Постанова

від 18.07.2012 по справі 7/187-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 7/187-06

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. -головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Хандуріна М.І., розглянувши касаційну скаргуліквідатора приватної фірми "Дельтаплан" - арбітражного керуючого - Курбанова Назіма Вахід-Огли, м. Суми на постанову від 11.04.2012 р. Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 7/187-06 господарського суду Сумської області за заявоювідкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" (м. Київ) в особі філії ВАТ КБ "Надра" Сумського регіонального управління "Слобожанщина", м. Суми доприватної фірми "Дельтаплан", м. Суми провизнання банкрутом ліквідаторарбітражний керуючий Курбанов Назім Вахід-Огли представники сторін в судове засідання не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 15.11.2006 року порушено провадження у справі № 7/187-06 про банкрутство приватної фірми "Дельтаплан" (далі -Боржник, Фірма) за заявою відкритого акціонерного товариства комерційного банку "Надра" в особі філії ВАТ КБ "Надра" Сумського регіонального управління "Слобожанщина" (далі -Кредитор, Банк) в порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Сумської області від 30.11.2006 року Фірму визнано банкрутом, відносно неї відкрито ліквідаційну процедуру, а ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бірюкова А.М., якого зобов'язано здійснити дії у ліквідаційній процедурі та виконати вимоги Закону про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.05.2010 року припинено повноваження ліквідатора Бірюкова А.М. та призначено ліквідатором Боржника арбітражного керуючого Курбанова Назіма Вахід-Огли.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 27.02.2012 року (суддя - Л.А. Костенко) затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, частково затверджено оплату послуг арбітражного керуючого Курбанова Назім Вахід-Огли в розмірі 25 566 грн.00 коп. та ліквідаційні витрати в розмірі 3 500 грн. 00 коп., а в решті вимог по оплаті послуг відмовлено. При цьому, на користь арбітражного керуючого Курбанова Н.В. з кредиторів стягнуто витрати на оплату послуг та ліквідаційні витрати під час здійснення ліквідаційної процедури, пропорційно розміру вимог кредиторів. Ухвалено ліквідувати юридичну особу Боржника, а провадження у справі припинено.

Не погодившись з цією ухвалою суду, Сумський міський центр зайнятості звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 27.02.2012 року частково, виключивши п. 3 ухвали -щодо покладення витрат на оплату послуг та ліквідаційні витрати під час здійснення ліквідаційної процедури, пропорційно розміру вимог кредиторів.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в м. Суми також звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Сумської області від 27.02.2012 року в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах 12 грн. 00 коп. на оплату послуг ліквідатора та 1 грн. 68 коп. ліквідаційних витрат.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року (головуючий суддя -Пуль О.А., судді: Білоусова Я.О., Камишева Л.М.) апеляційні скарги задоволено, ухвалу господарського суду Сумської області від 27.02.2012 року скасовано та прийнято нове рішення, яким провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаною постановою апеляційної інстанції, ліквідатор приватної фірми "Дельтаплан" - арбітражний керуючий - Курбанов Назім Вахід-Огли звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та додатковими поясненнями до неї, в яких просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року, а ухвалу господарського суду Сумської області від 27.02.2012 року залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 3 1 , 26, 52 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Затверджуючи звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс Боржника та припиняючи провадження у справі про банкрутство, місцевий суд встановив, що всі дії у ліквідаційній процедурі Боржника були ліквідатором виконані, виявлене майно було оцінене та реалізоване, а кошти від його продажу направлені на часткове задоволення вимог кредиторів, в іншій -незадоволеній частині ухвалено вважати вимоги погашеними. Також, суд зазначив, що кредитори заперечували проти оплати послуг ліквідатора, вимоги якого підлягають частковому задоволенню, а відповідні витрати розподіляються на всіх кредиторів Боржника. За цих підстав суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу Боржника.

Скасовуючи це рішення, апеляційний суд вказав, що визначений вище місцевим судом розподіл витрат ліквідатора зроблений з порушенням законодавства, ліквідатором неналежним чином проведені дії у ліквідаційній процедурі (щодо закриття рахунків в установах банків, щодо виявлення майна Боржника, проведення інвентаризації цього майна та щодо задоволення вимог кредитора, вимоги якого забезпечені заставою тощо). Також, апеляційний суд встановив, що при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство не було надано доказів на підтвердження жодної із ознак відсутнього боржника, передбачених нормами ст. 52 Закону про банкрутство. За цих підстав провадження у справі було припинено, як безпідставно порушене.

Заперечуючи вказані висновки апеляційного суду, скаржник зазначає, що при подачі апеляційних скарг не було надано доказів направлення її копії сторонам у справі, є докази погашення вимог ініціюючого кредитора, визначений апеляційним судом розподіл витрат у ліквідаційній процедурі та на оплату послуг ліквідатора не відповідає судовій практиці, а ліквідатор, за відсутності відповіді банку, не міг закрити всі рахунки Боржника. Також, скаржник зазначив, що не було вирішено питання щодо сплаченої Банку суми коштів в рахунок погашення кредиторських вимог останнього.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із вказаними запереченнями ліквідатора Фірми, оскільки вони викладені без врахування встановлених апеляційним судом обставин, а, відповідно, і без врахуванням норм Закону про банкрутство.

Так, скаржником не викладено заперечень, а відповідно не спростовано висновки апеляційного суду щодо безпідставності порушення справи про банкрутство Фірми.

Здійснюючи касаційне провадження у даній справі, суд касаційної інстанції виходить з положень та позицій, наведених в п. 36 постанови пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року № 15 щодо подальшого перебігу провадження у справі про банкрутство у випадках її безпідставного порушення.

Так, у разі встановлення факту безпідставності порушення справи про банкрутство господарський суд (будь-якої інстанції незалежно від стадії провадження у справі про банкрутство) не позбавлений права припинити провадження у такій справі.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується із відповідними висновками апеляційного суду та вважає за необхідне зазначити про таке.

Норми ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство встановлюють особливості щодо підстав для порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, які полягають у тому, що при зверненні ініціюючого кредитора із заявою про порушення справи про банкрутство боржника в порядку норм вказаної статті у вказаній заяві має бути вказано про обставини із доданням до цієї заяви належних доказів на підтвердження відсутності керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, або доказів ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також докази інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Поряд з цим, необхідність дотримання таких загальних умов щодо порушення справи про банкрутство, визначених нормами ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство, як безспірність кредиторських вимог зберігає свою обов'язковість і при зверненні боржника із заявою про порушення справи про банкрутство за обставин, визначених ст. 52 Закону про банкрутство. Дотримання вказаних умов (як спеціальних, так і загальних) є обов'язковим, відповідно до Закону про банкрутство, при зверненні із заявою про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника, а вказані умови (і загальні, і спеціальні) складають предмет спору у відповідній справі про банкрутство.

Між тим, звертаючись із заявою про порушення справи про банкрутство Фірми, Банк лише послався на норми ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство, не вказавши жодної із наведених вище та передбачених вказаними нормами ознак (підстав для порушення справи) відсутнього боржника (т. 1 а.с. 5-7). Також, Банком не було надано жодних доказів на підтвердження будь-якої із передбачених ч. 1 ст. 52 Закону про банкрутство ознак відсутнього боржника (довідка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із внесеними в нього відомостями про відсутність за місцезнаходженням -ст. 16-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", довідка податкового органу із відомостями щодо надання останньої звітності платником податків -Боржником тощо).

Поряд з викладеним, колегія суддів також звертає увагу на таке.

Із заявою про порушення справи про банкрутство Фірми звернувся Банк, обґрунтовуючи свої кредиторські вимоги заборгованістю Фірми за укладеним кредитним договором від 16.04.2003 року в сумі 428 170 грн. 12 коп., яка (заборгованість) була стягнена за рішенням господарського суду Сумської області від 18.11.2004 року № 14/308-04 в сумі 259 334 грн. 72 коп., про що виданий наказ та в грудні 2004 року відкрито виконавче провадження (т. 1 а.с. 5-23). До своєї заяви Банком також був доданий договір застави від 16.04.2003 року, за яким забезпечувалось виконання Фірмою перед Банком зобов'язань за згаданим кредитним договором, а в заставу передано майно (нагнітач та складські приміщення) погодженою сторонами договору загальною вартістю 1 230 000 грн. 00 коп.

Отже, вказані Банком в заяві про порушення справи про банкрутство кредиторські вимоги до Фірми повністю забезпечені заставою майна.

Відповідно ж до норм ч. 2 ст. 8 Закону про банкрутство суддя господарського суду відмовляє у прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство, якщо вимоги кредиторів повністю забезпечені заставою.

Таким чином, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, може ініціювати справу про банкрутство лише у випадку, якщо сума його вимог до боржника перевищує вартість переданого в заставу майна, за умови відповідності цих вимог приписам ч. 3 ст. 6 Закону про банкрутство.

Враховуючи ж, що загальна сума визначених Банком в своїй заяві кредиторських вимог складає 428 170 грн. 12 коп. (з яких, доречи, відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 та ст. 7 Закону про банкрутство виконавчими документами підтверджена сума лише в розмірі 259 334 грн.), ці вимоги повністю забезпечені заставою, тому не можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у випадку, якщо вартості реалізованого у загальному порядку (у межах виконавчого провадження тощо) заставного майна Фірми буде недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя - ініціюючого кредитора, він не позбавлений права повторно звернутися з відповідною заявою про порушення справи про банкрутство Фірми. При цьому, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що згідно довідки Ковпаківського відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції від 14.10.2005 року № 20520 (т. 1 а.с. 30-31) вказані органи повідомляють про встановлення факту наявності у Боржника заставленого майна в м. Суми, вул. Харківська, 123 (складські приміщення), а тому виконавчі документи були направлені для виконання за місцем знаходження майна до Зарічного відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції. Відомостей щодо стану виконавчого провадження у вказаному відділі виконавчої служби Банком надано не було.

У зв'язку із вищевикладеним, суд касаційної інстанції підтримує правомірний та обґрунтований висновок апеляційного суду про безпідставність порушення справи про банкрутство Фірми та необхідність припинення провадження у такій справі.

Разом з тим, дійшовши вказаного висновку, та виходячи з того, що прийняті у безпідставно порушеній справі про банкрутство судові рішення є такими, що також прийняті з порушенням норм Закону про банкрутство та не мають відповідної юридичної сили, зокрема, відповідно до норм ст. 4 5 ГПК України, у апеляційного суду не було правових підстав для перегляду по суті вимог та обставин щодо правомірності покладення на визнаних кредиторів витрат ліквідатора, пов'язаних із проведенням ліквідаційної процедури та оплатою його послуг, а також розглядати по суті правомірність та повноту дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі Боржника, а відповідно і правомірність складених звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. У зв'язку із цим колегія суддів погоджується із доводами, наведеними скаржником в додаткових поясненнях до касаційної скарги та вважає за необхідне виключити із мотивувальної частини постанови апеляційного суду висновки та обґрунтування стосовно вказаних обставин справи.

За таких обставин справи, касаційні вимоги ліквідатора приватної фірми "Дельтаплан" - арбітражного керуючого - Курбанова Назіма Вахід-Огли не знайшли свого підтвердження, не є обґрунтованими та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають, а тому оскаржувана постанова цього суду (за вказаними вище виключеннями з мотивувальної частини) підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 1, 6, 7, 8, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 16-19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" та ст.ст. 4 5 , 33, 34, 43, 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ліквідатора приватної фірми "Дельтаплан" - арбітражного керуючого - Курбанова Назіма Вахід-Огли залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 р. у справі № 7/187-06 залишити без змін.

Головуючий В.М. Коваленко

Судді О.Є. Короткевич

М.І. Хандурін

Постанову виготовлено та підписано 18.07.2012 року.