Постанова

від 24.07.2012 по справі 5024/458/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2012 р.Справа № 5024/458/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Мирошниченко М.А., Головея В.М.

при секретарі судового засідання: Ткачук Є.О.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Малого багатогалузевого приватного підприємства "Лідер"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 07 червня 2012 року

у справі № 5024/458/2012

за позовом Малого багатогалузевого приватного підприємства "Лідер"

до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт"

про стягнення 8680 грн. 59 коп.

ВСТАНОВИВ:

29.03.2012 р. Мале багатогалузеве приватне підприємство "Лідер" (далі позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (далі відповідач, Порт) про стягнення з останнього на свою користь 8680 грн. 59 коп.

Позов мотивований тим, що рішенням господарського суду Херсонської області від 26.01.2012 р. у справі № 5024/2408/2011, що набрало законної сили, з Порту на користь Підприємства стягнуто: 86173 грн. -боргу за поставлений за договором поставки № 46Т від 08.06.2010 р. товар (цемент), 449 грн. 35 коп. -пені за період з 19.10.2011 р. по 17.11.2011 р. та 1732 грн. 45 коп. -понесених витрат на сплату судового збору.

На час звернення позивача з цим позовом (29.03.2012 р.) Порт не сплатив позивачеві жодної копійки із стягнутого вищезазначеним судовим рішенням боргу в сумі 86173 грн., а тому повинний сплатити останньому: 979 грн. 40 коп. - 3% річних за період з 18.11.2011 р. по 23.03.2012 р., 560 грн. 24 коп. -збитків від інфляції за період з листопаду 2011 р. по лютий 2012 р., 4610 грн. 84 коп. - пені за період з 18.11.2011 р. по 23.03.2012 р., 2530 грн. 11 коп. -відсотків за користування чужими грошовими коштами, а також відшкодувати понесені витрати на сплату судового збору в сумі 1609 грн. 50 коп.

Порт позовні вимоги Підприємства вважав необґрунтованими посилаючись на те, що підстави для стягнення пені відсутні, так як сторони не узгодили її розмір під час укладання договору. Крім того, умовами договору розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлений та чинним законодавством не передбачено можливість застосування до договору поставки положень договорів про позику, а також у порушення приписів ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивачем не надано первинних документів бухгалтерського обліку, які б підтверджували поставку цементу, внаслідок чого підстави для стягнення збитків від інфляції та 3% річних відсутні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 07.06.2012 р. (суддя Задорожна Н.О.) позов задоволений частково та з відповідача на користь позивача стягнуто: 979 грн. 40 коп. - 3% річних, 560 грн. 24 коп. - збитків від інфляції та 285 грн. 47 коп. понесених витрат на сплату судового збору, а в решті частині позову -відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що рішенням господарського суду Херсонської області від 26.01.2012 р. у справі № 5024/2408/2011, що набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р., з Порту на користь Підприємства стягнуто: 86173 грн. -боргу за поставлений за договором поставки № 46Т від 08.06.2010 р. товар (цемент), 449 грн. 35 коп. -пені, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 19.10.2011 р. по 17.11.2011 р. та 1732 грн. 45 коп. - понесених витрат на оплату судового збору.

На час звернення позивача з позовом (29.03.2012 р.) відповідач не сплатив позивачеві жодної копійки із стягнутого вищезазначеним судовим рішенням боргу в сумі 86173 грн., а тому на підставі ст. 625 ЦК України повинний сплатити Підприємству: 979 грн. 40 коп. - 3% річних за період з 18.11.2011 р. по 23.03.2012 р. та 560 грн. 24 коп. - збитків від інфляції за цей же період часу, виходячи з вищеназваної суми боргу, а також відшкодувати 285 грн. 47 коп. понесених витрат на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 4610 грн. 84 коп., нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, місцевий суд послався на те, що пеня нарахована позивачем та заявлена до стягнення після винесення судового акту про стягнення боргу, у зв'язку з чим ці позовні вимоги задоволені бути не можуть.

Також, позивачем безпідставно заявлені вимоги і щодо стягнення з відповідача 2530 грн. 11 коп. відсотків за користування грошовими коштами, виходячи з процентної ставки на рівні облікової ставки Національного банку України (7,75%), оскільки умовами договору розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання сторонами не узгоджувався та не встановлений він і приписами ст. 692 ЦК України, у зв'язку з чим до спірних правовідносин щодо стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання має бути застосована правова норма ч. 2 ст. 625 ЦК України, так як чинним законодавством не передбачена можливість застосування до договору поставки положень договорів про позику (ст. 1048 ЦК України).

В апеляційній скарзі Підприємство просить рішення місцевого суду в частині відмови у задоволені його вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4610 грн. 84 коп. скасувати, оскільки, воно в цій частині, не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм матеріального і процесуального права та постановити нове рішення яким задовольнити і ці вимоги позивача.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Про день, час і місце розгляду справи сторони були своєчасно та належним чином повідомлені, але їх представники в судове засідання не з'явились та не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції рішенням господарського суду Херсонської області від 26.01.2012 р. у справі № 5024/2408/2011, що набрало законної сили відповідно до постанови Одеського апеляційного господарського суду від 08.05.2012 р., з Порту на користь Підприємства стягнуто: 86173 грн. -боргу за поставлений за договором поставки № 46Т від 08.06.2010 р. товар (цемент), 449 грн. 35 коп. -пені, за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 19.10.2011 р. по 17.11.2011 р. та 1732 грн. 45 коп. -понесених витрат на сплату судового збору.

Як встановлено зазначеними судовими рішеннями на виконання умов договору № 46Т від 08.06.2010 р. Підприємство здійснило поставку Порту цементу, а саме: 30.11.2010 р. на суму 21573 грн., 01.12.2010 р. на суму 21624 грн., 22.12.2010 р. на суму 21607 грн. та 25.12.2010 р. на суму 21369 грн.

Після настання строків розрахунків за поставку товару, який на суму 21573 грн. сплинув 18 жовтня 2011 року; на суму 21624 грн. - 24 жовтня 2011 року; на суму 42976 грн. - 17 листопада 2011 року відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, а тому повинний сплатити позивачеві не лише 86173 грн. боргу за отриманий цемент, а ще 449 грн. 35 коп. -пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 19.10.2011 р. по 17.11.2011 р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, у зв'язку з чим вищенаведені факти встановлені рішеннями названих судів у справі № 5024/2408/2011 мають преюдиціальне значення при вирішенні справи № 5024/458/2012.

Доказів, що спростовують твердження позивача про те, що на час звернення останнього з позовом (29.03.2012 р.) відповідач не сплатив Підприємству жодної копійки із стягнутого вищезазначеним судовим рішенням у справі № 5024/2408/2011 боргу в сумі 86173 грн. Порт, всупереч вимогам ст. 33 ГПК України, суду не надав та таких доказів в матеріалах справи не міститься.

В ухвалі Верховного Суду України від 18.05.2011 р. у справі № 6-27640св08, яка згідно ч. 1 ст. 111-28 ГПК України є обов'язковою для всіх судів України зазначено, що відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають із підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Підстави припинення зобов'язань зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України та не передбачають можливість припинення зобов'язання у зв'язку з ухваленням судом рішення про задоволення вимог кредитора.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Тому, саме по собі ухвалення рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, пені й інших втрат, передбачених договором.

Вищенаведене однозначно свідчить про те, що ухвалення рішення у справі № 5024/2408/2011 про задоволення вимог кредитора, виконання якого фактично не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів, збитків від інфляції та пені, внаслідок чого висновки суду першої інстанції про те, що пеня нарахована позивачем та заявлена до стягнення після винесення судового акту про стягнення боргу, а тому не може бути стягнута є помилковими, оскільки не ґрунтуються на вищенаведеному законодавстві України, ухвалі Верховного Суду України від 18.05.2011 р. у справі № 6-27640св08 та умовах договору поставки № 46Т від 08.06.2010 р.

У п. 8.1 укладеного договору поставки № 46Т від 08.06.2010 р., за несвоєчасне проведення розрахунків, сторонами передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

У названому договорі відсутні застереження щодо незастосування до правовідносин сторін вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, внаслідок чого до спірних правовідносин повинні бути застосовані вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судовими рішеннями у справі № 5024/2408/2011 встановлено, що строк оплати отриманого товару для Порту на суму 21573 грн. сплинув 18 жовтня 2011 року; на суму 21624 грн. - 24 жовтня 2011 року та на суму 42976 грн. - 17 листопада 2011 року. При цьому, з відповідача на користь позивача стягнуто: 86173 грн. -боргу за отриманий товар та 449 грн. 35 коп. -пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 19.10.2011 р. по 17.11.2011 р.

При викладених обставинах, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів вважає, що відповідач повинний сплатити позивачеві 4610 грн. 84 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання виходячи з наступного розрахунку:

Облікова ставка НБУ з 10.08.2010 р. до 23.03.2012 р. визначена на рівні 7,75% річних, тому:

- за поставку першої партії цементу на суму 21573 грн. відповідач повинний сплатити позивачеві пеню в розмірі 1154 грн. 30 коп. (21573 х 7,75 % х 2 х 126/365 = 1154.30) за період з 18.11.2011 р. по 23.03.2012 р.;

- за поставку другої партії цементу на суму 21624 грн. відповідач повинний сплатити позивачеві пеню в розмірі 1157 грн. 03 коп. (21624 х 7,75 % х 2 х 126/365 = 1157.03) за період з 18.11.2011 р. по 23.03.2012 р.;

- за поставку третьої партії цементу на суму 42976 грн. відповідач повинний сплатити позивачеві пеню в розмірі 2299 грн. 51 коп. (42976 х 7,75 % х 2 х 126/365 = 2299.51) за період з 18.11.2011 по 23.03.2012, а всього 4610 грн. 84 коп. пені, а протилежні висновки суду першої інстанції є необґрунтованими з вищенаведених підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що приписи ст. 625 ЦК України не заперечують можливості звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищено в порядку індексації та процентів річних від простроченої суми в період виконання судового рішення, оскільки право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому підставне стягнув з відповідача на користь позивача: 979 грн. 40 коп. - 3% річних та 560 грн. 24 коп. - збитків від інфляції виходячи з наступних розрахунків:

Індекс інфляції з листопада 2011 року по лютий 2012 року складає 100,7% - за поставку першої партії цементу на суму 21573 грн. збитки від інфляції складають 151 грн. 01 коп. (21573 х 100,7 % -і 21573 = 151.01) з період з 19.10.2011 р. по 23.03.2012 р.;

- за поставку другої партії цементу на суму 21624 грн. збитки від інфляції складають 151 грн. 37 коп. (21624 х 100.7 % -21624 = 151.37) за період з 25.10.2011 р. по 23.03.2012 р.

Індекс інфляції з грудня 2011 року по лютий 2012 року складає 100,6% - за поставку третьої партії цементу на суму 42976 грн. збитки від інфляції складають 257 грн. 86 коп. (42976 х 100,6 % -42976 = 257.86) за період з 18.11.2011 р. по 23.03.2012 р., а всього збитки позивача від знецінювання грошових коштів складають 560 грн. 24 коп.

3 % річних за час порушення боржником грошового зобов'язання складають:

- за поставку першої партії цементу на суму 21573 грн. -273 грн. 06 коп. (21573 х 3 % х 154/365 = 273.06) за період з 19.10.2011 р. по 23.03.2012 р.;

- за поставку другої партії цементу на суму 21624 грн. -261 грн. 27 коп. (21624 х 3 % х 147/365 = 261.27) за період з 25.10.2011 р. по 23.03.2012 р.;

- за поставку третьої партії цементу на суму 42976 грн. -445 грн. 07 коп. (42976 х 3 % х 126/365 = 445.07) за період з 18.11.2011 р. по 23.03.2012 р., а всього за користування чужими грошовими коштами відповідач повинний сплатити позивачеві 979 грн. 40 коп. -

3% річних.

Заявленим позивачем вимогам щодо стягнення з Порту на користь Підприємства 2530 грн. 11 коп. відсотків за користування грошовими коштами, виходячи з процентної ставки на рівні облікової ставки Національного банку України (7,75%) місцевим судом надана правильна та вірна оцінка щодо їх необґрунтованості та безпідставності, оскільки умовами договору № 46Т від 08.06.2010 р. розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання сторонами не узгоджувався та не встановлений він і приписами ст. 692 ЦК України, у зв'язку з чим до спірних правовідносин щодо стягнення процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання має бути застосована правова норма ч. 2 ст. 625 ЦК України, так як чинним законодавством не передбачена можливість застосування до договору поставки положень договорів про позику (ст. 1048 ЦК України), а тому судове рішення в цій частині є законним, внаслідок чого не оскаржене жодною із сторін у справі.

Враховуючи вищевикладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню: 979 грн. 40 коп. -3% річних, 560 грн. 24 коп. -збитків від інфляції та 4610 грн. 84 коп. -пені, а всього 6150 грн. 48 коп., тобто заявлений позов підлягає задоволенню на 70.85 % (позов заявлено на 8680 грн. 59 коп., а задоволено на 6150 грн. 48 коп.).

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим відповідач повинний відшкодувати позивачеві 1140 грн. 33 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову до суду (70.85 % від 1609 грн. 50 коп.).

Оскільки, апеляційна скарга підлягає повному задоволенню, то відповідач, з вищенаведених підстав, зобов'язаний відшкодувати позивачеві 804 грн. 75 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подану і розглянуту апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Малого багатогалузевого приватного підприємства "Лідер" -задовольнити.

Абзац другий частини першої рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2012 року у справі № 5024/458/2012 -частково скасувати та викласти його в наступній редакції:

Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на користь Малого багатогалузевого приватного підприємства "Лідер": 979 грн. 40 коп. -3% річних, 560 грн. 24 коп. -збитків від інфляції, 4610 грн. 84 коп. -пені та 1140 грн. 33 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову до суду.

В решті частині рішення господарського суду Херсонської області від 07.06.2012 року у справі № 5024/458/2012 -залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" на користь Малого багатогалузевого приватного підприємства "Лідер" -804 грн. 75 коп. понесених витрат на сплату судового збору за подану і розглянуту апеляційну скаргу.

Зобов'язати господарський суд Херсонської області видати відповідні накази з зазначенням в них повних та необхідних реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст виготовлено та підписано 25.07.2012 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.