Рішення

від 03.07.2012 по справі 34/48

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 34/48 03.07.12

За позовомАкціонерного банку «Банк регіонального розвитку» До 1. Закритого акціонерного товариства «Потенціал»; 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто» Простягнення 23 660 664,46 грн. Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача Заяць Е.П.

Від відповідачів не з'явилися

Обставини справи:

Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»(далі - позивач) звернувся до Господарського суду м. Києва із позовом про стягнення солідарно з Закритого акціонерного товариства «Потенціал»(далі - відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто» (далі - відповідач-2) 23 660 664,46 грн. заборгованості за кредитним договором №14/10-105 від 22.09.2005р. (з врахуванням заяви від 13.09.2010р. про відмову від заявлених позовних вимог в частині дострокового розірвання Кредитного договору №14/10-105 від 22.09.2005р.), з яких:

- 21 000 000,00 грн. - сума кредиту;

- 2 409 107,02 грн. - прострочені проценти;

- 132 328,77 грн. - нараховані проценти;

- 119 228,67 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Заявлені позовні вимоги Позивач обґрунтовує невиконанням Відповідачем-1 умов Кредитного договору №14/10-105 від 22.09.2005р. в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, та порушенням Відповідачем-2 умов Договору поруки №14/10-105-«П»від 22.09.2005р. в частині взятих на себе зобов'язань за договором поруки відповідати за невиконання Відповідачем-1 умов Кредитного договору №14/10-105 від 22.09.2005р.

Відповідач-2 проти заявлених до нього, як до солідарного боржника позовних вимог заперечує, оскільки вважає припиненим Договір поруки №14/10-105-«П»від 22.09.2005р. згідно ч. 1 ст. 559 ЦК України та п. 4.3 вказаного договору.

Відповідач-1 в призначені судові засідання повноважних представників не направляв, вимоги ухвал суду не виконував, відзив по суті заявлених позовних вимог не подав.

В судовому засіданні 03.07.2012р. судом було оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оглянувши надані оригінали документів, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем-1 22.09.2005 року був укладений Кредитний договір № 14/10-105 (далі - Кредитний договір), на підставі якого Позивач відкрив Відповідачу-1 відновлювальну кредитну лінію з лімітом в розмірі 21 000 000 грн. (ліміт в редакції додаткової угоди № 31 від 22.08.2007р.) в межах якої зобов'язався надавати Відповідачу-1 кредити, а останній сплачувати Позивачу проценти за користування кредитами із розрахунку 23 % річних (в редакції додаткової угоди № 37 від 20.10.2008р.) та повернути існуючу кредитну заборгованість в строк до 19.10.2010р. (в редакції додаткової угоди № 36 від 28.12.2007р.).

Згідно умов Кредитного договору, розмір кожного кредиту визначається на підставі додаткових угод, згідно яких Відповідачу-1 надаються кредити (п. 4.5. Кредитного договору). Надання кредитів здійснюється шляхом переказу коштів з рахунку для обліку кредиту, зазначеного в п. 13.3. Кредитного договору, за реквізитами, визначеними в листі Відповідача-1 (п. 9.3. Кредитного договору).

Додатковою угодою № 38 від 31.12.2008р. до Кредитного договору було змінено строки сплати процентів за користування кредитними коштами і згідно нових умов нараховані проценти по кредиту Відповідач-1 мав сплачувати щоквартально не пізніше останнього робочого дня місяця кварталу, за який вони нараховані.

За користування кожним з кредитів Відповідач-1 сплачує проценти. Сплата процентів здійснюється Відповідачем-1 щомісячно, по пізніше 5-го числа місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (п. 6.5. Кредитною договору). Нарахування процентів здійснюється щомісячно за фактичну кількість днів користування кредитами (п. 6.3. Кредитного договору). Нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредитів (и. 6.4. Кредитного договору).

На підставі додаткових угод до Кредитного договору та клопотань Відповідача-1, викладених в листах (повний перелік додаткових угод та листів вказано позові, належним чином засвідчені копії залучено до матеріалів справи) Відповідачу-1 були видано кредит на загальну суму 21 000 000 грн.

Надання кредитних коштів здійснювалось шляхом перерахування грошових коштів з рахунку для обліку кредиту, відкритого Позивачем в силу умов п. 4.1. Кредитного договору, на поточний рахунок Відповідача-1 і факт перерахування грошових коштів Відповідачу-1 підтверджується меморіальними ордерами Позивача (повний перелік вказано позові, належним чином засвідчені копії залучено до матеріалів справи).

Додатковою угодою № 37 від 20.10.2008 р. до Кредитною договору сторонами була встановлена єдина процентна ставка за користування всіма наданими Відповідачу-1 кредитами - 23 % річних.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Окрім цього відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання.

Як було встановлено судом, Позивач належним чином виконав свій обов'язок щодо надання Відповідачу-1 як Позичальнику кредитних грошових коштів в межах встановленого Кредитним договором ліміту, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіальних ордерів та банківськими виписками з особового рахунку Відповідача-1.

Однак, Відповідач-1, отримавши вищезазначену суму кредитних коштів та користуючись ними, в порушення умов Кредитного договору, вимог ст.ст. 526, 1054 ЦК України, свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконував.

В зв'язку з порушенням умов Кредитного договору Відповідачу-1, були направлені відповідні вимоги № 14/4025 від 03.07.2009р. та № 14/6376 від 13.10.2009 р. (факт направлення та отримання вимог підтверджується описом вкладення, повідомленням про отримання та листами відповідями на вимоги, копії яких залучені до матеріалів справи), проте вимоги Позивача Відповідач-1 не задовольнив; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань наступають наслідки, встановлені договором або законом.

Кредитним договором обумовлено, що за повне або часткове прострочення сплати процентів по кредиту Відповідач-1 сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня (ч. 2 п. 10.1. Кредитного договору).

Перевіривши залучений Позивачем до позову розрахунок заборгованості Відповідача-1 по Кредитному договору, суд дійшов висновку про його обґрунтованість і погоджується з цим розрахунком, згідно якого заборгованість Відповідача-1 по Кредитному договору, а також нарахована йому пеня за порушення грошового зобов'язання (з розрахунку станом на 11.11.2009р., яка є також несплаченою на час розгляду справи), становлять:

- 21 000 000,00 грн. - сума кредиту;

- 2 409 107, 02 грн. - прострочені проценти;

- 132 328,77 грн. - нараховані проценти;

- 119 228,67 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Відповідач-1 не скористався своїм правом надати усні або письмові заперечення проти обставин, викладених в позові та заперечити проти заявлених позовних вимог.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

В матеріалах справи відсутні докази сплати Відповідачем-1 вищенаведеної заборгованості та пені, а тому, зважаючи на все вищенаведене, суд вважає обґрунтованими заявлені позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача-1 заборгованості по Кредитному договору та нарахованої пені за порушення грошового зобов'язання, в наступних розмірах:

- 21 000 000,00 грн. - сума кредиту;

- 2 409 107, 02 грн. - прострочені проценти;

- 132 328,77 грн. - нараховані проценти;

- 119 228,67 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

В частині заявлених позовних вимог про стягнення цих же сум солідарно і з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»(Відповідача-2) як з солідарного боржника за умовами Договору поруки №14/10-105-«П»від 22.09.2005р., суд зазначає наступне.

22.09.2005р. між Позивачем та Відповідачем-2 було укладено Договір поруки №14/10-105-«П»(далі -Договір поруки), за умовами якого Відповідач-2 виступив поручителем перед Позивачем за виконання Відповідачем-1 зобов'язань, що випливають з Кредитного договору та додаткових угод до нього, укладеного між Банком (Позивачем) та Боржником (Відповідачем), за умовами якого Банк надав Боржнику кредит в сумі 10 000 000 (десять мільйонів) гривень до 21.03.2007 року з сплатою 23% річних у строки, передбачені Кредитним договором.

Додатковою угодою №1 від 14.04.2006р. сторонами було внесено зміни до Договору поруки, за яким збільшено суму кредиту за яку Відповідач-2 зобов'язався нести поручительство до 13 000 000 (тринадцять мільйонів) грн.

Крім того, відповідно до Додаткової угоди №2 від 30.01.2007 року, Відповідач-2 вдруге збільшив обсяг своєї відповідальності та взяв на себе зобов'язання перед Позивачем відповідати за виконання Відповідачем-1 зобов'язань, що випливають з Кредитного договору, за умовами якого Позивач надав Відповідачу-1 кредит в сумі 16 000 000,00 (шістнадцять мільйонів) гривень до 19.03.2010 року з сплатою 21% річних.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, Позивач та Відповідач-1 змінили умови Кредитного договору, уклавши 22 серпня 2007 року Додаткову угоду №31 до Кредитного договору, якою збільшили ліміт кредитної лінії до 21 000 000,00 (двадцять одного мільйона) гривень та пізніше Додатковою угодою №37 до Кредитного договору, при вже наявному збільшенні ліміту кредитної лінії до 21 000 000,00 (двадцять одного мільйона) гривень, встановили єдину процентну ставку на рівні 23%.

При цьому у вищенаведених Додаткових угодах №31 та №37 відсутні відмітки, що збільшення ліміту кредитної лінії до 21 000 000,00 грн. та збільшення процентної ставки по ній до 23% було погоджено з Відповідачем-2 як з поручителем за Договором поруки до Кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Крім того, пунктом 4.3 Договору поруки встановлено, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в порушення ч. 1 ст. 559 ЦК України та п. 4.3 Договору поруки, Позивач та Відповідач-1 без отримання згоди Відповідача-2 уклали дві додаткові угоди до Кредитного договору, якими було змінено його умови, що зумовило збільшення обсягу відповідальності Відповідача-1 як поручителя за Договором поруки, а саме:

- Додаткову угоду №31 від 22.08.2007 до Кредитного договору, якою було змінено умови Кредитного договору без згоди поручителя, а саме: пункт 1.2 Кредитного договору було викладено в новій редакції, згідно з якою Відповідачеві-1 було збільшено розмір кредитної лінії до 21 000 000,00 грн. зі сплатою 21 % річних, натомість як в Кредитному договорі (з врахуванням погоджених з Відповідачем-2 змін), за виконання Відповідачем-1 якого поручався Відповідач-2, розмір кредитної лінії становив лише 16 000 000,00 грн.;

- Додаткову угоду № 37 від 20.10.2008 до Кредитного договору, якою було змінено умови Кредитного договору без згоди Відповідача-2, а саме: збільшено процентну ставку за користування всіма наданими кредитними коштами в межах ліміту 21 000 000,00 грн. з 21 % річних до 23 % річних.

Позивачем наведене вище не спростовано та не надано суду будь-яких належних доказів (додаткової угоди до Договору поруки, обміну листами тощо), що з Відповідачем-2 було погоджено збільшення ліміту кредитної лінії до 21 000 000,00 грн. та збільшення процентної ставки по ній до 23% річних, тобто не доведено, що збільшення обсягу відповідальності Відповідача-2 за Договором поруки відбувалось за його згоди.

В Договорі поруки також не передбачено попередньої згоди Відповідача-2 на можливе збільшення розміру кредиту та процентів за користування кредитом без згоди Відповідача-2 як Поручителя.

В зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення обсягу його відповідальності (збільшення суми за яку береться поручительство чи збільшення кредитної відсоткової ставки) навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком (Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009 - 2010 роки) від 07.10.2010р., Верховний суд України).

Отже, оскільки відбулось збільшення відповідальності Відповідача-2 як поручителя на підставі Договору поруки за виконання Відповідачем-1 умов Кредитного договору, без згоди Відповідача-2, то підстав для покладання відповідальності на останнього за невиконання або неналежне виконання Відповідачем-1 як позичальником своїх зобов'язань перед банком немає, оскільки порука припинилася на підставі ч. 1 ст. 559 ЦК України та п. 4.3 Договору поруки. (аналогічної думки дотримується Верховний суд України в постанові від 19 грудня 2011 року N 6-67цс11).

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищенаведене, в зв'язку з припиненням поруки Відповідача-2 за Відповідача-1, встановленої Договором поруки з 22 серпня 2007 року (дата укладення Додаткової угоди №31 до Кредитного договору), у суду відсутні підстави задовольняти заявлені Позивачем вимоги до Відповідача-2 як до солідарного боржника по виконанню Відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором щодо сплати: 21 000 000,00 грн. - сума кредиту, 2 409 107, 02 грн. - прострочені проценти, 132 328,77 грн. - нараховані проценти, 119 228,67 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, і тому суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині по відношенню до Відповідача-2.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача-1 на користь Позивача стягуються суми витрат по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за звернення Позивача з даним позовом до господарського суду; на користь Позивача відноситься та йому не відшкодовується понесена ним витрата по сплаті державного мита в суми 85 грн. в зв'язку з відмовою Позивача від заявлених позовних вимог в частині дострокового розірвання Кредитного договору.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 16, 29, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Потенціал»(м. Київ, вул. Предславинська, 43/2; ідентифікаційний код 30213489) на користь Акціонерного банку «Банк Регіонального Розвитку»(м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А; ідентифікаційний код 19338316) заборгованість Закритого акціонерного товариства «Потенціал»(м. Київ, вул. Предславинська, 43/2; ідентифікаційний код 30213489) по Кредитному договору №14/10-105 від 22.09.2005р. в розмірі 23 660 664 (двадцять три мільйони шістсот шістдесят тисяч шістсот шістдесят чотири) грн. 46 коп., з яких: 21 000 000 (двадцять один мільйон) грн. -сума кредиту, 2 409 107 (два мільйони чотириста дев'ять тисяч сто сім) грн. 02 коп. - прострочені проценти, 132 328 (сто тридцять дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 77 коп. - нарахованих процентів та 119 228 (сто дев'ятнадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 67 коп. - пеня за прострочення сплати процентів.

В частині заявлених позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівна корпорація «Місто»в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Потенціал»(м. Київ, вул. Предславинська, 43/2; ідентифікаційний код 30213489) на користь Акціонерного банку «Банк Регіонального Розвитку»(м. Київ, вул. Дегтярівська, 8-А; ідентифікаційний код 19338316) 25 500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 09.07.2012р.

Суддя І.О.Домнічева