Постанова

від 13.11.2012 по справі 20/107-18/205-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2012 р. Справа№ 20/107-18/205-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників сторін:

від позивача -Радченко Ю.О., довіреність № 293 від 01.10.2012;

від відповідача - Адаменко В.В., довіреність № б/н від 05.12.2011;

від третьої особи - Комунального підприємства „Головний інформаційно-обчислювальний центр" - представник не прибув;

від третьої особи - Публічного акціонерного товариства „Київенерго" - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 у справі № 20/107-18/205-2012 (суддя Мандриченко О.В.) за позовом Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" до Товариства з обмеженою відповідальністю „Житловик-Плюс" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Комунальне підприємство „Головний інформаційно-обчислювальний центр";

2. Публічне акціонерне товариство „Київенерго" про стягнення 919 459 грн. 53 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Житловик-Плюс" про стягнення 919 459 грн. 53 коп., з яких: основний борг - 810 514 грн. 61 коп., пеня - 48 061 грн. 47 коп., 3% річних - 9 302 грн. 22 коп. та інфляційні - 51 581 грн. 23 коп.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2011 у справі № 20/107 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Житловик-Плюс" на користь позивача 348 389, 40 грн. основного боргу, 3 483, 89 грн. державного мита і 89,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 року у справі № 20/107 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.04.2012 року рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012 року у справі 20/107 скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Вищий господарський суд України у своїй постанові від 23.04.2012 року у справі №20/107 зазначив, що судами попередніх інстанцій не досліджений договір №1115 від 02.01.2009 року про надання послуг, укладений між ТОВ "Житловик-Плюс" та КП "ГІОЦ". Також, вказано, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції безпідставно врахував 220 622 грн. 11 коп., сплачені за кодом 1-51382 (питна вода, що іде на підігрів), як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного між сторонами договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2012 по справі № 20/107-18/205-2012 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 569 011 грн. 51 коп. заборгованості, 5 690 грн. 12 коп. витрат по сплаті державного мита і 146 грн. 05 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При ухваленні даного рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води, то відповідно вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву задоволенню не підлягають.

Відмова у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 48 061 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 9 302 грн. 22 коп. та інфляційних в сумі 51 581 грн. 23 коп. мотивована тим, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води, так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо за постачання холодної питної води, так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2012 по справі № 20/107-18/205-2012 скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача на користь позивача 350 448 грн. 02 коп. та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована, зокрема, тим, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору, а не у зв'язку з оплатою обсягів води, яка використана для виробництва гарячої води, а тому, позивач вважає, що правовідносини між сторонами регулюються умовами договору, визодячи із складених двосторонніх актів.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" у справі № 20/107-18/205-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Пономаренко Є. Ю.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 20/107-18/205-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.; судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2012 у справі № 20/107-18/205-2012 апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" прийнята до провадження та її розгляд призначено на 21.08.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.08.2012 розгляд справи № 20/107-18/205-2012 відкладено на 10.09.2012.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2012 року розгляд справи № 20/107-18/205-2012 було відкладено до 24.09.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року у зв'язку з відпусткою головуючого судді Пономаренко Є.Ю. та судді Дідиченко М.А. для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" у справі № 20/107-18/205-2012 призначено нову колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Баранець О.М., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Баранець О.М., Буравльов С.І. та її розгляд призначено на 10.10.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 у зв'язку з виходом головуючого судді Пономаренка Є.Ю. та судді Дідиченко М.А. з відпустки, справу № 20/107-18/205-2012 повернуто до раніше визначеної колегії суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та розгляд справи № 20/107-18/205-2012 відкладено на 29.10.2012.

Розпорядженням Заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 року у зв'язку з відпусткою судді Буравльова С.І. для розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" у справі № 20/107-18/205-2012 призначено нову колегію суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді: Дідиченко М.А., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2012 розгляд справи № 20/107-18/205-2012 відкладено на 13.11.2012.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 13.11.2012 надав пояснення, якими підтримав апеляційну скаргу.

Представник відповідача у справі надав пояснення якими проти апеляційної скарги заперечив.

Треті особи правом на участь своїх представників в судовому засіданні не скористались, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Крім того, явка представників сторін не визнавалася обов'язковою.

Проте, від третьої особи - ПАТ "Київенерго" до суду надійшло пояснення, в якому, зокрема, останній просив розглядати справу за відсутності його представника.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал"), як постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю "Житловик-Плюс", як абонентом 06.10.2006 укладено договір № 06963/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом дозволу на скид стічних вод у системи каналізацій м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 р. за №165/374, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 26.04.2002 р. за №403/6691, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативнами актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором (п.1.1 Договору).

Пунктом 1.2 договору передбачено цілодобовий режим поставки води та приймання стоків. Режим може бути змінений постачальником без внесення змін до договору у випадку прийняття органами місцевого самоврядування або органами виконавчої влади відповідних нормативних документів, які визначатимуть інший режим надання послуг.

Відповідно до пункту 1.4. договору постачальник забезпечує якість питної води відповідно до ГОСТ 2874-82 "Вода питна".

Відповідно до п. 2.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення водолічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з постачальником розрахунком на підставі наданих абонентом офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Згідно з 2.1.2. договору, зняття показань з водолічильника (-ків) здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання зняття показань з лічильника може здійснюватися постачальником поквартально, при цьому останній направляє абоненту щомісячно платіжні документи, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання водолічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальником від абонента в письмовому вигляді. В разі, якщо абонент не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті постачальником є підставою для виставлення платіжних документів на оплату наданих послуг.

Пунктом 2.1.5. договору передбачено, що абонент веде первинний облік водоспоживання та водовідведення у Журналі обліку споживання води (пронумерований, прошитий та скріплений печаткою), який заповнюється щомісячно абонентом та представником постачальника.

Відповідно до п. 2.2.1 договору постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів.

У розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється абонентом щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від абонента першочергово зараховується постачальником в погашення боргу (п. 2.2.2 Договору).

Положеннями пункту 2.2.3 договору передбачено, що в разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документу, абонент здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до п. 2.2.4. договору, у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтуванням для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Пунктом 3.1.3. договору передбачено, що постачальник зобов'язаний щомісячно, в разі необхідності в інші строки, направляти абоненту розрахункові документи на оплату наданих йому послуг.

Відповідно до п. 7.1. договору, він укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

В матеріалах справи відсутні докази припинення договору в установленому порядку.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з ТОВ "Житловик-плюс" заборгованості в сумі 810 514,61 грн. за надані в період з 01.08.2010 по 01.05.2011 послуги з водопостачання та водовідведення.

Позивач вказує на те, що відповідачу як споживачу послуг з питного водопостачання та водовідведення було присвоєно коди -1-1382, 1-1711, 1-1712, за якими обліковується питна вода (в тому числі та, що йде на підігрів, яка подається до бойлерів, які знаходяться у володінні або обслуговуванні відповідача, та її стоки), а також код 1-51382, за яким обліковується питна вода, що використовується для підігріву та подається через бойлери, що перебувають на балансі ПАТ "Київенерго".

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до норм статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення відносяться до комунальних послуг.

Згідно з нормами статті 16 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Частиною 1 статті 19 вказаного закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг є власник, споживач, виробник, виконавець; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору. Споживач має право отримувати житлово-комунальні послуги від виконавця чи від виробника та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені законом чи договором. До прав виробника належить вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати від виконавців (стаття 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Постачання гарячої води регулюється Законом України "Про теплопостачання", за яким теплогенеруюча або теплопостачальна організація укладає окремий договір купівлі-продажу теплової енергії з власником відповідного майна або юридичною особою, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договори на надання житлово - комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання", теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п.п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги з централізованого постачання гарячої води повинні відповідати вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Згідно з п. 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів, фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Тобто, постачання гарячої води може здійснюватися лише енергопостачальним підприємством, яке для цього здійснює підігрів питної води. Такої ж позиції додержується і Вищий господарський суд України, який у постанові від 18.06.2009 року по справі №52/176 зазначив, що питна вода є необхідною складовою продукції гарячого водопостачання. Виконавцем водопостачання є ПАТ "АК "Київводоканал". Без його продукції ПАТ "Київенерго" не в змозі створити власну продукцію - гарячу воду. Створення ПАТ "Київенерго" гарячої води є її господарською діяльністю, тобто ПАТ "Київенерго" є споживачем питної води у відповідності до закону.

Судом встановлено, що позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а ПАТ "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води. Отже, споживання ПАТ "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал".

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води. Вказаний правовий висновок наведено також у постановах Вищого господарського суду України від 03.03.2011 у справі 42/230, від 10.03.2011 у справі № 7/222, а також від 08.12.2011 у справі №4/175 та від 06.12.2011 у справі №38/58.

Отже, враховуючи вищевикладене, обґрунтованим розміром позовних вимог за надані позивачем в період з 01.08.2010 року по 01.05.2011 року відповідачу послуги з водопостачання холодної питної води та водовідведення (з урахуванням їх часткової оплати) є 569 011 грн. 51 коп.

Слід також зазначити, що судом першої інстанції правомірно не враховані 220 622 грн. 11 коп. сплачені відповідачем за кодом 1-51382 в рахунок сплати за холодну воду для підігріву, оскільки перерахування даних коштів з коду 1-51382 на код 1-1382 не може здійснюватись відповідачем після фактичного зарахування цих коштів за кодом 1-51382.

Даний висновок узгоджується з викладеним у Постанові Вищого господарського суду України від 23.04.2012 по даній справі висновком щодо безпідставності врахування судами першої та апеляційної інстанцій 220 622 грн. 11 коп., сплачених за кодом 1-51382 (питна вода, що іде на підігрів), як оплату за водопостачання та водовідведення згідно умов укладеного між сторонами договору.

У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача вартості холодної води, яка була поставлена позивачем на теплові пункти для підігріву задоволенню не підлягають, оскільки умови договору укладеного між сторонами передбачають постачання позивачем відповідачу питної води, і не містять зобов'язань відповідача оплачувати вартість води, яка буде постачатись йому з теплових пунктів, які не знаходяться на його обліку, у вигляді гарячої води. При цьому, матеріали справи не містять належних доказів наявності на балансі відповідача теплових пунктів або котелень, згідно яких проводились нарахування за кодами 1-1382, 1-1711, 1-1712 у спірному періоді на суму 810 514 грн. 61 коп.

Враховуючи вищевикладене доводи апелянта про те, що спір у даній справі виник з приводу оплати послуг з водопостачання та водовідведення, обсяги яких сторонами визначено актами у відповідності з умовами договору, а не у зв'язку з оплатою обсягів води, яка використана для виробництва гарячої води, а тому, позивач вважає, що правовідносини між сторонами регулюються умовами договору, визодячи із складених двосторонніх актів, є необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню.

Також, окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 48 061 грн. 47 коп., 3% річних в сумі 9 302 грн. 22 коп. та інфляційні в сумі 51 581 грн. 23 коп.

У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних від простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Разом з тим, місцевим господарським судом правильно зазначено, що з представлених розрахунків позивача, які додані до позовної заяви, вбачається, що нарахування вказаних санкцій проведено як за послуги із постачання холодної питної води, так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів, отже неможливо встановити період прострочення зобов'язання та суми боргу при розрахунках вартості послуг окремо за постачання холодної питної води, так і за послуги з постачання питної води, що іде на підігрів.

Крім того, надані позивачем розрахунки пені, 3% річних та інфляційних втрат не містять необхідних елементів для їх обчислення та перевірки правильності нарахування, у зв'язку із чим суд першої інстанції правомірно зазначив, що вказані позовні вимоги є необґрунтованими та відповідно не підлягають задоволенню.

Таким чином, доводи апелянта щодо неправомірності відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягають відхиленню за необґрунтованістю.

Отже, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерна компанія „Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2012 у справі № 20/107-18/205-2012 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.