь-які рішення суду про визнання установчих документів недійсними. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Техпостач-2002»являється діючим підприємством, що підтверджується витягом з ЄДР (т.1 а.с. 161) та довідкою з ЄДР (т. 1 а.с.163).

Таким чином, позивачем дотримано всіх, передбачених Законами України «Про податок на додану вартість»та «Про оподаткування прибутку підприємств»передумов для формування податкового кредиту.

Крім того, позиція суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання контрагентом свої зобов'язання зі сплати податку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, та підтверджені в ході апеляційного провадження, через що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Шхуна" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 липня 2012 року та ухвалити нову, якою позов Публічного акціонерного товариства "Центральне конструкторське бюро "Шхуна" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення №0008682312 від 30 листопада 2011 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.