Рішення

від 19.07.2012 по справі 2/0109/1779/2012

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2012 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя АР Крим у складі:

Головуючої судді - Кагітіної І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Чьорненької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання частково недійсним договору купівлі - продажу та державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, визнання права власності, -

встановив:

13.04.2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, у якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0601га., розташованої за адресою: м. Сімферополь, район Біле - 2, позиція по ГП - 34 від 13.03.2002 року, реєстровий №3-555, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, недійсним в частині покупця - ОСОБА_5, визнав позивача покупцем; визнати незаконним та скасувати державний акт П-КМ№010232 від 09.07.2002 року, виданий на ім'я ОСОБА_5; визнати за позивачем право власності на спірну земельну ділянку площею 0,0601 га., розташовану в АДРЕСА_1, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку. Позов мотивований тим, що з вересня 2000 року по 23.08.2011 року позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, від спільного життя мають сина 2001 року народження. Спірна земельна ділянка, стосовно якої заявлені позовні вимоги, набувалась для потреб сім'ї позивача у період шлюбу, за спільні грошові кошти для вирішення житлового питання. Зазначення в договорі купівлі -продажу земельної ділянки від 13.03.2002 року покупцем ОСОБА_5 замість позивача пояснюється тим, що дружина ОСОБА_2 перебувала на черзі на отримання земельної ділянки в порядку приватизації, для чого мало значення відсутність земельної ділянки у членів родини. Всі розрахунки за договором купівлі-продажу проводились позивачем. На спірній земельній ділянці за період з 2002 року по літо 2011 року на кошти сім'ї позивача з ОСОБА_2 був побудований самовільний житловий будинок, в якому вони з 2005 року проживали. Тому укладений правочин є удаваним в частині покупця. З урахуванням того, що спірна земельна ділянка була набута за спільні кошти позивача та його дружини під час шлюбу, то позивач має право визнати за собою право власності. Визнання частково недійсним договору є підставою для визнання незаконним та скасування державного акту на спірну земельну ділянки, отриманого на ім'я ОСОБА_5 (а.с.2-5, 135-137).

Ухвалою Київського районного суду м. Сімферополя від 05.07.2012 року позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог про переведення прав покупця, зобов'язання управління Держкомзему надати державний акт залишена без розгляду (а.с.150).

Позивач та його представник підтримали позов у повному обсязі. Позивач, допитаний у якості свідка у порядку ст. 184 ЦПК України, надав показання аналогічні змісту позову. Щодо доводів відповідачів про пропуск строку позовної давності, то представник позивача у судовому засіданні пояснив, що про порушення свого права позивач дізнався у літку 2011 року, коли відповідачі після розлучення відмовились переоформити земельну ділянку на його ім'я. На цей час у будинку, побудованому на земельній ділянці, залишився проживати позивач.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_5, які допитані у судовому засіданні як свідки у порядку ст. 184 ЦПК України, показали, що дійсно пошуком земельної ділянки за дорученням батька відповідачки ОСОБА_2 займався позивач. Грошові кошти були оплачені у розмірі 2800 доларів США родиною ОСОБА_6 та ОСОБА_5 Грошові кошти надав своїй дружині ОСОБА_7 Земельна ділянка була купована ОСОБА_5 для себе та своєї родини. Будь-якої домовленості про переоформлення будинку між сторонами не було. Позивач приймав участь у будівництві житлового будинку, фінансування якого здійснювали батьки ОСОБА_2 Витрати по утриманню земельної ділянки несла ОСОБА_5 Позивач ніде не працював, з 2006 року донька ОСОБА_5 з чоловіком та сином переїхала до побудованого на земельній ділянці житлового будинку.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки відповідачка мала фінансову можливість купувати земельну ділянку, тоді як позивач на підтвердження свого матеріального положення доказів не надав, оскільки під час шлюбу з ОСОБА_2 ніде не працював. Надана розписка про повернення позики є недопустимим доказом. Доводи про будівництво житлового будинку позивачем за його кошти не відповідає дійсності. ОСОБА_5, як власник, мала право на отримання державного акту на земельну ділянку. При зверненні до суду позивачем порушений встановлений законом строк позовної давності, оскільки договір ним оспорений через 10 років. На підставі вказаного просив суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Заслухавши сторін, свідків, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного висновку.

За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.03.2002 року за реєстром №3-555, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_5 купила у цілому земельну ділянку площею 0,0601га., розташовану на території м. Сімферополя в районі Біле - 2, поз. По ГП-34, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку ( а.с.10). Фактично земельна ділянка була продана за 2800 доларів США, що не оспорено сторонами.

09.07.2002 року ОСОБА_3 на підставі рішення 28 сесії XXIII скликання Сімферопольської міської ради народних депутатів №405 від 27.03.2002р., рішення виконкому №2403 від 28.12.2001р. отримала державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, розташовану на території АДРЕСА_2. На підставі договору купівлі-продажу від 13.03.2002 року в державний акт були внесені зміни та зазначено про передачу у приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки площею 0,0601 га. по вул. Черних у районі Біле -2 ( поз. по ГП- 34) ( а.с.12-13).

З листа КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» від 19.04.2012 року убачається, що земельній ділянці поз. По ГП-34, розташованій вул. Черних ( район Біле - 2) привласнений АДРЕСА_1 рішенням Київського РІК №308 від 22.12.1998 року (а.с.84).

Згідно рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 23.08.2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 08.09.2000 року, від якого мають сина 2001 року народження. Зазначеним рішення шлюб між ними розірваний (а.с.11).

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що договір купівлі - продажу земельної ділянки від 13.03.2002 року є удаваним в частині покупця.

Відповідно до частини 2 статті 58 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Удаваним може бути не весь правочин, а лише в частині когось з його учасників. Встановивши, що обов'язки покупця за договором купівлі-продажу виконав позивач, і він же скористався правом покупця, а відповідач вдає з себе покупця, будучи лише формально вписаним таким в договорі, суд визнає договір купівлі - продажу в частині покупця удаваним і визнає покупцем за договором позивача у справі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивач на виконання вимог статті 60 Цивільного процесуального кодексу України надав докази тому, що він домовлявся про істотні умови договору купівлі-продажу, зокрема, про її ціну з продавцем; спірна земельна ділянка була придбана саме для його сім'ї з відповідачкою ОСОБА_2 та за їх спільні кошти; після укладення правочину вони поводились як власники зазначеної земельної ділянки, користувались нею, будували будинок та з 2006 року там проживали.

Як встановлено з показань третьої особи, продавця земельної ділянки ОСОБА_4, який був допитаний у якості свідка, усі відносини щодо продажу земельної ділянки були з позивачем ОСОБА_1, який передав йому кошти у сумі 2800 доларів США. При знайомстві з позивачем право власності на земельну ділянку не було оформлено, а тому ОСОБА_1 займався оформленням документів. На земельній ділянці також знаходились будівельні матеріали, які були передані разом з землею. ОСОБА_5 він бачив тільки в нотаріальній конторі, будь-яких грошових коштів від неї не отримував. Причини оформлення договору на ім'я ОСОБА_5 йому не відомі.

Свідок ОСОБА_8, який є знайомим ОСОБА_1 та ОСОБА_5, показав, що спірна земельна ділянка знаходилась по сусідству від його земельної ділянки. Він познайомив ОСОБА_1 з продавцем ОСОБА_4. ОСОБА_1 купив земельну ділянку для своєї сім'ї. На земельній ділянці пізніше будинок почав будувати ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_2 За привезений на ділянку цемент розраховувався ОСОБА_1.

З показань свідка ОСОБА_9, який є знайомим позивача, убачається, що земельну ділянку купував ОСОБА_1 для своєї сім'ї. На зазначеній ділянці ОСОБА_1 у подальшому будував будинок. На замовлення ОСОБА_1 він виготовлював двері у будинок, за які розраховувався позивач.

Свідок ОСОБА_10, знайомий позивача, показав, що ОСОБА_1 займався пошуком земельної ділянки та купував її у районі Біле - 2.

Свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які є знайомими позивача, також показала, що будинок на спірній земельній ділянці будували ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 Саме вони і проживали у побудованому на земельній ділянці будинку.

Суд бере до уваги показання зазначених свідків про те, що будинок на спірній земельній ділянці будували ОСОБА_1 та його дружина ОСОБА_2 Так, суду надані товарні чеки, накладні про купівлю будівельних матеріалів, які виписані на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_2 (а.с.19-34).

Договір про вивіз ТБО по АДРЕСА_1 укладений з ОСОБА_1, на його ім'я виписана розрахункова книжка ( а.с.23 звор, - 24).

Показання свідків відповідачів ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 про те, що земельна ділянка купувалась ОСОБА_5 для себе та для внука, та про те, що фінансування будівництва будинку на спірній земельній ділянці проводилось за рахунок ОСОБА_5, суд не бере до уваги оскільки вони не підтверджені іншими доказами та надані родичами відповідачів. Матеріали справи не свідчать про те, що відповідачка ОСОБА_5 придбала земельну ділянку для себе, оскільки вона не вчиняла дій щодо її користування.

Стосовно наданих відповідачем ОСОБА_5 чеків про сплату земельного податку, то вони датовані 2011 - січнем, лютим 2012 року, тобто за період, коли між сторонами виник спір після розлучення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 55-58). Щодо довідки державної податкової інспекції у м. Сімферополі від 13.06.2012 року, то вона підтверджує тільки те, що ОСОБА_5 перебуває на податковому обліку, як платник земельного податку з фізичних осіб на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та те, що станом на 12.06.2012 року заборгованість не існує. З зазначеного документу не убачається, хто саме сплачував податок (а.с.118).

Довідка Державної податкової служби в АР Крим від 05.06.2012 року про прибуток ОСОБА_5, як суб'єкту малого підприємства - фізичної особи - платника єдиного податку за період з 01.01.2004 року по 31.12.2011 року, не підтверджує використання зазначених у ній грошових сум на будівництво будинку на спірній земельній ділянці, відповідних чеків суду не надано ( а.с.119).

При оцінки матеріального становища позивача ОСОБА_1 суд приймає до уваги показання свідка ОСОБА_17 про те, що вона надавала йому у день покупки земельної ділянки у борг грошову суму у сумі 3000 доларів США та вищенаведені показання продавця ОСОБА_4 про отримання грошових коштів від ОСОБА_1

Згідно довідки Приватного підприємства «Курортбуд» №49 від 11.07.2012 року, ОСОБА_1 працював на підприємстві з 18.04.2002 року до 21.05.2002 року, заробітна плата складала 417,80 грн. За договором позики від 14.05.2002 року ОСОБА_1 отримав у позику з каси підприємства «Курортбуд» 25000 гривень ( а.с.165-166).

Зі змісту акту здачі - прийняття виконаних робіт від 15.12.2003 року убачається, що ОСОБА_1 виконав роботи з ремонту лабораторного обладнання на загальну суму 14720 грн. (а.с.167).

Щодо письмового договору, укладеного між ОСОБА_18 та ОСОБА_1, за яким останній зобов'язався поставляти м'ясо КРС, шкіри, то доказів на підтвердження виконання договору суду не надано. Зайняття позивачем постачанням м'яса та будівництвом об'єктів належними та допустимими доказами не підтверджено.

Оцінюючи довідки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про дохід фірми «АГДА» за 2002р., де ОСОБА_5 є засновником, а відповідачка ОСОБА_5 головним бухгалтером, то вказані дані підтверджують їх матеріальне становище на час укладення договору та не спростовують показання продавця ОСОБА_19 про отримання грошових коштів за земельну ділянку від ОСОБА_1 ( а.с. 85 - 90, 159)

При цьому відповідачі не спростували належними та допустимими доказами показання ОСОБА_19 та доводи позивача про те, що на час оформлення договору на ім'я відповідачки ОСОБА_5, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували на обліку у Сімеїзькій селищній раді на отримання земельної ділянки.

Оцінивши докази позивача, які у встановленому порядку відповідачами не оскаржені і не спростовані, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.03.2002 року, за реєстром №3-555, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, в частині покупця є удаваним, а ОСОБА_1 підлягає визнанню продавцем. При цьому, судом не встановлено підстав для визнання правочину недійсним, оскільки це не є правовим наслідком удаваного правочину.

Разом з тим, з фактичних обставин справи встановлено, що спірна земельна ділянка була набута під час шлюбу позивача ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2, а тому є їх спільною сумісною власністю, що ґрунтується на положеннях статтей 22 КпШС України. Визнання ОСОБА_1 покупцем за удаваним правочином не позбавляє відповідачку ОСОБА_2 права власності на частку у спільному майні.

Оскільки в державний акт про право приватної власності на землю ІІ-КМ №010232 від 09.07.2002 року, виданий на ім'я ОСОБА_3, були внесені зміни на підставі визнаного удаваним договору купівлі - продажу земельної ділянки в частині покупця, тому державний акт є частково незаконним та підлягає скасуванню в частині земельної ділянки 0,0601га., розташованої в АДРЕСА_1 ( поз. по ГП- 34).

Щодо позовних вимог про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, то це є завчасним, оскільки ОСОБА_1 не позбавлений права у встановленому порядку отримати державний акт про право власності на підставі рішення суду, яким визнано договір купівлі - продажу від 13.03.2002 року удаваним з визнанням позивача покупцем. На цей час його право у цій частині не порушено, а тому не підлягає захисту у суді у сенсі положень ст. 15 ЦПК України.

Доводи представника відповідачів про пропущення строку позовної давності для захисту прав ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу спірної земельної ділянки не підлягають задоволенню як необґрунтовані з таких підстав.

Як убачається з обставин справи і наданих сторонами доказів спірна земельна ділянка дійсно була придбана під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2, і саме вони, як подружжя, разом зі спільною дитиною проживали у побудованому на земельній ділянці будинку з 2006 року. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, що мало місце 23.08.2011 року, позивач залишається проживати у будинку, а відповідачі не визнають його права власності на земельну ділянку. Доказів на підтвердження того, що відповідачі до цієї дати оспорювали його права володіння земельною ділянкою суду не надано.

За таких підстав, відповідно до ст. 76 ЦК України 1963 року строк позовної давності у справі про право власності на майно необхідно обчислювати, починаючи з дня, коли ОСОБА_1 дізнався або повинен був дізнатись, що його право на це майно оспорюється його колишньою дружиною ОСОБА_2 та її матір'ю ОСОБА_5, а не з часу укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст. 58, 76 ЦК Української РСР, ст.ст. 22 КпШС України, керуючись ст. ст. 1, 3, 10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0601 га., розташованої в м.Сімферополі в районі с.Біле-2, позиція по ГП-34 ( АДРЕСА_1) від 13.03.2002 року, за реєстром №3-555, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідчений державним нотаріусом Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори Юшкевич В.Є., в частині покупця - удаваним.

Визнати ОСОБА_1 покупцем за договором купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0601 га., розташованої в м. Сімферополі в районі с.Біле-2, позиція по ГП-34 (АДРЕСА_1) від 13.03.2002 року, за реєстром №3-555, укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, посвідченим державним нотаріусом Третьої сімферопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_20

Визнати частково незаконним та скасувати державний акт на право приватної власності на землю ІІ-КМ №010232 від 09.07.2002 року, виданий на ім'я ОСОБА_3, в частині земельної ділянки 0,0601га., розташованої в АДРЕСА_1 ( поз. по ГП- 34).

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 107,30 (сто сім) гривень 30 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду АРК через Київський районний суд м. Сімферополя АРК шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І.В.Кагітіна