Рішення

від 27.11.2012 по справі 13/181

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.11.12 р. Справа № 13/181

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів: головуючого судді Макарова Ю.В., судді Риженко Т.М., Бокова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромпостач СА", м. Суми

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", Донецька обл., м. Краматорськ

про стягнення 22479грн. 94коп.

За участю представників сторін

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Нощенко Л.Г. (за довіреністю № 17/984 від 08.07.2011р.)

ВСТАНОВИВ

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрпромпостач СА", м. Суми звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Енергомашспецсталь", Донецька обл., м. Краматорськ про стягнення 22479грн. 94коп., з яких сума основного боргу у розмірі 15345грн.34коп., 3% річних у сумі 1498грн.79коп., індексу інфляції у сумі 5635грн.81коп.

За змістом позовної заяви, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем у сумі 15345грн. 34коп., яка виникла як сума сальдо за всіма правовідносинами з відповідачем з поставки товару протягом квітня 2005 року - грудня 2008 року як за видатковими накладними, так і за договором поставки № 10/05/07 від 10.05.2007р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 21.10.2011р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд судового засідання на 11.11.2011р.

11.11.2011р., до початку розгляду справи по суті, позивач через канцелярію суду надав письмові пояснення, якими визначив, що заявлена у позові сума основного боргу в розмірі 15345грн. 34коп. виникла саме за видатковими накладними № 00137 від 19.11.2008р. та № 00141 від 11.12.2008р., поставка за якими здійснювалася за договором № 10/05/07 від 10.05.2007р. (а.с. 63, том 1).

Позивач у судовому засіданні 11.11.2011р. підтримав позовні вимоги з урахуванням вказаних письмових пояснень.

Відповідно до приписів ч.4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача щодо якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

Вказані письмові пояснення позивача прийняті до розгляду судом на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України як заява про зміну підстав позову, оскільки за змістом позовної заяви позивач спочатку посилався на виникнення суми основного боргу у розмірі 15345грн. 34коп. як суми сальдо по всім правовідносинам з відповідачем з поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, предметом даного спору є стягнення заборгованості у розмірі у розмірі 15345грн.34коп., яка виникла на підставі договору № 10/05/07 від 10.05.2007р. за видатковими накладними № 00137 від 19.11.2008р. та № 00141 від 11.12.2008р.; інфляції в сумі 5635грн.81коп., 3% річних у розмірі 1498грн.79коп.

Відповідач 24.11.2011р. звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпромпостач СА" м. Суми про визнання договору від 10.05.2007р. № 10/05/07 недійсним, яка ухвалою від 28.11.2011р. була повернута без розгляду.

У зв'язку із находженням від відповідача за первісним позовом апеляційної скарги № 17/1288-6589 від 25.11.2011р. на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.11.2011р. та необхідністю направлення матеріалів справи до Донецького апеляційного господарського суду, суд ухвалою від 29.11.2011р. зупинив провадження по справі.

Ухвалою від 10.05.2012р. поновив провадження по справі.

Ухвалою від 24.05.2012р. суд зупинив провадження по справі до завершення розгляду господарським судом Донецької області пов'язаної з нею справи № 5006/14/113пд/2012 за позовною заявою ПАТ «Енергомашспецсталь» до ТОВ «Укрпромпостач СА» про визнання договору поставки № 10/05/07 від 10.05.2007р. неукладеним.

Ухвалою від 04.10.2012р. суд поновив провадження по справі, оскільки обставини, які зумовили зупинення провадження по справі усунуті: судом винесено рішення від 02.08.2012р. по справі № 5006/14/113пд/2012, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання спірного договору неукладеним. Вказане рішення залишено без змін судом апеляційної інстанції.

04.10.2012р. позивач звернувся до суду через канцелярію із клопотанням, яким просив суд розглянути справу без участі уповноваженого представника позивача.

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 10.10.2012р. для розгляду справи призначено колегію суддів у складі головуючого судді Макарової Ю.В., суддів Риженко Т.М. та Кучерява О.О.

15.10.2012р. через канцелярію суду позивачем був наданий розрахунок інфляційних витрат та 3% річних.

05.11.2012р. відповідач надав відзив на позовну заяву № 17/1610-5498 від 02.11.2012р., яким просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості частково, стосовно стягнення 3% річних та інфляційних витрат - в повному обсязі, зауважив, що поставка товару «фібра» в межах договору № 10/05/07 від 10.05.2007р. здійснювалося лише за накладною № 00141 від 11.12.2008р., оплата за цей товар частково здійснена платіжним дорученням № 46159 від 11.06.2009р. на суму 5262грн.60коп.;

Розпорядженням заступника голови господарського суду від 06.11.2012р. змінено склад колегії суддів по справі № 13/181, а саме замінено суддю Кучеряву О.О. на Бокову Ю.В.

В судовому засіданні 27.11.2012р. відповідач підтримав свою позицію, викладену письмово.

Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

10.05.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромпостач СА» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Енергомашспецсталь» (покупець) був укладений договір поставки № 10/05/07, згідно із яким постачальник зобов'язується передати в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується в відповідності з умовами даного договору прийняти цю продукцію (товар) та оплатити її.

Відповідно із п. 1.3 договору найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно із п. 1.4 договору загальна кількість поставляємого по цьому договору товару складається із кількості товару, що поставляється по всім специфікаціям, оформлених до даного договору.

У відповідності із п. 2.1 договору ціна продукції зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Пунктом 9.3 договору сторони передбачили, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 5 календарних днів від дня поставки продукції та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено специфікацією.

Згідно із п. 13.2 договору договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2008р.

Специфікаціями № 8 від 01.08.2008р. та № 10 від 09.09.2008р. до договору № 10/05/07 від 10.05.2007р. сторони визначили найменування продукції, що підлягала поставці, її марку, ГОСТ, кількість, одиницю виміру, ціну за одиницю, загальну вартість та обумовили наступні умови оплати: по факту поставки протягом 20 днів з моменту отримання товару на склад покупця.

Відповідно до вимог та положень закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008р. Відкрите акціонерне товариство «Енергомашспецсталь» змінило найменування на Публічне акціонерне товариство «Енергомашспецсталь». У зв'язку з цим до правоустановчих документів відповідача були внесені відповідні зміни, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 608386 та Довідка АБ № 378206 з ЄДРПОУ.

З урахуванням поданої 11.11.2011р. заяви, позивач вказує на те, що на виконання договору № 10/05/07 від 10.05.2007р. за видатковими накладними № 00137 від 19.11.2008р. та № 00141 від 11.12.2008р. поставив відповідачу товар загальною вартістю 15660грн. 00коп., для оплати якого були виставлені рахунки № СчУ-00137 від 18.11.2008р. та № СчУ-00141 від 10.12.2008р., який залишився не оплаченим відповідачем на суму 15345грн.34коп.

Позивач звернувся до відповідача з претензією-вимогою б/н від 15.09.2011р. погасити заборгованість в розмірі 15345грн.34коп., яка залишена без відповіді та задоволення.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню частково, враховуючи наступне:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову є стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 15345грн. 34коп., інфляції в сумі 5635грн.81коп., 3% річних у розмірі 1498грн.79коп.

Підставою позову є поставка товару на підставі договору № 10/05/07 від 10.05.2007р.за видатковими накладними № 00137 від 19.11.2008р. та № 00141 від 11.12.2008р., саме за якими і викникла заявлена сума боргу, з чим визначився позивач у письмових поясненнях, наданих суду 11.11.2011р.(а.с. 63, том 1).

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

При цьому, суд обмежений предметом спору і не має права виходити за межі заявлених позивачем предмету та підстав позову.

Договір № 10/05/07 від 10.05.2007р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить Договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні -покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Висновок стосовно того, що товар за видатковими накладними № 00137 від 19.11.2008р. та № 00141 від 11.12.2008р. загальною вартістю 15660грн.00коп. був поставлений саме на виконання умов договору № 10/05/07 від 10.05.2007р. суд робить виходячи з того, що товар, погоджений сторонами специфікаціями № 8 від 01.08.2008р. та № 10 від 09.09.2008р. до вказаного договору, що є його невід'ємними частинами, і був поставлений відповідачу; безпосередньо в видаткових накладних у якості підстави здійснення господарської операції значиться договір № 10/05/07 від 10.05.2007р. Цей факт не спростований відповідачем, тобто з цього питання спір між сторонами відсутній.

Поставлений згідно зазначених накладних товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 1678 від 18.11.2008р., № 1893 від 11.12.2008р.прийнято уповноваженими особами відповідача.

У відзиві на позовну заяву № 17/1610-5498 від 02.11.2012р., довідці № 17/1609 від 02.11.2012р. за підписом директора з економічних питань та головного бухгалтера, відповідач підтвердив факт отримання товару від позивача за накладними № 00137 від 19.11.2008р., № 00141 від 11.12.2008р. та його оприбуткування ПАТ «Енергомашспецсталь».

Господарський суд приймає також до уваги, що покупцем при отриманні товару не подавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки товару.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його у встановленому порядку на відповідальне зберігання, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 10/05/07 від 10.05.2007р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже зазначалося, у п. 9.3 договору сторони дійшли згоди, що покупець здійснює оплату за поставлену продукцію протягом 5 календарних днів від дня поставки продукції та отримання рахунку на оплату, якщо інше не передбачено специфікацією.

Специфікаціями № 8 від 01.08.2008р. та № 10 від 09.09.2008р. до договору № 10/05/07 від 10.05.2007р. сторони обумовили інший строк оплати, а саме по факту поставки протягом 20 днів з моменту отримання товару на склад покупця.

Враховуючи, що за видатковою накладною № 00137 товар був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 19.11.2008р., то з урахуванням умов п. 9.3 договору та п. 2 специфікації до договору строк оплати вартості товару в сумі 2070грн.00коп. наступив для відповідача 09.12.2008р., а вже з 10.12.2008р. почалося прострочення виконання зобов'язання; за видатковою накладною № 00141 товар разом був поставлений та відповідно отриманий відповідачем 11.12.2008р., отже строк оплати вартості отриманого за цією накладною товару в сумі 13590грн.00коп. наступив для відповідача 31.12.2008р., а вже з 01.01.2009р. почалося прострочення виконання зобов'язання.

Позивач у письмових поясненнях (том 1, а.с. 63) вказує на те, що перераховані відповідачем 11.06.2009р. грошові кошти в сумі 20525грн.20коп. були зараховані позивачем у сумі 20210грн. 54коп. в рахунок погашення боргу за поставку товару за накладною №00109 від 12.08.2008р., а 314грн. 66коп. були враховані як погашення заборгованості за накладною № 00137 від 19.11.2008р. Отже, як стверджує позивач, за видатковою № 00137 від 19.11.2008р. товар залишився не оплаченим відповідачем на суму 1755грн. 34коп., за накладною № 00141 від 11.12.2008р. залишився неоплачений товар на суму 13590грн.00коп.

Відповідач заперечував проти заявленої позивачем суми боргу, наполягав на тому, що перерахував відповідачу платіжним дорученням № 46159 від 11.06.2009р. грошові кошти в розмірі 5262грн.60коп. саме в рахунок погашення заборгованості за товар, отриманий за накладною № 00141 від 11.12.2008р. В підтвердження розподілу сплачених коштів відповідачем надана бухгалтерська довідка № 17/1609 від 02.11.2012р. за підписом директора з економічних питань та головного бухгалтера ПАТ «Енергомашспецсталь».

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, а саме спірну видаткову накладну № 00141 від 11.12.2008р. та надане відповідачем платіжне доручення № 46159 від 11.06.2009р., встановив, що за вказаною видатковою накладною здійснена поставка відповідачу товару - фібра вартістю 8775грн.00коп. без ПДВ та шнур азбестовий Шаон вартістю 2550грн. 00коп. без ПДВ, у якості призначення платежу у платіжному дорученні № 46159 від 11.06.2009р. відповідачем зазначено «оплата за фибру согл. дог. 10/05/07 от 10.05.2007г.».

Таким чином, відповідач здійснюючи перерахування вказаних грошових коштів конкретно визначив, що здійснює оплату у розмірі 5262грн.00коп. саме за товар, поставлений за накладною № 00141 від 11.12.2008р. Отже матеріалами справи підтверджується часткова оплата товару (фібра), поставленого за накладною № 00141 від 11.12.2008р.

За умовами договору № 10/05/07 від 10.05.2007р. сторони не домовились про те, що отримані від відповідача кошти з визначеною підставою перерахування грошових коштів позивач має право відносити на попередні заборгованості в односторонньому порядку, тому суд дійшов до висновку, що якщо відповідач визначив в платежу за який товар він сплачує грошові кошти, то тільки за цей товар позивач повинен погашати борг.

Зокрема, умови договору № 10/05/07 від 10.05.2007р. не надають позивачу права самостійно зараховувати сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення попередньо неоплачених поставок.

Оскільки позивач сам визначився з предметом та підставами позову у вигляді стягнення суми боргу тільки по двом накладним № 00137 від 19.11.2008р. та № 00141 від 11.12.2008р. за договором № 10/05/07 від 10.05.2007р., при цьому суд обмежений предметом спору і не має права виходити за межі заявлених позивачем предмету та підстав позову, суд погоджується із заявленою позивачем сумою основного боргу за накладною № 00137 від 19.11.2008р. в розмірі 1755грн.34коп. та вважає, що за накладною № 00141 від 11.12.2008р. виникла заборгованість у сумі 8327грн.40коп. (загальна вартість поставленого товару у розмірі 13590грн.00коп. - 5262грн.60коп.), у зв'язку з чим загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на момент подання позову склав 10082грн.74коп.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено що саме за вказаними видатковими накладними виникла заявлена у позові сума боргу 15345грн.34коп.

Наразі на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 10082грн.74коп. залишилось невиконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Докази погашення боргу в сумі 10082грн.74коп. суду не представлені, в результаті чого позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромпостач СА», м. Суми до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», м. Краматорськ в частині стягнення суми основного боргу суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 10082грн.74коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач просить суд у позові також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1498грн.79коп., індекс інфляції у розмірі 5635грн.81коп., нараховані за період з 01.01.2009р. по 31.08.2011р.

В подальшому, на вимогу суду, 15.10.2012р. позивач надав розширений розрахунок 3% річних та інфляційних витрат, відповідно до якого сума 3% річних становить 1492грн.64коп., сума інфляційних витрат складає 5635грн.86коп. При цьому, період нарахування не змінився.

Між тим, з заявою про зменшення розміру позовних вимог в порядку, встановленому ст. 22 ГПК України, позивач не звертався.

З огляду на наведене суд при вирішенні спору застосовує новий розрахунок вказаних вимог, наданий позивачем на вимогу суду, однак при вирішенні спору розглядає первісно заявлений до стягнення розмір інфляційних та річних.

Суд зазначає, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат на суму боргу за накладною № РН-00109 від 12.08.2008р. не входить до предмету розгляду даної справи, оскільки суд відповідно до ст. 83 ГПК України не має право виходити за межі позовних вимог, з якими остаточно визначився позивач у письмових поясненнях б/н від 11.11.2011р.

На підставі вищевикладеного, суд не розглядає вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних за видатковою накладною № РН-00109 від 12.08.2008р., яка не є спірною.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Розглянувши надані позивачем за накладними № РН-00137 від 19.11.2008р. та № РН-00141 від 11.12.2008р. розрахунки 3% річних та інфляційних витрат суд зазначає, що обраний позивачем початок періоду їх нарахування не суперечить встановленому судом моменту виникнення у позивача права вимагати від відповідача сплати заборгованості за вказаними накладними, однак позивачем при розрахунку за накладною № РН-00141 від 11.12.2008р. не врахована оплата, здійснена 11.06.2009р. в сумі 5262грн.60коп.

Суд перевіривши арифметичний розрахунок позивача в частині стягнення 3% річних за формулою: Сума санкції = С х 3х Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, встановив, що зроблений позивачем розрахунок за накладною № 00137 від 19.11.2008р. (за період з 01.01.2009р. по 10.06.2009. на суму боргу 2070грн.00коп., за період з 11.06.2009р. по 31.08.2011р. на суму боргу 1755грн.34коп.) є вірним та зробивши власний розрахунок 3% річних за накладною № РН-00141 від 11.12.2008р. наступним чином: за період з 01.01.2009р. по 10.06.2009р. на суму боргу 13590грн.00коп., за період з 11.06.2009р. по 31.08.2011р. на суму боргу 8327грн.40коп. (з урахуванням часткової оплати 11.06.2009р. в сумі 5262грн.60коп.), вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 3% річних у розмірі 873грн.97коп., у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 624грн.82коп. слід відмовити.

Суд перевіривши арифметичних розрахунок позивача в частині вимог щодо стягнення інфляційних втрат, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" Лист ВСУ від 03.04.97р. № 62-97р, нараховані за накладною № РН-00137 від 19.11.2008р. за період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. на суму боргу 2070грн.00коп., за період з 31.07.2009р. по 31.08.2009р. на суму боргу 1755грн.34коп., за 2010 рік на суму 1755грн.34коп., за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р. на суму боргу 1755грн.34коп. та зробивши власний арифметичний розрахунок за накладною № РН-00141 від 11.12.2008р. за період з 01.01.2009р. по 30.06.2009р. на суму боргу 13590грн.00коп., за період з 31.07.2009р. по 31.08.2009р. на суму боргу 8327грн.40коп., за 2010 рік на суму боргу 8327грн.40коп., за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р. на суму боргу 8327грн.40коп. вважає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума інфляційних витрат у розмірі 2677грн.61коп., в результаті чого суд відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення 2958грн.20коп. інфляційних витрат.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромпостач СА», м. Суми до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь», Донецька обл., м. Краматорськ про стягнення суми основного боргу в розмірі 15345грн.34коп., 3% річних у сумі 1498грн.79коп. та індексу інфляції у сумі 5635грн.81коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (юридична адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, код ЄДРПОУ 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпромпостач СА» (юридична адреса: 40007, м. Суми, Зарічний р-н, вул. Кіровоградська, будинок 2, код ЄДРПОУ 33079203) суму основного боргу в розмірі 10082грн.74коп., інфляційні нарахування в сумі 2677грн.61коп., 3% річних у розмірі 873грн.97коп., витрати на оплату державного мита в сумі 136грн.34коп. та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 143грн.14коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 27.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2012р.

Головуючий суддя Макарова Ю.В.

Суддя Риженко Т.М.

Суддя Бокова Ю.В.