Постанова

від 25.09.2012 по справі 4/484-32/140-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 4/484-32/140-2012 Доповідач: суддя Плюшко І. А.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Кролевець О.А.,

Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року

у справі № 4/484-32/140-2012

господарського суду міста Києва

за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві

до Фізичної особи -підприємця Ярош Вікторії Миколаївни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні

позивача Київська міська рада

про знесення самовільного будівництва

за участю представників

позивача -не з'явились

відповідача -Гордієнко Т.В.

третьої особи -не з'явились

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Ярош Вікторії Миколаївни про знесення самовільного будівництва - споруди, розташованої за адресою: м. Київ, вул. Мурманська,8.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16 травня 2012 року (суддя Підченко Ю.О.) зі справи №4/484-32/140-2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року (судді: Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 16.05.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

В обґрунтування зазначених вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 23 вересня 2010 року головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві на підставі листа УБОЗ ГУ МВС України у м. Києві від 14 вересня 2010 року та листа Деснянської районної державної адміністрації від 22 вересня 2010 року проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства по вул. Мурманській, 8 у Деснянському районі м. Києва.

Актом перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства від 23.09.2010 р., складеним за результатами її проведення, встановлено, що за вищезазначеною адресою виконуються будівельні роботи з будівництва споруди невідомого призначення без дозволу на виконання будівельних робіт та затвердженої у встановленому порядку проектної документації, внаслідок чого постановою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві № 1345 від 11 листопада 2010 року на відповідача накладено штраф у сумі 850,00 грн., який був сплачений останнім, що підтверджується квитанцією № QS7706285 від 11 листопада 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що Фізичній особі-підприємцю Ярош В.М. відповідно до реєстраційного посвідчення № 003020 здійсненого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 19.05.2008р., на праві приватної власності належить торгівельний павільйон загальною площею 114,4 кв.м. з місцем знаходження по вул. Мурманській, 8 у місті Києві.

18 грудня 2009 року між Київською міською радою (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Ярош В.М. (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки б/н, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради № 235/2304 від 17 вересня 2009 року за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, розташовану за адресою: місто Київ, Деснянський район, вул. Мурманська, 8, розміром 300 кв.м., кадастровий номер 8000000000:62:036:0155 для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу "Сад. Город". У пункті 3.1. договору сторони погодили, що термін його дії складає 10 років.

Відповідно до п. 5.1 зазначеного договору на земельній ділянці не дозволяється діяльність не пов'язана з її цільовим призначенням, а зміна цільового призначення можлива лише у разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв'язку зі зміною цільового призначення та внесення відповідних змін до договору. Пунктом 8.3 договору сторони також погодили, що орендар (відповідач) має право за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди.

Статтею 28 Закону України "Про архітектурну діяльність", яка кореспондується з приписами статей 28-29 Закону України "Про планування і забудову територій" передбачено, що власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані утримувати у належному стані будинки і споруди та закріплені за ними земельні ділянки, додержуватися під час експлуатації об'єкта архітектури вимог, визначених у його архітектурно-технічному паспорті, а також вимог законодавства; отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.

Предметом спору у даній справі є позовні вимоги Інспекції державно-архітектурного контролю у м. Києві про зобов'язання відповідача знести самовільне будівництво, розташоване на вул. Мурманській, 8 у Деснянському районі міста Києва.

Водночас, судами встановлено, що Фізичною особою-підприємцем Ярош В.М. здійснено реконструкцію торговельного павільйону, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Мурманська,8.

Відповідно до Правил забудови міста Києва, затверджених Рішенням Київської міської ради від 27.01.2005р. №11/2587 (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) реконструкція - перебудова існуючих об'єктів і споруд (будов) цивільного або виробничого призначення з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, надання послуг, збільшення виробництва продукції та підвищення її якості та ін., пов'язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів, зміною основних техніко-економічних показників. Відповідно до п.8.2.8. зазначених правил будівельні роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівлі, споруди, технічного переоснащення підприємства без оформлення дозволу на виконання будівельних робіт не допускаються.

Правила щодо самочинного будівництва та його правові наслідки встановлені ст. 376 Цивільного кодексу України, згідно ч. 1 та ч. 2 якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Таким чином, із приписів даної правової норми вбачається, що нерухоме майно вважається самочинним у випадках: якщо воно побудоване на земельній ділянці, що не надавалась для цієї мети; якщо не було належного дозволу на будівництво; якщо не було належно затвердженого проекту; якщо будівництво здійснено з істотними порушеннями будівельних норм та правил.

Згідно ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок.

Проте пунктом 7 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI право на звернення до суду з позовом про знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування належить відповідним інспекціям державного архітектурно-будівельного контролю. Проте, такий позов може бути пред'явлено до суду у разі, якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил із визначенням строку для добровільного виконання припису, та/або якщо перебудова об'єкта є неможливою.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено, що ні позивач, ні третя особа не звертались до відповідача з позовом про зобов'язання останнього, провести відповідну перебудову, за наявністю заперечень відповідача виконати такі дії.

Крім того, суди встановили, що відповідач на момент здійснення належного йому на праві приватної власності приміщення, мав відповідні права на земельну ділянку, на якій велась реконструкція, дотримувався її цільового призначення та містобудівних регламентів, будівельних, екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших правил і нормативів.

При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. При цьому, згідно ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на те, що решта доводів заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, враховуючи вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року зі справи №4/484-32/140-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді О. А. Кролевець

С. С. Самусенко