Рішення

від 11.06.2012 по справі 22-ц-738/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц-738/12 Головуючий у 1 інстанції: Шеремета Г.І.

Провадження № 22-ц/1390/738/12 Доповідач в 2-й інстанції: Курій Н. М.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого -судді Курій Н.М.,

суддів: Бойко С.М., Зверхановської Л.Д.,

за секретаря Служали А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Центральної філії ПАТ «Кредобанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2009 року ВАТ «Кредобанк»в особі Першої Львівської філії ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк»в особі Центральної філії ПАТ «Кредобанк», звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором №773 від 27.06.2007 року, яка станом на 10.07.2009 року становить 46978,81 доларів США, що еквівалентно 357978,53 грн. та 326 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_3, продавши нерухомість з прилюдних торгів та виселення всіх мешканців з квартири.

В подальшому позивач ПАТ «Кредобанк»в особі Центральної філії ПАТ «Кредобанк» уточнив позовні вимоги та просив ухвалити рішення, яким достроково стягнути заборгованість за вищезазначеним кредитним договором, яка станом на 20.01.2011 року складає 50299,52 доларів США, що еквівалентно 399604,54 грн. та 688 грн. з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 як солідарних боржників, шляхом звернення стягнення на майно та грошові кошти, що їм належать.

Також, позивач просив стягнути з ОСОБА_3 вищезазначену заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на нерухоме майно, що належить ОСОБА_3 та передано в іпотеку Банку, а саме: квартиру АДРЕСА_1, продавши нерухомість з прилюдних торгів.

Початковою вартістю для реалізації нерухомого майна, переданого в іпотеку банку, позивач просив визнати погоджену сторонами в договорі іпотеки заставну вартість предмета іпотеки, а саме: 269 014 грн.

Крім того, позивач просив судові витрати в сумі 1952 грн.(1700 грн. -судовий збір; 250 грн. -витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) стягнути солідарно з відповідачів.

Заочним рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2011 року позов ПАТ «Кредобанк»в особі Центральної філії ПАТ «Кредобанк»задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ПАТ «Кредобанк»в особі Центральної філії ПАТ «Кредобанк»заборгованість за кредитним договором №773 від 27.06.2007 року в сумі 50299 доларів США 52 центи, що еквівалентно 399 604 грн. 54 коп. по курсу НБУ станом на 20.01.2011 року, та 688 грн. 00 коп., всього 400 292 грн. 54 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки -житлову квартиру №9 в будинку № 18 на вул. Китайській у м. Львові, загальною площею 66,1 м.кв., яка складається з трьох житлових кімнат, площею 39,0 м.кв. та кухні, що належить ОСОБА_3, продавши нерухомість з прилюдних торгів. Початковою вартістю для реалізації предмета іпотеки визначено погоджену сторонами в договорі іпотеки заставну вартість предмета іпотеки, а саме 269014,00 грн.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Центральної філії ПАТ «Кредобанк»1700,00 грн. державного мита та 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 14 червня 2011 року залишено без задоволення заяву відповідачки ОСОБА_2 про скасування заочного рішення.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2, вважаючи його незаконним та необґрунтованим.

Апелянт зазначає, що її грошове зобов'язання та його виконання за кредитним договором в іноземній валюті не відповідає цивільному законодавству та є порушенням принципів цивільного права.

Також, апелянт звертає увагу на те, що не лише зобов'язання за кредитним договором безпідставно визначено в іноземній валюті, але і його розрахунок.

Крім того, апелянт зазначає, що сума комісії нарахована неправильно, оскільки в кредитному договорі не передбачено стягнення комісії, однак, районним судом при ухваленні рішення цього не було враховано.

Апелянт ОСОБА_2 просить заочне рішення суду скасувати та провадження у справі закрити.

Інші сторони рішення суду першої інстанції не оскаржували.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про день та час судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованих листів з повісткою про розгляд справи на 11.06.2012 року (а.с. 204-208), про причини неявки суд не повідомили та з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертались, тому розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія судді вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до з ч.1 ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов ПАТ «Кредобанк»в особі Центральної філії ПАТ «Кредобанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3, продавши нерухомість з прилюдних торгів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного кредитного договору не виконували, що призвело до утворення заборгованості та добровільно погасити таку відмовлялися.

Проте, з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони не відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 1, 3, 4, 7 Закону України «Про іпотеку», іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно. Іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном. При цьому іпотекодержатель за рахунок предмета іпотеки має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Статтею 33 Закону України «Про іпотеку»передбачено право іпотекодержателя у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання на підставі рішення суду задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Матеріалами справи безспірно встановлено, що 27.06.2007 р. між ВАТ «Кредобанк», правонаступником якого є ПАТ «Кредобанк»в особі Центральної філії ПАТ «Кредобанк», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №773 про надання кредиту в сумі 53 000 доларів США на ремонт нерухомості на строк до 26.06.2014 р. із сплатою 15,5% річних (а.с.8-10).

Згідно із договором поруки від 27.06.2007р. за кредитним договором №773 від 27.06.2007р., поручителем ОСОБА_2 виступила відповідач ОСОБА_3 (а.с.13).

Аналогічний договір поруки за зобов'язанням ОСОБА_2 по кредитному договору №773 від 27.06.2007р. було підписано між позивачем, боржником ОСОБА_2 та ОСОБА_4 27.06.2007 р. відповідно (а.с.195).

В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором № 773 від 27.06.2007 р. між сторонами було укладено договір іпотеки від 27.06.2007 р., посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М., відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 передали ВАТ «Кредобанк»в іпотеку належне їм на праві спільної сумісної власності майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.14-16).

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим станом на 20.01.2011 року виникла заборгованість в розмірі 50299,52 доларів США (що згідно із курсом НБУ на 20.01.2011 року становить 399 604,54 грн.) та 688 грн., що підтверджується довідкою банку вих. №50.04-655/11 від 20.01.2011 року (а.с.43).

За змістом ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відтак, боржник ОСОБА_2, поручителі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідають перед позивачем солідарно за зобов'язаннями по кредитному договору № 773 від 27.06.2007р. у повному обсязі.

Згідно із п. 5.3 договору іпотеки від 27.06.2007 р., що укладений з боржникам ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_2 за кредитним договором №773 від 27.06.2007 року, звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися за вибором іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання або на підставі виконавчого напису нотаріуса або на підставі рішення суду.

Відповідно до п.3.1.4 договору іпотеки, сторонами визначено, що у випадку невиконання іпотекодавцями зобов'язань за цим договором іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до розділу 5 договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставного майна, а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета іпотеки.

Тобто, обраний банком спосіб захисту порушеного права, а саме, звернення стягнення на предмет іпотеки за зазначеним договором на підставі рішення суду шляхом проведення публічних торгів відповідає вимогам закону та умовам договору іпотеки.

Відповідно до частини 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Позивачем ці вимоги Закону дотримані. Відповідачу ОСОБА_2, яка є іпотекодавцем і одночасно боржником, позивачем ВАТ «Кредобанк»08.05.2009 року було вручено письмову вимогу про усунення порушень кредитних зобов'язань (вих. № 01.14/32-2046/09) та відповідача ОСОБА_2, яка отримала цю вимогу особисто, було попереджено про те, що в разі не задоволення вимог протягом тридцятиденного строку, Банк вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 (а.с.12).

Аналогічну письмову вимогу про усунення порушень кредитних зобов'язань (вих. № 01.14/32-2049/09) позивачем ВАТ «Кредобанк»08.05.2009 року були вручено відповідачу ОСОБА_3, яка також є іпотекодавцем і одночасно поручителем, та яка отримала цю вимогу особисто (а.с.10).

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону України «Про іпотеку», у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Із наведеної правової норми, що містить вимоги до змісту судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки вбачається, що окрім іншого, у судовому рішенні має бути зазначено початкову ціну продажу предмету іпотеки в порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно із договором іпотеки від 27.06.2007 р., укладеним між позивачем та ОСОБА_3, ОСОБА_2 заставна вартість предмета іпотеки -квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальна площа -66,1 кв. м, житлова площа - 39,0 кв. м.) визначена сторонами в розмірі 269 014,00 грн. (а.с. 14 на звороті).

Зазначена заставна вартість предмета іпотеки під час судового розгляду справи сторонами не оскаржувалася, жодною із сторін клопотання про визначення на час розгляду справи вартості предмету іпотеки не заявлялося, а тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначив, що початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації слід вважати заставну вартість предмета іпотеки - квартири, зазначену в договорі іпотеки, а саме: - 269 014,00 грн.

Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів, дійшовши висновку про обґрунтованість зазначених позовних вимог банку, вважає за необхідне рішення районного суду в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»в особі Центральної філії ПАТ «Кредобанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованість за кредитним договором №773 від 27.06.2007 року в сумі 50 299 дол. США 52 центи шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки - АДРЕСА_1, продавши нерухомість з прилюдних торгів, залишити без змін, зазначивши, що квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Разом з тим, висновок суду щодо задоволення позовних вимог ПАТ «Кредобанк»в особі Центральної філії ПАТ «Кредобанк»до ОСОБА_4 в частині звернення стягнення на предмет іпотеки є такими, що не відповідає вимогам закону, оскільки останній не був стороною вищезазначеного іпотечного договору, а відтак, не забезпечував виконання зобов'язання за кредитним договором №773 шляхом передачі майна в іпотеку.

Суд першої інстанції на вказані обставини справи уваги не звернув, а отже, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Тому, ураховуючи, що ОСОБА_4 не є майновим поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2 по кредитному договору №773 від 27.06.2007 року в розумінні норм ст. 11 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів доходить до висновку, що в суду першої інстанції не було підстав задовольняти позовну вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки до відповідача ОСОБА_4, а тому рішення в цій частині слід змінити.

Разом з тим, підлягає до задоволення вимога банку про солідарне стягнення з ОСОБА_2 (боржника) та ОСОБА_4 (поручителя) заборгованості за кредитним договором № 773 від 27.06.2007 року та відповідно до договору поруки від 27 червня 2007 року.

При цьому, колегія суддів, відзначає, що одночасне задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки та стягнення суми боргу не є порушенням чинного законодавства України, оскільки в п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року N 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»зазначено, що задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

В матеріалах справи відсутні докази того, що заборгованість за кредитним договором на час розгляду справи відповідачами погашено, а тому задоволення таких позовних вимог узгоджується із нормами закону.

Також, підлягає зміні рішення і в частині визначення суми заборгованості по кредиту, відсотках, пені в грошовій одиниці України гривні, оскільки районний суд допустив помилку відносно застосування курсу валют.

Згідно із розрахунку ПАТ «Кредобанк», заборгованість ОСОБА_2 перед банком станом на 21.01.2011 року становить: заборгованість за тілом кредиту по кредиту - 26498 доларів США, сума простроченої заборгованості по кредиту -17 668,63 доларів США, заборгованості по відсотках -2186,52 доларів США, прострочена заборгованості по комісіях за управлінням кредиту -90 гривень, пеня за несвоєчасну сплату -3946,37 доларів США, пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом - 598,00 гривень, що в сумі становить 50299,52 доларів США (згідно із курсом НБУ на 20.01.2011 року становить 399 604,54 грн.) та 688 гривень відповідно (а.с.43).

На день ухвалення заочного рішення судом - 13.04.2011 р. офіційний курс гривні України до долара США, визначений Національним банком України, становив 796,7400 грн. за 100 доларів США.

Проте, при визначенні суми заборгованості за кредитним кредитом, відсотках, пені у грошовій одиниці України гривні, суд при розрахунку заборгованості помилково застосував офіційний курс гривні України до долара США станом на 20.01.2011р., а саме: 794,4500 грн. за 100 доларів США.

Таким чином, заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед ПАТ «Кредобанк»за кредитним договором у грошовій одиниці України гривні становить: заборгованість за тілом кредиту -211 120 грн. 16 коп. (26 498 доларів США х 7,9674 грн. = 211 120 грн. 16 коп.), прострочена заборгованість по кредиту - 140 773 грн. 04 коп. (17 668,63 доларів США х 7,9674 грн. = 140 773 грн. 04 коп.), по відсотках - 17 420 грн. 88 коп. (2186,52 доларів США х 7,9674 грн. = 17 420 грн. 88 коп.), комісія за управління кредитом -90 гривень, пеня за несвоєчасну сплату кредиту, відсотків -31 442 грн. 30 коп. (3946,37 доларів США х 7,9674 грн. = 31 442 грн. 30 коп.), пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом - 598,00 гривень, а всього 401 444 грн. 38 коп.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів судової палати у цивільних справах вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити, визначивши розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Кредобанк»за кредитним договором № 773 від 27.06.2007р. у сумі 401 тис. 444 грн. 38 коп., яка підлягає до стягнення солідарно, як з боржника та поручителя ОСОБА_4, так і з боржника (іпотекодавця) та майнового поручителя ОСОБА_3 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, належний останнім на праві спільної сумісної власності.

Що стосується доводів апелянта про те, що її грошове зобов'язання за кредитним договором, виражене в іноземній валюті не відповідає цивільному законодавству та є порушенням принципів цивільного права, то такі не заслуговують на увагу, так як сторонами було укладено кредитний договір в доларах США, що не суперечило чинному на день укладення договору законодавству, оскільки всі істотні умови договору, в тому числі і надання кредитних коштів в доларах США (за наявності відповідних ліцензій банку та дозволів а.с. 181-183), сторонами були погоджені, тобто апелянт підписуючи кредитний договір, була ознайомлена з умовами кредитування та була вільна у своєму виборі.

Тобто, підпис ОСОБА_2 на кредитному договорі, за умовами якого кредит надавався у доларах та якими передбачено повернення кредиту у доларах, а не у гривнях, свідчить про те, що апелянт погодилася на такі умови договору.

Не заслуговує на увагу посилання апелянта на неправильність розрахунку позивачем суми комісії, оскільки п.п. 3.1. кредитного договору № 773 від 27.06.2007 р. передбачено обов'язок відповідача ОСОБА_2 щомісячно сплачувати банку комісію за управлінням кредитом у сумі 30 грн., однак, апелянтом, згідно із наданим банком розрахунком, за період з червня 2009 року по серпень 2009 року включно така комісія не сплачувалась, а тому висновок районного суду щодо стягнення суми заборгованості комісії за управлінням кредитом у розмірі 90 грн. є правильним.

Разом з тим, в частині покладання на відповідачів солідарної відповідальності за судові витрати банку у справі погодитись не можна, оскільки відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, зокрема, у разі неподільності предмета зобов'язання.

За відсутності таких умов, колегія вирішила рішення в зазначеній частині змінити та покласти на відповідачів відшкодування судових витрат в рівних частках по 650 грн. 67 коп. з кожного (1700,00 грн. -державного мита + 252,00 грн. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ = 1952:3=650,67 грн.)

Керуючись ст. 303, п.3 ч.1 ст.307, ст. 309, ч.2 ст. 314, ст. 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Личаківського районного суду м. Львова від 13 квітня 2011р. змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції.

Позов Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на заставлене майно задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк»за кредитним договором № 773 від 27 червня 2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк») та ОСОБА_2, заборгованість в сумі 50 299 доларів США 52 центів, що еквівалентно станом на 13 квітня 2011 року 400 756 гривням 38 коп., та 688 гривень, а разом 401 444 (чотириста одну тисячу чотириста сорок чотири) гривні 38 копійок.

Звернути стягнення на заставлене майно за договором іпотеки від 27.06.2007 року, укладеним між Відкритим акціонерним товариством «Кредобанк»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредобанк») та ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Вишинською О.М., зареєстрованим у реєстрі за № 2543, а саме: квартиру, загальною площею 66.1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності для забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору № 773 від 27 червня 2007 року в сумі 401 444 гривень 38 копійок шляхом проведенням прилюдних торгів.

Початковою вартістю для реалізації предмета іпотеки визначити погоджену сторонами в договорі іпотеки заставну вартість предмета іпотеки, а саме - 269 014,00 (двісті шістдесят дев'ять тисяч чотирнадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредобанк» по 650,67 грн. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Львівської області Курій Н.М.