Постанова

від 16.07.2012 по справі 2/471-41/119-62/188

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р. Справа № 2/471-41/119-62/188

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Прокопанич Г.К.

суддів Владимиренко С.В.

Євсікова О.О.

за участю представників:

Позивача (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_2, дов. № б/н від 10.01.2012 року;

Відповідача -1 (позивача за зустрічним позовом): не з'явився;

Відповідача -2: не з'явився;

Третьої особи: ОСОБА_3, дов. № б/н від 14.12.2010 року;

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року

у справі № 2/471-41/119-62/188 господарського суду міста Києва

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп"

до відповідача -1 публічного акціонерного товариства "Есма"

відповідача -2 товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -ОСОБА_4

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Есма"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп"

про визнання відсутнім права спільної сумісної власності та визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "Автохелп" звернулося до господарського суду міста Києва позовом до закритого акціонерного товариства "Есма", товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП", просило визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001 року, укладений між відповідачами стосовно дворового санвузла та будівлі прохідної за адресою АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відчуження майна відбулось у період дії договору про сумісну діяльність від 03.03.1998 року між позивачем та публічним акціонерним товариством "Есма", умови якого не дозволяли останньому відчужувати вищезазначене нерухоме майно (т. 1, а.с. 2-4).

Відповідач, заперечуючи проти позову, вважав його безпідставним, одночасно посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності (т. 1, а.с. 92-94).

Заявою від 04.10.2010 року ОСОБА_4 звернулась до господарського суду з вимогою про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, посилаючись на те,що вона 03.02.2004 року придбала у товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" нежитлові будівлі: приміщення термообробки, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлових приміщень, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу. Зазначені приміщення були предметом оспорюваного товариством з обмеженою відповідальністю "Автохелп" договору (т. 2, а.с. 6-7).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2010 року ОСОБА_4 була залучена до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору (т. 2, а.с. 64-65).

У додаткових поясненнях позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №202 від 05.02.2001 року , укладений між відповідачами в частині купівлі-продажу складу фарб, ділянки термообробки та будівлі колишньої прохідної (т. 2, а.с. 77-82).

Заявою від 04.11.2010 року представник закритого акціонерного товариства "Есма" просив застосувати наслідки спливу позовної давності та у позові товариству з обмеженою відповідальністю "Автохелп" відмовити (т. 2, а.с. 83).

Заперечуючи проти позову, третя особа ОСОБА_4 просила у позові відмовити, посилаючись, що позивачем не доведено порушення його прав оспорюваним договором (т. 2, а.с. 85-86).

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.11.2010 року (суддя Сівакова В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року (головуючий Андрієнко В.В., судді Буравльов С.І., Вербіцька О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2011 року (головуючий Козир Т.П., судді Прокопанич Г.К., Малетич М.М.) рішення господарського суду м. Києва від 09.11.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд місцевому господарському суду міста Києва (т. 2, а.с. 193-197).

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.06.2011 року (суддя Спичак О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року (головуючий Зеленін В.О., судді Моторний О.А., Гарник Л.Л.) (т. 3, а.с. 150-154) визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 202 від 05.02.2001 року, укладений між закритим акціонерним товариством "Есма" та товариством з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" в частині продажу будівлі СВЧ (ТВЧ) і дворового туалету загальною площею 158,60 кв. м. та будівлі прохідної загальною площею 28,80 кв. м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1; вирішено питання розподілу судових витрат (т. 3, а.с. 60-65).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011 року (головуючий Прокопанич Г.К., судді Новікова Р.Г., Попікова О.В.) рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2011 року скасовано, справу передано на новий розгляд місцевому господарському суду міста Києва (т. 3, а.с. 205-210).

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року (головуючий Любченко М.О., судді Підченко Ю.О., Пригунова А.Б.) у справі № 2/471-41/119-62/188 у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково. Визнано відсутнім у товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" право спільної сумісної власності на будівлю прохідної, будівлю колишнього дворового туалету, приміщення СВЧ, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1. В іншій частині зустрічного позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат (т. 4, а.с. 139-144).

Судовий акт мотивовано тим, що до спірних правовідносин неможливо застосовувати положення норм законодавства про сумісну діяльність та спільну діяльність, оскільки повинні застосовуватись норми, що регулюють договір дарування нерухомого майна.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року (головуючий Сітайло Л.Г., судді Алданова С.О., Дикунська С.Я.) рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у справі № 2/471-41/119-62/188 скасовано частково. Первісний позов задоволено; визнано недійсним договір купівлі-продажу № 202, укладений 05.02.2001 року між закритим акціонерним товариством "Есма" та товариством з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" (зі змінами та доповненнями). У іншій частині в задоволенні зустрічного позову відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін (т. 5, а.с. 62-70).

Судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про невідповідність висновків місцевого господарського суду матеріалам справи та доведеності обставин, що публічне акціонерне товариство "Есма", уклавши спірний договір з товариством з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" порушило права товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" як співвласника майна, розпорядившись останнім без його згоди та повноважень, тим самим позбавивши його можливості реалізувати свої права власника.

Не погодившись з постановленими судовими актами, ОСОБА_4 звернулася з касаційною скаргою, просила постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року скасувати, рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року залишити в силі та покласти на товариство з обмеженою відповідальністю "Автохелп" судові витрати (т. 5, а.с. 74-77).

Касаційна скарга мотивована посиланням на численні, на думку заявника, порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до прийняття неправильного рішення.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Автохелп" просило залишити оскаржений судовий акт без змін, а зазначену скаргу без задоволення, оскільки остання є необгрунтованою.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.06.2012 року касаційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.07.2012 року (т. 5, а.с. 72-73).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/477 від 27.06.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Алєєва І.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.07.2012 року розгляд касаційної скарги відкладено на 16.07.2012 року (т. 5, а.с. 98-99).

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України № 03.07-05/522 від 13.07.2012 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий Прокопанич Г.К., судді Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

У судове засідання 16.07.2012 року представники відповідачів - публічного акціонерного товариства "Есма", товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" не з'явились, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідачів - публічного акціонерного товариства "Есма", товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП".

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників позивача (відповідача за зустрічним позовом), третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.02.2001 між публічним акціонерним товариством "Есма" та товариством з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 202 (далі -договір) (т. 1, а.с. 9-11).

За змістом п. 1.1 договору продавець передає, а покупець набуває нерухоме майно, а саме -належне продавцеві на праві власності нерухоме майно, що входить до складу майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, на умовах та в порядку, визначених договором.

Згідно із додатком № 1 до договору №202 від 05.02.2001 року до складу нерухомого майна, придбання якого складає предмет договору, входять, у тому числі: будівлі ТВЧ та дворовий санвузол площею 158,6 кв. м, будівля прохідної площею 28,8 кв. м.

Пунктом 1.3 спірного договору встановлено, що право власності продавця на нерухоме майно, придбання якого складає предмет цього договору, підтверджується документами, завірені копії яких передаються покупцеві в момент підписання акту прийому-передачі нерухомого майна: договором купівлі-продажу № 45 від 30.12.1993 року, свідоцтвом про власність № 28 від 25.03.1994 року, витягом з статуту та установчого договору закритого акціонерного товариства "Есма".

За змістом п. п. 5.1, 5.2 договору загальна вартість нерухомого майна складає 1 195 700,00 грн. у т.ч. ПДВ. В рахунок оплати вартості нерухомого майна протягом трьох банківських днів з моменту підписання договору покупець сплачує продавцеві 200 000,00 грн., у т.ч. ПДВ. Решта вартості відчужуваного майна в сумі 995 700,00 грн., у т.ч. ПДВ, сплачується покупцем на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 днів з моменту набрання договором чинності.

Пунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що фактична передача відчуджуваного майна оформлюється актом прийому-передачі нерухомого майна, який підписується уповноваженими представниками сторін протягом п'яти робочих днів з моменту виконання покупцем своїх зобов'язань, визначених статтею 5 договору, і є невід'ємною його частиною.

Згідно із актом прийому-передачі майнового комплексу від 20.03.2001 року публічне акціонерне товариство "Есма" передало, а товариство з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" прийняло визначене договором № 202 від 05.02.2001 року нерухоме майно, у тому числі: будівлю ТВЧ та дворовий санвузол площею 158,6 кв. м., будівлю прохідної площею 28,8 кв. м. (т. 1, а.с. 13, 14).

Дослідивши зміст договору № 202 від 05.02.2001 року судом першої інстанції встановлено, що від публічного акціонерного товариства "Есма" його було підписано в.о. генерального директора Лапко В.М., що діяв на підставі статуту та рішення спостережної ради відповідача -1, а від товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальна виробничо-будівельна фірма "ПСП" генеральним директором Васильківським О.А., що діяв на підставі статуту.

Відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу Української РСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Згідно з п. 9.5.9 статуту публічного акціонерного товариства "Есма" генеральний директор, у тому числі, діє без довіреності від імені товариства у межах своєї компетенції, керує поточними справами товариства, забезпечує виконання рішень вищого органу та спостережної ради товариства, видає в межах своєї компетенції накази, розпорядження, підписує фінансові, звітні та інші документи, видає доручення тощо, укладає угоди на суму, що не перевищує 25% розміру статутного фонду товариства.

Місцевим судом встановлено, що вартість майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, перевищувала 25% статутного фонду публічного акціонерного товариства "Есма", протоколом № 17 засідання спостережної ради публічного акціонерного товариства "Есма" від 05.02.2001 року було надано згоду на купівлю-продаж майнового комплексу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 1 195 700,00 грн. та надано Лапко В.М. -в.о. генерального директора публічного акціонерного товариства "Есма" повноваження на укладання та підписання договору купівлі-продажу вищезгаданого майнового комплексу.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Місцевий господарський суд прийняв до уваги пояснення публічного акціонерного товариства "Есма" про припущення у спірному договорі купівлі-продажу помилки при визначенні дати протоколу спостережної ради та врахував протокол № 17 від 05.02.2001 року як належний доказ надання спостережною радою публічного акціонерного товариства "Есма" згоди на відчуження майна юридичної особи та уповноваження в.о. генерального директора на підписання договору купівлі-продажу.

З врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що дії в.о. генерального директора закритого акціонерного товариства "Есма" Лапко В.М., направленні на відчудження спірного майна, були вчинені у повній відповідності до повноважень, наданих статутом та протоколом № 17 від 05.02.2001 року.

Також судом було встановлено, що 03.03.1998 року між публічним акціонерним товариством "Есма" в особі директора підприємства Ярмоленка Миколи Васильовича, що діяв на підставі статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю "Автохелп" в особі директора Гребенюк Наталії Вікторівни, що діяла на підставі статуту, укладено договір про сумісну діяльність № 1 (з урахуванням змін та доповнень) (т. 1, а.с. 15).

Відповідно до п. 1.1 договору № 1 від 03.03.1998 року, об'єктом договору є здійснення сумісної діяльності з метою вирішення задач з різноманітних боків господарської діяльності, здійснення фінансової, комерційної, виробничої та інших видів діяльності на взаємовигідних умовах здійснення спільних інвестицій, вивчення ринку, надання інформаційних, маркетингових, агентських та інших послуг в межах цього договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Зазначене процесуальне право було реалізовано судом першої інстанції, який визнав удаваним договір про сумісну діяльність № 1 від 03.03.1998 року, оскільки останній вчинено сторонами з метою приховання іншої угоди, а саме, угоди про безоплатне відчуження частини майнового комплексу.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що, оскільки договір про сумісну діяльність № 1 від 03.03.1998 року є удаваним, право власності на спірне майно у позивача не виникло, тому зустрічний позов підлягає задоволенню в частині вимог про визнання відсутнім у позивача права спільної сумісної власності на будівлю прохідної, будівлю колишнього дворового туалету, приміщення СВЧ, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Також, місцевий господарський суд встановив, що доказів перебування спірного майна у спільній сумісній власності станом на 05.02.2001 року позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, суд визнав, що позивачем не доведено факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок укладання відповідачами договору купівлі-продажу нерухомого майна № 202 від 05.02.2001 року.

Частково скасовуючи прийнятий у справі судовий акт, суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з п. 9.2 договору вклади сторін та результати їх сумісної діяльності є спільною власністю сторін, крім випадків, передбачених п. 9.3 договору, яким передбачено, що з 01.08.2001 року вклад відповідача -1 переходить у власність позивача. Передача майна, що є вкладом в сумісну діяльність за договором оформлювалась сторонами шляхом укладання акту приймання-передачі, що є додатком № 2 до договору. Крім того, визнаючи відповідний правовий режим майна, встановлений договором, сторони зазначили, що вклади, внесені у сумісну діяльність, підлягають відчуженню тільки за взаємною згодою сторін.

Судом апеляційної інстанції визнано необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що договір про сумісну діяльність № 1 від 03.03.1998 року є удаваним правочином.

Підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду апеляційною інстанцією визначені у ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої такими підставами є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

На вищенаведену норму процесуального закону послався і суд апеляційної інстанції, разом з тим, не визначившись, що саме з наведеного переліку стало підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 6 частини 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Стаття 111 7 Господарського процесуального кодексу України визначає, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин судова колегія вважає, що апеляційним господарським судом без достатніх правових підстав було скасовано законне та обгрунтоване рішення місцевого господарського суду.

Стосовно доводів позивача за первісним позовом про неналежно обраний публічним акціонерним товариством "Есма" спосіб захисту права, яке заявник вважав порушеним слід зазначити, що п. 2 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України серед переліку шляхів захисту порушених прав і законних інтересів містить і такий, як визнання наявності або відсутності прав.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити рішення місцевого господарського суду в силі.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

З врахуванням вищезазначеного сплачений ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 2 253 (дві тисячі двісті п'ятдесят три) грн. 30 коп. за розгляд касаційної скарги повинен бути відшкодований товариством з обмеженою відповідальністю "Автохелп".

Крім того, ОСОБА_4 надмірно сплачено судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 53 (п'ятдесят три) грн. 65 коп., який підлягає поверненню.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 49, 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 року у справі № 2/471-41/119-62/188 скасувати.

Рішення господарського суду міста Києва від 15.02.2012 року у справі № 2/471-41/119-62/188 залишити в силі.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Автохелп" (місцезнаходження: 03115, м. Київ, бульв. І.Лепсе, б. 26, код ЄДРПОУ 24941339) на користь ОСОБА_4 (місцезнаходження: 03126, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 2 253 (дві тисячі двісті п'ятдесят три) грн. 30 коп. судового збору за розгляд касаційної скарги в суді касаційної інстанції.

Повернути ОСОБА_4 (місцезнаходження: 03126, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України 53 (п'ятдесят три) грн. 65 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Доручити господарському суду міста Києва видати накази.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич

Судді: С.В. Владимиренко

О.О. Євсіков