Постанова

від 18.07.2012 по справі 5024/473/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 5024/473/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДунаєвської Н.Г. суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А., розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6 на постанову та рішення Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 господарського суду Херсонської області від 29.03.2011 у справі№ 5024/473/2011 за позовомТОВ "Всеукраїнська інвестиційна будівельна компанія" (надалі - Товариство) до третя особа ВАТ "Південний електромашинобудівний завод" (надалі - Завод) Товарна біржа "Херсонська універсальна товарна біржа" провизнання дійсним договору та визнання права власності за участю представників: від позивача - не з'явилися від відповідача - не з'явилися від третьої особи - не з'явилися від скаржників - не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року Товариство звернулося до господарського суду з позовом до Заводу, за участю третьої особи -Товарної біржі "Херсонська універсальна товарна біржа", про визнання дійсним біржового договору (угоди) укладеного шляхом проведення біржових торгів та визнання права власності на об'єкт нерухомості - будинок гуртожитку загальною площею 2560,7 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.03.2011 (суддя Задорожна Н.О.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 (судді: Поліщук Л.В., Бандура Л.І., Туренко В.Б.), позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, фізичні особи-скаржники, які не брали участі у справі та є мешканцями гуртожитку, звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням та неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права. Скаржники, також, стверджують, що оскаржувані рішення та постанова порушують їх законні права та інтереси.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 03.12.2010 комітетом кредиторів Заводу прийнято рішення, оформлене протоколом № 5, про продаж нерухомого майна банкрута на відкритих біржових торгах з оголошенням в засобах масової інформації.

11.01.2011 на Товарній біржі "Херсонська універсальна товарна біржа" відбулися біржові торги з продажу будівлі гуртожитку (нежитлової) загальною площею 2 401,2 кв. м., без поліпшень, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно протоколу № 1/110111 біржових торгів продаж майна здійснювався на підставі постанови господарського суду Херсонської області від 11.11.2010 у справі № 17/35-Б-09 про порушення справи про банкрутство Заводу, вищенаведеного протоколу засідання комітету кредиторів Заводу, заяви про організацію та проведення біржових торгів від 23.12.2010., договору про організацію та проведення відкритих торгів від 23.12.2010, договору доручення на здійснення біржових операцій брокерськими конторами від 23.12.2010.

За результатами вказаних торгів, переможцем стало Товариство.

11.01.2011 між Заводом (Продавець) та Товариством (Покупець) укладено Біржовий договір (угоду) відчуження нерухомості, укладений шляхом проведення біржових торгів № 000000001 (надалі -Біржовий договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця вищевказану будівлю гуртожитку після повної сплати ним грошових коштів, а Покупець -сплатити суму у розмірі 241 891 грн. протягом тридцяти календарних днів з моменту проведення біржових торгів.

З метою нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна позивач звертався до відповідача з листами від 14.01.2011 №1/14/01-11 та від 25.01.2011 № 1/25/01-11, які були залишені Заводом без виконання.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області № 74 "Про реконструкцію гуртожитків" визнано будівлю спірного гуртожитку непридатною для проживання та в аварійному стані; зобов'язано терміново пересилити мешканців гуртожитку в інші житлові приміщення гуртожитків підприємства (без погіршення житлових умов), на період проведення проектних та будівельних робіт вивести будівлю гуртожитку з житлового фонду до вводу в експлуатацію житлового будинку після реконструкції.

Крім того, на Завод покладено обов'язок виконати повну реконструкцію будівлі гуртожитку під житловий будинок, зі зміною статуту, конструктивно-планувальною та інженерною реконструкцією.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги про визнання дійсним договору та визнання права власності, мотивували рішення та постанову з посиланням на ч. 2 ст. 220 ЦК України, відповідно до якої якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Проте, такі висновки судів попередніх інстанцій колегія суддів вважає передчасними та необґрунтованими.

Звертаючись з касаційною скаргою, скаржники мотивують свої вимоги тим, що 23.06.2006 рішенням Новокаховської міської ради, відповідно до постанови Кабінету міністрів України "Про затвердження положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебуває у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, установ, організацій" від 06.11.1995 № 891 та "Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури" від 19.02.1996 № 222, спірний гуртожиток прийнято до міської комунальної власності гуртожитків.

Проте, судами попередніх інстанцій не встановлено чи було виконано дане рішення.

Крім того, скаржники зазначають, що відповідно до листа Фонду державного майна України від 03.01.2012 № 10-21-08 спірна будівля гуртожитку не увійшла до переліку майна, переданого до статутного фонду Заводу, а підтверджуючі документи щодо права власності на гуртожиток Фонд державного майна України не оформляв.

З огляду на викладене, як стверджують скаржники, спірна будівля є державною власністю.

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи спірний Біржовий договір дійсним, належним чином не встановили чи був Завод власником спірного гуртожитку та чим мав він правові підстави для його продажу.

Також, судами не були прийняті до уваги положення Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Так, відповідно до п. 3 розділу VIII Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", з метою захисту житлових прав мешканців гуртожитків, недопущення їх виселення із займаних жилих приміщень, недопущення відчуження гуртожитків, які будувалися за державні кошти, установлено мораторій на відчуження (крім передачі у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад) гуртожитків, які перебувають у повному господарському віданні або оперативному управлінні підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, або увійшли до статутних фондів акціонерних чи колективних підприємств, створених у процесі приватизації чи корпоратизації, протягом трьох років з дня опублікування цього Закону.

Цей мораторій діє на відчуження у будь-який спосіб зазначених гуртожитків як цілісних майнових комплексів або їх окремих будівель, споруд, жилих та нежилих приміщень та іншого майна на користь фізичних чи юридичних осіб .

Суди першої та апеляційної інстанцій, при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови, ґрунтуючись на аудиторському висновку від 20.12.2010, дійшли висновків про правомірність віднесення гуртожитку до ліквідаційної маси Заводу в ході процедури банкрутства.

Однак, судами не враховано вимоги ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом", відповідно до якої усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладах та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Крім того, судами не було досліджено чи зачіпає відчуження спірного гуртожитку права його мешканців, оскільки результати такого відчуження при зміні власника об'єкту можуть істотно зменшити обсяг передбачених Законом України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" житлових прав мешканців такого гуртожитку.

Відповідно до ч.2 ст. 111 10 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення чи постанову, яка стосується прав і обов'язків сторін, які не були залучені до участі у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно досліджені всі фактичні обставини справи, а тому передчасно та необґрунтовано задоволено вимоги позивача про визнання дійсним договору та визнання права власності.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову, суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст. 111 7 ГПК України), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 1117, 111 9 , 111 10 , 111 11 , 111 12 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 та рішення господарського суду Херсонської області від 29.03.2011 у справі № 5024/473/2011скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Херсонської області.

Головуючий, суддя Н. Дунаєвська

С у д д і Н. Мележик

О. Подоляк