Постанова

від 18.07.2012 по справі 1/198пд/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 1/198пд/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Сибіги О.М.

розглянувши матеріали касаційної скаргиТОВ "Рубіжанський Краситель" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012року у справігосподарського суду Луганської області за позовомТОВ "Рубіжанський Краситель" доГоловного управління Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Луганській області 3-ті особи 1. 9-та державна пожежна частина Головного управління Міністерства України з питань надзвичапйних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Луганській області 2. Територіальне управління Держгірпромнагляду по Луганській області пророзірвання договору в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з'явились,

відповідача: ОСОБА_4 (дов. від 11.01.11 № 21/11),

3-тіх осіб: не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням від 03.01.2012 господарського суду Луганської області позов задоволено, розірвано договір про організацію державної пожежної охорони МНС України та ТОВ "Рубіжанський Краситель" № 394/113, укладений 01.04.04 між Головним управлінням МНС України в Луганській області та ТОВ "Рубіжанський Краситель".

Постановою від 20.03.2012 Донецького апеляційного господарського суду вказане вище рішення скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Донецького апеляційного господарського суду, ТОВ "Рубіжанський Краситель" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить її скасувати як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права, рішення місцевого господарського суду -залишити без змін.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у справі, відповідно до умов договору про організацію державної пожежної охорони від 13.01.04.2004 року № 394/1, укладеного між ТОВ "Рубежанський Краситель" та Головним управлінням МНС України в Луганській області, останнє взяло на себе зобов'язання здійснювати пожежну охорону на об'єкті позивача силами 9-ї пожежної частини, а позивач -утримувати за свій рахунок зазначену пожежну частину (надати службові та підсобні приміщення, пожежну та іншу техніку, забезпечити їх обслуговування і ремонт, надавати працівникам ДПЧ-9 трудові, соціально-побутові пільги та інше).

Договір укладено з 01.04.2004 року строком на один рік з можливістю пролонгації у разі відсутності за один місяць до закінчення договору заяви сторони про його розірвання (п. 5.1, 5.2. договору).

Відповідно до п.5.4 договору при відмові від послуг пожежної охорони позивач зобов'язаний не пізніше ніж за один місяць письмово попередити про це відповідача.

Листом від 05.10.11 № 217-юр-0510 ТОВ "Рубіжанський Краситель" звернулося до ГУ МНС України в Луганській області з пропозицією про розірвання договору про організацію державної пожежної охорони.

Незгода відповідача розірвати спірний договір стала підставою для звернення ТОВ "Рубіжанський Краситель" з позовом у даній справі з посиланням на істотну зміну обставин, зокрема, на те, що умови діяльності підприємства та загроза пожежної небезпеки не відповідають необхідності утримувати ДПЧ-9 за рахунок коштів підприємства.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції в даному випадку правомірно взято до уваги приписи Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", яким визначено об'єкт підвищеної небезпеки як об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру. При цьому до потенційно небезпечних об'єктів згаданим Законом віднесено об'єкти, на яких можуть використовуватися або виготовлятися, перероблятися, зберігатися чи транспортуватися небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварій.

Судами з'ясовано, що в період з 18.05.09 по 26.09.11 позивач знаходився у Державному реєстрі об'єктів підвищеної небезпеки, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію об'єкта (об'єктів) підвищеної небезпеки, витягом з журналу обліку реєстрації об'єктів підвищеної небезпеки, листом Територіального управління Держгірпромнагляду по Луганській області від 26.09.11 № 04-28/2557 та переліком об'єктів підвищеної небезпеки в Луганській області. Проте, ТОВ "Рубіжанський Краситель" виключений з цього реєстру за реєстр. № 09-8.

В той же час, за даними електронного журналу реєстрації об'єктів, які пройшли ідентифікацію по Луганській області 26.09.11, підприємство позивача внесено до загального списку потенційно небезпечних об'єктів за номером 3/619х. Отже, судом апеляційної інстанції встановлено, що ТОВ "Рубіжанський Краситель" на даний час є потенційно небезпечним об'єктом , оскільки всі перелічені у Законі України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" ознаки потенційної небезпеки у останнього наявні.

Крім того, судом апеляційної інстанції враховано п. 3.2. Статуту позивача, за яким останній здійснює наступні види діяльності, зокрема окрім інших виробництво та реалізація хімічної продукції, в тому числі органічних та синтетичних барвників і проміжних продуктів, лаків, барв, продуктів основного органічного синтезу та інших видів хімічної продукції для різних галузей народного господарства; виробництво особливо небезпечних хімічних речовин; виробництво вибухових речовин і матеріалів; виробництво лікарських засобів; виробництво пестицидів та агрохімікатів, оптова, роздрібна торгівля пестицидами та агрохімікатами; операції у сфері поводження з небезпечними відходами.

У довідці АБ № 068563 з Єдиного держаного реєстру підприємств та організацій зазначені наступні види діяльності за КВЕД: виробництво іншої основної неорганічної хімічної продукції; виробництво іншої основної органічної хімічної продукції; виробництво агрохімічної продукції; виробництво лаків та фарб; виробництво залізничного рухомого складу та оптова торгівля хімічними продуктами

В той же час, доказів внесення змін до основних видів діяльності та виключення з видів діяльності, зокрема, виробництва та реалізації хімічної продукції, в тому числі органічних та синтетичних барвників і проміжних продуктів, лаків, барв, продуктів основного органічного синтезу та інших видів хімічної продукції для різних галузей народного господарства; виробництва особливо небезпечних хімічних речовин; виробництва вибухових речовин і матеріалів; виробництва лікарських засобів; виробництва пестицидів та агрохімікатів позивачем судам надано не було.

З врахуванням зазначеного вище, положень ст. 8 Закону України "Про об'єкти підвищеної небезпеки", згідно з якою суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний вживати заходів, направлених на запобігання аваріям, обмеження і ліквідацію їх наслідків та захисту людей і довкілля від їх впливу, ст. 5 Закону України "Про пожежну безпеку", п. 27 Постанови КМ України від 26.07.94 № 508 "Про заходи щодо виконання Закону України "Про пожежну безпеку", апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність створення на підприємстві у позивача підрозділу Державної пожежної охорони.

Також правомірно, не взято до уваги судом апеляційної інстанції посилання позивача на те, що на даний час умови діяльності підприємства та загроза пожежної небезпеки не відповідають необхідності утримувати ДПЧ-9 за рахунок коштів підприємства, оскільки доказів відсутності на підприємстві небезпечних речовин, біологічних препаратів, а також інших об'єктів, що можуть створить реальну загрозу виникнення аварії позивачем надано не було. До того ж, в матеріалах справи наявне повідомлення про результати ідентифікації об'єкту підвищеної небезпеки з якого видно, що на території підприємства знаходяться небезпечні речовини, що використовуються або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на об'єкті.

Колегія суддів Вищого господарського суду України в даному випадку зважає також і на те, що підставою для розірвання договору позивачем зазначено ст. 652 ЦК України.

В той же час, виходячи з положень наведеної норми, розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин можливе лише у виняткових випадках, за наявності одночасно чотирьох зазначених в ній умов, і якщо розірвання договору не буде суперечити суспільним інтересам.

З врахуванням зазначеного вище, встановленого апеляційним господарським судом факту, що розірвання спірного договору унеможливить забезпечення позивачем дотримання законодавства про пожежну безпеку, що може потягнути негативні явища у вигляді аварії, пожежі тощо, вмотивованим є висновок суду про відмову в задоволенні позову.

З огляду на наведене, постанову Донецького апеляційного господарського суду прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 20.03.12 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 1/198пд/2011 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Сибіга О.М.