Постанова

від 17.07.2012 по справі 35/372

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 35/372

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Запорощенка М.Д., Акулової Н.В., Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп", м. Волнянськ Запоріжська обл. на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року та рішеннягосподарського суду міста Києва від 11.01.2012 року у справі№ 35/372 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп", м. Волнянськ Запоріжська обл. дотовариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", м. Київ простягнення 932 000,00 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Анніна К.К. (дов.№б/н від 01.02.2012 року);

від відповідача: Омельченко О.О. (дов.№14 від 10.01.2012 року);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп", м. Волнянськ Запоріжська обл. звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 932 000, 00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.01.2012 року по справі № 35/372 (суддя: Літвінова М.Є.) в задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року по справі №35/372 (судді: Сітайло Л.Г., Дикунська С.Я., Кравчук О.І.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп" залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 року у справі 35/372 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані тим, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, документально непідтвердженими, а тому не підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, товариство з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп" звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 року у справі №35/372 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп" та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" грошові кошти у сумі 932 000, 00 грн., а також вирішити питання розподілу судових витрат.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" подало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу в якому просило залишити прийняті судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи та вимоги касаційної скарги та просив скасувати прийняті у справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача, у судовому засіданні, проти доводів касаційної скарги заперечував, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті рішення та постанову без змін.

Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ТНК -ВР Коммерс" (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №41МО, предметом якого є зобов'язання постачальника передати, а зобов'язанням покупця прийняти та оплатити нафтопродукти (товар) на умовах, в кількості, асортименті, цінам та строкам поставки, згідно з умовами даного Договору. (п.1.1. договору).

Кількість, асортимент та ціна товару погоджується сторонами та зазначається у відповідних рахунках-фактурах та заявках на поставку товару (Додаток №1), що є невід'ємною частиною Договору (п.1.2 Договору).

Пунктом 1.3 Договору встановлено, що зобов'язання постачальника по поставці товару в межах цього договору виникає тільки з моменту оплати покупцем товару за ціною вказаною у рахунку-фактурі постачальника, і виконанні положень п.3.6. та п.3.7. договору.

Відповідно до п.3.2 Договору покупець, на основі поточних цін, про які він був повідомлений постачальником, направляє постачальнику підписану та скріплену печаткою заявку на поставку товару з вказівкою про асортимент, кількість, якість, ціну товару, адресу нафтобази по формі, що вказана в додатку №1 до Договору поставки (факсокопія, електронне повідомлення) або передає відповідачу за допомогою телефонного зв'язку.

В разі погодження заявки покупця, постачальник на протязі робочого дня направляє покупцю рахунок-фактуру по факсу, електронній пошті або кур'єром на вибір постачальника (Додаток №2) (п.3.3 Договору).

Відповідно до п.3.4 Договору покупець зобов'язується оплатити товар на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником у повній відповідності до рахунку-фактури. Рахунок -фактура, не оплачена в строк, який зазначений в рахунку-фактурі, є недійсним. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника, зазначений в рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 3.4.1. Договору платіжне доручення повинно містити посилання на призначення платежу "оплата за нафтопродукти", номер та дату цього Договору, номер та дату рахунку-фактури Постачальника. При відсутності в платіжному дорученні посилання на відповідний рахунок фактуру, грошові кошти, що надійшли від Покупця по Договору, в першу чергу, зараховуються Постачальником в рахунок оплати виставлених ним, дійсних, але не оплачених на дату зарахування грошових коштів, рахунків-фактур.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08 серпня 2011 року ТОВ "ДНК ГРУП" електроною поштою направило на адресу відповідача заявку на відвантаження нафтопродукту (Бензин автомобільний А - 95) на суму 1 372 700, 00 грн.

08 серпня 2011 року ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" виставило ТОВ "ДНК ГРУП" рахунок-фактуру № МО - 0003577 на проведення попередньої оплати замовлених нафтопродуктів (бензин автомобільний А-95) в сумі 1 372 700 грн.

09 серпня 2011 року ТОВ "ДНК ГРУП" платіжними дорученнями №456 на суму 300 000,00 грн., №457 на суму 300 000,00 грн., №458 на суму 284 000, 00 грн. та №172 на суму 48 000, 00 грн. перерахувало ТОВ "ТНК-ВР Коммерс" грошові кошти на загальну суму 932 000, 00 грн. у даних платіжних дорученнях призначення платежу є сплата за дизпаливо згідно з Договором №41МО від 02.08.2011 року.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суди попередніх інстанцій виходили з того, що зазначеними платіжними дорученнями позивачем оплачено вартість бензину автомобільного А-95, який відвантажено відповідачем на адресу позивача з нафтобази Обухів, за фактом відвантаження оформлено товарно-транспортні накладні №ОБХ-001039, №ОБХ-001040, №ОБХ-001041, оскільки відповідно до п.3.4.1 договору в платіжних дорученнях не зазначено номер та дата рахунку-фактури.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з таким висновком судів попередніх інстанцій.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Глава 83 Цивільного кодексу України передбачає набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Підпункт 3 частини 3 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачає, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Суди попередніх інстанцій безпідставно у цій справі розглянули вимоги відповідача до позивача відносно зарахування сплаченої суми позивачем за вищезазначеними платіжними дорученнями в розмірі 932 000 грн. за рахунком б/н та без дати та накладними №ОБХ-001039, №ОБХ-001040, №ОБХ-001041, оскільки це не є предметом позовних вимог по справі №35/372; таке право не надано суду.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" про стягнення 932 000 грн. грошових коштів підлягають задоволенню.

Суди попередніх інстанцій припустилися неправильного застосування приписів ч.1 статті 4 7 Господарського процесуального кодексу України, щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч.1 статті 43 цього кодексу стосовно всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч.1 статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судових рішень.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року у справі №35/372 підлягають скасуванню з прийняттям нового рішення по справі, а саме: позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп" до товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" про стягнення 932 000 грн. грошових коштів задовольнити; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп" грошові кошти в сумі 932 000, 00 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в сумі 9320 грн. за подання позову; по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 9320, 00 грн.; по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у сумі 9320,00 грн. покладаються на відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс".

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 , Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп", м. Волнянськ Запоріжська обл. задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.02.2012 року та рішення господарського суду міста Києва від 11.01.2012 року у справі №35/372 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, а саме: позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп", м. Волнянськ Запоріжська обл. до товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", м. Київ про стягнення 932 000 грн. грошових коштів задовольнити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ТНК-ВР Коммерс", м. Київ на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДНК Груп", м. Волнянськ Запоріжська обл. грошові кошти в сумі 932 000, 00 грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 9320 грн. за подання позову; по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.; по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 9320, 00 грн.; по сплаті судового збору за подання касаційної скарги у сумі 9320,00грн.

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

Головуючий суддя М.Д. Запорощенко

Судді: Н.В. Акулова

С.В. Владимиренко