Постанова

від 23.07.2012 по справі 5015/233/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2012 р. Справа № 5015/233/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіКапацин Н.В. -доповідача у справі суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП"Аквавінтекс" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 у справі № 5015/233/12 господарського судуЛьвівської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Космонава Україна" до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоконтракт-Центр", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Аквавінтекс" простягнення 247 703,51 грн. за участю представників від: позивача не з"явився, повідомлений належним чином відповідача 1. не з"явився, повідомлений належним чином 2. не з"явився, повідомлений належним чином

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.03.2012р. у справі № 5015/233/12, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Космонава Україна" (Позивач), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоконтракт-Центр" (Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Аквавінтекс" (Відповідач-2) солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Космонава Україна" 1 000 грн., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Аквавінтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Космонава Україна" 217 999,71 грн. основного боргу, 6 459,87 грн. - пені, 1 250,28 - 3% річних, 750,16 грн. - збитків від інфляції, 4 945,09 грн. судового збору. Стягнуто з ТОВ "Енергоконтракт-Центр" на користь ТОВ "Космонава Україна" 9,91 грн. судового збору. Припинено провадження у справі № 5015/233/12 в частині стягнення з Відповідача-2 основного боргу в розмірі 5 000 грн.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Товариство з обмеженою відповідальністю "СП"Аквавінтекс" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій та передати справу № 5015/233/12 для розгляду за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 343, 554 Цивільного кодексу України. Відповідач-2 вказує на те, судами прийнято рішення з порушенням правил територіальної підсудності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору постачання № 190111 від 19.01.2011р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Космонава Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СП "Аквавінтекс" (покупець), постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця продукцію (пробку коньячну), а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах, визначених договором.

Відповідно до пункту 1 договору асортимент, кількість та ціна продукції вказуються у специфікаціях (додатках), що є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно з пунктами 2, 3 договору покупець зобов'язується оплатити продукцію відповідно до порядку та в терміни, вказані у доданій до договору специфікації (додатках). Кожна сторона за день протермінування виконання своїх зобов'язань по постачанні або оплаті продукції сплачує другій стороні пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом усього часу такого протермінування, а також, незалежно від сплачених штрафних санкцій, компенсує будь-які прямі та непрямі збитки, спричинені таким протермінуванням. Пеня повинна бути самостійно нарахована і сплачена стороною, яка порушила зобов'язання, протягом 10 банківських днів з моменту порушення зобов'язань. Пеня може бути стягнута за весь час невиконання зобов'язань.

Специфікаціями визначено вартість товару, термін поставки та оплату за товар.

Позивачем поставлено, а Відповідачем-2 прийнято товар на загальну суму 382 027,71 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними представниками сторін.

Відповідачем-2 частково оплачено за отриманий товар в розмірі 143 028,00 грн.

26.09.2011р. між ТОВ "Енергоконтракт-Центр" (поручитель) і ТОВ "Космонава Україна" (кредитор) укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручився перед кредитором за виконання боржником (Відповідачем-2) своїх зобов'язань за договором поставки від 19.01.2011р. № 190111.

Відповідно до пункту 1.2 даного договору, у випадку порушення боржником обов'язку за основним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники в сумі 1 000 грн.

Пунктом 3.1 договору поруки поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати в межах визначеної даним договором суми зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк сім календарних днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування належної кредитору суми на розрахунковий рахунок останнього.

29.11.2011р. Відповідачем-2 сплачено Позивачеві 5 000 грн. за поставлений товар.

У зв"язку з неоплатою Відповідачем-2 за отриманий товар, Позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Відповідачів солідарно 1 000 грн. основного боргу та стягнення з Відповідача-2 основного боргу в розмірі 237 999,71 грн., пені в сумі 6 510,84 грн., 3% річних в розмірі 1 260,16 грн., інфляційних втрат -932,80 грн.

Позивачем уточнено позовні вимоги, оскільки Відповідачем-2 перераховано 02.02.2012р. Позивачу 10 000 грн., за товар, поставлений по накладній від 29.04.2011р. Позовні вимоги в частині основного боргу зменшено до 223 999,71 грн., з них: 1 000 грн. - Позивач просив стягнути солідарно з Відповідачів, стягнути з Відповідача-2 основного боргу в розмірі 222 999,71 грн., 6 459,87грн. - пені, 1 250,28грн. - 3% річних, 750,16 грн. -втрат від інфляції.

Судом першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, частково задоволено позовні вимоги Позивача, стягнуто солідарно з Відповідача-1 і Відповідача-2 борг у розмірі 1 000 грн., стягнуто з Відповідача-2 основний борг у розмірі 217 999,71 грн., 6 459,87 грн. - пені, 1 250,28 - 3% річних, 750,16 грн. - збитків від інфляції, 4 945,09 грн. судового збору. Судом на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України припинено провадження у справі № 5015/233/12 в частині стягнення з Відповідача-2 основного боргу в розмірі 5 000 грн., оскільки 14.02.2012р. Відповідач-2 сплатив 5 000 грн. за поставлений товар.

Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У статті 193 Господарського кодексу України зазначається, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судова колегія Вищого господарського суду України погоджується з позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного:

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з вимогами статті 692 даного Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв"язку з наявною заборгованістю Відповідача-2 перед Позивачем за поставлений товар судами правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача-2 суми основного боргу 217 999,71 грн.

На підставі норм розділу 3 договору Позивачем нараховано пеню в розмірі 6 459,87 грн. за прострочення оплати за отриманий товар.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем-2 грошового зобов'язання, судами попередніх інстанцій правомірно стягнуто з Відповідача-2 на користь Позивача інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Статтею 554 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до пункту 1.2 договору поруки, відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сумою 1 000 грн. основного боргу.

Судами попередніх інстанцій правомірно задоволено позовні вимоги Позивача в частині стягнення боргу в розмірі 1 000 грн. солідарно з Відповідача-1 і Відповідача-2.

Відповідач-2 в касаційній скарзі посилається на нікчемність договору поруки від 26.09.2011р., оскільки останній не відповідає вимогам закону та не потребує визнання його недійсним в судовому порядку. Відповідач-2 вказує на те, що зміст прав та обов'язків учасників договору постачання № 190111 від 19.01.2011р. не передбачає права кредитора щодо односторонньої зміни складу учасників у зобов'язанні. Натомість правовим наслідком укладення договору поруки від 26.09.2011р. між ТОВ "Енергоконтракт-Центр" і ТОВ "Космонава Україна" є відповідно до частини 3 статті 528 ЦК України протиправне залучення ТОВ "СП "Аквавінтекс" до правовідносин з ТОВ "Енергоконтракт-Центр". Вказаний договір порушує норми цивільного кодексу України щодо особистого характеру прав та обов'язків учасників договору постачання № 190111 від 19.01.2011р.

Колегія суддів не приймає до уваги вищезазначене з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем.

Чинним законодавством України та укладеним між сторонами оспорюваним договором поруки не встановлено обов'язку поручителя попереджати боржника про укладення договору поруки з метою забезпечення виконання його зобов'язань перед кредитором.

Волевиявлення боржника під час укладення договору поруки не є істотною умовою договору поруки, оскільки згідно зі статтею 626 ЦК України порука створює права для кредитора та обов'язки для поручителя, цей вид забезпечення виконання зобов'язань не впливає безпосередньо на права та обов'язки боржника, оскільки зобов'язання боржника в цьому випадку не встановлюються, не припиняються, не змінюються.

Виходячи з положень частини першої статті 553, частини першої статті 554 ЦК України, поручитель хоча і пов'язаний із боржником зобов'язальними правовідносинами, проте він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Що стосується порушення судами попередніх інстанцій територіальної підсудності, слід зазначити, що відповідно до частини 3 статті 15 ГПК України справи за участю кількох відповідачів розглядаються за місцезнаходженням одного з них за вибором позивача.

Матеріали справи свідчать про те, що господарськими судами в порядку статті 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення та постанова відповідають чинному законодавству України та обставинам справи і підстав для їх скасування немає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СП"Аквавінтекс" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.05.2012 у справі № 5015/233/12 залишити без змін.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда