Рішення

від 18.07.2012 по справі 12/107-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"18" липня 2012 р. Справа № 12/107-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого судді: Дьоміної С.Ю.

судді: Сокуренко Л.В.

судді: Скутельника П.Ф.

секретар: Шапаренко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»

про виплату частки прибутку, отриманого товариством,

у розмірі 166 325,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Туз А.І. -адвокат (свідоцтво в„–555 від 25.05.1994 року),

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»(далі -відповідач) про виплату частки прибутку, отриманого товариством, у розмірі 166 325,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач пояснила, що 24 вересня 2010 року вона звернулась до відповідача із заявою про вихід з товариства, у зв'язку з чим, 12 листопада 2010 року на загальних зборах учасників товариства було прийнято рішення про задоволення заяви позивача про вихід з товариства та виплату належної їй частки прибутку, одержаного товариством в 2010 році до моменту її виходу з товариства.

Відповідач частку прибутку, що належить позивачу, одержаного товариством у 2010 року, не виплатив.

Вважаючи, що її права порушені, позивач звернулась до суду, просила стягнути з відповідача належну їй частку прибутку товариства у розмірі 166 325,00 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2010 року, справу призначено до розгляду 11 січня 2011 року.

У позовній заяві містилось клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб відповідача, у задоволенні якого судом було відмовлено, на підставі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим, що позивач не надала достатнього документального підтвердження того, що невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

10 січня 2011 року представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

11 січня 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували, вважали його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Крім цього, заявили клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 25 січня 2011 року, Державну податкову інспекцію міста Вишгорода було зобов'язано надати інформацію щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарської діяльності відповідачем, Територіальну державну інспекцію праці у Київській області зобов'язано надати відомості щодо того, чи належним чином здійснювався облік робочого часу та оформлювались трудові відносини на підприємстві відповідача, державного реєстратора Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації було зобов'язано надати копії установчих документів відповідача та всіх рішень установчих зборів відповідача за період 2009-2010 роки.

24 січня 2011 року на адресу суду від Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації надійшов лист №05/23-376 від 20.01.2011 року про неможливість надання копій витребуваних судом документів.

Також, на адресу суду надійшов лист Територіальної державної інспекції праці у Київській області №03/02-17 від 24.01.2011 року та акт перевірки №10-24-123/02 від 21.01.2011 року.

Представник позивача направив на адресу суду додаткові пояснення щодо обставин справи, а також клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю представника з'явитись у судове засідання, яке підлягало задоволенню судом.

25 січня 2011 року в судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 15 лютого 2011 року.

28 січня 2011 року на адресу суду надійшов лист Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області №172/9/10-036 від 24.01.2011 року, в якому повідомлялось про неможливість проведення перевірки щодо дотримання відповідачем вимог податкового законодавства.

15 лютого 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Крім цього, заявила клопотання про витребування доказів у справі, яке підлягало задоволенню судом.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 02 березня 2011 року.

Ухвалою суду від 15.02.2011 року ОСОБА_1 було викликано у судове засідання для надання пояснень щодо обставин у справі.

28 лютого 2011 року представник відповідача направив на адресу суду письмові пояснення щодо обставин справи.

02 березня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, долучення до матеріалів справи документів і витребування доказів у справі, які підлягали задоволенню судом.

Також представник позивача долучила до матеріалів справи письмові пояснення щодо обставин справи та клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб відповідача та накладення заборони на дії, спрямовані на відчуження майна відповідачем, у задоволенні якого судом було відмовлено, на підставі ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач у судове засідання не з'явилась, пояснень щодо обставин справи не надала, про причини неявки суд не повідомила.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Крім цього, направив на адресу суду заяву, просив у позові відмовити та стягнути з позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 17 березня 2011 року.

Ухвалами суду від 02.03.2011 року КРД «Райффайзен Банк Аваль»було зобов'язано надати виписку по рахунку відповідача щодо руху коштів з 01.01.2009 року до 01.03.2011 року, а також відомості про залишок коштів на рахунку відповідача; комунальне підприємство Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»зобов'язано надати відомості щодо наявності нерухомого майна у відповідача; Управління ДАІ ГУ МВС України зобов'язано надати відомості щодо зареєстрованих за відповідачем транспортних засобів; Головне управління статистики у Київській області зобов'язано надати копії документів статистичної звітності відповідача; Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зобов'язано надати відомості щодо наявності нерухомого майна у відповідача; Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області зобов'язано надати копію податкової справи відповідача.

16 березня 2011 року представник позивача направила на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з її участю в іншому судовому засіданні, про що надала документи, яке підлягало задоволенню судом.

17 березня 2011 року представник позивача направила на адресу суду клопотання про колегіальний розгляд справи, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Ухвалою суду від 21.03.2011 року справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд призначено на 19 квітня 2011 року.

23 березня 2011 року на адресу суду від Головного управління статистики у Київській області надійшов лист №14/1-07/1255 від 16.03.2011 року, в якому повідомлялось про неможливість надання витребуваних ухвалою суду відомостей.

24 березня 2011 року на адресу суду надійшов лист від Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області №1029/9/10-036 від 23.03.2011 року та копія податкової справи відповідача.

30 березня 2011 року на адресу суду надійшов лист від Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна №14514(И-2011) від 29.03.2011 року про те, що станом на 24 березня 2011 року інформація про реєстрацію прав відповідача на нерухоме майно у Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна відсутня.

Також, 30 березня 2011 року на адресу суду від АТ «Райффайзен Банк Аваль»надійшов лист №С11-88-2-1/54-бт від 18.03.2011 року з доданими до нього банківськими виписками по рахунку відповідача.

07 квітня 2011 року від Управління державної автомобільної інспекції на адресу суду надійшов лист №18/3539 від 04.04.2011 року про надання відомостей, витребуваних ухвалою суду.

19 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

У зв'язку з необхідністю призначення судової експертизи, представникам сторін було запропоновано надати власний перелік питань для роз'яснення судовим експертом.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 12 травня 2011 року.

20 квітня 2011 року від комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»на адресу суду надійшов лист №478 від 11.04.2011 року, у якому повідомлялось про те, що відомості щодо реєстрації права власності відповідача на об'єкти нерухомого майна у комунального підприємства Київської обласної ради «Вишгородське бюро технічної інвентаризації»відсутні.

11 травня 2011 року представник відповідача направив на адресу суду заяву, в якій проти призначення судової експертизи у справі заперечував.

12 травня 2011 року представник позивача направила на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, просила суд стягнути з відповідача вартість частини майна, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі товариства, у розмірі 1 017 350,00 грн., а також частку прибутку, отриманого відповідачем, у розмірі 165 350,00 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову та призначення судової експертизи заперечували.

Ухвалою суду від 12.05.2011 року в справі призначено комплексну судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено на час проведення експертного дослідження.

28 грудня 2011 року, під час перебування головуючого судді у відпустці, Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз до господарського суду Київської області були повернуті матеріали справи, а також наданий експертний висновок комплексної судово-економічної експертизи №4921/11-54/4922/11-44 від 20.12.2011 року.

05 січня 2012 року, на підставі розпорядження голови господарського суду Київської області №2-АР, суддю Горбасенка П.В., у зв'язку з перебуванням у відпустці, замінено суддею Сокуренко Л.В.

Ухвалою суду від 05.01.2012 року справу прийнято до провадження колегією суддів, розгляд призначено на 06 січня 2012 року.

06 січня 2012 року представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, вважала їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявила клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи, яке підлягало частковому задоволенню судом.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні було розглянуто клопотання представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, у задоволенні якого судом було відмовлено.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 07 лютого 2012 року.

Ухвалами суду від 06.01.2012 року Головне управління статистики у Київській області та Державну податкову інспекцію у Вишгородському районі Київської області зобов'язано надати суду фінансову звітність відповідача за період 2010-2011 роки за встановленими формами, баланс відповідача за встановленими формами станом на 2010 рік та 2011 рік (з розшифровкою), звіт про рух грошових коштів відповідача за період 2010-2011 роки, звіт про фінансові результати, дебіторську та кредиторську заборгованості відповідача за період 2010-2011 роки.

06 лютого 2012 року на адресу суду від Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області надійшов лист №316/9/10-036 від 06.02.2011 року з доданими матеріалами.

Представник відповідача направив на адресу суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів, яке підлягало задоволенню судом.

07 лютого 2012 року на адресу суду надійшов лист від Головного управління статистики у Київській області №14/1-07/662 від 31.01.2012 року про неможливість надання документів, витребуваних ухвалою суду.

Представник позивача у судовому засіданні заявила клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомитись з матеріалами справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи не заперечував.

Розгляд справи було відкладено на 22 лютого 2012 року.

22 лютого 2012 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, надав письмові пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 29 лютого 2012 року.

29 лютого 2012 року представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила суд позовні вимоги задовольнити. Крім цього, заявила клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, та направила на адресу суду клопотання про призначення судово-економічної експертизи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Крім цього, направив на адресу суду письмові пояснення щодо обставин справи.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 02 березня 2012 року.

02 березня 2012 року на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без її участі, яке підлягало задоволенню судом.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, направив на адресу суду заяву, у якій проти призначення судової експертизи заперечував.

У зв'язку з необхідністю проведення повторної судової експертизи, на підставі ч. 4 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 02.03.2012 року в справі призначено повторну судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі на час проведення експертного дослідження зупинено.

02 липня 2012 року Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз були повернуті матеріали справи з висновком судово-економічної експертизи №3632/12-45 від 21.06.2012 року.

Ухвалою суду від 02.07.2012 року провадження у справі поновлено, розгляд призначено на 18 липня 2012 року.

17 липня 2012 року представник відповідача направив на адресу суду письмові пояснення щодо обставин справи.

18 липня 2012 року представник позивача направила на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з її участю в іншому судовому засіданні. Разом з тим, документів, що підтверджують викладені обставини, суду не надала, у зв'язку з чим, вказане клопотання задоволенню судом не підлягало.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку:

24 вересня 2010 року на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»(далі -відповідач) надійшла заява ОСОБА_1 (далі -позивач) про вихід з товариства.

12 листопада 2010 року вказана заява була розглянута на загальних зборах учасників товариства та прийнято рішення про її задоволення. Крім цього, на зборах учасників товариства було вирішено виплатити позивачу частку прибутку, отриманого товариством у 2010 році, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»№7, копія якого долучена до матеріалів справи.

30 листопада 2010 року позивач звернулась до відповідача з листом, просила виплатити належну їй частку прибутку, отриманого відповідачем, у розмірі 166 325,00 грн. протягом 7 днів з моменту отримання цього листа.

Відповідач частку прибутку, одержаного ним у 2010 року, що належить позивачу, не виплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернулась до суду, просила стягнути з відповідача належну їй частку прибутку товариства у розмірі 166 325,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського кодексу України, господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених цим Кодексом, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»встановлено, що господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Господарськими товариствами цим Законом визнаються підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 79 Господарського кодексу України, засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у статті 2 цього Кодексу, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються цим Кодексом, іншими законами.

Згідно зі ст. 92 Господарського кодексу України, порядок створення та порядок діяльності окремих видів господарських товариств регулюються цим Кодексом, Цивільним кодексом України та іншими законами.

Частиною 3 ст. 1 Закону України «Про господарські товариства»закріплено, що до господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів (ч. 3 ст. 80 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України, товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.

Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону України «Про господарські товариства», товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Частиною 1 ст. 144 Цивільного кодексу України встановлено, що статутний капітал товариства з обмеженою відповідальністю складається із вкладів його учасників. Розмір статутного капіталу дорівнює сумі вартості таких вкладів.

Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, що гарантує інтереси його кредиторів.

Частка ОСОБА_1 в статутному (складеному) капіталі товариства становить 6 683,00 грн., що складає 25% статутного капіталу товариства (п. 7.3.3 Статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»(далі -Статут).

Пунктами 2 та 4 ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарського товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди), а також вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства.

Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства (п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 116 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Згідно з п. в) ч. 1 ст. 10 Закону України «Про господарські товариства», учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.

Частиною 1 ст. 148 Цивільного кодексу України закріплено, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.

Пунктом 4.7 Статуту передбачено, що учасник має право вийти з товариства, повідомивши виконавчий орган товариства про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу.

Позивач звернулась до відповідача із заявою про вихід з товариства 24 вересня 2010 року, яка була розглянута і задоволена на загальних зборах учасників товариства, проведених 12 листопада 2010 року, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»№7, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Господарського кодексу України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Порядок використання прибутку (доходу) суб'єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Порядок використання прибутку державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, здійснюється відповідно до статті 75 цього Кодексу (ч. 3 ст. 142 Господарського кодексу України).

Частиною 5 ст. 87 Господарського кодексу України встановлено, що прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов'язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків і по облігаціях. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використання відповідно до установчих документів товариства.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про господарські товариства», прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Згідно з ч. 8 ст. 19 Господарського кодексу України, усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання, відокремлених підрозділів юридичних осіб, виділених на окремий баланс, подання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом або з порушенням порядку, встановленого законом.

Частиною 1 ст. 145 Господарського кодексу України закріплено, що майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону.

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності та суб'єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає: баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал та примітки до звітів.

Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»встановлено, що державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою: створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів; удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність складається щоквартально наростаючим підсумком з початку звітного року в складі балансу та звіту про фінансові результати. Баланс підприємства складається за станом на кінець останнього дня кварталу (року).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (ч. 2 ст. 6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).

Пунктом 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 року, баланс - звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

Звіт про фінансові результати - звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства.

Згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 року, прибуток - сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході з товариства, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства (абз. 2 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Відповідно до п. 6.2 Статуту, прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку відповідача сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, розподіляється між учасниками товариства пропорційно до їх частки у статутному капіталі товариства, в порядку і на умовах, передбачених рішенням загальних зборів учасників.

Пунктом 6.3 Статуту передбачено, що розподіл чистого прибутку між учасниками товариства здійснюється після затвердження загальними зборами учасників товариства річного звіту директора товариства.

Згідно з п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 "Об'єднання підприємств", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 року, чисті активи - активи підприємства за вирахуванням його зобов'язань.

У зв'язку з тим, що під час вирішення господарського спору виникли питання, що потребують спеціальних знань, ухвалою суду від 02.03.2012 року в справі повторно призначено судово-економічну експертизу, для роз'яснення судовим експертом винесено наступні питання:

- який розмір прибутку отримано відповідачем за період з 01.01.2010 року до 24.09.2010 року;

- чи можна вважати нерозподілений прибуток 2009 року прибутком на початок 2010 року.

Як вбачається з висновку судово-економічної експертизи №3632/12-45 від 21.06.2012 року (далі -висновок), формою балансу визначено вимоги щодо наведення інформації про склад активу та пасиву станом на початок звітного року та на кінець звітного періоду. У разі складання річного балансу показник на кінець звітного періоду буде дорівнювати показнику станом на 31 грудня звітного року.

Оскільки ведення бухгалтерського обліку здійснюється за принципом безперервності, показник балансу станом на кінець звітного року є показником відповідної графи балансу на початок наступного року.

Отже, значення рядка 350 «Нерозподілений прибуток»балансу відповідача станом на 31.12.2009 року (кінець звітного періоду) складає 443,3 тис. грн., перенесено до балансу станом на початок звітного (2010) року.

Таким чином, у відповідності до принципів ведення бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності, значення показника балансу «Нерозподілений прибуток»станом на кінець 2009 року є показником «Нерозподілений прибуток»на початок 2010 року.

Разом з тим, показник «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)»наводиться в рядку 350 пасиву форми №1-м «Баланс». Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Показник «Чистий прибуток (збиток)»наводиться в рядку 190 форми №2 «Звіт про фінансові результати»та розраховується як різниця між сумою чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і сумою всіх витрат.

У наданих на дослідження балансах та звітах про фінансові результати відповідача наведено такі показники:

тис. грн.

2009 рік 2010 рік (станом на 30.09.2010 р.) 01.01.2009 31.12.2009 01.01.2010 30.09.2010 Нерозподілений прибуток 3,9 443,3 443,3 258,3 Чистий прибуток - 2337,3 -185,0

Оскільки проміжний баланс підприємства складається за підсумками періоду (кварталу, місяця), дані про одержаний відповідачем прибуток (збиток) за період з 01.01.2010 року до 24.09.2010 року визначені на найближчу дату балансу (30.09.2010 року).

Отже, за даними балансу відповідача станом на 30.09.2010 року значиться отримання збитків в сумі 185,0 тис. грн.

Збиток - перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати (п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999 року).

Відповідно до абз. 5 п. 30 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», якщо при вирішенні спору буде встановлено, що на момент виходу учасника у товариства відсутні чисті активи, господарський суд відмовляє у відповідному позові у зв'язку з відсутністю у товариства майна, що підлягає виплаті.

10 січня 2010 року представник відповідача направив на адресу суду відзив на позовну заяву, вважав, що позивач не надала достатньо документів на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Крім цього, відповідач просив суд відшкодувати витрати на оплату послуги адвоката у розмірі 10 000,00 грн., на підтвердження чого надав копію угоди про надання правової допомоги №28 від 27.12.2010 року, квитанцію №56 від 29.12.2010 року, з якої вбачається, що відповідачем на користь адвоката Туза А.І. було перераховано 10 000,00 грн., а також акт виконаних робіт від 16.07.2012 року, підписаний уповноваженим представником відповідача та адвокатом Тузом А.І.

Частиною 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Згідно з ч. 2 ст. 33 Правил адвокатської етики, гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе:

1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення;

2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі;

3) необхідність виїзду у відрядження;

4) важливість доручення для клієнта;

5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт;

6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт;

7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення;

8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом;

9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з факторів, вказаних у частині третій цієї статті, не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно до обставин кожного конкретного випадку (ч. 4 ст. 33 Правил адвокатської етики).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що відшкодуванню підлягають витрати за послуги адвоката, надані у зазначеній судовій справі, у розмірі 1 700,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при відмові в позові - на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 167, ч. ч. 1, 2 ст. 79, ст. 92, ч. 3 ст. 80, п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 88, ч. ч. 1, 3 ст. 142, ч. 5 ст. 87, ч. 8 ст. 19, ч. 1 ст. 145 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 144, п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 148 Цивільного кодексу України, ч. ч. 1, 2, 3 ст. 1, ч. 1 ст. 50, п. п. б), в) ч. 1 ст. 10, ч. 2 ст. 54, ст. 15 Закону України «Про господарські товариства», ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 6, ст. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», ч. ч. 2, 3, 4 ст. 33 Правил адвокатської етики, ч. 3 ст. 48, п. 2 ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»про виплату частки прибутку, отриманого товариством, у розмірі 166 325,00 грн. відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інжбуд»(Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, ПРОБАЗА ЗАВОДУ «КАРАТ», ідентифікаційний код 13699651) 1 700,00 грн. (одну тисячу сімсот грн. 00 коп.) витрат на оплату послуг адвоката.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 23.07.2012 року.

Суддя С. Дьоміна Суддя Л. Сокуренко Суддя П. Скутельник