Рішення

від 18.07.2012 по справі 8/300

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/300 18.07.12

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Траффік Груп» Простягнення 42 233,98 грн. Суддя Куркотова Є. Б.

Представники: Від позивачаОСОБА_2 Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі -Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Траффік Груп» (надалі -Відповідач) про стягнення 42 233,98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному та регіональному сполученнях №808 від 03.01.2008 р. позивач надав послуги з перевезення, а відповідач належним чином своє грошове зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 34 409,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 644,78 грн., 3% річних у розмірі 913,49 грн. та інфляційних втрат у розмірі 4 266,71 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.06.2011 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.07.2011 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.07.2011 р. у зв'язку із неявкою представників сторін у судове засідання розгляд справи відкладено до 28.07.2011 р.

В судове за сідання 28.07.2011 р. представник відповідача з'явився, надав відзив на позовну заяву, за змістом якого просив суду застосувати строк позовної давності, оскільки рахунки, що виставлені до сплати відповідачем №СФ-0000195 від 19.05.2008 р. та №СФ-0000200 від 22.05.2008 р., були дійсні до сплати до 19.05.2008 р. та 22.05.2008 р. відповідно, а на момент звернення позивачем до суду строк по їх сплаті вже перевищує три роки.

В судовому засіданні 28.07.2011 р. було оголошено перерву до 12.08.2011 р.

В судове засідання 12.08.2011 р. представник позивача з'явився надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно якої, просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 34 409,00 грн., пеню у розмірі 2 644,78 грн., 3% річних у розмірі 2910,15 грн. та інфляційні втрати у розмірі 10 735,48 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.2011 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 02.09.2011 р.

У зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді Господарського суду м. Києва розпорядженням №04-1/408 від 14.05.2012р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №8/300.

Згідно з інформаційною базою діловодства Господарського суду м. Києва справу №8/300 передано на розгляд судді Куркотовій Є.Б.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.05.2012 р. прийнято до провадження справу №8/300 та призначено її до розгляду на 30.05.2012 р.

29.05.2012 р. через канцелярію суду від представника позивача надійшло письмове пояснення по справі, в якому останній зазначив, що відповідно до графи «Умови оплати»замовлень №805122 та №805123 від 08.05.2008 р. оплата послуг з перевезення вантажу здійснюється упродовж 10 банківських днів після отримання оригіналу рахунку, актів виконаних робіт, податкової накладної, договору та підтвердженого одержувачем оригіналу накладних СМR, а отже експедитор був зобов'язаний оплатити послуги з перевезення вантажу по замовленню №805122 до 02.06.2008 р., а по замовленню №805123 до 05.06.2008 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.05.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 15.06.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.06.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 04.07.2012 р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.07.2012 р. у зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено до 18.07.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, надав уточнений розрахунок пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості перевезень за кожним рахунком окремо у період з 01.12.2010 р. по 31.05.2011 р. у розмірі 2 644,78 грн., позовні вимоги з урахуванням уточнення розміру пені, підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04073, м. Київ, пр.. Московський, буд. 9, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №14004892 від 08.06.2012 р.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.01.2008 р. між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор) укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів у міжнародному та регіональному сполученнях №808 (надалі -"Договір").

Згідно п. 1.1 Договору предметом договору є порядок взаємовідносин, які виникають між сторонами при плануванні, здійсненні та розрахунках за перевезення вантажів у міжнародному та регіональному автомобільному сполученні.

Положеннями п. 2.1 Договору визначено, що експедитор, від імені та за рахунок організацій, з якими він має прямі договори, пропонує вантажі до перевезення, а перевізник виконує міжнародні та регіональні перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявки.

Із змісту п. 2.7 Договору вбачається, що конкретні умови по кожному перевезенні обмовляються в разовій заявці, яку експедитор направляє перевізнику після узгодження з перевізником в порядку узгодженому ст. 5 даного договору.

За змістом п. 3.6 Договору вбачається, що експедитор зобов'язаний своєчасно за рахунок замовника виконувати розрахунок з перевізником в узгодженому сторонами порядку.

Відповідно до п. 4.10 Договору перевізник зобов'язаний надати експедитору оригінали товарно-транспортних накладних (СМR, ТТН), рахунків-фактур на сплату послуг по перевезенню та актів виконаних робіт.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що експедитор після узгодження з перевізником направляє перевізнику по факсу заявку. Експедитор несе повну юридичну та матеріальну відповідальність за достовірність викладеної інформації в заявці.

Із змісту п. 6.2 Договору вбачається, що сума за виконане перевезення вантажів, якщо не узгоджено інше, визначається сторонами договору в разовій заявці, встановленої форми, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно із п. 6.4 Договору для здійснення розрахунків перевізник надає експедиторові оригінали рахунку, товарно-транспортних накладних (СМR, TTH) з відміткою одержувача вантажу про його одержання, акт виконаних робіт та податкову накладну. Оплата здійснюється на протязі 20-ти календарних днів з моменту та при умові отримання вказаних документів, якщо в заявці не узгоджено інше.

Відповідно п. 6.6 Договору у випадку несвоєчасного платежу експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Пунктом 12.1 Договору встановлено, що даний договір є чинним з моменту його підписання та діє на протязі одного року.

Згідно п.12.3 Договору якщо за один місяць до спливу терміну дії договору жодна із сторін не заявить бажання про його розірвання то договір вважається дійсним на той же строк та на тих же умовах.

08.05.2008 р. на підставі Договору між сторонами було укладено замовлення на міжнародне вантажне автоперевезення №805122 від 08.05.2008 р. та №805123 від 08.05.2008 р. (надалі замовлення №805122 та №805123).

Відповідно до замовлення №805122 та №805123 позивач зобов'язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом Borealis GmbH, Danubiastrasse 21-25, 2320, Schwechat-Mannsworth (Австрія) -м. Київ (Україна).

Відповідно до графи «Ціна перевезення»замовлень №805122 та №805123 - ціна перевезення становить 2 200 Євро (безготівково) по курсу НБУ на день прибуття автомобіля під митне оформлення в країну одержувача вантажу.

Згідно графи «Умови оплати»замовлень №805122 та №805123 -оплата здійснюється на протязі 10 банківських днів після отримання оригіналу рахунку, актів виконаних робіт, податкової накладної, договору та підтвердженого одержувачем оригіналу СMR.

Факт надання позивачем послуг на виконання умов Договору та замовлень №805122 та №805123 від 08.05.2008 р. підтверджується накладними CMR №424102 від 13.05.2008 р. та CMR №417758 від 16.05.2008 р., відповідно до яких вантаж доставлено позивачем вантажоодержувачу, про що свідчить підпис та відтиск печаток вантажоодержувача в графі 24 зазначених накладних.

За наслідком здійсненого перевезення позивачем було складено та направлено на адресу відповідача, рахунок фактуру №СФ-0000195 від 19.05.2011 р. на суму 17 191,00 грн. (призначення платежу - вантажні перевезення по маршруту Австрія -Чоп та Чоп-Київ), копію акту виконаних робіт №ОУ-0000205 від 19.05.2008 р., накладну СMR №424202; рахунок фактуру №СФ-0000200 від 22.05.2011 р. на суму 17 218,00 грн. (призначення платежу -вантажні перевезення по маршруту Австрія -Чоп та Чоп-Київ), копію акту виконаних робіт №ОУ-0000209 від 22.05.2008 р., накладну СMR №417758.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів за замовлень №805122 та №805123 від 08.05.2008 р., у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 34 409,00 грн.

Договір є договором перевезення, а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Главами 64, 65 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно ч. 2 ст. 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 4, 5 Конвенції "Про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ)" від 19.05.1956 р. виконання перевезення підтверджується товарно-транспортною накладною (CMR).

Надання позивачем послуг відповідачу на підставі Договору та замовлень №805122 та №805123 від 08.05.2008 р. по перевезенню вантажу підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №424102 та №417758 (в т.ч. відміткою про одержання вантажу в графі 24).

Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до графи «Ціна перевезення»замовлень №805122 та №805123 - ціна перевезення становить 2 200 Євро (безготівково) по курсу НБУ на день прибуття автомобіля під митне оформлення в країну одержувача вантажу, що в еквіваленті гривні України за перевезення вантажу на підставі замовлення №805122 становить 17 191,00 грн., а за замовленням №805123 становить 17 218,00 грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п. 6.4 Договору для здійснення розрахунків перевізник надає експедиторові оригінали рахунку, товарно-транспортних накладних (СМR, TTH) з відміткою одержувача вантажу про його одержання, акт виконаних робіт та податкову накладну. Оплата здійснюється на протязі 20-ти календарних днів з моменту та при умові отримання вказаних документів, якщо в заявці не узгоджено інше.

Згідно графи «Умови оплати»замовлень №805122 та №805123 від 08.05.2008 р. -оплата здійснюється на протязі 10 банківських днів після отримання оригіналу рахунку, актів виконаних робіт, податкової накладної, договору та підтвердженого одержувачем оригіналу СMR.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 6.4 Договору та графи «Умови оплати»замовлень №805122 та №805123 від 08.05.2008 р. заявки строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті наданих транспортних послуг за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 34 409,00 грн. на підставі Договору та Замовлень за надані послуги по перевезенню вантажу. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 34 409,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом.

Стосовно заперечень відповідача про відсутність підстав в задоволенні позовних вимог, з огляду спливу строків позовної давності, суд відзначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 256. Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно графи «Умови оплати»замовлень №805122 та №805123 від 08.05.2008 р. -оплата здійснюється на протязі 10 банківських днів після отримання оригіналу рахунку, актів виконаних робіт, податкової накладної, договору та підтвердженого одержувачем оригіналу СMR.

Як вбачається з матеріалів справи, строк по сплаті рахунку-фактури №СФ-0000195 від 19.05.2008 р. настає з 02.06.2008 р., а по рахунку-фактурі №СФ-0000200 від 22.05.2008 р. з 05.06.2008 р.

Таким чином останнім днем строку позовної давності в межах якого позивач має право на звернення з позовом до суду, є відповідно за рахунком-фактурою №СФ-0000195 від 19.05.2008 р. (строк оплати по якому настав 02.06.2008 р.) -02.06.2011 р., а за рахунком-фактурою №СФ-0000200 від 22.05.2008 р. (строк оплати по якому настає 05.06.2008 р.) -05.06.2011 р.

Згідно відтиску поштового штемпелю на конверті позовної заяви, позивач звернувся із позовом до суду 02.06.2011 р., таким чином строк позовної давності на момент звернення позивачем із позовом до суду не сплинув.

Крім того, з урахуванням письмових уточнень розміру пені, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 644,78 грн. нарахованої позивачем на суму заборгованості по кожному рахунку окремо за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 01.12.2010 р. по 31.05.2011 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Матеріали справи не містять заяви про застосування строків позовної давності щодо вимоги позивача про стягнення неустойки.

Відповідно п. 6.6 Договору у випадку несвоєчасного платежу експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За перерахунком суду, розмірі пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 2 659,30 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з перевезення вантажів у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Також, позивачем, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних збитків у розмірі 5 449,55 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг з перевезення вантажу за замовленням №805122 від 08.05.2008 р. за період з 03.06.2008 р. по 03.04.2011 р. та за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажів за замовленням №805123 від 08.05.2008 р. у розмірі 5 285,93 грн. за період з 06.06.2008 р. по 06.04.2011 р.

Крім цього, позивачем заявлено вимогу про стягнення 3% річних збитків у розмірі 1 453,93 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті послуг з перевезення вантажу за замовленням №805122 від 08.05.2008 р. за період з 03.06.2008 р. по 03.04.2011 р. та за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажів за замовленням №805123 від 08.05.2008 р. у розмірі 1 456,22 грн. за період з 06.06.2008 р. по 06.04.2011 р.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат з урахуванням викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, враховуючи наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат.

За перерахунком суду розмір інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажів за замовленням №805122 від 08.05.2008 р., що підлягає стягненню з відповідача становить 6050,88 грн., а за замовленням №805123 від 08.05.2008 р. складає 6 060,74 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення інфляційних збитків за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з перевезення вантажів у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За перерахунком суду розмір 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті наданих послуг з перевезення вантажів за замовленням №805122 від 08.05.2008 р., що підлягає стягненню з відповідача становить 1 462,33 грн., а за замовленням №805123 від 08.05.2008 р. складає 1 464,71 грн.

Оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті вартості послуг з перевезення вантажів у розмірі, який є меншими, ніж визначений судом, то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 34 409,00 грн., пені у розмірі 2 644,78 грн., 3% річних у розмірі 2 910,15 грн. та інфляційних втрат у розмірі 10 735,48 грн. є правомірними та обґрунтованим, а отже задовольняються судом у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Траффік Груп» (04073, м. Київ, пр. Московський, буд. 9; ідентифікаційний код 35590558) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (89600, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) основну суму боргу у розмірі 34 409 (тридцять чотири тисячі чотириста дев'ять) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 644 (дві тисячі шістсот сорок чотири) грн. 78 коп., 3% річних у розмірі 2 910 (двісті тисячі дев'ятсот десять) грн. 15 коп., інфляційні збитки у розмірі 10 735 (десять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 48 коп., державне мито у розмірі 506 (п'ятсот шість) грн. 99 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 18.07.2012 р.