Рішення

від 12.07.2012 по справі 20/107-18/205-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/107-18/205-2012 12.07.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс»;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні

відповідача Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр»;

про стягнення 919 459,53 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача: Радченко Ю. О., представник, довіреність № 137 від 02.04.2012 р.;

Від відповідача: Адаменко В. В., представник, довіреність № б/н від 05.12.2011 р.;

Від третьої особи: Науменко С. В., представник, довіреність № 02-411 від 29.03.2012 р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 року у справі №20/107 позовні вимги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»задоволені частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс»на користь позивача 348 389,40 грн. основоного боргу, 3 483,89 грн. державного мита і 89,42 грн. витрат на інформацінйо-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 року у справі №20/107 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року у справі №20/107 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суджу міста Києва.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва від 04.05.2012 року №04-1/384 «Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ», справу №20/107 передвно для розгляду судді Мандриченку О. В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2012 року призначено слухання справи №20/107-18/205-2012 на 24.05.2012 року.

В судовому засіданні 24.05.2012 року було оголошено перерву до 26.06.2012 року.

В судовому засіданні 26.06.2012 року було оголошено перерву до 12.07.2012 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві просить стягунти з відповідача 810 514,61 грн. основного боргу, 51 581,23 грн. інфляційних втрат, 48 061,47 грн. пені, 9 302,22 грн. трьох відсотків річних з простроченої суми, а також 9 914,60 грн. витрат по сплаті державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судовго процесу.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що визнає розмір суму заборгованості в розмірі 315 027,15 грн., а в решті позовних вимог відмовити з наступних підстав:

- у відповідності до договору №13 від 04.01.2010 року ТОВ «Житловик-Плюс»обслуговує 47 будинків;

- наданий відповідачем розрахунок заборгованості зроблений виключно за постачання питної води за кодом 1 -1382;

- у відповідності з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 року №80 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги», від 06.01.2000 року №12 «Про вдосконалення розрахунків за житлово-комунальні послуги»у м. Києві з метою прискорення надходження платежів населення за житлово-комунальні послуги на рахунки підприємств-постачальників встановлено певні особливості, а саме запроваджено порядок розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги із залученням посередника -Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», якого уповноважено здійснювати розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги на складові цих послуг;

- при надходженні на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА коштів в оплату послуг з гарячого водопостачання, КП «ГІОЦ»розщеплює ці кошти і перераховує постачальнику води відповідні кошти;

- з наведено вбачається, що не існує єдиного постачальника послуг з гарячого водопостачання, а кошти, що надійшли від споживачів даної послуги, розщеплюються відповідно до укладених споживачами договорів: з ВАТ «АК «Київводоканал»- про надання послуг з водопостачання та водовідведення, з АЕК «Київенерго»- про надання теплової енергії в гарячій воді;

- 01.11.2003 року були оформлені договори (№3091034, №540114, №8031014) між відповідачем та АЕК «Київенерго»на постачання теплової енергії у гарячій воді;

- ТОВ «Житловик-Плюс» повністю не погоджується з позивачем про включення оплати за холодну воду, що йде на гаряче водопостачання, адже предметом договору між ПАТ «АК «Київводоканал»та ТОВ «Житловик-Плюс»№06963/2-01 від 06.10.2006 року на постачання питної води та приймання стічнх вод через приєднані мережі є постачання питної води, тобто холодної води; договором не передбачено, що позивач постачає відповідачеві холодну воду для виготовлення гаряої води;

- за таких обставин відповідача необхідно розглядати лише як підприємство, що користується централізованим питним водопостачанням безпосередньо для власних потреб і не використовує холодну питну воду для наступного виробництва та постачання гарячої води іншим споживачам;

- відповідно до Правил надання послуг з опалення, постачання холодної води та гяарчої води і водовідведення, розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру;

- маршрутні листи, які надаються позивачем щодо знятих показників водомірів, що розташовані в теплових пунктах (бойлер), які знаходяться на балансі АЕК «Київенерго», які рахують витрати холодної води, що йде на приготування гарячої води, представниками відповідача не підписуються;

- саме АЕК «Київенерго»є балансоутримувачем теплових пунктів, в яких відбувається процес приготування (підігріву) питної (холодної води);

- ТОВ «Житловик-Плюс» не є виробником або виконавцем послуг з гарячого водопостачання, відповідні теплові пункти не знаходяться на балансі відповідача і фактичного доступу до цих пунктів у робітників (фахівців) відповідача немає.

У своїх поясненнях позивач також зазначає:

- між ПАТ «АК «Київводоканал»та АЕК «Київенерго»не існує договірних відносин, відповідно до яких АЕК «Київенерго»купувало б у ПАТ «АК «Київводоканал»питну воду, яка в подальшому використовувалася б АК «Київенерго»для виготовлення гарячої води та її продажу. Це, зокрема, суперечило б положенням статуту АЕК «Київенерго», відповідно до якого головною метою діяльності компанії є задоволення суспільних потреб споживачів в електричній та тепловій енергії, а одним із напрямків предметі діяльності -виробництво, транспортування, передача, розподіл та постчання електричної й телової енергії на основі відповідних ліцензій;

- АЕК «Київенерго»здійснює реалізацію, зокрема, теплової енергії на основі укладених зі споживачами договорів, предметом яких є постачання теплової енергії на потреби гарячого водопостачання, а не самої води у будь-якому її вигляді. Тому АК «Київенерго»не має правових підстав проводити нарахування за питну воду, що використовується для приготування гарячої води, і здійснює нарахування лише за використані для підігріву води гігакалорії, тобто АЕК «Київенерго»висталяє споживачам рахунки тільки за підігрів води, а не за її постачання, і лише на підставі укладених договорів;

- під час виставлення рахунків за надані послуги з водопостачання та водовідведення позивач застосовує тарифи, що чинні в період отримання абонентами послуг;

- присвоєння абонентам кодів обумовлено специфікою діяльності позивача та здійснюється для правильного ведення бухгалтерського обліку і норми чинного законодавства не передбачають узгодження його з абонентом;

- відповідачу як споживачу послуг з питного водопостачання та водовідведення було присвоєно коди -1-1382, 1-1711, 1-1712, за якими обліковується питна вода (в тому числі та, що йде на підігрів, яка подається до бойлерів, які знаходяться у володінні або обслуговуванні відповідача, та її стоки), а також код 1-51382, за яким обліковується питна вода, що використовується для підігріву та подається через бойлери, що перебувають на абалансі ПАТ «Київенерго»;

- суму в розмірі 6 943,30 грн. відповідач сплатив з чітким призначенням платежу «оплата послуги водопостачання згідно рах. фак. від 18.07.2011 року», тобто це поточний платіж за надані послуги, а не погашення заборгованості;

- здійснити виокремлення з коду 1-1382 графи «питна вода, що йде на підігрів (вода)» позивач зробити не може у зв'язку з тим, що обсяги отриманих послуг повинні обліковуватися за певним кодом абонента і не можуть бути винесені за його межі, оскільки це не відповідатиме інформації, відображеній у первинних документах позивача та відповідача.

Відповідач у своїх письмових поясненнях зазначає, що відповідно до дислокації вбачається, що в тепловому пункті, що обслуговує будинки 24 та 25 по проспекту 40-річчя Жовтня перебуває бойлер (для підігріву холодної води), який перебуває на абалансі відповідача; всі інші лічильники, які фіксують облік гарячої води зареєстровнаі за ВАТ АК «Київенерго», тому відповідач визнає суму заборгованості в розмірі 332 759,98 грн.

19.09.2011 року від третьої особи у справі надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що КП «ГІОЦ»здійснює на замовлення відповідача обробку та розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг відповідача на складові по видам житлово-комунальних послуг та перераховує розщеплені кошти із транзитного рахунку КП «ГІОЦ»на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг; третій особі не відома суть господарських стосунків між позивачем та відповідачем, а тому КП «ГІОЦ»не має можливості надати суду відомості про суть договірних стосунків між позивачем та відповідачм та не має можливості надати відомості про договори, що укладені між позивачем та відповідачем та обсяги і вартість послуг, наданих позивачем відповідачеві.

У наступних письмових поясненнях відповідач зазначив, що визнає загальну суму заборгованості у розмірі 340 853,55 грн.

Позивач у своїх поясненнях та представник останнього у судових засіданнях звертали увагу суду на наступне:

- згідно з п. 2.1.1. договору, облік спожитої відповідачем питної води здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами №190. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за відповідачем;

- акти про зняття показань з водолічильників із показниками водоміра та підписом відповідача являються первинним доказом надання/отримання послуг;

- відповідно до частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення;

- жодних документів щодо відмови від оплати отриманих послуг або незгоди щодо їхньої кількості або вартості, передбачених п. 2.2.5. договору, відповідач не надав;

- позивач вважає, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення обсяги яких сторонами визначено актами про зняття показів з лічильників у відповідності з умовами договору, а не у зв'язку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, а відтак правовідносини регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонніх актів;

- кошти в розмірі 220 622,11 грн., сплачені у спірний період мешканцями будинків, не можуть бути враховані в сплату, як за питну воду за кодом 1-382. Перерахування вказаних коштів з коду 1-382 на код 1-51382 суперечить положенням Інструкції №22;

- факт передачі відповідачу послуги з постачання питної води, що була використана для створення гарячої води підтверджується актами зняття показань з приладів обліку, що ним підписані та погоджені;

- власниками водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів (бойлерів) є АЕК «Київенерго». Питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води транспортується водопровідними мережами позивача та на межі балансової належності водопровідних мереж позивача та АЕК «Київенерго»передається відповідачу. Об'єми переданих на межі балансової належності послуг з постачання питної води відповідачу фіксуються в актах зняття показань з приладів обліку шляхом зняття показань з водолічильників, що встановлені на межі балансової належності;

- договори між ПАТ «КА «Київводоканал»та АЕК «Київенерго»відсутні з підстав відмови останнього від виконання покладеного на нього законодавством обов'язку;

- згідно з договором від 02.01.2009 року №1115 про надання послуг, укладеним між відповідачем та КП «ГІОЦ», останній здійснює розщеплення та перерахування платежів населення за житлово-комунальні послуги, в тому чилі за гарячу воду, частина платежів за яку перераховується ПАТ «АК «Київводоканал»як виробнику питної води, що використовується для приготування гарячої. Кошти, перераховані позивачу КП «ГІОЦ», які ндходили за питну воду, що обліковується за кодом 1-51382 зараховувалися згідно призначення платежу.

У відповідь на вищевикладене відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначено наступне:

- за постачання питної води за кодом 1-1382 відповідач повністю погоджується з сумою заборгованості 564 513,34 грн.; за постачання питної вод за кодом 1-1711 відповідач повністю погоджується з сумою заборгованості 345,10 грн.; за постачання питної води за кодом 1-1712 відповідач повністю погоджується з сумою заборгованості 4 153,07 грн.; водопостачання та водовідведення за кодом абонента 1-51382 за період з 01.08.2010 року по 01.05.2011 року ТОВ «Житловик-Плюс»повністю не визнає;

- маршрутні листи, які надаються позивачем щодо зняти показників водомірів, що розташовані в тепловиз пунктах (бойлерах), які знаходяться на балансі АЕК «Київенерго», які рахують витрати холодної води, що йде на приготування гарячої води представниками відповідача не підписуються;

- чинне законодавство не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енргопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватися підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду;

- гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води;

- слід звернути увагу на висновок спеціально уповноважених державних органів в сфері ціноутворення та економічної конкуренції, зокрема, Головного управління з питань цінової політики Київської міської ради (лист №09050/2-1545 від 17.06.2008 року) та Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (рішення №64/01-ІІ від 23.08.2011 року), відповідно до яких, правовідносини щодо розрахунків за холодну воду, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води мають бути врегульовані між позивачем і ПАТ «Київенерго», а дії позивача по нарахуванню відповідачу плати за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, і який не є балансоутримувачем теплового пункту, є неправомірними;

- відповідно до наявних документів позивач зазначає, що по коду 1-51382 за відповідний період сплачено 220 622,11 грн. Відповідач на підставі вищезазначеного відраховує 220 622,11 грн. зі своєї заборгованості. Таким чином, розмір заборгованості становить 348 389,40 грн.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача і від третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

06.10.2006 р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс»(абонент) було укладено договір № 06963/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно п 1.1 договору цей договір укладається у відповідності із Законом України «Про питну воду та питне водопостачання». За цим договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі предявленого абонентом дозволу на скид стічних вод у системи каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативнами актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Пунктом 1.2 договору передбачено цілодобовий режим поставки води та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг.

Згідно з п. 2.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до 2.1.2. договору, зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним обємом водоспоживання зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.5. договору передбачено, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2).

Згідно з п. 2.2.3 договору, в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.4. договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтуванням для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.1.3. договору, постачальник зобов'язаний щомісячно, в разі необхідності в інші строки, направляти абоненту розрахункові документи на оплату наданих йому послуг.

Відповідно до п. 7.1. договору, він укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

Договір може бути розірваноу випадках, передбачених чиним законодавстовом, за згодою сторін або у судовому порядку (п. 7.2. договору).

В пункті 1.1. статуту Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», затвердженому позачерговими загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», протокол від 20 грудня 2010 року, зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статтей 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно з статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням, з підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленостей з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, є комунальними послугами.

Учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виробник, виконавець; виконавець -суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право отримувати житлово-комунальні послуги від виконавця чи від виробника та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені законом чи договором. До прав виробника належить вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати від виконавців (стаття 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Частиною 1 статті 19 вказаного закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Позивач у поданій до господарського суду позовній заяві зазначає, що за період з 01.08.2010 р. по 01.05.2011 р. ПАТ АК «Київводоканал»надало послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 2 265 640,11 грн.; заборгованість відповідача перед позивачем становить 810 514,61 грн.

Позивач вказує на те, що відповідачу як споживачу послуг з питного водопостачання та водовідведення було присвоєно коди -1-1382, 1-1711, 1-1712, за якими обліковується питна вода (в тому числі та, що йде на підігрів, яка подається до бойлерів, які знаходяться у володінні або обслуговуванні відповідача, та її стоки), а також код 1-51382, за яким обліковується питна вода, що використовується для підігріву та подається через бойлери, що перебувають на абалансі ПАТ «Київенерго».

Як вже зазначалося вище, відповідач вважає, що позивач безпідставно виставляє відповідачеві для оплати рахунки за оплату холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води.

Тобто, позивач - ПАТ «АК «Київводоканал»враховує обсяги холодної води, що йде на підігрів, які не визнаються відповідачем як такі, що не є предметом договору №06963/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до п. 4.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс», товариство створюється з метою здійснення виробничо-господарьської, комерційної та іншої діяльності та отримання на цій основі максимального прибутку учасниками товариства.

Предметом діяльності товариства, зокрема, є організація роботи по збору квартплати та комунальних послуг з квартиронаймачів та власників квартир.

Згідно з ст. 23 Закону України «Про теплопостачання», господарська діяльність з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії підлягає ліцензуваню в порядку, встановленому законом.

ТОВ «Житловик-Плюс»не має ліцензії на приготування гарячої води (так само як і технічних можливостей), така діяльність не передбачена статутом підприємства, тому ТОВ «Житловик-Плюс»таку діяльність не здійснює.

Відповідно до статтей 1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відповідно до пункту 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Крім цього, у останньому абзаці пункту 6.1 вказаних Правил зазначено, що насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. Виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

Постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово - комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про теплопостачання», теплова енергія -товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Тобто, постачання гарячої води може здійснюватися лише енергопостачальним підприємстовм, яке для цього здійснює підігрів питної води. Такої ж позиції додержується і Вищий господарський суд України, який у постанові від 18.06.2009 року по справі №52/176 зазначив, що питна вода є необхідною складаовою продукції гарячого водопостачання. Виконавцем водопостачання є ВАТ «АК «Київводоканал». Без його продукції АЕК «Київенерго»не в змозі створити власну продукцію -гарячу воду. Створення АЕК «Київенерго»гарячої води є її господарською діяльністю, тобто АЕК «Київенерго»є споживачем питної води у відповідності до закону.

Судом встановлено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Таким чином, споживання АЕК "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Вказане вище спростовує доводи позивача про те, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами про зняття показань з лічильників у відповідності з умовами договору, а не у звязку із оплатою обсягів води, яка є сировиною для виробництва гарячої води, а відтак правовідносини регулюються умовами договору, виходячи із складених двосторонніх актів.

Також відповідач зазначив, що маршрутні листи, які надаються позивачем щодо знятих показників водомірів, що розташовані в теплових пунктах (бойлерах), які знаходяться на балансі ПАТ «Київенерго», які рахують витрати холодної води, що йде на приготування гарячої води представниками відповідача не підписуються.

Суд також погоджується з відповідачем, що чинне законодавстов не розділяє послугу з постачання споживачам гаоячої води (гаряче водопостачання) на окремі частини: з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду. Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини надаватися підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду. Гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому сааме виробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Також позивач звертає увагу суду на на висновки спеціально уповноважених державних органів в сфері ціноутворення та економічної конкуренції, зокрема, Головного управління з питань цінової політики Київської міської ради (лист №09050/2-1545 від 17.06.2008 року) та Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (рішення №64/01-ІІ від 23.08.2011 року), відповідно до яких, правовідносини щодо розрахунків за холодну воду, що використовується для вироблення/створення комунальної послуги з централізованого постачання гарячої води мають бути врегульовані між позивачем і ПАТ «Київенерго», а дії позивача по нарахуванню відповідачу плати за холодну воду, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, і який не є балансоутримувачем теплового пункту, є неправомірними

Отже, договором №06963/2-01 від 06.10.2006 р. не передбачено надання такої послуги, як «постачання холодної води, яка йде на виготовлення гарячої води». Даної позиції дотримується і Вищий господарський суд у справі №7/222 від 10.03.2011 р., у справі №1/394, у справі №23/490, у справі №49/78, у справі №42/201,у справі №52/154, ін.

01.11.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс»(споживач) було укладено договори №3091034, №540114, №8031014 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов яких постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб з опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Договір набуває чинності з дня його підписання, діє до 21.06.2004 року і вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Такий же договір за №8171002 було укладено між вказаними вище сторонами01.10.2010 року. Відповідно до п. 4.1. цього договору, він набув чинності з дати його підписання та діяв до 01.06.2010 року, а згідно з п. 4.3. договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Таких письмових звернень в матеріалах справи немає.

Згідно з наявними доказами на балансі відповідача перебуває лише один тепловий пункт, що обслуговує будинки №23 та №25 по проспекту 40-річчя Жовтня, з якого йому здійснюється постачання гарячої води.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за постачання питної води на підігрів відповідачеві не є обгрунтованими.

Посилання відповідача на те, що позивачем у розрахунку не було враховано субсидій та пільг кінцевих споживачів послуг з водопостачання суд відхиляє, адже діючим законодавством передбачено надання малозабезпеченим громадянам пільг та субсидій на оплату комунальних послуг.

Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення для малозабезпечених верств населення частково оплачуються з державного бюджету, іншу частину сплачує населення самостійно, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України№20 від 11.01.2005 року «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій».

Порядок формування та затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги встановлений статтею 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої у разі затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, орган, що їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідно місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між затвердженим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Відповідно до статті 31 вказаного закону та статті 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення», відшкодування різниці в тарифах виробникам/виконавцям послуг з водокористування відбувається за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Таким чином, позивач в розрахунках до споживачів послуг з водопостачання не витсавляє суми пільг, субсидій та різницю в тарифах, оскільки відшкодування відбувається за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

Згідно з статтею 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням, з підприємствами, установами, організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення; договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленостей з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Господарьска діяльність у сфері питного водопостачання включає в себе централізоване водопостачання, питне водопостачання за допомогою пунктів розливу питної води, виробництво фасованої питної води, питне водопостачання за допомогою індивідуальних та колективних установок; забезпечення споживачів питної води централізованим водопостачанням здійснюється саме підприємствами питного водопостачання, як спеціальних суб'єктів господарської діяльності у сфері питного водопостачання. При цьому, підприємство питного водопостачання укладає договір щодо надання послуг питного водопостачання з споживачами, якими можуть бути підприємства, установи, організації, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням, підприємства, установи, організації, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного постачання та водовідведення, об'єднання співвласників багатоквартирних будинкув, житлово-будівельні кооперативи, інші об'єднання власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг водопостачання та водовідведення на підставі укладених ними договорів, власники будинків, що перебувають у приватній власності.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку, встановленому законодавством, є комунальними послугами.

Учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виробник, виконавець; виконавець -суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право отримувати житлово-комунальні послуги від виконавця чи від виробника та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені законом чи договором. До прав виробника належить вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати від виконавців (стаття 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України «Про питну воду та питне водопостачання», «Про житлово-комнальні послуги»; істотсні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з яким до таких належить, зокрема, порядок вимірювання обсягів та якості наданих послуг, точка розподілу, в якій відбувається передача послуг.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.04.2012 року у справі №20/107 зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій не зясували, яким чином сторонами визначено точку розподілу, в якій відбувається передача послуг з водопостачання; чи надходила питна вода, в подальшому використана на гаряче водопостачання, у мережі відповідача, та яким чином вона відображалася у показниках зареєстрованих за відповідачем приладів обліку; ким та на якій підставі відпускалася вода з мережі для надання послуг гарячого водопостачання; хто надавав послуги з грячого водопостачання споживачам; ким, яким чином та чи здійснювалася оплата за холодну воду, що використовується для гарячого водопостачання та чи укладався договір між позивачем та теплопостачальною організацією.

Відповідно до частини 1 статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, враховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Відповідно до підпункту 13 пункту 1.2. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, межа балансової належності - це лінія розподілу елементів систем водопостачання та водовідведення і спору на них між власниками та користувачами.

Власниками водопровідних мереж, якими здійснюється постачання гарячої води та індивідуальних теплових пунктів є АЕК «Київенерго». Питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води транспортується водопровідними мережаи позивача та на межі балансової належності водопровідних мереж позивача та АЕК «Київенерго»передається відповідачеві. Обєми переданих на межі балансової належності послуг з постачання питної води відповідачеві фіксуються в актах зняття показань з приладів обліку шляхом зняття показань з водолічильників, що встановлені на межі балансової належності.

Судом встановлено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а АЕК "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Таким чином, споживання АЕК "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Чинне законодавство не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енргопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватися підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води;

Маршрутні листи, які надаються позивачем щодо зняти показників водомірів, що розташовані в тепловиз пунктах (бойлерах), які знаходяться на балансі АЕК «Київенерго», які рахують витрати холодної води, що йде на приготування гарячої води представниками відповідача не підписуються;

З наведено вбачається, що не існує єдиного постачальника послуг з гарячого водопостачання, а кошти, що надійшли від споживачів даної послуги, розщеплюються відповідно до укладених споживачами договорів: з ВАТ «АК «Київводоканал»- про надання послуг з водопостачання та водовідведення, з АЕК «Київенерго»- про надання теплової енергії в гарячій воді;

ТОВ «Житловик-Плюс»не є виробником або виконавцем послуг з гарячого водопостачання, відповідні теплові пункти не знаходяться на балансі відповідача і фактичного доступу до цих пунктів у робітників (фахівців) відповідача немає.

Між ПАТ «АК «Київводоканал»та АЕК «Київенерго»не існує договірних відносин, відповідно до яких АЕК «Київенерго»купувало б у ПАТ «АК «Київводоканал»питну воду, яка в подальшому використовувалася б АК «Київенерго»для виготовлення гарячої води та її продажу.

Також суд касаційної інстанції зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджений договір №1115 від 02.01.2009 року про надання послуг, укладений між ТОВ «Житловик-Плюс»та КП «ГІОЦ».

У відповідності з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.01.1997 року №80 «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги», від 06.01.2000 року №12 «Про вдосконалення розрахунків за житлово-комунальні послуги»у м. Києві з метою прискорення надходження платежів населення за житлово-комунальні послуги на рахунки підприємств-постачальників встановлено певні особливості, а саме запроваджено порядок розрахунків за спожиті житлово-комунальні послуги із залученням посередника -Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр», якого уповноважено здійснювати розщеплення платежів населення за житлово-комунальні послуги на складові цих послуг;

Згідно з договором від 02.01.2009 року №1115 про надання послуг, укладеним між відповідачем та КП «ГІОЦ», останній здійснює розщеплення та перерахування платежів населення за житлово-комунальні послуги, в тому чилі за гарячу воду, частина платежів за яку перераховується ПАТ «АК «Київводоканал» як виробнику питної води, що використовується для приготування гарячої. Кошти, перераховані позивачу КП «ГІОЦ», які ндходили за питну воду, що обліковується за кодом 1-51382 зараховувалися згідно призначення платежу.

При надходженні на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА коштів в оплату послуг з гарячого водопостачання, КП «ГІОЦ»розщеплює ці кошти і перераховує постачальнику води відповідні кошти.

19.09.2011 року від третьої особи у справі надійшли письмові пояснення, у яких зазначено, що КП «ГІОЦ»здійснює на замовлення відповідача обробку та розщеплення платежів споживачів житлово-комунальних послуг відповідача на складові по видам житлово-комунальних послуг та перераховує розщеплені кошти із транзитного рахунку КП «ГІОЦ»на рахунки виробників та виконавців житлово-комунальних послуг; третій особі не відома суть господарських стосунків між позивачем та відповідачем, а тому КП «ГІОЦ»не має можливості надати суду відомості про суть договірних стосунків між позивачем та відповідачм та не має можливості надати відомості про договори, що укладені між позивачем та відповідачем та обсяги і вартість послуг, наданих позивачем відповідачеві.

Відповідно до матеріалів справи, за період з 01.08.2010 року по 01.05.2011 року позивачем надано відповідачеві послуги з водопостачання холодної питної води та водовідведення на суму 1 803 514,90 грн. (код 1-1382, код 1-1711, код 1-1712). ТОВ «Житловик-Плюс»сплатило за надані послуги 1 234 503,39 грн. Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем за договором №06963/2-01 становить 569 011,51 грн.

У своїх останніх письмових поясненнях відповідач зазначає, що за постачання питної води за кодом за кодом 1-1382 відповідач повністю погоджується з сумою заборгованості 564 513,34 грн.; за постачання питної вод за кодом 1-1711 відповідач повністю погоджується з сумою заборгованості 345,10 грн.; за постачання питної води за кодом 1-1712 відповідач повністю погоджується з сумою заборгованості 4 153,07 грн.; водопостачання та водовідведення за кодом абонента 1-51382 за період з 01.08.2010 року по 01.05.2011 року ТОВ «Житловик-Плюс»повністю не визнає.

Тобто, на думку відповідача, розмір його заборгованості перед позивачем складає 569 011,51 грн.

В той же час, судом встановлено, що відповідачем сплачено 220 622,11 грн. за кодом 1-51382, в зв'язку з чим відповідач відрахував вказану суму від розміру заборгованості і вказав, що визнає заборгованість в розмірі 348 389,40 грн.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (далі -Інструкці №22), реквізит «призначення платежу»платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування кштів отримувачу. Тобто, саме платник відповідачє за дані, що заначені в реквізиті платіжного доручення «призначення палатежу»і він перерахував вказані кошти, відповідно до відомості КП «ГІОЦ»за кодом 1-51382 в рахунок сплати за холодну воду для підігріву.

Господарський суд вважає, що перерахування коштів з код 1-51382 на код 1-382 суперечить вимогам Інструкції № 22 і не може самостійно здійснюватися відповідачем після фактичного зарахування вказаних коштів за кодом 1-51382.

Посилання відповідача на те, що 13.07.2011 року ним здійснено оплату на корсить позивача у розмірі 6 943,30 грн., що не враховано позивачем у розрахунку суд відхиляє, оскільки у графі «призначення платежу»вказаного платіжного документа зазначено: «оплата за послуги водопостачання згідно рахунку-фактури від 18.07.2011 року». Тобто, у даному призначенні платежу відсутнє посилання на договір №06963/2-01 та на заборгованість за ним.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 569 011,51 грн.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена пунктом 4.2. договору, а обов'язковість сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат на вимогу кредитора встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Однак, з наданих позивачем розрахунків вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води, так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже, неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суму боргу при розрахунку вартості послуг окремо за постачання холодної питної води і води на підігрів.

Надані позивачем розрахунки пені, трьох відсотків річних з простроченої суми та інфляційних втрат не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, відповідно господарський суд не вважає за можливе задовольнити цю частину позовних вимог.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс»(інд. 03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, 7-а, код ЄДРПОУ 32374917) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(інд. 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1 а, код ЄДРПОУ 03327664) 569 011 (п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч одинадцять) грн. 51 коп. заборгованості, 5 690 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто) грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита і 146 (сто сорок шість) грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяО.В. Мандриченко Дата складання рішення: 18.07.2012 року