Постанова

від 17.07.2012 по справі 14/597

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 14/597

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіХандуріна М.І., суддів:Білошкап О.В., Погребняка В.Я. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум" на рішення та постановугосподарського суду м. Києва від 28.07.2011 року Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі № 14/597 господарського суду м. Києва за позовом до треті особиВиконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум" 1) Національний банк України; 2) Ліквідатор -Корінько М.Д. про стягнення 43 183,38 грн. за участю представників: від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум" -ОСОБА_1, довіреність б/№ від 20.03.2012 року; від Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності -ОСОБА_2 довіреність № 4 від 03.01.2012 року; від Національного банку України -ОСОБА_3 довіреність № 18-208/1340-3206 від 03.03.2011 року,

в с т а н о в и в :

Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -Виконавча дирекція Фонду) звернулася до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум" (далі -ТОВ "Вотум") про стягнення 43183,38 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.07.2011 року у справі № 14/597 (суддя - Катрич В.С.) позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто із ТОВ "Вотум" заборгованість Акціонерного банку "Аллонж" (далі -АБ "Аллонж") за рахунок переданих в управління непридатних активів в розмірі 43183,38 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі № 14/597 (головуючий суддя -Новіков М.М., суддя -Зубець Л.П., суддя -Мартюк А.І.) апеляційну скаргу ТОВ "Вотум" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2011 року у справі № 14/597 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ "Вотум" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зупинити виконання рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2011 року у справі № 14/597 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі № 14/597 до закінчення їх перегляду в порядку касації. Скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2011 року у справі № 14/597 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі № 14/597 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів касаційної скарги ТОВ "Вотум" посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 527 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), ст.ст. 33, 104, 111 10 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).

Скаржник вказує на те, що рішення суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції не відповідають вимогам чинного законодавства і підлягають скасуванню з підстав неповного з'ясування та недоведеності обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначає, що відповідальність ТОВ "Вотум" власними грошовими коштами за зобов'язаннями АБ "Алонж" з 01.01.2010 року обмежена виключно вимогами кредиторів 2-4 черг, відповідно до наданих списків вигодонабувачів, в яких позивач відсутній. На думку скаржника, не можна стверджувати, що вимоги позивача включені до переліку вимог, що мають бути задоволенні ТОВ "Вотум" за рахунок власного майна.

Крім того, зазначає, що відповідно до договору № 8-л про передавання в управління непроданих активів, укладеного 13.04.2012 року між ТОВ "Вотум", Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Актіо" та Національним банком України, обов'язок щодо подальшого задоволення вимог кредиторів АБ "Аллонж" покладається на Адвокатське об'єднання "Адвокатська фірма "Актіо".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Правління Національного банку України № 381 від 10.08.2004 року відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації АБ "Аллонж".

Листом № 832 від 07.09.2004 року позивач звернувся до ліквідатора АБ "Аллонж" із повідомленням про наявну кредиторську заборгованість перед позивачем у розмірі 3218,74 грн. на підставі звіту за формою Ф4-ФСС ТВП за ІІ квартал 2004 року.

29.12.2004 року в офіційному друкованому виданні "Урядовий кур'єр" № 249 було опубліковано оголошення про ліквідацію АБ "Аллонж", у зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу ліквідатора АБ "Аллонж" лист № 04 від 05.01.2005 року щодо наявної кредиторської заборгованості у розмірі 12150,97 грн.

Відповідно до ч. 13 ст. 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність" процедура ліквідації банку повинна бути завершена не пізніше трьох років з дня відкликання банківської ліцензії. Національний банк України має право продовжувати процедуру ліквідації банків на термін до одного року, а системоутворюючих банків - на термін до двох років (ч. 14 ст. 88 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Правління Національного банку України №282 від 03.07.2007 року процедуру ліквідації АБ "Аллонж" продовжено на 1 рік - до 10.08.2008 року.

Як свідчать матеріали справи, 20.04.2006 року позивачем, на підставі ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" та Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №38 від 19.09.2001 року, було здійснено планову перевірку за 2004-2005 роки, за наслідками якої було складено акт ревізії № 52 від 24.03.2006 року, згідно якого станом на 01.01.2006 року заборгованість АБ "Аллонж" перед позивачем становить 41269,80 грн. Даний Акт було отримано ліквідатором АБ "Аллонж" 24.03.2006 року, заперечень щодо його змісту надано не було.

Як вбачається із наданого АБ "Аллонж" звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за І квартал 2006 року, заборгованість АБ "Аллонж" перед фондом на кінець звітного періоду становить 43183,38 грн.

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що доводи ТОВ "Вотум" стосовно недоведеності розміру позовних вимог спростовуються матеріалами справи.

Згідно з вимогами ч. 12 ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у разі, якщо на момент закінчення строку ліквідації залишилися непроданими активи банку і негайний продаж матиме наслідком істотну втрату їх вартості, ліквідатор передає такі активи в управління визначеній Національним банком України юридичній особі, яка зобов'язана вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів.

У зв'язку із закінченням 10.08.2008 року строку ліквідації АБ "Аллонж", та залишенням на момент закінчення строку ліквідації непроданих активи банку, негайний продаж яких мав би наслідком істотну втрату їх вартості, 08.08.2008 року відповідно до ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національно банку України № 369 від 28.08.2001 року (далі - положення № 369) між АБ "Аллонж", ТОВ "Вотум" та Національним банком України укладено тристоронній Договір № ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів (далі - договір).

Відповідно до п. 13.11. глави 13 положення № 369 юридична особа, якій передано в управління непродані активи банку, який ліквідовано, набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також; прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку.

Відповідно до п. 1.1 договору № ГД-Л-267 про передавання в управління непроданих активів установник управління (АБ "Аллонж") передав в управління управителеві (відповідачеві) активи, наявні на балансі АБ "Аллонж" на дату укладення даного договору (далі - активи), а ТОВ "Вотум" прийняв в управління активи та зобов'язався вживати усіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів АБ "Аллонж" (далі - вигодонабувачі) відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів. Перелік активів наведено у додатку № 1 до даного договору. Вигодонабувачами за договором є кредитори АБ "Аллонж", які на дату підписання договору внесені до переліку (реєстру) вимог кредиторів АБ "Аллонж" (далі - перелік вигодонабувачів) та розрахунки з якими не проведені. Перелік вигодонабувачів з визначеною черговістю задоволення їх вимог наведено у додатку № 2 до даного договору.

Управитель (відповідач) є довірчим власником отриманих в управління активів. До управителя не переходить право власності на активи. Обмеження права довірчої власності управителя встановлюється даним договором і законодавством України (п. 1.2 договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до додатку № 2 до договору у другій черзі вказаного переліку вигодонабувачів містяться вимоги по сплаті податків, нарахованих банком на заробітну плату та відрахованих банком із заробітної плати на загальну суму 56510,28 грн. без деталізації цих вимог по фондах та органах Державної податкової служби. Крім того, у сьомій черзі переліку вигодонабувачів містяться вимоги по сплаті податків, нарахованих банком на заробітну плату у розмірі 297725,16 грн. та відрахованих банком із заробітної плати на суму 27351,96 грн. та 205922,49 грн. також без деталізації цих вимог по фондах та органах Державної податкової служби.

Згідно із п. б розділу 2.2. договору (з урахуванням змін № 1 до договору від 27.01.2009), управитель зобов'язався здійснювати належне та ефективне управління активами особисто та виключно в інтересах вигодонабувачів; завершити роботу з активами та здійснити задоволення вимог вигодонабувачів протягом дії цього договору, у тому числі вимоги кредиторів 2-4 черг, зазначених у переліку, задовольнити у термін до 01.01.2010, на що в забезпечення виконання зобов'язання надати протягом десяти днів з дати укладення договору гарантію банку на користь цих вигодонабувачів.

У разі відсутності чи недостатності коштів для повного задоволення вимог кредиторів 2-4 черги переліку управитель здійснює задоволення цих вимог у термін до 01.01.2010 за рахунок власних коштів з наступним відшкодуванням за рахунок, одержаних у результаті управління активами (п. 5.4. Договору).

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанції стосовно того, що відсутність у переліку вигодонабувачів деталізації вимог по фондам та органам податкової служби не може бути підставою для звільнення відповідача ТОВ "Вотум" від обов'язку сплатити заборгованість АБ "Аллонж" перед Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів на спростування позовних вимог, зокрема доказів погашення заборгованості по сплаті податків, нарахованих банком на заробітну плату та відрахованих банком із заробітної плати, що віднесені до другої черги будь-яким іншим вигодонабувачам (фондам та органам Державної податкової служби).

Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги до ТОВ "Вотум", яке зобов'язане вжити заходів щодо продовження погашення заборгованості кредиторів банку за рахунок отриманих активів, а також за рахунок власних коштів, є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд касаційної інстанції також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовного того, що оскільки у переліку вигодонабувачів враховані вимоги соціальних фондів, у тому числі і позивача, то відсутні підстави задоволення вимоги позивача щодо додаткового внесення його вимог у перелік вигодонабувачів АБ "Аллонж".

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що господарські суди першої і апеляційної інстанцій прийшли до таких висновків правомірно, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги ТОВ "Вотум" висновків господарських судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо посилань скаржника на договір № 8-л про передавання в управління непроданих активів, укладеного 13.04.2012 року між ТОВ "Вотум", Адвокатським об'єднанням "Адвокатська фірма "Актіо" та Національним банком України, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.

Вказаний договір в матеріалах справи відсутній, посилання на нього міститься лише в додаткових поясненнях ТОВ "Вотум" від 17.04.2012 року (т.2, а.с. 155).

Відповідно до ч. 2 ст.111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ч. 1 ст. 25 ГПК України (у редакції від 12.05.2011 року) передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Виконання судового рішення - завершальна та невід'ємна стадія судового процесу. Тому заміна сторони на цій стадії може відбуватись як на підставі та у порядку, визначеному нормами ГПК України, так і приписами Закону України "Про виконавче провадження", ч. 5 ст. 8 якого передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Абзацами 2, 3 п. 1.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" визначено, що ст. 25 ГПК України передбачено процесуальне правонаступництво у зв'язку не лише зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб'єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі заміни кредитора або боржника у зобов'язанні (статті відповідно 512 і 520 ЦК України). Процесуальне правонаступництво в розумінні цієї норми ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу і здійснюється господарським судом без виклику сторін у справі, якщо їх явка не зумовлена необхідністю з'ясування судом тих чи інших обставин.

Отже, наведені процесуальні норми надають право стороні звернутися з відповідною заявою до господарського суду, який на будь-якій стадії судового процесу може здійснити процесуальне правонаступництво, зокрема, зумовлене заміною кредитора в зобов'язанні.

Щодо посилань скаржника ТОВ "Вотум" на постанову Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", колегія суддів зазначає, що вказана постанова втратила чинність згідно із п.23 Постанови Верховного Суду України від 18.12.2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі".

Відтак, передбачені ст. 111 10 ГПК підстави для скасування або зміни рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2011 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі №14/597 -відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 -111 12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вотум" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду м. Києва від 28.07.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року у справі №14/597 залишити без змін.

Головуючий М.І. Хандурін

Судді О.В. Білошкап

В.Я.Погребняк