Постанова

від 19.07.2012 по справі 9/122-пн-10

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2012 р.Справа № 9/122-ПН-10 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бандури

суддів В.І. Картере, Л.В. Лавриненко

секретар судового засідання: Г.М. Альошина

за участю представників сторін:

від позивача -О.В. Щербина

від відповідачів та третіх осіб -не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виконавчого комітету Херсонської міської ради

на рішення господарського суду Херсонської області від 17.11.2011 р.

по справі № 9/122-ПН-10

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області

до відповідачів:

1. Херсонської міської ради;

2. Виконавчого комітету Херсонської міської ради;

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат";

2. Управління комунальної власності Херсонської міської ради

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У серпні та у вересні 2010 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області звернулось до господарського суду з позовами до Херсонської міської ради про визнання права власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області на нежитлові приміщення, площею 249,6 кв.м та 27,1 кв.м, розташовані відповідно в житлових будинках № 169 та № 163 на вул. Перекопській у м. Херсоні. За кожним з позовів судом відкрито провадження у справах № 9/122-ПН-10 та № 13/126-ПН-10, які ухвалою суду від 21.10.2010 р. об'єднано в одне провадження в межах даної справи.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставною відмовою відповідача у оформленні права державної власності на спірне майно та видачі відповідного свідоцтва, що, на його думку, свідчить про невизнання відповідачем права державної власності. Позивач вказував на те, що спірні нежитлові приміщення не увійшли під час приватизації до статутного фонду ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" та є державною власністю. Окрім того, акти приймання-передачі зазначених житлових будинків до комунальної власності міста не підписані. Позивач посилався на приписи статті 392 Цивільного кодексу України, статей 4, 41, 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.10.10 (суддя Закурін М.К.) в позові відмовлено. Вмотивовуючи рішення, господарський суд виходив з недоведеності позивачем факту оспорення чи невизнання відповідачем права державної власності на спірні нежитлові приміщення.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 (судді Бойко Л.І., Величко Т.А., Туренко В.Б.) зазначене рішення господарського суду залишено без змін. Апеляційний суд дійшов висновку, що житлові будинки, в яких розташовані спірні приміщення, були передані до комунальної власності міста на підставі рішення Херсонської міської ради № 569 від 05.10.2007 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.08.2011 р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 р. та рішення господарського суду Херсонської області від 28.10.2010 р. скасовано, справу скеровано на новий розгляд до господарського суду Херсонської області.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 17.11.2011 р. (суддя Чернявський В.В.), оформленим відповідно до ст. 84 ГПК України 22.11.2011 р., позов задоволено, визнано право власності держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області на нежилі приміщення площею 249,6 кв.м на першому поверсі житлового будинку № 169 по вул. Перекопській у м. Херсоні та на нежилі приміщення площею 27,1 кв.м на першому поверсі житлового будинку № 163 по вул. Перекопській у м. Херсоні.

Судове рішення мотивовано тим, що спірне майно при приватизації не увійшло до статутного фонду Херсонського бавовняного комбінату, а отже, не змінило форму власності, тобто є державною власністю. Згідно рішення Херсонської міської ради від 05.10.2007 р. вищезазначені об'єкти прийнято до комунальної власності територіальної громади міста, однак назване рішення не виконано, акти передачі-прийняття з державної до комунальної власності не складено, тому відповідно до п.п. 5, 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" до складання названих актів вказані приміщення знаходяться у державній власності.

Не погодившись з даним рішенням, Виконавчий комітет Херсонської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, яку ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.03.2012 р. повернуто на підставі п. п. 2, 3 ст. 97 ГПК України.

Згодом Виконавчий комітет Херсонської міської ради повторно звернувся з апеляційною скаргою та клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку, який відновлено ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. та апеляційну скаргу прийнято до провадження (судді Бєляновський В.В., Мишкіна М.А., Будішевська Л.О.).

02.07.2012 р. справу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Бандури Л.І., суддів Лавриненко Л.В., Картере В.І.

В апеляційній скарзі Виконком Херсонської міськради просив рішення господарського суду від 17.11.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи. Зокрема, скаржник зазначив, що спірні об'єкти вже передано до комунальної власності.

Регіональне відділення Фонду держмайна України вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши доводи представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши надані докази та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила:

ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" був створений шляхом перетворення ДП "Херсонський бавовняний комбінат" за наказом Фонду державного майна України № 31-АТ від 29.02.1996 р.

При приватизації ДП "Херсонський бавовняний комбінат" на балансі його правонаступника ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" залишились об'єкти житлового фонду, які не увійшли до статутного фонду товариства та щодо яких не змінилась форма власності, зокрема, житлові будинки № 163 та № 169 по вул. Перекопській у м. Херсоні.

22.12.2006 р. Херсонською міською радою прийнято рішення № 234 "Про надання згоди на підготовку документів щодо прийняття до комунальної власності міської територіальної громади 56 житлових будинків (із вбудованими та прибудованими приміщеннями) та інженерних комунікацій, що перебувають у власності ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат". Згідно даного рішення міськрадою надано згоду на підготовку документів про прийняття вказаних будинків до комунальної власності, зокрема, будинків № 163 та № 169 по вул. Перекопській у м. Херсоні у відповідності з додатком до рішення.

На підставі вказаного рішення 05.10.2007 р. Херсонською міською радою прийнято рішення "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста 56-ти житлових будинків державної власності з вбудованими та прибудованими приміщеннями, прилеглими територіями та інженерними спорудами на них, із зовнішніми тепловими та водопровідно-каналізаційними мережами і вводами, що перебувають на балансовому обліку ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат". Серед цих будинків значаться і будинки № 163 та 169 по вул. Перекопській у м. Херсоні.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області двічі зверталось (листи за вих. № 05-06-01220 від 30.04.2010 р. та № 05-06-01657 від 08.06.2010 р.) до Херсонського міського голови з вимогами прийняти рішення щодо видачі свідоцтв про право власності на нежилі приміщення площею 249,6 кв.м та площею 27,1 кв.м в житлових будинках відповідно № 169 та № 163 по вул. Перекопській у м. Херсоні.

Управлінням комунальної власності та Виконкомом Херсонської міськради надано відповіді (листи за вих. № 8-4336-5/13 від 28.05.2010 р. та № 8-4336-5/13 від 21.06.2010 р.) про неможливість видачі свідоцтв з посиланням на наявність рішення Херсонської міської ради № 569 від 05.10.2007 р. про передачу житлових будинків до комунальної власності разом з вбудованими та прибудованими приміщеннями згідно ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Як на підставу позову, позивач послався на те, що спірні нежитлові приміщення є державною власністю, оскільки в процесі приватизації не увійшли до статутного фонду ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат". Водночас позивач вважає безпідставною відмову відповідача в оформленні права державної власності на спірне майно та видачі відповідних свідоцтв, що, на його думку, свідчить про невизнання відповідачем права державної власності на спірні об'єкти та порушує права і охоронювані законом інтереси позивача.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив з того, що спірне майно при приватизації не увійшло до статутного фонду Херсонського бавовняного комбінату, а отже, не змінило форму власності, тобто є державною власністю. Згідно рішення Херсонської міської ради від 05.10.2007 р. вищезазначені об'єкти прийнято до комунальної власності територіальної громади міста, однак назване рішення не виконано, акти передачі-прийняття з державної до комунальної власності не складено, тому відповідно до п.п. 5, 6 ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" до складання названих актів вказані приміщення знаходяться у державній власності.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Статтею 329 ЦК України передбачено, що юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Згідно статей 13, 41 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

За приписами статті 326 вказаного Кодексу у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна; від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади; управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Статтею 327 ЦК України встановлено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

У відповідності до статті 60 цього ж Закону територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (ст. 16 ЦК України).

Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, зокрема, відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його.

Стаття 316 ЦК України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачеві спірного майна.

Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст регулюються серед інших нормативних актів положеннями Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності".

Пунктом 4 статті 7 цього Закону визначено, що з державної у комунальну власність разом з житловим фондом передаються вбудовані і прибудовані приміщення.

Пунктом 5 статті визначено, що передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії (форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України), а згідно пункту 6 право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Як свідчать матеріали справи, назване рішення Херсонської міської ради від 05.10.2007 р. № 569 в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади будинків, у яких знаходяться спірні приміщення, не виконано, акти приймання-передачі з державної до комунальної власності не складено.

Відповідно до пунктів 5, 6 статті 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єкта оформляється актом приймання-передачі встановленої форми, а право власності на об'єкт передачі у набувача виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Отже, оскільки акти приймання-передачі спірних об'єктів з державної до комунальної власності не складено, дані приміщення залишаються державною власністю.

Що стосується посилань відповідача на ст. 7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" щодо передачі житлових будинків з державної до комунальної власності разом з вбудованими та прибудованими приміщеннями, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 4 Житлового кодексу Української РСР житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення); до житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно положень Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та пунктів 4.2, 4.3 Рішення Конституційного суду України від 02.03.04 у справі № 1-2/2004 допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), і є об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном (незалежно від того чи є ці квартири приватизованими). Не відносяться до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин нежилі приміщення.

За обліком ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" об'єктів, що залишились на його балансі, спірне приміщення в будинку № 163 за призначенням є магазином зі складом, а приміщення в будинку № 169 - торговельним залом з коридорами, складами та санвузлом.

Статус спірних приміщень як нежилих в житлових будинках підтверджується технічними паспортами житлових будинків № 169 та № 163 по вул. Перекопській, м. Херсон, а також технічною документацією Херсонського БТІ, виготовленою на вбудовані нежитлові приміщення, зокрема, експлікаціями.

Ці приміщення при будівництві та введенні в експлуатацію призначались для розміщення магазинів, є окремими, а не допоміжними об'єктами, використовуються за торговельно-побутовим призначенням.

Отже, спірні приміщення є нежилими, призначені для торговельно-побутових потреб, тобто не входять до складу житлового фонду та є окремими об'єктами цивільно-правових відносин.

Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, а тому підстави для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Херсонської області від 17.11.2011 р. у справі № 9/122-ПН-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови складено 24.07.2012 р.

Головуючий суддя Л.І. Бандура

Суддя В.І. Картере

Суддя Л.В. Лавриненко