Постанова

від 17.07.2012 по справі 4/484-32/140-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2012 № 4/484-32/140-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

Представники сторін:

від позивача Архіпова Г.І. - за дов.

від відповідача ОСОБА_2. - за дов.

від третьої особи не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2012

у справі № 4/484-32/140-2012 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Київська міська рада

про знесення самовільного будівництва

В С Т А Н О В И В :

Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання останньої знести самовільне будівництво, розташоване на АДРЕСА_1, за власний рахунок.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.01.2012 у справі № 4/484 у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 у справі № 4/484 рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2012 було скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги було задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.03.2012 у справі № 4/484 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.04.2011 та рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2011, а справу передано на новий розгляд.

За результатами нового розгляду справи 16.05.2012 господарським судом міста Києва було прийнято рішення № 4/484-32/140-2012, яким у задоволенні позовних вимог Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання останньої знести самовільне будівництво, розташоване на АДРЕСА_1, за власний рахунок -відмовлено.

Стягнуто з Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. за перегляд рішення у касаційному порядку.

Витрати по державному миту у сумі 42,50 грн. за перегляд рішення у апеляційному порядку віднесено на позивача у справі - Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2012 у справі № 4/484-32/140-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, однак через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанцій скасувати, а також просив здійснити розгляд справи за відсутності його представника.

Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення учасників судового процесу про час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також враховуючи клопотання представника третьої особи, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

23 вересня 2010 року Головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (позивач у справі) на підставі листа УБОЗ ГУ МВС України у м. Києві від 14 вересня 2010 року та листа Деснянської районної державної адміністрації від 22 вересня 2010 року було проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. (відповідач у справі).

За результатами перевірки було складено Акт перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства від 23.09.2010, яким встановлено, що за вищезазначеною адресою виконуються будівельні роботи з будівництва споруди невідомого призначення без дозволу на виконання будівельних робіт та затвердженої у встановленому порядку проектної документації, внаслідок чого постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 1345 від 11.11.2010 на відповідача було накладено штраф у сумі 850,00 грн., який був сплачений останнім, що підтверджується квитанцією № QS7706285 від 11 листопада 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на спірну нерухомість, яка належить Фізичної особі-підприємцю ОСОБА_1., підтверджено Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 19.05.2008. Так, відповідачу на праві приватної власності належить торгівельний павільйон загальною площею 114,4 кв.м. з місцем знаходження по АДРЕСА_1.

18 грудня 2009 року між Київською міською радою (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Ярош Вікторією Миколаївною (Орендар) був укладений Договір оренди земельної ділянки б/н (надалі - Договір).

У зв'язку з виникненням правовідносин, Орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 235/2304 від 17 вересня 2009 року за актом приймання-передачі передав, а Орендар прийняв в оренду строкове платне користування земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 300 кв.м., кадастровий номер 8000000000:62:036:0155 для експлуатації та обслуговування Торговельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», із строком його дії -10 років, як це передбачено в пункті 3.1. Договору.

Відповідно до пункт 5.1. Договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з її цільовим призначенням, а зміна цільового призначення можлива лише у разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення та внесення відповідних змін до договору.

Пунктом 8.3. Договору сторони погодили, що Орендар має право за письмовою згодою Орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

Статтею 28 Закону України «Про архітектурну діяльність», яка кореспондується з приписами статей 28, 29 Закону України «Про планування і забудову територій» передбачено, що власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані утримувати у належному стані будинки і споруди та закріплені за ними земельні ділянки, додержуватися під час експлуатації об'єкта архітектури вимог, визначених у його архітектурно-технічному паспорті, а також вимог законодавства; отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.

Як вбачається з матеріалів справи, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. було здійснено реконструкцію торговельного павільйону, розташованого за вказаною вище адресою.

Позивач, як на підставу своїх позовних вимог посилається на те, що відповідач порушив вимоги статті 26 Закону України «Про планування і забудову територій», де передбачено, що суб'єкти містобудування зобов'язані дотримуватися регіональних та місцевих правил забудови.

Так, відповідно до Правил забудови міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 27.01.2005 № 11/2587 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) реконструкція - перебудова існуючих об'єктів і споруд (будов) цивільного або виробничого призначення з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, надання послуг, збільшення виробництва продукції та підвищення її якості, пов'язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів, зміною основних техніко-економічних показників. Відповідно до пункту 8.2.8. зазначених правил будівельні роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівлі, споруди, технічного переоснащення підприємства без оформлення дозволу на виконання будівельних робіт не допускаються. Тобто проведена відповідачем реконструкція торгівельного павільйону проведена без належного дозволу, що суперечить вимогам законодавства.

Побудова на земельній ділянці об'єкту невідомого призначення є порушенням вимог частин 1 та 2 та частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України, оскільки земельна ділянка не надавалася для цієї мети, а тому є всі правові підстави для знесення спірного об'єкту особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок. Оскільки відповідач повністю перебудував торгівельний павільйон, позивач просить задовольнити позов.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача щодо оформлення необхідних дозвільних документів для набуття в оренду земельної ділянки, дослідження порушених прав позивача та можливістю відповідача здійснити реконструкцію спірної нерухомості, в тому числі зміну її цільового призначення, такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 95 Земельного кодексу України та стаття 25 Закону України «Про оренду землі» орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, згода орендодавця була дана, шляхом укладення Договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України, загальні підстави та порядок набуття права власності на нове майно, яке створене з додержанням вимог закону та інших правових актів, однак не регулює правовий режим самочинного будівництва -вищезазначеного торгівельного комплексу.

Водночас, поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, визначені статтею 376 цього кодексу, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

При цьому, частиною третьою цієї норми визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Втім, слід зазначити, що відповідно до висновків: експертного будівельно-технічного дослідження № 0260 від 29.11.2010 та державної санітарно-епідеміологічної експертизи №04.01/9602В від 25.10.2010 реконструйовані нежитлові приміщення торгівельного комплексу відповідають вимогам нормативної документації в галузі будівництва та нормам діючого санітарного законодавства; доказом дотримання відповідачем вимог законодавства у частині перебудови нерухомості є - акт прийняття в експлуатацію систем пожежної автоматики та експертний висновок Головного управління МНС України в м. Києві на об'єкті - приміщені магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1; проектування та реконструкція торгівельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідає вимогам пункту 5 статті 20 Земельного кодексу України, не потребують змін до Договору оренди та рішення органів місцевого самоврядування, що підтверджено листом Головного управління Земельних ресурсів м. Києва № від 18.11.2010 за № 03-86/33000; спірна земельна ділянка, на якій розташований спірний об'єкт нерухомості відноситься до земель громадської забудови, що знайшло своє відображення у Законі України «Про землеустрій», Класифікації видів цільового призначення земель, затверджених наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 за № 548, і має ознаки торгівельної будівлі.

Пунктом 2.1. Договору земельної ділянки від 18.12.2009, укладеного між Фізичною особою - підприємцем Ярош Вікторією Миколаївною та Київською міською радою було чітко зазначена мета передачі земельної ділянку у користування суб'єкту господарювання за належною адресою та індивідуально - визначеними ознаками, зокрема: для експлуатації та обслуговування торгівельного комплексу, «ІНФОРМАЦІЯ_1» строком на 10 років.

Питання самостійного господарювання на земельній ділянці, в тому числі зведення у встановленому законодавчому порядку жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель та споруд можливе лише за письмовим погодженням з Орендодавцем - Київською міською Радою. В даному випадку реконструкція торгівельного комплексу загальною площею 114,4 кв.м., що розташований на земельній ділянці, підтверджено листом органу місцевого самоврядування від 18.11.2010.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач у встановленому законом порядку провів реконструкцію спірних нежитлових приміщень, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для її знесення.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України).

Суб'єкт господарювання має право на визнання за ним права на оренду земельної ділянки лише за умов дотримання вимог статті 124 Земельного кодексу України та статті 16 Закону України «Про оренду землі».

У разі встановлення порушень, передбачених статтею 143 Земельного кодексу України, зокрема коли земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору, та у спосіб, що суперечить екологічним вимогам, суб'єкти господарювання мають правові підстави для звернення до суду з позовами про розірвання договору оренди на підставі статті 32 Закону України «Про оренду землі».

Про невиконання користувачем умов договору щодо використання землі не за цільовим призначенням може свідчити, зокрема, відсутність проведення будь - яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися, наприклад, актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі та знесення уповноваженим на це органом спірної нерухомості є - саме факт використання землі не за цільовим призначенням, а не, наприклад, невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд або проведення реконструкції будівлі відповідно до вимог Договору оренди;

Як вбачається з матеріалів справи, зі сторони відповідача відсутні істотні порушення будівельних норм і правил під час проведення ним реконструкції торгівельного комплексу, в тому числі порушення спільних інтересів або прав інших осіб, що не впливають на наявність дозвільного документу для прийняття рішення про знесення самочинного будівництва.

Згідно статті 21 Земельного кодексу України законодавець встановлює, що порушення порядку встановлення або зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок.

У матеріалах справи відсутні докази звернення відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування з позовом до відповідача про зобов'язання останнього провести відповідну перебудову, за наявністю заперечень відповідача виконати такі дії, доказів проведення перевірки органами, які мають певну компетенцію щодо дослідження питань дотримання відповідачем вимог законодавства при будівництві або реконструкції будь-якого об'єкта нерухомості.

Наявність права на земельну ділянку, на якій ведеться будівництво, дотримання її цільового призначення та дозволеного використання відповідачем земельної ділянки, в тому числі містобудівних регламентів, будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших правил, нормативів, дотримання прав під час перебудови підтверджено фактичними обставинами справи та поданими доказами.

Таким чином, земельна ділянка надавалась відповідачу в платне користування на підставі Договору оренди від 18.12.2009, саме для експлуатації та обслуговування Торгівельного комплексу «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого по АДРЕСА_1, а не під самочинно збудоване нерухоме майно та будівництва споруди невизначеного призначення. Таким чином, зміна цільового призначення земельної ділянки відсутнє, проведення реконструкції на вказаній земельній ділянці здійснено відповідачем згідно вимог законодавства у будівництві, що підтверджено Українським центром судових експертиз, де вказано, що спірна будівля відповідає нормативно-технічним вимогам (ДБН) на підставі висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 0260 від 29.11.2010.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2012 у справі № 4/484-32/140-2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 16.05.2012 у справі № 4/484-32/140-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 4/484-32/140-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Тищенко А.І.

Отрюх Б.В.