Постанова

від 11.07.2012 по справі 20/244

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2012 № 20/244

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гарник Л.Л.

суддів: Доманської М.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю представників:

від позивача: Ромашко Р.М. (довіреність б/н від 20.04.2012);

від відповідача: Горбач І.В. (довіреність від 02.08.2010 № 1039);

від третіх осіб: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

приватного підприємства „Антарес",

товариства з обмеженою відповідальністю „Міг Транс"

на рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011

у справі № 20/244 (судді Палій В.В.)

за позовом приватного підприємства „Антарес"

до приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа

Страхування"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору:

публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк

„Новий"

про визнання недійсним пункту 11.5 договору добровільного страхування

заставного майна юридичних осіб №017.0221285.122 від 19.02.2010

та

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимог на предмет спору:

товариства з обмеженою відповідальністю „Міг Транс"

до приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа

Страхування"

про визнання недійсним пункту 11.5 договору добровільного страхування

заставного майна юридичних осіб від 19.02.2010 № 017.0221285.122

Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2012.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2011 у справі № 20/244 залишено без задоволення позов приватного підприємства „Антарес" до приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування" про визнання недійсним пункту 11.5 договору добровільного страхування заставного майна № 017.0221285.122 від 19.02.2010, залишено без задоволення вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Міг Транс" до Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування" про визнання недійсним пункту 11.5 договору добровільного страхування заставного майна № 017.0221285.122 від 19.02.2010.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватне підприємство „Антарес" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позов.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю „Міг Транс" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити його вимоги.

Апеляційні скарги мотивовано порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, невідповідністю викладених в оскарженому рішенні висновків дійсним обставинам справи.

Приватне підприємство „Антарес" зазначає, що місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що підприємство було вимушено укласти оспорюваний договір з приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Альфа Страхування", оскільки на його укладенні наполягало публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Новий" при укладенні зі скаржником кредитного договору.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Міг Транс" зазначає, що спірний договір впливає на його інтереси, оскільки об'єктом страхування за цим договором є елеватор, експлуатацію, обслуговування та утримання якого він здійснює сумісно з приватним підприємством „Антарес" на підставі укладеного з ним договору про сумісну діяльність від 01.06.2008 № 01/06-08.

Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник приватного підприємства „Антарес" висловився за задоволення апеляційних скарг, представник приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування" - за їх відхилення.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Приватним підприємством „Антарес" (далі по тексту - позивач) пред'явлено позов до приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування" (далі по тексту - відповідач) про визнання недійсним пункту 11.5 договору добровільного страхування заставного майна № 017.0221285.122 від 19.02.2010р.

Позов мотивовано тим, що при укладенні оспорюваного договору не було вільного волевиявлення зі сторони Приватного підприємства „Антарес".

Крім того, товариством з обмеженою відповідальністю "Міг Транс", залученним до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, також предявлено позов до приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „Альфа Страхування" про визнання недійсним пункту 11.5 договору добровільного страхування заставного майна № 017.0221285.122 від 19.02.2010.

Позов мотивовано тим, що оспорюваним положенням договору страхування порушується право позивача як особи, що не приймала участь в укладені третейської угоди, проте сумісно із страхувальником за цим договором здійснює експлуатацію об'єкта страхування - елеватора, на підставі укладеного з ним договору про сумісну діяльність від 01.06.2008 № 01/06-08.

Як встановлено місцевим господарським судом, визнається учасниками судового провадження та підтверджується наявними матеріалами справи, 15.05.2006 Акціонерним комерційним банком "Новий", на теперішній час - публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Новий" укладено з приватним підприємством „Антарес" (далі по тексу - позивач) кредитний договір № 62051, відповідно до умов якого (з урахуванням додаткових угод) позивач одержав кредит у розмірі 200 500,00 грн. зі строком повернення -15.05.2006.

З метою забезпечення вимог кредитора за названим договором його сторонами укладено договір іпотеки від 15.05.2006 №62051-З.

Відповідно до умов названого договору іпотеки предметом іпотеки є мехтік, інвентарний номер 10/39, розташований на земельній ділянці площею 1915,25 кв. м (під забудовою), що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Дмухайлівка, вул. Пушкіна, 20-А, який відповідно до умов договору, належить іпотекодавцю на праві власності (пункт 3.1); вартість предмету іпотеки на момент укладення договору складає 589 160,00грн. (пункт 3.4); іпотекодавець не пізніше 5 днів з моменту укладення цього договору зобов'язаний застрахувати за свій рахунок предмет застави на його повну вартість на весь період дії Кредитного договору на користь іпотекодержателя та надати іпотекодержателю доказ сплати страхового платежу та копію страхового полісу або договору страхування. При настанні страхового випадку, іпотекодержатель має переважне право задоволення своїх вимог із суми страхового відшкодування (пункт 4.5)

На виконання умов договору іпотеки № 62051-З, позивачем, приватним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний банк "Новий" та приватним акціонерним товариством „Страхова компанія „Альфа Страхування" (далі по тексту - відповідач) укладено договір добровільного страхування заставного майна від 19.02.2010 № 017.0221285.122 (далі по тексту - договір № 017.0221285.122), предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача, яким є приватне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний банк "Новий"), що не суперечать чинному законодавству Україні, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, визначеним пунктом 5 цього договору. Застрахованим майном є мехтік (інвентарний номер 10/39), страхова сума складає 589 160,00грн. (пункт 5); строк дії договору - з 22.02.2010 по 21.02.2011 (пункт 13).

Відповідно до пункту 11.5 вказаного договору, судовий захист прав та законних інтересів, які мають сторони у зв'язку з цим договором, в тому числі, розгляд та вирішення спорів, які виникають при виконанні або припиненні цього договору, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням договору збитків та недійсність (неукладеність) договору, підлягають остаточному вирішенню у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" у відповідності до його регламенту. Справа підлягає розгляду одним третейським суддею, який призначається Головою постійно дійного Третейського суду Всеукраїнської організації "Всеукраїнський фінансовий союз". Підписанням цього договору сторони надають свою згоду на такий порядок призначення складу Третейського суду для кожного спору, що може виникнути між ними у зв'язку з цим договором. Сторони домовились, що якщо жодна із сторін письмово не наполягає на іншому, то розгляд їх спору у Третейському суді буде проходити виключно на підставі наданих сторонами письмових матеріалів, без проведення усного слухання і виклику сторін.

На підставі встановлених обставин справи, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно положень Господарського кодексу України підставами виникнення господарських зобов'язань, зокрема, є господарський договір (частина 1 статті 174); господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 1 статті 180).

В силу частини 7 статті 179 названого кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України. При цьому, відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно статті 203 названого кодексу зміст правочину не може суперечити Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства (частина1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2).

Вирішуючи спір про визнання договору купівлі-продажу недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частин 1 та 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Як вбачається, оспорюваний правочин є договором страхування який за своїм змістом та формою відповідає вимогам ст. 981, 982 ЦК України.

Крім того, як вбачається зі змісту договору добровільного страхування заставного майна № 017.0221285.122 від 19.02.2010, останній містить третейську угоду, викладену в пункті 11.5 цього договору у вигляді третейського застереження.

Помилковість висновку позивача про те, що зазначене положення договору не відповідає вимогам чинного законодавства, випливає з системного аналізу норм Закону України „Про третейські суди", зокрема, статей 5, 6 цього Закону, за змістом яких спір, який виникає з господарських правовідносин може бути переданий на розгляд третейського суду, а також статті 12 цього Закону, згідно якої третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження у договорі та може містити вказівку про конкретно визначений третейський суд, регламент якого розглядається як невід'ємна частина третейської угоди, статті 13 Закону, якою передбачено право сторін вільно призначати або обирати третейський суд та третейських суддів, право за домовленістю доручити третій особі призначення чи обрання третейського суду чи суддів, статті 39 Закону, згідно якої третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні.

Заслуговує на увагу з'ясування місцевим господарським судом відсутності підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі статей 230, 231, 233 ЦК України як такого, що був вчинений під впливом обману, насильства або тяжкої обставини. Належні докази зворотного в матеріалах справи відсутні, скаржниками не надані.

Крім того, зважаючи на ту обставину, що вигодонабувачем за договором добровільного страхування заставного майна № 017.0221285.122 від 19.02.2010 визначено публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний банк „Новий", колегія суддів вважає необґрунтованими доводи товариства з обмеженою відповідальністю „Міг Транс" про те, що зазначений договір порушує його права.

За змістом частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України можливість визнання недійсним правочину, недійсність якого прямо не встановлена законом, пов'язується із наявністю заперечень його дійсності на встановлених законом підставах однією із сторін або іншою заінтересованою особою.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 у справі N 1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України, у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Згідно з частиною другою статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосування судами при вирішенні підвідомчих їм спорів.

Колегія суддів не вбачає цивільного інтересу товариства з обмеженою відповідальністю „Міг Транс", який підлягає правовому захисту шляхом оскарження в судовому порядку пункту 11.5 договору добровільного страхування заставного майна № 017.0221285.122 від 19.02.2010 і у цьому зв'язку може вважатись законним.

Докази зворотного в матеріалах справи відсутні, сторонами не надані.

Укладений товариством з обмеженою відповідальністю „Міг Транс" й приватним підприємством „Антарес" договір від 01.06.2008 № 01/06-08 про спільний ремонт та модернізацію застрахованого ескалатора таким доказом не є, оскільки факт укладення цього договору так само як і та обставина, що товариство з обмеженою відповідальністю „Міг Транс", згідно тверджень останнього, приймало участь в оплаті страхового платежу за договором страхування № 017.0221285.122, не може розглядатися в якості правової підстави виникнення у нього будь -яких прав або обов'язків на підставі договору страхування, стороною якого він не є.

Факт укладення товариством з обмеженою відповідальністю „Міг Транс" з приватним підприємством „Антарес" договору від 01.06.2008 № 01/06-08 про спільний ремонт та модернізацію застрахованого ескалатора, таким доказом не є

Відповідно до частини третьої статті 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу, згідно з частиною третьою якої не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Юридична заінтересованість позивача у судовому процесі зобов'язує його довести як наявність спірних матеріальних правовідносин, так і ту суб'єктивну обставину, що його права порушені і на відповідача має бути покладено відповідальність на передбачених законом підставах.

При таких обставинах, місцевий господарський суд правильно залишив без задоволення позовні вимоги приватного підприємства „Антарес", товариства з обмеженою відповідальністю „Міг Транс".

Доводи апеляційної скарги правильності висновку суду не спростовують та з урахуванням фактичних обставин справи не впливають на результат вирішення даного спору.

На таких підставах, рішення місцевого господарського суду постановлено при повному з'ясуванні всіх обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2011 у справі № 20/244 залишити без змін, апеляційні скарги приватного підприємства „Антарес", товариства з обмеженою відповідальністю „Міг Транс" залишити без задоволення.

Справу № 20/244 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Гарник Л.Л.

Судді Доманська М.Л.

Пантелієнко В.О.