Постанова

від 16.07.2012 по справі 2а-1670/3091/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/3091/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Решетнік М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем зерно маркет", Приватне підприємство "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" про скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ФО-П ОСОБА_1) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 12 квітня 2012 року №0001381703, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 62 606 грн. 12 коп. (в т.ч., 50 084 грн. 90 коп. - основний платіж, 12 521 грн. 22 коп. - штрафні (фінансові) санкції) та №0001401703, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб загалом в розмірі 50 392 грн. 30 коп. (в т.ч., 40 313 грн. 85 коп. - основний платіж, 10 078 грн. 45 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновок контролюючого органу про порушення платником податків вимог Податкового та Цивільного кодексів України, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідає фактичним обставинам справи та базується на припущеннях податкового ревізора-інспектора, непідтверджених належними доказами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях до позову.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала. У наданих до суду письмових запереченнях на позов просила суд відмовити у його задоволенні посилаючись на обставини, встановлені виїзною документальною плановою перевіркою дотримання платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем зерно маркет" (код ЄДРПОУ 37530951), Приватне підприємство "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (код ЄДРПОУ 37261004).

ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечило. Поштові відправлення на адресу третьої особи повернулися до суду з відміткою працівника пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з частиною одинадцятою статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, судом виконано обов'язок щодо повідомлення третьої особи про дату, час та місце проведення судових засідань.

Представник ТОВ "Сістем зерно маркет" в судові засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.

Відтак, зважаючи на положення статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників третіх осіб.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 02 березня 2012 року по 16 березня 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ФО-П ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 30 березня 2012 року №514/1703/НОМЕР_1 (далі по тексту - Акт перевірки) (а.с. 12-22 ), в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого платнику податків додатково визначено грошове зобов'язання зі сплати ПДВ в сумі 50 084 грн. 90 коп.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині завищення витрат за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 250 424 грн. (без ПДВ).

На підставі висновків даного Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 12 квітня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001381703, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 62 606 грн. 12 коп. (в т.ч., 50 084 грн. 90 коп. - основний платіж, 12 521 грн. 22 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 10 );

- №0001401703, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб загалом в розмірі 50 392 грн. 30 коп. (в т.ч., 40 313 грн. 85 коп. - основний платіж, 10 078 грн. 45 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 11 ).

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями платник податків звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Як свідчать матеріали справи, підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про безпідставність зарахування платником на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Сістем зерно маркет", до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суми ПДВ в розмірі 50 084 грн. 90 коп. Крім того, на думку податкового ревізора-інспектора позивачем завищено суму валових витрат за 2011 рік, наслідком чого стало зменшення суми оподатковуваного доходу на 250 425 грн., у зв'язку з чим ФО-П ОСОБА_1 донараховано зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 40 313 грн. 85 коп.

Вказані висновки відповідач мотивує тим, що господарські операції позивача з його контрагентами (ТОВ "Сістем зерно маркет", ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10") не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. При цьому, податкова інспекція, посилаючись на дані податкової звітності ТОВ "Сістем зерно маркет" та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", вказує на відсутність у даних суб'єктів господарювання необхідних господарських можливостей для здійснення господарської діяльності (відсутність основних фондів, транспортних засобів, персоналу тощо).

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами статті 177 вказаного Кодексу доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

При цьому, як визначено пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Відтак, надаючи правову оцінку рішенню контролюючого органу про визначення платнику податків грошових зобов'язань, суд має дослідити факт здійснення господарської операції (її реальність/товарність), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Так, судом встановлено, що між ФО-П ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ "Сістем зерно маркет" (Постачальник) у вересні 2011 року укладено два договори поставки сільськогосподарської продукції (сої), а саме:

- від 13 вересня 2011 року №0086, за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця сою за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар (а.с. 129-130 );

- від 29 вересня 2011 року №0110, за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця сою за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар (а.с. 131-132 ).

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, на виконання договірних зобов'язань за даними правочинами ТОВ "Сістем зерно маркет" у вересні 2011 року здійснено поставку в адресу ФО-П ОСОБА_1 сої загальною кількістю 8,74 т / 54,1 т та вартістю 31 900 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 316 грн. 67 коп.) / 172 330 грн. 14 коп. (в т.ч. ПДВ - 28 721 грн. 69 коп.) відповідно.

Крім того, як свідчать матеріали адміністративної справи, 02 вересня 2011 року між ФО-П ОСОБА_1 (Клієнт) та ТОВ "Сістем зерно маркет" (Автоперевізник) укладено договір про надання послуг з автоперевезення №0066 (а.с. 110-111 ).

На підставі даного договору третьою особою протягом вересня 2011 року надавалися послуги, пов'язані з систематичним перевезенням вантажів за дорученням позивача загальною кількістю 14 шт. та вартістю 96 279 грн. 23 коп. (в т.ч. ПДВ -16 046 грн. 54 коп.).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Так, на підтвердження реальності здійснення вищеописаних господарських операцій позивачем до матеріалів справи надано копії податкових накладних: від 13 вересня 2011 року №27 (а.с. 134 ), від 28 вересня 2011 року №70 (а.с. 128 ), від 29 вересня 2011 року №82 (а.с. 135 ), що виписані ТОВ "Сістем зерно маркет" в адресу ФО-П ОСОБА_1

Вказані податкові накладні позивачем та його контрагентом включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року, що сторонами у справі не заперечується, а відтак в силу частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказування не потребує.

Дослідивши в судовому засіданні оригінали згаданих податкових накладних судом встановлено, що їх оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент видачі таких податкових накладних ТОВ "Сістем зерно маркет" мало статус платника податку на додану вартість та у встановленому законодавством порядку було зареєстроване як юридична особа.

Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкових накладних у Акті перевірки відсутні.

Відтак, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання ФО-П ОСОБА_1 у ТОВ "Сістем зерно маркет" протягом вересня 2011 року сільськогосподарської продукції (сої) та послуг з перевезення вантажів загальною вартістю 300 509 грн. 37 коп. (в т.ч., ПДВ - 50 084 грн. 90 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Реальність здійснення спірних господарських операцій з поставки сої підтверджується накладними від 16 вересня 2011 року №0093 та від 29 вересня 2011 року №0100, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 133 ). Що стосується послуг з перевезення вантажів, то фактичність їх надання підтверджується актом здачі-приймання робіт від 28 вересня 2011 року №0084 з додатком №1 (а.с. 112-113 ), товарно-транспортними накладними, копія яких долучено до матеріалів справи (а.с. 117-127 ).

При цьому, у додатку до акта здачі-приймання робіт безпосередньо зазначено дату здійснення автоперевезення, реєстраційні номери транспортних засобів, найменування та кількість вантажу, пункти навантаження та розвантаження товару, загальну відстань та вартість кожного виконаного рейсу (а.с. 113 ).

Дослідивши в судовому засіданні оригінали вищезазначених документів судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

Оплату придбаних товарів та послуг позивачем проведено у готівковій формі, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордера (а.с. 136-137 ). Зауваження до форми та порядку проведення розрахунків в Акті перевірки відсутні.

Таким чином, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірних господарських операцій та встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів (послуг) податку на додану вартість в сумі 50 084 грн. 90 коп.

Посилання представника відповідача у запереченні на позов на відповідь Полтавського ВРЕР УДАІ УМВС України в Полтавській області стосовно відсутності реєстрації за ТОВ "Сістем зерно маркет" прав власності на транспортні засоби суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що на вимогу суду відповідачем зазначену відповідь для огляду та ознайомлення не надано. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання послуг з автоперевезення від 02 вересня 2011 року №0066 не містить норми про обов'язкове використання Автоперевізником власного автотранспорту, а відтак товариство не було позбавлено можливості залучити транспортні засоби третіх осіб.

Також, як свідчать матеріали справи, позивач у січні 2011 року мав господарські правовідносини з ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10".

Так, 01 січня 2011 року ФО-П ОСОБА_1 укладено договір №101 з вказаним контрагентом, предметом якого була поставка сільськогосподарської продукції (сої) (а.с. 138-139 ).

Крім того, між даними контрагентами 04 січня 2011 року укладено договір б/н, за умовами якого ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" взяло на себе зобов'язання щодо надання послуг з систематичного контролю за перевезенням вантажів (а.с. 148-150 ).

На виконання договірних зобов'язань за вказаними правочинами третя особа протягом січня 2011 року здійснила поставку на адресу ФО-П ОСОБА_1 сої загальною кількістю 181,75 т та вартістю 640 330 грн. 65 коп. та надала послуги з перевезень вантажів кількістю 5 шт. та вартістю 37 079 грн.

Реальність здійснення даних господарських операцій підтверджується податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками, квитанціями до прибуткових касових ордерів, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 140-147, 151-157 ).

Посилання контролюючого органу на результати камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року, поданої ФО-П ОСОБА_1 до ДПІ у м. Полтаві, суд вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту такого акту судом встановлено, що висновок про порушення платником податків вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України та, як наслідок, завищення позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2011 року на суму 112 902 грн. ґрунтується на даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість (а.с. 56-63 ). Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що спірну суму ПДВ позивачем сплачено в ціні придбаних товарів.

Крім того, зі змісту акта перевірки від 30 березня 2012 року №514/1703/НОМЕР_1 судом встановлено, що як на підставу для донарахування позивачу зобов'язань зі сплати ПДВ та податку на доходи фізичних осіб ДПІ у м. Полтаві посилається на акт документальної позапланової перевірки ФО-П ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Сістем зерно маркет" за 2011 рік від 07 грудня 2011 року №1220/23-6/37530951. Разом з тим, дослідивши в судовому засіданні вказаний документ судом встановлено, що актом від 07 грудня 2011 року №1220/23-6/37530951 задокументовано результати проведення зустрічної перевірки ТОВ "Сістем зерно маркет" з питань проведення господарських відносин з контрагентами за вересень 2011 року. Вказаний акт жодним чином не стосується ФО-П ОСОБА_1

Відтак, посилання податкового ревізора-інспектора на вказаний акт перевірки як на підставу для донарахування позивачу грошових зобов'язань є необґрунтованим та протиправним.

Що стосується доводів представника відповідача про невідповідність вищезазначених правочинів вимогам частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та, як наслідок, їх нікчемність, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Окрім того, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що укладені позивачем договори суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що їх укладення не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Як визначено статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зважаючи на вищевикладені фактичні обставини справи, є підстави стверджувати про правомірність договірних зобов'язань сторін, що свідчить про безпідставність доводів контролюючого органу про нікчемність вищезгаданих правочинів.

Інших обґрунтованих доводів, щоб свідчили про порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідачем не наведено.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на контролюючий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей (сої) та придбання послуг з перевезення вантажів, проведених між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Сістем зерно маркет", ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання таких товарів (послуг) та сплати в їх ціні податку на додану вартість.

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 12 квітня 2012 року №0001381703, №0001401703.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до платіжних доручень ПРД ПАТ "ВТБ Банк" від 11 травня 2012 року №109 та від 23 травня 2012 року №134 за звернення до Полтавського окружного адміністративного суду з даним позовом ФО-П ОСОБА_1 сплачено судовий збір в сумі 1 130 грн. 10 коп. Ухвалою суду від 30 травня 2012 року позивачу повернуто надміру сплачену суму судового збору в розмірі 0,22 грн.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 1 129 грн. 88 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 35, 69-72, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем зерно маркет", Приватне підприємство "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 12 квітня 2012 року №0001381703.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 12 квітня 2012 року №0001401703.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 129 грн. 88 коп. (одна тисяча сто двадцять дев'ять гривень вісімдесят вісім копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 23 липня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба