Рішення

від 26.10.2006 по справі 39/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

39/252

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  39/252

26.10.06

За позовом    Комунального підприємства "Галагани"

до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій"

про                 стягнення 7358,38 грн.

Суддя  Гумега О.В.

Представники:

Від позивача: Заворотнюк М.С. (доручення від 08.09.2004 р.)

Від відповідача: не з‘явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 7358,38 грн. заборгованості за договором № б/н на оренду нежилих приміщень від 02.02.2002 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 6264,80 грн. та пені в розмірі 1093,58 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання вимог договору № б/н на оренду нежилих приміщень від 02.02.2002 р. передав відповідачу в оренду нежиле приміщення, проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по сплаті орендної плати виконав лише частково. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

        Ухвалою суду від 05.09.2006 р. порушено провадження у справі.

        Відповідач у судові засідання не з‘явився, відзив на позовну заяву не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку.

     Ухвалами суду від 20.09.2006 р., від 04.10.2006 р., від 18.10.2006 р. розгляд справи відкладався, відповідно до ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні, призначеному на 26.10.2006 р., за згодою сторони, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем  не подано.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

                                                      ВСТАНОВИВ:

02.01.2002 року між Комунальним підприємством “Надія” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Меркурій” укладено договір № б/н на оренду нежилих приміщень, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення, вартість якого визначена експертним шляхом в буд. № 6-10 по вул. Чистяківській, загальною площею 387,4 кв.м, на першому поверсі під продовольчий магазин.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що згідно акту приймання-передачі майна, що належить до комунальної власності територіальної громади Святошинського району м. Києва 01.08.2002 р. було передано з балансу Комунального підприємства “Надія” на баланс Комунального підприємства “Галагани” житлові господарства, в тому числі і спірне нежитлове приміщення, тобто орендодавцем за договором оренди нежилих приміщень № б/н від 02.01.2002 р. стало з 01.08.2002 р. Комунальне підприємство “Галагани”. В підтвердження зазначеного представником позивача було надано рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2005 р. у справі № 36/154, яким було встановлено зазначений факт.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст. 23 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” в разі переходу права власності до інших осіб договір оренди зберігає свою чинність для нового власника.

Пунктом 6.2. договору строк дії договору було встановлено з 02.01.2002 р. по 02.01.2003 року.

Відповідно до п. 1.3. договору № б/н на оренду нежилих приміщень від 02.01.2002р. за користування орендованим приміщенням орендар зобов‘язався сплачувати орендодавцю орендну плату, місячний розмір якої на момент початку договору становить 1862,90 грн. Орендну плату відповідно до умов договору орендар зобов‘язався сплачувати незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця (п. 1.4.).

Згідно п. 2.2. вказаного договору, орендар зобов‘язався вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності.

Проте, зібрані у справі докази свідчать, що зобов‘язання по сплаті орендних платежів орендарем належним чином не виконувались.  

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі становить по зазначеному договору 6264,80 грн.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов‘язків, що виникли або  продовжують існувати після набрання ним чинності. Правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України від 16.01.2003 р., однак продовжують існувати і після набрання ним чинності, отже до вказаних відносин повинен застосовуватися ЦК України.

Оскільки, обов‘язок відповідача по сплаті орендної плати продовжує існувати після прийняття  ЦК України, підлягають застосуванню саме його норми.  

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України, зокрема, передбачено, що договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов‘язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму ч. 1 ст. 762 ЦК України.

Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Судом також прийнято до уваги, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  

Строк дії договору було встановлено сторонами з 02.01.2002 р. по 02.01.2003 року (п. 6.2. договору). Отже, термін позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6264,80 грн. сплинув 02.01.2006 року. Проте, згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідної заяви сторонами не подано. З огляду на зазначене, позовна давність за вимогою про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 6264,80 грн. судом не застосовується.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості по орендній платі за договором № б/н на оренду нежилих приміщень від 02.01.2002р. в розмірі 6264,80 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача також суми пені в розмірі 1093,58 грн.  

Відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. встановлено, що правила Цивільного кодексу України про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 01.01.2004 р., була встановлена інша відповідальність за такі порушення. Таким чином, щодо відповідальності за порушення умов договору, суд застосовує правила Цивільного кодексу Української  РСР.

У відповідності із ст. 179 ЦК Української РСР, неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник зобов‘язаний сплатити кредитору у випадку невиконання або неналежного виконання зобов‘язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Відповідно до ст. 180 ЦК Української РСР, угода про неустойку (штраф, пеню) повинно бути здійснено у письмовій формі.

Пунктом 5.2. договору № б/н на оренду нежилих приміщень від 02.01.2002 р. передбачено, що за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленому чинним законодавством України.

Статтею 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов‘язань” передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 72 ЦК Української РСР за позовами про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується скорочений строк позовної давності тривалістю шість місяців.

Отже, на момент набрання чинності Цивільним кодексом України (01.01.2004 р. відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р.) термін позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1093,58 грн. сплинув 02.07.2003 року.

Відповідно до ст. 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін. Статтею 80 ЦК Української РСР встановлено, що сплив строку позовної давності до пред‘явлення позову є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 1093,58 грн. задоволенню не підлягають.  

У відповідності із ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов‘язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 88,54 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 100,46 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Меркурій”  (03062, м. Київ, вул. Туполєва, 16; код ЄДРПОУ № 3055168; рахунок № 26006096210021 в АКБ “Укрсиббанк”, МФО 300733), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Комунального підприємства “Галагани” (03062, м. Київ, вул. Кулібіна, 14; код ЄДРПОУ № 32048106; рахунок № 26004202214101 в Станкобудівельній філії КФС “Експобанк”, МФО 322421) 6264,80 грн. (шість тисяч двісті шістдесят чотири гривні 80 коп.) основного боргу по орендній платі, 88 (вісімдесят вісім) грн. 54 коп. держмита та 100 (сто) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2.          Видати наказ.

3.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

      Суддя                                                                                                 Гумега О. В.