Рішення

від 09.07.2012 по справі 41/537

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/537 09.07.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» ДоПриватного акціонерного товариства «Турбота» Про стягнення 1 563 626,71 грн. За зустрічним позовомПриватного акціонерного товариства «Турбота» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» Простягнення 1 515 000,00 грн. Колегія суддів у складі: суддя Спичак О.М. головуючий

суддя Ковтун С.А.

суддя Курдельчук І.Д.

Представники сторін:

від позивача за первісним (відповідача за зустрічним): не з'явився;

від відповідача за первісним (позивача за зустрічним): Пугач В.Г. -дов. № 01 від 03.01.2012 р.; Атаманчук Л.Р. -дов. № 101 від 22.12.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Турбота» про стягнення 1 563 626, 71 грн.

Ухвалою від 04.11.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 09.12.2011 року.

09.12.2011 року представник позивача в судовому засіданні надав документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження по справі.

Представник відповідача 09.12.2011 року через канцелярію суду надав зустрічну позовну заяву, яку суд на підставі п. 6 ч. ст. 63 Господарського процесуального кодексу повернув позивачу без розгляду.

Крім того, представник відповідача в судовому засіданні 09.12.2011 року надав заяву про відкладення розгляду справи, яку суд розглянув та задовольнив.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, суд відклав розгляд справи до 23.12.2011 р.

23.12.2011 року Приватне акціонерне підприємство «Турбота»через відділ діловодства господарського суду міста Києва подало зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс», відповідно до якої просило суд прийняти зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»до Приватного акціонерного підприємства «Турбота»про стягнення 1 563 626,71 грн.; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»на користь Приватного акціонерного підприємства «Турбота»суму збитків у розмірі 1 515 000,00 грн. внаслідок невиконання відповідачем за зустрічним позовом умов попереднього договору за реєстровим № 11624.

Ухвалою від 23.12.2011 року було прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду разом із первісним позовом.

Враховуючи викладене, суд відклав розгляд справи на 27.01.2012 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) 27.01.2012 року через канцелярію суду подав відзив на зустрічний позов, в якому просив суд відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.

В судовому засіданні 27.01.2012 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав заперечення на відзив на зустрічний позов, в якому просив суд задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

У судовому засіданні 27.01.2012 року, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив перерву до 20.02.2012 року.

В судовому засіданні 20.02.2012 року представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по справі, якими підтримав позовні вимоги за первісним позовом та заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в даному судовому засіданні подав клопотання про залучення документів до матеріалів справи, яке суд розглянув та задовольнив.

Крім того, представники сторін в судовому засіданні 20.02.2012 року подали клопотання про продовження строку розгляду спору по справі № 41/537, яке судом розглянуто та задоволено.

У судовому засіданні 20.02.2012 року, відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 12.03.2012 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 12.03.2012 року надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

12.03.2012 р. представник відповідача за первісним позовом подав письмове клопотання про вихід за межі зустрічних позовних вимог, у якому просив суд визнати недійсним договір від 10.09.2010 р. «Про розірвання Попереднього договору від 29.12.2009 р.»та розтлумачити п.п. 4.1-4.6 Розділу 4 Попереднього договору від 29.12.2009 р. Судом зазначено, що дане клопотання буде розглянуто в наступному судовому засіданні.

Зважаючи на складність спору та керуючись статтею 4-6 Господарського процесуального кодексу України суддя Спичак О.М. звернувся до Виконуючого обов'язки Голови господарського суду м. Києва з заявою про визначення складу суду для колегіального розгляду справи № 41/537.

Розпорядженням Виконуючого обов'язки Голови господарського суду м. Києва № б/н від 12.03.2012 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Ковтун С.А., Стасюк С.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.03.2012 року колегією суддів розгляд справи призначено на 09.04.2012 року.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав письмове заперечення на клопотання відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про вихід за межі позовних вимог.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 09.04.2012 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 14.05.2012 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) в судовому засіданні 14.05.2012 року надав заяву про уточнення позовних вимог та усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 14.05.2012 року представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав усні пояснення по суті первісного та зустрічного позовів.

Також, в судовому засіданні 14.05.2012 року учасники судового процесу подали клопотання про продовження строку вирішення спору по справі № 41/537, яке судом розглянуто та задоволено.

В судовому засіданні 14.05.2012 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 29.05.2012 року.

У зв'язку з тим, що суддя Стасюк С.В. звернувся до Голови господарського суду м. Києва із заявою щодо виведення його зі складу колегії суддів, яка розглядає дану справу, розпорядженням Голови господарського суду м. Києва № б/н від 29.05.2012 року затверджено колегію суддів в наступному складі суддів: Спичак О.М. (головуючий), Ковтун С.А., Курдельчук І.Д.

Ухвалою суду від 29.05.2012 справа № 41/537 була прийнята колегією суддів до свого провадження.

У судовому засіданні 29.05.2012 р. учасники судового процесу надали усні пояснення стосовно первісного та зустрічного позовів.

На підставі статті 77 ГПК України суд оголосив перерву в судовому засіданні до 18.06.2012 р.

У судовому засіданні 18.06.2012 р. представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) надав усні пояснення стосовно заявлених позовних вимог, відповідно до яких просив суд первісний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) у дане судове засідання не з'явився, проте через відділ діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було розглянуте та відхилене з підстав його необґрунтованості.

В судовому засіданні 18.06.2012 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 09.07.2012 року.

Представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання 09.07.2012 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) надав усні пояснення стосовно заявлених вимог, відповідно до яких просив суд зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, а в задовленні первісного позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача за зустрічним позовом (відповідача за первісним позовом), господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2009 р. між Закритим акціонерним товариством «Турбота», в подальшому перейменоване на Приватне акціонерне товариство «Турбота»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»(покупець) було укладено попередній договір, відповідно до п. 1.1 якого продавець та покупець зобов'язуються у майбутньому, в строки та на умовах, визначених цим договором, укласти договір купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна та договір купівлі-продажу земельної ділянки.

Відповідно до п. 2.2 договору, об'єктом нерухомого майна є дитячий оздоровчий табір «Дозвілля», розташований по вул. Солов'яненка 276-а, у смт. Козин Обухівського району Київської області, який належить продавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності на дитячий оздоровчий табір «Дозвілля», виданого Козинською селищною радою 26 грудня 2000 року.

Відповідно до п. 2.3 договору земельна ділянка згідно кадастрового плану, розташована за адресою: Київська область, Обухівський р-н, смт. Козин, вул. Солов'яненка, загальною площею 4,1800 га, цільове призначення -для рекреаційних цілей. Земельна ділянка, яка буде відчужена за основним договором, буде належати продавцю на праві власності після повного розрахунку за договором купівлі-продажу (викупу) земельної ділянки, який повинен бути укладений між Закритим акціонерним товариством «Турбота»та Козинською селищною радою Обухівського району, Київської області у відповідності до прийнятого засіданням двадцятої сесії Козинської селищної ради V скликання рішення № 7 від 05 листопада 2008 р. та одержанням державного акту на право власності на земельну ділянку.

Пунктом 2.4 договору встановлено, що продавець зобов'язується до дня укладення Основних договорів № 1 та № 2 підготувати всі необхідні документи для їх укладення та нотаріального посвідчення.

В пункті 2.6 договору сторони погодили, що основні договори будуть укладені орієнтовано в строк до лютого 2009 р., але не пізніше 29 грудня 2010 р.

Відповідно до пункту 2.7 договору сторони домовилися, що продаж нерухомого майна та земельної ділянки будуть здійснені за ціною, що орієнтовано складає 20 000 000,00 грн. 00 коп., що еквівалентно 2 510 985,56 грн. доларів США на день укладення даного договору.

Згідно з пунктом 4.1 договору, на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення Основних договорів покупець передає продавцю грошові кошти в розмірі 16 196 000,00 грн., що на дату підписання цього договору становить еквівалент 2 033 396,11 дол. США.

Пунктом 4.2 договору зазначено, що додатковим підтвердженням намірів про наступне укладення Основних договорів № 1 та № 2 є також сплачена покупцем та отримана продавцем грошова суму в розмірі 1 515 000,00 грн., що становило еквівалент 300 000,00 дол. США за офіційним курсом НБУ на день укладення попереднього договору, посвідченого 30.11.2007 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплуном Ю.В. за реєстровим № 11624, яка також має бути врахована сторонами під час розрахунків за основними договорами № 1 та № 2.

У разі невиконання продавцем своїх зобов'язань за цим договором, в тому числі відповідно до п. 1.1, 3.1 цього договору, продавець повертає покупцю аванс, визначений у п. 4.2 цього договору та сплачує штраф у розмірі, рівному 100 % суми авансу, а саме, 16 196 000,00 грн., що на дату підписання цього договору становить еквівалент 2 033 396,11 дол. США.

На виконання п. 4.1 договору, позивачем на рахунок відповідача було перераховано 16 196 000,00 грн.

10.09.2010 р. між Закритим акціонерним товариством «Турбота»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»було укладено договір про розірвання попереднього договору, відповідно до пункту 1.1 якого сторони погодили, що вони за взаємною згодою припиняють зобов'язання, що встановлені умовами попереднього договору, укладеного між продавцем та покупцем, посвідченого приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Чеботар С.І. двадцять дев'ятого грудня дві тисячі дев'ятого року у місті Обухові Київської області, зареєстрованого в реєстрі за № 3860.

Відповідно до п. 2 договору про розірвання (припинення) попереднього договору від 10.09.2010 р., продавець у строк не пізніше 90 банківських днів з моменту підписання цього договору зобов'язується повернути покупцю аванс у розмірі 16 196 000,00 грн., який був сплачений покупцем продавцю в Національній валюті України відповідно до п. 4.1 попереднього договору.

В обґрунтування поданого позову ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»посилається на те, що Приватне акціонерне товариство «Турбота»в порушення взятих на себе зобов'язань грошові кошти повернув частково у розмірі 14 996 000,00 грн. Таким чином, сума заборгованості Приватного акціонерного товариства «Турбота»перед ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»з повернення авансу за попереднім договором від 29.12.2009 р. складає 1 200 000,00 грн.

У зв'язку з тим, що Приватним акціонерним товариством «Турбота» всупереч умовам договору про розірвання попереднього договору від 10.09.2010 р. невчасно та не у повному обсязі були повернуті грошові кошти, ТОВ «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс» просить суд стягнути з відповідача 1 200 000,00 грн. основного боргу, 228 913,29 грн. пені, 43 075,55 грн. три відсотки річних та 91 637, 86 грн. інфляційних нарахувань.

Зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Турбот໴рунтуються на тому, що сума у розмірі 1 515 000,00 грн. не може бути повернена покупцю, оскільки дана сума за своєю правовою природою є завдатком, який у випадку порушення боржником зобов'язання не повертається.

Пунктом 5 попереднього договору від 30.11.2007 р. передбачено право продавця збільшувати розмір авансу, який погоджується сторонами в додатковій угоді до договору. У випадку відмови покупця від укладання відповідної додаткової угоди щодо збільшення суми авансу, продавець не вважається таким, що порушив умови цього попереднього договору.

Позивач за зустрічним позовом стверджує, що він неодноразово звертався до відповідача за зустрічним позовом стосовно надання авансу для покриття витрат, пов'язаних з оформленням земельних ділянок. Однак, останній продовжував не виконувати свої обов'язки і на звернення позивача за зустрічним позовом не відповідав.

Таким чином, сума авансу (завдатку) у розмірі 1 515 000,00 грн., що перерахована відповідачем за зустрічним позовом 03.12.2007 р., у зв'язку з порушенням зобов'язань за попереднім договором від 30.11.2007 р., поверненню не підлягає.

Крім того, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що ним були понесені збитки у зв'язку з виконанням умов п. 2.7 попереднього договору від 30.11.2007 р., зокрема, витрати пов'язані з укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки та сплаті 9 810 793,00 грн. вартості земельної ділянки, 84 243,50 грн. за вчинення нотаріальних дій - посвідчення договору купівлі-продажу земельної ділянки, 35 000,00 грн. за виготовлення державного акту, 50 000,00 грн. за створення технічної документації щодо виготовлення державного акту на право власності на земельну ділянку.

Враховуючи вищенаведене, позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з відповідача за первісним позовом 1 515 000,00 грн. збитків.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, то суд вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»до Приватного акціонерного товариства «Турбота»про стягнення 1 563 626,5 грн. задовольняє частково, а у задоволенні зустрічних позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Турбота»про стягнення 1 515 000,00 грн. збитків відмовляє повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до п. 2 договору про розірвання (припинення) попереднього договору від 10.09.2010 р., продавець у строк не пізніше 90 банківських днів з моменту підписання цього договору зобов'язується повернути покупцю аванс у розмірі 16 196 000,00 грн., який був сплачений покупцем продавцю в Національній валюті України відповідно до п. 4.1 попереднього договору. Таким чином, відповідач за первісним позовом зобов'язаний був повернути грошові кошти у розмірі 16 916 000,00 грн. у строк до 21.01.2011 р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за первісним позовом, в порушення дійсних домовленостей, грошові кошти повернув з простроченням частково у розмірі 14 996 000,00 грн., у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем за первісним позовом складає 1 200 000,00 грн.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач за первісним позовом в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем за первісним позовом, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем за первісним позовом не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1 200 000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за первісним позовом нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом 43 075,55 грн. 3 % річних за період з 14.01.2011 р. до 26.10.2011 р. та 91 637,86 грн. інфляційних нарахувань за період з січня по вересень 2011 р.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, враховуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у сумі 40 201,14 грн. та 58 432,11 грн. відповідно.

Позивач за первісним позовом за прострочення строків повернення грошових коштів, керуючись пунктом 4 договору про розірвання (припинення) попереднього договору від 10.09.2010 р. нарахував та просить стягнути з відповідача за первісним позовом за період з 14.01.2011 р. до 26.10.2011 р. пеню в сумі 228 913,29 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 4 договору встановлено, у разі несвоєчасного виконання зобов'язань, передбаченими п. 2 цього договору продавець сплачує на користь покупця пеню за кожний день прострочення виконання зобов'язань. Розмір пені розраховується виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, Пеня за цим договором підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З умов договору про розірвання (припинення) попереднього договору від 10.09.2010 р. вбачається, що прострочення виконання зобов'язань починається з 22.01.2011 р.

Позивач нарахував та просить стягнути пеню у розмірі облікової ставки НБУ з 14.01.2006 р. до 26.10.2011 р., тобто за період, що перевищує шестимісячний строк. Оскільки нарахування пені обмежується шестимісячним строком, то судом було здійснено власний розрахунок пені, враховуючи початок прострочення виконання зобов'язання, у відповідності до якого за період з 22.01.2011 р. до 22.07.2011 р. підлягає до стягненню пеня у розмірі 151 155,57 грн.

Зустрічні позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Турбота»про стягнення 1 515 000,00 грн. збитків задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Статтею 623 ЦК України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Пунктом 1 статті 225 ЦК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Чинним законодавством обов'язок по доведенню перших трьох складових цивільного правопорушення покладено на кредитора.

Обов'язок доказування розміру збитків завданих порушенням зобов'язання покладається на кредитора відповідно до ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України.

При цьому судом зазначається, що позивачем за зустрічним позовом, а ні в позовній заяві, а ні в усних поясненнях не доведено, що сума, яку він просить стягнути з відповідача за своєю правовою природою є збитками, оскільки вона не є вартістю втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додатковими витратами (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), які були понесені позивачем, або неодержаним прибутком.

Твердження позивача за зустрічним позовом, щодо стягнення збитків, не мають під собою правових підстав, оскільки зазначені збитки не підтверджуються жодними доказами по справі, і не наведено таких обставин, які б свідчили, що йому завдано саме збитки.

Судом зазначається, що 30.11.2011 р. сума у розмірі 1 515 000,00 грн. була повернута позивачем за зустрічним позовом в порядку виконання умов договору про розірвання (припинення) попереднього договору від 10.09.2010 р. Умовами зазначеного договору сторони за взаємною згодою припинили зобов'язання, що були встановлені умовами попереднього договору та визначили терміни повернення грошових коштів.

Також позивачем за зустрічним позовом подано клопотання в порядку статті 83 ГПК України, в якому він просить суд визнати недійсним договір від 10.09.2009 р. «Про розірвання Попереднього договору від 29.12.2009 р.»та застосувати наслідки його недійсності, витлумачити п.п. 4.1-4.6 розділу 4 Попереднього договору від 29.12.2009 р.

Пунктом 1 ч. 1 статті 83 ГПК України передбачене право суду, приймаючи рішення, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Згідно з пунктом 2 ч. 1 статті 83 ГПК України передбачено право суду виходити за межі позовних вимог у випадку, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Проте, позивачем за зустрічним позовом не доведено та не надано суду жодних доказів, які підтверджують, що в момент вчинення правочину стороною (сторонами) були недодержані вимоги, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України, так само не доведено факт порушення його прав та необхідність їх захисту шляхом виходу за межі позовних вимог в порядку передбаченому статтею 83 ГПК України, а тому подане клопотання не може бути задоволене судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Первісний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Турбота»(місцезнаходження: 04116, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Старокиївська, 10, код ЄДРПОУ 30784145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»(місцезнаходження: 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т. Леніна, 68-А, код ЄДРПОУ 24155428) 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 40 201 (сорок тисяч двісті одна) грн. 14 коп. три відсотки річних, 58 432 (п'ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять дві) грн. 11 коп. інфляційних нарахувань, 151 155 (сто п'ятдесят одну тисячу сто п'ятдесят п'ять) грн. 57 коп. пені, 14 497 (чотирнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім) грн. 89 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 (двісті вісімнадцять) грн. 82 коп. витрат інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині первісних позовних вимог відмовити.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.07.2012 року

Колегія суддів у складі: суддя О.М. Спичак (головуючий)

суддя С.А. Ковтун

суддя І.Д. Курдельчук