Ухвала

від 24.07.2012 по справі 22-ц-101/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-101/12 Головуючий у 1 інстанції: Колодіна Л.В.

Суддя-доповідач: Дзярук М.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2012 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Дзярука М.П.

Трофимової Д.А.

При секретарі: Карацюпа О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель», ОСОБА_4, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгова спілка»про визнання недійсним договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Комерційний банк «Даніель», ОСОБА_4, третя особа: ТОВ «Українська торгова спілка»про визнання недійсним договору іпотеки

У позові зазначала, що з 17.07.2008 року між ОСОБА_4 та ПАТ «Комерційний банк «Даніель»було укладено договір іпотеки, за яким в іпотеку передано нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_4, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 997,2 кв.м., основною площею 793,6 кв.м., літера К-1 за планом земельної ділянки, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 2491,86 кв.м., розташовану за тією ж адресою.

Однак, рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 28 січня 2010 року, задоволено її заяву про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю та встановлено факт, що вона та ОСОБА_4 проживають однією сім'єю.

Таким чином, нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_4, але вона своєї згоди на передачу нерухомого майна в іпотеку не давала.

Посилаючись на те, що договір іпотеки укладено без її згоди, чим порушено її право власності, просила визнати спірний договір іпотеки недійсним.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено і підтверджено наявними у справі доказами, а саме рішенням суду, що з 19 травня 1998 року по теперішній час ОСОБА_3 та ОСОБА_4 постійно проживають однією сім»єю без реєстрації шлюбу.

В лютому та березні 2008р. ОСОБА_4 було набуто право власності на комплекс, який складається з нежитлової будівлі загальною площею 997,2 кв.м., основною площею 793,6 кв.м., літера №К-1 за планом земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 941,86 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1. Зазначені об»єкти були оформлені на ім.»я ОСОБА_4

17 липня 2008 року між ТОВ «Комерційний банк «Даніель»та ТОВ «Українська торгова спілка»був укладений кредитний договір №25/2008, згідно умов якого Банк надав Спілці кредит у вигляді поновлювальної відкличної кредитної лінії в сумі 11 900 000,00 грн. в строк до 30 листопада 2008 року зі сплатою відсотків у розмірі 25% річних. Кредит наданий на поповнення обігових коштів.

17 липня 2008 року між ТОВ «Комерційний банк «Даніель»та ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки, який забезпечує всі вимоги Банку за умовами Кредитного договору №25/2008. Згідно договору іпотеки ОСОБА_4 передав в іпотеку нерухоме майно: комплекс, який складається з нежитлової будівлі загальною площею 997,2 кв.м., основною площею 793,6 кв.м., літера №К-1 за планом земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_4 на праві приватної власності та земельна ділянка площею 941,86 кв.м., яка знаходиться по АДРЕСА_1, що також належить ОСОБА_4 на праві приватної власності. При укладенні договору іпотеки ОСОБА_4 своїм підписом засвідчив, що предмет іпотеки є особистою власністю іпотекодавця, на час його придбання іпотекодавець в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебував.

Оскільки факт спільного проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був встановлений за рішенням суду лише у 2010р., предмет іпотеки був оформлений на ім.»я ОСОБА_4, то на час укладення договору іпотеки у нотаріуса не було підстав вважати, що сторони договору діяли недобросовісно.

Відповідно до ст.15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи, щодо порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту свого права.

Обравши способом захисту права спільної сумісної власності пред»явлення позову про визнання договору іпотеки недійсним, ОСОБА_3 в силу ст. 10 ЦПК України зобов»язана довести правову та фактичну підставу своїх вимог, зазначити чим саме порушено її право.

Позивач не надала суду будь-яких доказів в підтвердження того, що спірним договором іпотеки її право було порушено.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що спірний договір укладений з порушенням вимог ст.6 Закону України «Про іпотеку»та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на правильність висновків суду не впливають, оскільки не є підставою для визнання договору іпотеки недійсним за даним позовом.

Так, у відповідності до ст.ст.572,575 ЦК України, іпотека є окремим видом застави; це застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця, або третьої особи; в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов»язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

Отже, договір іпотеки є способом забезпечення виконання основного зобов'язання, а не правочином щодо розпорядження майном. Такий договір не створює обов'язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором. Позивач стороною у спірному договору не була.

Проте, у разі звернення стягнення на предмет іпотеки за спірним договором, ОСОБА_3 не позбавлена можливості заявити про свої права на це майно, шляхом звернення до суду з відповідним позовом про поділ майна подружжя та визнання за нею права власності на частину у спільному майні.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Беручи до уваги зазначені обставини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу безпідставною, тому вона підлягає відхиленню з залишенням без змін оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2011 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: