Постанова

від 17.07.2012 по справі 13/342

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 13/342

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПолянського А.Г. суддівКорсака В.А., Яценко О.В. розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора міста Києва на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 08.11.2011р. Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012р. у справі№ 13/342 господарського суду міста Києва за позовомКолективного учбово-виробничого підприємства "Жайворонок" доСвятошинської районної у м. Києві державної адміністрації треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Управління освіти Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, 2. Приватний вищий навчальний заклад "Київський університет" Східний світ", 3. Київська міська рада, 4. Святошинська районна у м. Києві державна адміністрація провизнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаПавленко В.П. - відповідачане з'явились - третьої особи-1Бадьорий А.Ю. - третьої особи-2Волохова М.С. - третьої особи-3Кропива К.А. - третьої особи-4не з'явились - прокуратуриСтупак Д.В. посв. №307 В С Т А Н О В И В:

У вересні 2011 року Колективне учбово-виробниче підприємство "Жайворонок" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Святошинської районної у м. Києві Державної адміністрації в якій просило: визнати за Колективним учбово-виробничим підприємством "Жайворонок" право власності на двоповерхову будівлю з одноповерховою прибудовою, що знаходяться по вул. Львівській, 25 в. м. Києві та витребувати майно з чужого незаконного володіння; стягнути з відповідача судові витрати, понесені позивачем при подачі позовної заяви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.10.2011 року до участі у справі залучено Київську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року (суддя Курдельчук І.Д.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року (у складі головуючого Сулім В.В., суддів: Корсакової Г.В., Рєпіної Л.О.) у справі №13/342 позов задоволено. Визнано за Колективним учбово-виробничим підприємством "Жайворонок" право власності на двоповерхову будівлю з одноповерховою прибудовою, що знаходяться по вул. Львівській, 25 "літ.3,з" в. м. Києві, вилучено вказане майно у відповідача з передачею його позивачу. Стягнуто з відповідача судові витрати, понесені позивачем. (з урахуванням додаткового рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012р.)

Прийняті у справі судові акти мотивовані доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи дійшли передчасних та невірних висновків, що спірне майно не належить до комунальної власності; судами не з'ясовано чи може бути позивач правонаступником Міжшкільної навчально-виробничої майстерні.

В запереченні на подану касаційну скаргу, позивач не погоджується з доводами скаржника і вважає касаційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111 2 ГПК України, не надіслав відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізував процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, виконавчий комітет Ленінградської районної Ради народних депутатів дозволив будівництво Міжшкільних навчально-виробничих майстерень на присадибній ділянці по вул. Верховинній, 44, тим самим надавши позивачу право на користування земельною ділянкою для будівництва. Спірне нерухоме майно було збудовано господарським способом без належно затвердженого проекту (самочинне будівництво), за рахунок коштів, зданих працівниками інтернату для будівництва Міжшкільних навчально-виробничих майстерень, що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями на придбання матеріалів та надання послуг по будівництву за період з 1989 року по 1991 рік.

Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 581 від 16.06.1988 року Міжшкільну навчально-виробничу майстерню в школі-інтернаті №1 Ленінградського району було введено в дію з 01.09.1988 р.

У грудні 1992 року шляхом реорганізації майстерень було створене Колективне учбово-виробниче підприємство "Жайворонок", яке згідно з затвердженим державною адміністрацією Ленінградського району міста Києва 17.02.1993 р. статутом, стало правонаступником майнових прав та обов'язків міжшкільних навчально-виробничих майстерень, в тому числі і самої будівлі - майстерень.

В межах адміністративної справи №22-а-4643/09 (за адміністративним позовом Колективного учбово-виробничого підприємства "Жайворонок" до Святошинської районної у місті Києві ради, за участю третіх осіб: Управління освіти Святошинської районної у м. Києві адміністрації, приватний вищий навчальний заклад "Київський університет "Східний світ" про визнання неправомірним та скасування рішення №16 від 29.09.1998р. Ленінградської районної ради народних депутатів другої сесії XXIII скликання "Про доповнення переліку об'єктів комунальної власності району") позивачем було спростовано безхозяйність спірної будівлі, а відповідачем не було доведено, що ця будівля належить до комунальної чи державної власності. Отже, визнання спірної будівлі безхазяйною мало наслідком порушення прав Колективного учбово-виробничого підприємства "Жайворонок".

Предметом даного судового спору є вимога позивача про визнання права власності на двоповерхову будівлю з одноповерховою прибудовою, що знаходяться по вул. Львівській, 25 в. м. Києві та її витребування. В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на приписи ст.ст. 181, 328, 376, 392 Цивільного кодексу України, а також на судові рішення, які прийняті у адміністративній справі.

Відповідно до частини 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до Конституції України, ст.ст. 386, 387 Цивільного кодексу України держава забезпечує захист права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відтак, встановивши, що Колективне учбово-виробниче підприємство "Жайворонок" є правонаступником Міжшкільних навчально-виробничих майстерень, за рахунок яких збудовано спірну будівлю та враховуючи, що дане майно не належить до державної чи комунальної власності, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керуючись ст.ст. 181, 328, 376, 386, 387, 392 Цивільного кодексу України, дійшов правомірного висновку, що позов у даній справі підлягає задоволенню.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає мотивованими та обґрунтованими висновки господарських судів про наявність фактичних та правових підстав для задоволення позову.

Між тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням предмету позову є безпідставними посилання господарських судів обох інстанцій на положення ст. 392 Цивільного кодексу України, оскільки останньою передбачено захист прав існуючого власника, право власності якого не визнається або оспорюється іншою особою, тоді ж як позивач у спорі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, не будучи власником спірного об'єкта нерухомості, звертається до суду з метою набуття права власності на новостворене нерухоме майно. Відповідно, позивач у спорі про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно не повинен доводити факту порушення або невизнання його права власності.

Однак, наведена обставина не призвела до прийняття неправильних рішень у даній справі.

Таким чином, рішення господарського суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду у справі відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи дійшли передчасних та невірних висновків, що спірне майно не належить до комунальної власності, а судами не з'ясовано чи може бути позивач правонаступником Міжшкільної навчально-виробничої майстерні спростовується тим, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що в грудні 1992 року шляхом реорганізації майстерень було створене Колективне учбово-виробниче підприємство "Жайворонок", яке згідно з затвердженим державною адміністрацією Ленінградського району міста Києва 17.02.1993 р. статутом, стало правонаступником майнових прав та обов'язків міжшкільних навчально-виробничих майстерень.

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.10.2008 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.04.2010 р. у справі 22-а-4643/09, Рішення № 16 від 29.09.1998 р. Ленінградської районної ради народних депутатів другої сесії XXIII скликання "Про доповнення переліку об'єктів комунальної власності району" в частині визнання безхазяйною нежитлової двоповерхової будівлі з одноповерховою прибудовою літ. "З,з" по вул. Львівській,25 (Верховинній, 44) у м. Києві площею 641,7 кв.м. скасовано. Дані судові рішення набрали законної сили.

Водночас, доказів того, що спірна будівля належить до комунальної або державної власності матеріали справи не містять.

В силу приписів ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків судів, не входять до предмету доказування у даній справі та крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 08.11.2011 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 року у справі №13/342 залишити без змін.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

С у д д і В.А. Корсак

О.В. Яценко