Постанова

від 24.07.2012 по справі 5016/494/2012(6/42)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.Справа № 5016/494/2012(6/42) Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого: Шевченко В. В.,

суддів: Мирошниченко М. А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників :

від позивача: Ярошенко І.Г. -за дорученням

від відповідача: Пірожок В.П. -за дорученням

від 3-ї особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцегла"

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 05 червня 2012 року

у справі № 5016/494/2012 (6/42)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцегла"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Первомайський завод будівельних матеріалів"

про стягнення 6030 грн. 85 коп.

ВСТАНОВИЛА:

19.03.2012 р. Публічне акціонерне товариство „Миколаївобленерго" (далі позивач, ПАТ) звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцегла" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення грошових коштів в сумі 6.030 грн. 85 коп.

Позов мотивований тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 56/144 від 06.08.2008 р. та додатків до нього щодо оплати отриманої протягом грудня 2011 р. електроенергії у обсязі 3815 кВт/год, з яких 3224 кВт/год фактично спожитої електроенергії та 591 кВт/год -втрати електроенергії на об'єкт відповідача („цегельний завод"), що розташований за адресою: вул. Цегельна,1, в с. Бандурка, Первомайського району Миколаївської області, внаслідок чого має заборгованість по її оплаті в сумі 4008 грн. 25 коп. Крім того, у грудні 2011 р. відповідач перевищив договірну величину споживання електроенергії на 2315 кВт/г, а тому повинний оплатити її вартість у подвійному розмірі в сумі 2026 грн. 90 коп., у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6030 грн. 85 коп. заборгованості за договором. Також, відповідач повинний відшкодувати позивачеві понесені судові витрати по справі: 1609 грн. 50 грн. -на сплату судового збору.

У відзиві на позов відповідач заперечував щодо існування в нього заборгованості по оплаті поставленої в грудні 2011 р. активної електроенергії вартістю 4008 грн. 25 коп. та за перевищення договірної величини споживання електроенергії загальною вартістю 2026 грн. 90 коп., посилаючись на те, що з грудня 2011 р. відповідач електроенергією на спірному об'єкті не споживав, оскільки з 24.10.2010 р. право власності на об'єкт було зареєстровано за ВАТ "Первомайський завод будівельних матеріалів", а тому ТОВ не є належним відповідачем у даній справі. Крім того, позивач був належним чином повідомлений про припинення споживання електроенергії ТОВ та необхідність відключення об'єкту, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач заперечення ТОВ вважав необґрунтованими, оскільки останнім не дотриманий порядок розірвання договору про постачання електричної енергії, передбаченої п. 6.18 Правил користування електричної енергії, оскільки із заяви на яку посилається відповідач не можливо встановити, що останній остаточно звільнив приміщення та остаточно припинив користування електроенергією, так як в цій заяві ТОВ лише просить від'єднати об'єкт цегельного заводу від електропостачання, у зв'язку з загарбанням заводу невідомими особами.

Ухвалою місцевого суду від 15.05.2012 р. на підставі заявленого клопотання відповідача до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено ВАТ "Первомайський завод будівельних матеріалів" (далі Завод), оскільки рішення з господарського спору може вплинути на права та обов'язки останнього.

Завод свої міркування щодо спору суду не надав та його представник в судове засідання не з'явився.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 05.06.2012 р. (суддя Ткаченко О.В.) позов задоволено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за укладеним між сторонами у справі договором № 56/144 від 06.08.2008 р. та додатків до нього щодо оплати отриманої протягом грудня 2011 р. електроенергії у обсязі 3815 кВт/год, з яких 3224 кВт/год фактично спожитої електроенергії та 591 кВт/год -втрати електроенергії, внаслідок чого має борг по її оплаті в сумі 4008 грн. 25 коп. Крім того, у грудні 2011 р. відповідач перевищив договірну величину споживання електроенергії на 2315 кВт/г, а тому повинний оплатити її вартість у подвійному розмірі в сумі 2026 грн. 90 коп., у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6030 грн. 85 коп. заборгованості за договором. Протилежні доводи відповідача не прийняті місцевим судом до уваги внаслідок їх безпідставності, у зв'язку з чим судові витрати по справі в сумі 1609 грн. 50 грн. повністю покладені на ТОВ.

В апеляційній скарзі відповідач фактично дублює свої доводи викладені у відзиві на позов та просить рішення місцевого суду скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ.

В судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник позивача доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Завод був своєчасно та належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, але не скористався своїм правом на участь розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції 06.08.2008 р. між сторонами у справі укладено договір про постачання електричної енергії № 56/144 (далі -Договір) за умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачеві електроенергію, а останній оплачувати її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до п. 9.4 договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 р.

Згідно п. 9.4 Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або про перегляд його умов.

В матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що станом на 31.12.2011 р. Договір припинив свою дію, внаслідок спливу строку на який він був укладений або був розірваний сторонами у справі, в установленому законом порядку, оскільки доводи скаржника щодо повідомлення ним позивача про звільнення займаного приміщення і припинення користування електричною енергією до уваги прийнятими бути не можуть, так як в заяві за № 20 від 15.11.2011 р., на яку посилається ТОВ, мова йде про від'єднання відповідача від електропостачання, у зв'язку з захопленням заводу невідомим особами, а ніяким чином не про вимогу про розірвання договору з доданням до неї доказів сплати усіх належних платежів, як то передбачено п. 6.18 ПКЕЕ, внаслідок чого колегія суддів повністю погоджується з аналогічними висновками суду першої інстанції.

У п. 2.1 сторонами передбачено, що під час виконання умов Договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (далі -ПКЕЕ), Законом України „Про енергетику" тощо.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач протягом грудня 2011 р. поставив відповідачеві електроенергію в обсязі 3815 кВт/год, з яких 3224 кВт/год фактично спожитої електроенергії та 591 кВт/год втрати електроенергії, загальною вартістю 4008 грн. 25 коп., що підтверджується складеними представниками сторін актом про використану електричну енергію за цей період часу та рахунком позивача на її оплату від 19.12.2011 р., що отримані в цей же день представником ТОВ під особистий підпис.

Відповідно до п. 1 додатку № 10 до названого договору відповідач повинний оплатити отриману електроенергію протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку позивача, тобто у строк не пізніше ніж 24.12.2011 р.

Оскільки, відповідач, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, доказів оплати вищеназваного рахунку та спожитої протягом грудня 2011 р. електроенергії суду не надав, внаслідок чого їх в матеріалах справи не міститься, то суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530, 629 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача 4008 грн. 25 коп. заборгованості по оплаті спожитої електроенергії за названий період часу та не прийняв до уваги ствердження відповідача про те, що об'єкт відповідача („цегельний завод"), що розташований за адресою: вул. Цегельна,1, в с. Бандурка, Первомайського району Миколаївської області вибув із його володіння, а тому він не повинен оплачувати спожиту активну електричну енергію, так як, по-перше, доказів, які б свідчили про не користування відповідачем зазначеним приміщенням в матеріалах справи не міститься, а по-друге, відповідно до п. 6.18 ПКЕЕ у разі звільнення займаного приміщення або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити постачальника не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення або остаточного припинення користування електричною енергією та надати письмову заяву щодо розірвання договору про постачання електричної енергії, а у разі неповідомлення споживачем або несвоєчасного повідомлення постачальника електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

У додатку № 1 а до договору сторонами погоджена договірна величина споживання електроенергії на грудень 2011 р. в розмірі 1500 кВт/г.

Як свідчать матеріали справи фактично у грудні 2011 р. відповідач спожив 3815 кВт/год електроенергії, тобто допустив перевищення договірної величини споживання електроенергії в цьому місяці на 2315 кВт/год, подвійна вартість якої складає 2026 грн. 90 коп. при тарифі 0,87555 грн. за 1 кВт/год, так як згідно ч. ч. 5, 6 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику" та п. 4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.

Позивач виписав відповідачеві Повідомлення про перевищення договірних величин споживання електричної енергії та виставив рахунок № 56/144/12 від 19.12.2011 р. для її оплати, що отриманий в цей же день представником ТОВ під особистий підпис.

Відповідно п. 2 додатку № 10 до договору відповідач повинний був оплатити отриманий рахунок № 56/144/12 протягом 5 операційних днів з моменту його отримання, тобто у строк не пізніше ніж 24.12.2011 р.

Але, відповідач зазначений рахунок позивача не оплатив до сьогоднішнього часу, у зв'язку з чим суд першої інстанції підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача 2026 грн. 90 коп. боргу за перевищення договірної величини споживання електроенергії в грудні 2011 року, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 1609 грн. 50 грн. повністю покладені судом першої інстанції на відповідача.

Посилання скаржника на те, що відповідно до вимог ст. ст. 616, 617 ЦК України суд повинний зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника до уваги прийнятими бути не можуть, оскільки, у даному випадку, порушення зобов'язання сталося саме з вини боржника, а ніяким чином не з вини кредитора, а крім того, борг з оплати отриманої електроенергії та за перевищення договірної величини споживання електроенергії за своєю правовою природою не є ані збитками, ані неустойкою.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 05.06.2012 року у справі №5016/494/2012 (6/42) -залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцегла" -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 24.07.2012 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.