Постанова

від 18.07.2012 по справі 5019/234/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 5019/234/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на рішення господарського суду Рівненської області від 11.04.12 р. у справі № 5019/234/12 (суддя Войтюк В.Р.)

за позовом Рівненської обласної державної насіннєвої інспекції

до Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - Боденчук В.М. - керівник, Барбашов О.В. (довіреність № 30 від 20.06.2012 року)

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Саврія В.А. та неможливістю прийняти участь в судовому засіданні судді Дужича С.П., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. Визначено колегію суддів у справі № 5019/234/12 у складі: головуючий суддя Огороднік К.М., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.

В судовому засіданні 18.07.2012 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 11.04.2012 року у справі № 5019/234/12 позов задоволено. Визнано недійсним Рішення Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.12.2011 року № 102 у справі № 05-03/29-11 в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 11.04.2012 року у справі № 5019/234/12 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судове засідання позивач явки повноважних представників не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Представник та керівник відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі.

Розглянувши матеріали, заслухавши пояснення представника скаржника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду матеріалів і вирішення спору, суд встановив наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що Рішенням № 102:

- визнано, що Рівненська обласна державна насіннєва інспекція за результатами діяльності у 2010 році та першому півріччі 2011 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринках надання послуг по визначенню посівних якостей насіння сільськогосподарських культур, по здійсненню апробації сортових посівів сільськогосподарських культур та з відбору проб насіння з партій, що підлягають реалізації, в територіальних межах Рівненської області з часткою 100% (п. 1);

- визнано, що дії Рівненської обласної державної насіннєвої інспекції, які полягають у встановлені різних умов оплати за послуги по визначанню посівних якостей насіння сільськогосподарських культур, по здійсненню апробації сортових посівів сільськогосподарських культур для замовників, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі -Закону) у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг по визначанню посівних якостей насіння сільськогосподарських культур, надання послуг по здійсненню апробації сортових посівів сільськогосподарських культур, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, без об'єктивно виправданих на те причин (п. 2);

- визнано, що дії Рівненської обласної державної насіннєвої інспекції, які полягають у включенні або невключені плати за послуги по відбору проб насіння з партій, що підлягають реалізації, до оплати для замовників є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 1 ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з відбору проб насіння з партій, що підлягають реалізації, шляхом встановлення таких умов придбання товару, які можливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку (п. 3);

- за порушення, вказане у п. 2 резолютивної частини Рішення № 102, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону накладено на Рівненську обласну державну насіннєву інспекцію штраф у розмірі 1500,00 грн. (п. 4);

- за порушення, вказане у п. 3 резолютивної частини Рішення № 102, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 52 Закону накладено на Рівненську обласну державну насіннєву інспекцію штраф у розмірі 1500,00 грн. (п. 5);

- зобов'язано Рівненську обласну державну насіннєву інспекцію припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначені у пунктах 2 та 3 Рішення № 102, шляхом приведення угод в частині умов оплати за платні послуги та умов оплати за надання послуги з відбору проб насіння з партій, що підлягають реалізації у відповідність до вимог конкурентного законодавства, про що повідомити Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України до 01.04.2012 року (п. 6).

Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності підстав для визнання Рішення № 102 недійсним (скасування акта - це елемент адміністративного впливу, не притаманний господарським судам України).

За приписами ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (ч. 1 і ч. 2 ст. 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Відповідно до ст.ст. 12 1 , 14 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України приймає рішення від імені територіального відділення Антимонопольного комітету України; адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, повноваження проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження).

Згідно з пунктами 29, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 року (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29.06.1998 року № 169-р), при доведенні вчинення порушення залежно від обставин у справі може бути прийнято одне чи декілька рішень згідно зі ст. 48 Закону; у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення.

Частиною першою статті 59 Закону встановлено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на наведене попередній судовій інстанції належало вичерпно з'ясувати наявність чи відсутність передбачених статтею 59 Закону підстав для визнання Рішення № 102 недійсним стосовно кожного спірного питання (як щодо монопольного становища позивача, так і стосовно кожного з порушень, встановлених оспорюваним Рішенням).

В описовій частині оскаржуваного Рішення № 102 вказано на ряд порушень, зокрема на те, що Рівненською обласною державною насіннєвою інспекцію при укладені угод про надання платних послуг з суб'єктами господарювання, а саме договорів про надання послуг по апробації сортових посівів сільськогосподарських культур та договорів про надання послуг по визначенню посівних якостей насіння сільськогосподарських культур застосовувались різні умови оплати вказаних послуг. Зазначено, що Рівненською обласною державною насіннєвою інспекцію не завжди включалась плата за послуги по відбору проб з партій, які підлягають реалізації, тобто, для одних суб'єктів господарювання встановлювалась плата за послуги по відбору проб насіння з партій, що підлягають реалізації в той час, коли для інших плата за вказану послугу була відсутня.

Колегія суддів вважає, що місцевий суд помилково прийшов до висновку, що не включення плати за послуги по відбору проб насіння не можуть трактуватися як такі дії, що виникли в результаті зловживання монопольним становищем.

За твердженням позивача, з яким погодився суд першої інстанції, дані дії не призвели та не можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, також такі дії не ущемляють інтереси інших суб'єктів господарювання чи споживачів, оскільки згідно спільного наказу Міністерства аграрної політики та Міністерства економіки з питань європейської інтеграції від 23.08.2002 року "Про затвердження розмірів плати за надання послуг державними насіннєвими інспекціями Міністерства аграрної політики", платити за відбір зразків зобов'язані всі суб'єкти господарювання, яким надаються такі послуги. За умов існування значної конкуренції на ринку по даних послугах, суб'єкти господарювання також зобов'язані були б платити всі за надані послуги по відбору проб зразків, якщо їм такі послуги надавалися. Більше того, не включення плати за вищезазначені послуги є сприятливою умовою для суб'єктів господарювання, оскільки призводить до економії їх власних коштів.

Дане твердження спростовується тим, що у відповідності до пункту 14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" для кваліфікації дій суб'єктів господарювання як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, або як антиконкурентних узгоджених дій, або як недобросовісної конкуренції не є обов'язковим з'ясування настання наслідків у формі відповідно недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків.

Достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, визначених як зловживання монопольним (домінуючим) становищем (ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції") або як антиконкурентні узгоджені дії (ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), або як недобросовісна конкуренція (ст.ст. 5, 7, 9, 11, 13-15 і 19 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції") або можливості настання зазначених наслідків у зв'язку з відповідними діями таких суб'єктів господарювання (ч. 1 ст. 6 і ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст. 4, 6, 8, 15-1, 16, 17 і 18 Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції").

В даному випадку, факт не виставлення плати за послуги по відбору проб насіння з партій, які підлягають реалізації окремим споживачам і є тим наслідком, що може призвести до ущемлення інтересів саме тих споживачів, з яких дану плату Інспекція стягує і є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 13, п. 2 ст. 50 Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках надання послуг по визначанню посівних якостей насіння сільськогосподарських культур, по здійсненню апробації сортових посівів сільськогосподарських культур, шляхом застосування різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, без об'єктивно виправданих на те причин та у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку надання послуг з відбору проб насіння з партій, що підлягають реалізації, шляхом встановлення таких умов реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За твердженнями позивача, з яким погодився суд першої інстанції, адміністративною колегією не було взято до уваги те, що угоди по проведенню апробації сортових посівів сільськогосподарських культур та угоди по визначанню посівних якостей насіння сільськогосподарських культур, в яких застосовувалися різні умови, не можуть вважатися рівнозначними, про що свідчать відмінності в якісних характеристиках їх надання. Послуги по визначанню посівних якостей насіння та послуги по апробації сортових посівів - є різними послугами, а тому то їх не можна вважати рівнозначними. Зокрема, послуги по проведенню апробації (проведення інспектування) сортових посівів сільськогосподарських культур визначається Методикою проведення інспектування насінницьких посівів зернових культур, розробленою селекційно-генетичним інститутом - Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення Національної академії аграрних наук. Даною методикою зазначено, що Інспектування насінницьких посівів - це комплекс заходів з офіційної перевірки придатності сортових посівів (полів, ділянок, засіяних насінням) для використання урожаю з них на насінницькі цілі за попереднього та точного інспектування. А, визначення посівних якостей насіння сільськогосподарських культур проводиться згідно Національного стандарту України ДСТУ 4138-2002, згідно якого метою аналізування є визначення вмісту складників, що становлять партію насіння: основної культури, інших рослин, відходу (домішки). З точки зору Інспекції наведені вище дві послуги є суттєво відмінними одна від одної, оскільки на відмінну від визначення посівних якостей насіння, яке проводиться в лабораторії, проведення апробації супроводжується виїздом на поля та ділянки з застосуванням відповідних технічних засобів, витрат на бензин та може зайняти не один день. Тому й оплата за надання такої послуги вимагається на протязі 5 днів з моменту укладення договору а не з моменту надання послуг.

При цьому місцевим судом встановлено, що договори про надання зазначених послуг розроблялися безпосередньо юридичною службою Рівненської обласною державною насіннєвою інспекцією.

Колегія суддів погоджується із висновком відповідача про те, що Рівненською обласною державною насіннєвою інспекцією мають застосовувались однакові умови оплати до угод про надання аналогічних платних послуг, а саме - після їх фактичного надання.

Як свідчать наявні в матеріалах справи докази, Інспекція, у зв'язку з відсутністю конкуренції на ринку і займаючи монопольне становище на ньому, мала можливість диктувати свої умови замовникам послуг, змушуючи сплачувати наперед за неотриману (фактично не надану) послугу. Таким чином, такі дії Інспекції, були б неможливими при наявності значної конкуренції на даному ринку, оскільки за умов існування значної конкуренції на ринку відбувалося б змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, що є змістом поняття конкуренції згідно зі ст. 1 Закону.

В оскаржуваному рішенні суду відсутні будь-які документальні докази того, що вищезгадані послуги не є тотожними у частині їх оплати, оскільки Інспекцією не було надано жодних документальних доказів (платіжні доручення, звіти, квитанції тощо) які підтверджують наявність витрат позивача при наданні даних послуг.

Рівненська обласна державна насіннєва інспекція є державною структурою і фінансується з Державного бюджету України, а тому і витрати на заробітну плату працівників (інспекторів, водіїв тощо) та на закупівлю паливно-мастильних матеріалів фінансуються Державою.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що місцевим господарським судом визнано недійсним Рішення № 102 в повному обсязі, в тому числі п. 1 резолютивної частини, яким визнано, що Рівненська обласна державна насіннєва інспекція за результатами діяльності у 2010 році та першому півріччі 2011 року займала монопольне (домінуюче) становище на ринках надання послуг по визначенню посівних якостей насіння сільськогосподарських культур, по здійсненню апробації сортових посівів сільськогосподарських культур та з відбору проб насіння з партій, що підлягають реалізації, в територіальних межах Рівненської області з часткою 100%. При цьому, позивачем не надано суду жодних обґрунтувань чи доказів на підтвердження неправомірності оскаржуваного рішення № 102 в цій частині.

В матеріалах справи наявний Акт ревізії фінансово-господарської діяльності Рівненської обласної державної насіннєвої інспекції за 2008-2010 роки № 17-06-06/26 від 28.03.2011 року, яким КРУ у Рівненській області встановлено, що в порушення чинного законодавства, за рахунок заниження кількості відбору проб насіння з партій, які підлягають реалізації, в період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року та на момент проведення ревізії, Інспекцією недоотримано власних надходжень на суму 20611,47 грн., що є порушенням ч. 1 ст. 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ. Відповідне порушення призвело до матеріальної шкоди (збитків) установі на суму 20611,47 гривень.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Рівненської області підлягає скасуванню, із прийняттям нового рішення про відмову в позові.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з її задоволенням на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задоволити.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 11.04.2012 року у справі № 5019/234/12 скасувати. Прийняти нове рішення. В позові відмовити.

3. Стягнути з Рівненської обласної державної насіннєвої інспекції (33025, м. Рівне, вул. Малорівненська, 91 Б, ЄДРПОУ 00703761) на користь Державного бюджету 536,50 грн. на рахунок Рівненського апеляційного господарського суду судового збору за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити господарському суду Рівненської області.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.