Постанова

від 20.06.2012 по справі 1/5005/9297/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2012 р. Справа № 1/5005/9297/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМуравйова О.В., суддів:Мачульського Г.М., Уліцького А.М. розглянувши касаційну скаргуЗаступника прокурора Дніпропетровської області на постановувід 20.03.12 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№1/5005/9297/2011 господарського судуДніпропетровської області за позовомПрокурора Жовтневого району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради доПриватного підприємця ОСОБА_1. провнесення змін до договору оренди земельної ділянки за участю представників сторін від позивача:у засідання не прибули від відповідача:у засідання не прибули від ГПУ:Громадський С.О., посв.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Жовтневого району м. Кривого Рогу звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1. про зміну п. 6 укладеного між сторонами в справі договору оренди земельної ділянки 11.07.07, зареєстрованого 30.07.07 за №040710800576, шляхом його викладення в новій редакції.

Позов мотивовано посиланням на обставини законодавчої зміни річного розміру орендної плати за землю та необхідність приведення спірного договору у відповідність до вимог чинного законодавства.

Рішенням від 04.10.11 господарський суд Дніпропетровської області (суддя Рудь І.А.) позов задовольнив, визнавши його обґрунтованим.

Постановою від 20.03.12 Дніпропетровський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Бахмата Р.М. -головуючого, Лотоцької Л.О., Євстигнеєва О.С.) рішення суду першої інстанції скасував, а в задоволенні позову відмовив через залишення поза увагою положень ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", а також відсутність відповідного рішення ради.

Ухвалою від 01.06.12 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Дніпропетровської області, в якій заявлено вимоги про скасування постанови та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована посиланням на неврахування судом апеляційної інстанції рішення Криворізької міської ради від 24.09.08 "Про надання згоди на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Генеральної прокуратури України, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі рішення Криворізької міської ради від 28.02.07 №975 між сторонами в справі укладено договір оренди земельної ділянки від 11.07.07 (зареєстрований 30.07.07 за №040710800576), за умовами якого рада передала відповідачеві в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення магазину по АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 6 договору річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі у розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів на рахунок Управління держказначейства в Жовтневому районі м. Кривого Рогу.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.08 внесені зміни до ч.ч. 4, 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом. Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом, згідно зі ст. 288 якого розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З огляду на такі обставини прокурор звернувся до господарського суду з позовом у даній справі, заявивши вимоги про внесення змін до п. 6 договору оренди земельної ділянки шляхом викладення його в наступній редакції: "Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України від нормативної грошової оцінки на підставі витягу (або довідки) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, на рахунок відділення держказначейства у Центрально-Міському районі № 332 108 126 00026 у банку ГУДКУ у Дніпропетровській області МФО 805012, код ЄДРПОУ 24237497 щомісячно протягом 30-ти календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.".

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічне положення закріплено в ч. 1 ст. 188 ГК України.

Відповідно до ст.ст. 651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Цивільний кодекс України у ч.ч. 1, 2 ст. 632 передбачає застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

У пункті 12 договору сторони визначили, що розмір та сума орендної плати переглядається за станом на кожен перше число кварталу в межах терміну дії договору оренди у разі: зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв. м земель міста, здійснення грошової оцінки земель, зміни цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції.

Суд апеляційної інстанції врахував, що нормами чинного законодавства передбачена можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у випадках встановлених договором або законом; сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Одночасно суд апеляційної інстанції зауважив про залишення судом першої інстанції поза увагою положень ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). А ст. 288 Податкового кодексу України також передбачено встановлення розміру орендної плати в договорі оренди з урахуванням відповідних меж.

Однак з встановлених судами обставин вбачається, що п. 6 укладеного між сторонами договору передбачає внесення орендної плати у розмірі земельного податку і також не визначає конкретний розмір орендної плати. Не врахувавши наведеного, суд апеляційної інстанції належним чином не з'ясував, чи впливає нова редакція п. 6 договору оренди на наявність чи відсутність істотних умов у договорі, укладеному між сторонами в справі.

Разом з тим, відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ні прокурор, ні позивач не повідомили суд про те, що Криворізькою міською радою з метою приведень рішень та проектів рішень у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства відповідно до Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у 2011 році приймалося рішення про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради в галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, яким було встановлено розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України.

Проте, пославшись на відсутність відповідного рішення ради, суд апеляційної інстанції не надав жодної правової оцінки рішенню Криворізької міської ради від 24.09.08 №2741 (а.с. 17) та іншим рішенням, копії яких приєднано до матеріалів справи. Дослідження цих рішень є суттєвим, оскільки в разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

З огляду на таке висновки суду апеляційної інстанції у справі є передчасними, зважаючи на недотримання ним при розгляді справи вимог ст.ст. 4 3 , 4 7 , 43, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи. Відтак колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду з направленням справи відповідно до п. 3 ст. 111 9 ГПК України на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин справи.

Керуючись ст.ст. 108, 111 5 , 111 7 , 111 9-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу задовольнити частково.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.03.12 у справі №1/5005/9297/2011 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Головуючий О.Муравйов

Судді Г.Мачульський

А.Уліцький