Ухвала

від 25.06.2012 по справі 13/181

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

25 червня 2012 р. № 13/181 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПлюшка І.А., суддів:Владимиренко С.В.. Демидової А.М., Мирошниченка С.В., Шевчук С.Р.

розглянувши заяву Національної академії аграрних наук України про перегляд Верховним Судом України постановиВищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі№ 13/181 за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі 1. Кабінету Міністрів України 2. Національної академії аграрних наук України, доУкраїнської кооперативно-державної корпорації "УКРАГРОПРОМБУД" прозобов'язання звільнити нежитлове приміщення та виселення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2011 у справі № 13/181, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012, позов задоволений: витребувано нежитлові приміщення площею 4887,6 кв.м., вартістю 127 586 900 грн. у будинку № 9 по вул. Суворова у місті Києві від Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД" на користь Національної академії аграрних наук України, зобов'язано Українську кооперативно-державну корпорацію по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД" звільнити нежитлові приміщення, площею 4887,6 кв.м. у будинку № 9 по вул. Суворова у місті Києві, повернувши їх Національній академії аграрних наук України.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі №13/181 рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 скасовано, відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва, заявленого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Національної академії аграрних наук України, до Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "УКРАГРОПРОМБУД" про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення та виселення; в частині закриття провадження у справі № 13/181 у задоволенні касаційної скарги відмовлено.

Національною академією аграрних наук України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15.02.2012 у справі №13/181. Заявник у своїй заяві просить скасувати постанову Вищого господарського суду від 15.02.2012 і прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Заяву про перегляд судового рішення з посиланням на постанови Вищого господарського суду України від 16.02.2011 у справі № 5020-12/111-1/052-12/265-11/344-2/673-4/148, від 11.04.2011 у справі № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207, від 13.01.2011 у справі № 5002-23/3086-2010, від 28.02.2007 у справі № 13/216-ПД-06, від 01.06.2011 у справі № 20-2/514, від 10.03.2010 у справі № 5020-1/018-7/124-11/260-13/120-11/403-9/284, від 01.02.2007 у справі № 2/168, від 05.12.2007 у справі № 20-1/018, від 11.05.2005 у справі № 20-10/310-12/261, постанови Верховного Суду України від 28.03.2011 у справі № 18/76-09, від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України статей 388, 1212 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), внаслідок чого ухвалено різні за замістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Розглянувши матеріали заяви про перегляд постанови суду касаційної інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 статті 111 16 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Переглядаючи спір в порядку касаційного провадження у справі № 13/181, Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи в задоволенні позову про зобов'язання звільнити приміщення та виселення зазначив, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, оскільки займає спірну будівлю на підставі та внаслідок виконання сторонами мирової угоди від 20.04.2010, яку укладено у судовому процесі за позовом корпорації "Украгропромбуд" до ОСОБА_1 та до Національної академії аграрних наук України.

Водночас у справах № 20-2/514, № 5020-12/111-1/052-12/265-11/344-2/673-4/148, № 5020-9/141-4/310-1/014-2/207 Вищий господарський суд України, керуючись статтями 330, 388 Цивільного кодексу України, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову про витребування нерухомого майна, обґрунтовуючи тим, що продане нерухоме майно перебувало в загальнодержавній власності, мало правовий режим військового майна та вибуло з володіння держави поза її волею і було відчужено без належних правових підстав.

У справі № 5002-23/3086-2010 Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову про витребування майна з чужого незаконного володіння виходячи з встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи про те, що згідно існуючого рішення у справі № 2-13/2857.2-2006 належним власником спірного нерухомого майна в період укладення відповідачами договорів купівлі-продажу був саме позивач, а тобто зазначені договори купівлі-продажу даного майна укладались поза його волею.

В постанові від 28.02.2007 у справі № 13/216-ПД-06 суд касаційної інстанції погодився з правовою позицією суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння в зв'язку із визнанням апеляційним господарським судом недійсним договору купівлі-продажу цього майна і встановленням факту того, що вказане майно вибуло із володіння держави за обставин, передбачених пунктом 3 частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, тобто, не з його волі іншим шляхом.

Постановою від 10.03.2010 у справі № 5020-1/018-7/124-11/260-13/120-11/403-9/284 Вищий господарський суд України скасував судові рішення судів першої та апеляційної інстанції і зазначив про наявність підстав для задоволення позову в частині витребування майна із чужого незаконного володіння з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи про те, що спірне майно є власністю держави Україна, а тому третя особа, не будучи його власником, не мала правомочності передавати його у власність відповідача, а укладення між ними мирової угоди не змінило правового статусу цього майна, при цьому у справі № 20-5/864 за результатами розгляду якої було укладено мирову угоду, відповідачем правовстановлюючі документи на спірний об'єкт надані не були.

У справі № 2/168 Вищий господарський суд України зазначив про задоволення позовної вимоги Фонду державного майна України про витребування майна з чужого незаконного володіння з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, за якими договори від 26.05.2003 № КПП-404 та від 15.08.2003 № КПП-415 в судовому порядку визнанні недійсними на підставі статті 48 Цивільного кодексу УРСР (що діяв на момент укладання договорів) через невідповідність законодавству, при цьому були застосовані наслідки визнання їх недійсними, а саме: зобов'язано відповідача повернути у власність держави спірне майно, однак дане судове рішення у справі № 18/196 в порушення статті 124 Конституції України та статті 115 ГПК України не виконано.

Проаналізувавши зміст постанови, про перегляд якої подано заяву, та постанов, на які здійснено посилання, колегія суддів встановила, що при вирішенні спорів в цих справах судами встановлені та враховані різні обставини, що призвело до прийняття різних за змістом судових рішень. Тобто судові рішення в цих справах прийнято судом касаційної інстанції і, відповідно, застосовано норми матеріального права в залежності від встановлених судами фактичних обставин справ з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції

Не приймаються колегією суддів до уваги посилання заявника на постанови Вищого господарського суду України від 11.05.2005 у справі № 20-10/310-12/261, від 05.12.2007 у справі № 20-1/018 в зв'язку з тим, що даними постановами скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справи направлено на новий розгляд до судів першої інстанції, тобто не відбулося остаточного вирішення спору у справі, тому на такі постанови не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 статті 111 16 ГПК України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що до судових рішень, на які в заяві може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 111 16 ГПК України, не належать судові рішення Верховного Суду України в господарських та адміністративних справах. Тому не може братися до уваги посилання заявника на постанови Верховного Суду України від 28.03.2011 у справі № 18/76-09, від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010.

З огляду на викладене вище колегія суддів дійшла висновку про відсутність ознак, визначених статтею 111 16 Господарського процесуального кодексу України в якості підстав для допуску справи № 13/181 до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 86, 111 16 , 111 21 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Національній академії аграрних наук України у допуску справи № 13/181 до провадження Верховного Суду України.

Головуючий суддяІ.Плюшка Судді:С.Владимиренко А.Демидова С.Мирошниченко С.Шевчук KAСАЦІЯ до ВСУ (03.14.04 - розгляд)