Ухвала

від 19.09.2012 по справі 2а-1670/3091/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 р.Справа № 2а-1670/3091/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2012р. по справі № 2а-1670/3091/12

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області , треті особи без самостійних позовних вимог на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем зерно маркет", Приватне підприємство "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10"

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

14.05.2012 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень від 12 квітня 2012 року №0001381703, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 62 606 грн. 12 коп. (в т.ч. 50 084 грн. 90 коп. - основний платіж, 12 521 грн. 22 коп. - штрафні (фінансові) санкції) та №0001401703, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб загалом в розмірі 50 392 грн. 30 коп. (в т.ч., 40 313 грн. 85 коп. - основний платіж, 10 078 грн. 45 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30 травня 2012 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Сістем зерно маркет" (код ЄДРПОУ 37530951), Приватне підприємство "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" (код ЄДРПОУ 37261004).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 року адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 12 квітня 2012 року №0001381703.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 12 квітня 2012 року №0001401703.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Від представника позивача надійшли письмові заперечення проти апеляційної скарги, в яких останній просив постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник позивача не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представник відповідача не прибув, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

В судове засідання суду апеляційної інстанції представники третіх осіб не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що фізична особа - підприємець ОСОБА_1 у встановленому законодавством порядку зареєстрований як фізична особа - підприємець, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві та є платником податку на додану вартість.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом діяльності позивача за КВЕД є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Фахівцем ДПІ у м. Полтаві в період з 02 березня 2012 року по 16 березня 2012 року проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання ФО-П ОСОБА_1 вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 30 березня 2012 року №514/1703/НОМЕР_1, в якому вказано на порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого платнику податків додатково визначено грошове зобов'язання зі сплати ПДВ в сумі 50 084 грн. 90 коп.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині завищення витрат за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року на суму 250 424 грн. (без ПДВ). (а.с. 12-22)

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 12 квітня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0001381703, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 62 606 грн. 12 коп. (в т.ч.: 50 084 грн. 90 коп. - основний платіж, 12 521 грн. 22 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 10);

- №0001401703, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб загалом в розмірі 50 392 грн. 30 коп. (в т.ч.: 40 313 грн. 85 коп. - основний платіж, 10 078 грн. 45 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 11).

Не погодившись із винесеними відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями для захисту своїх прав позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарських операцій з поставки товарно-матеріальних цінностей (сої) та придбання послуг з перевезення вантажів, проведених між ФО-П ОСОБА_1 та ТОВ "Сістем зерно маркет", ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", встановлено факт понесення позивачем витрат на придбання таких товарів (послуг) та сплати в їх ціні податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки контролюючого органу про безпідставність зарахування платником на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Сістем зерно маркет", до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суми ПДВ в розмірі 50 084 грн. 90 коп. Крім того, на думку податкового ревізора-інспектора позивачем завищено суму валових витрат за 2011 рік, наслідком чого стало зменшення суми оподатковуваного доходу на 250 425 грн., у зв'язку з чим ФО-П ОСОБА_1 донараховано зобов'язання зі сплати податку з доходів фізичних осіб в сумі 40 313 грн. 85 коп.

Вказані висновки податковий орган мотивував тим, що господарські операції позивача з його контрагентами (ТОВ "Сістем зерно маркет", ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10") не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними. При цьому, податкова інспекція, посилаючись на дані податкової звітності ТОВ "Сістем зерно маркет" та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", вказує на відсутність у даних суб'єктів господарювання необхідних господарських можливостей для здійснення господарської діяльності (відсутність основних фондів, транспортних засобів, персоналу тощо).

Матеріалами справи підтверджується, що між ФО-П ОСОБА_1 (Покупець) та ТОВ "Сістем зерно маркет" (Постачальник) у вересні 2011 року укладено договори поставки сільськогосподарської продукції (сої), а саме:

- від 13 вересня 2011 року №0086, за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця сою за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар (а.с. 129-130);

- від 29 вересня 2011 року №0110, за умовами якого Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупця сою за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з Покупцем, а Покупець зобов'язувався прийняти та оплатити товар (а.с. 131-132).

На виконання договірних зобов'язань за даними правочинами ТОВ "Сістем зерно маркет" у вересні 2011 року здійснено поставку на адресу ФО-П ОСОБА_1 сої загальною кількістю 8,74 т / 54,1 т та вартістю 31 900 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 316 грн. 67 коп.) / 172 330 грн. 14 коп. (в т.ч. ПДВ - 28 721 грн. 69 коп.) відповідно.

02 вересня 2011 року між ФО-П ОСОБА_1 (Клієнт) та ТОВ "Сістем зерно маркет" (Автоперевізник) укладено договір про надання послуг з автоперевезення №0066 (а.с. 110-111).

На підставі даного договору ТОВ "Сістем зерно маркет" протягом вересня 2011 року надавалися послуги, пов'язані з систематичним перевезенням вантажів за дорученням позивача на загальну суму 96 279 грн. 23 коп. (в т.ч. ПДВ -16 046 грн. 54 коп.).

ТОВ "Сістем зерно маркет" на адресу позивача ФО-П ОСОБА_1 виписані податкові накладні від 13 вересня 2011 року №27 (а.с. 134), від 28 вересня 2011 року №70 (а.с. 128), від 29 вересня 2011 року №82 (а.с. 135).

Реальність здійснення спірних господарських операцій з поставки сої підтверджується накладними від 16 вересня 2011 року №0093 та від 29 вересня 2011 року №0100, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 133).

Факт надання послуг з перевезення вантажів підтверджується актом здачі-приймання робіт від 28 вересня 2011 року №0084 з додатком №1 (а.с. 112-113), товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с. 117-127).

У додатку до акту здачі-приймання робіт безпосередньо зазначено дату здійснення автоперевезення, реєстраційні номери транспортних засобів, найменування та кількість вантажу, пункти навантаження та розвантаження товару, загальну відстань та вартість кожного виконаного рейсу (а.с. 113).

Оплату придбаних товарів та послуг позивачем проведено у готівковій формі, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордера (а.с. 136-137).

01 січня 2011 року ФО-П ОСОБА_1 укладено договір №101 з Приватним підприємством "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10", предметом якого була поставка сільськогосподарської продукції (сої) (а.с. 138-139).

Також, між ФО-П ОСОБА_1 та ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" 04 січня 2011 року укладено договір б/н, за умовами якого ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" взяло на себе зобов'язання щодо надання послуг з систематичного контролю за перевезенням вантажів (а.с. 148-150).

На виконання договірних зобов'язань за вказаними правочинами ПП "Сільгоспнафтопродуктсервіс 10" протягом січня 2011 року здійснила поставку на адресу ФО-П ОСОБА_1 сої загальною кількістю 181,75 т. та вартістю 640 330 грн. 65 коп. та надала послуги з перевезень вантажів на загальну суму 37 079 грн.

Реальність здійснення даних господарських операцій підтверджується податковими, видатковими та товарно-транспортними накладними, актом здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунками, квитанціями до прибуткових касових ордерів, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 140-147, 151-157).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами статті 177 вказаного Кодексу доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Крім того, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, правильність формування платником податку валових витрат та податкового кредиту з ПДВ залежить від наявності зв'язку витрат такого платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.

Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

На час укладення договорів та проведення господарських операцій з контрагентами, вказані юридичні особи були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та мали статус зареєстрованого платника податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи.

Податкові накладні, які були виписані контрагентами позивача, не мають недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. (із змінами та доповненнями), спричиняють втрату вказаними накладними юридичного статусу податкової накладної.

Вказані податкові накладні позивачем та його контрагентом включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року, що не заперечується сторонами у справі.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та його контрагентами та в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірних господарських операцій та встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних товарів (послуг) податку на додану вартість.

Посилання контролюючого органу на результати камеральної перевірки податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року, поданої ФО-П ОСОБА_1 до ДПІ у м. Полтаві, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зі змісту такого акту убачається, що висновок про порушення платником податків вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України та, як наслідок, завищення позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту за січень 2011 року на суму 112 902 грн., ґрунтується на даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість (а.с. 56-63). Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що спірну суму ПДВ позивачем сплачено в ціні придбаних товарів.

Крім того, зі змісту акта перевірки від 30 березня 2012 року №514/1703/НОМЕР_1 вбачається, що як на підставу для донарахування позивачу зобов'язань зі сплати ПДВ та податку на доходи фізичних осіб ДПІ у м. Полтаві посилається на акт документальної позапланової перевірки ФО-П ОСОБА_1 по взаємовідносинам з ТОВ "Сістем зерно маркет" за 2011 рік від 07 грудня 2011 року №1220/23-6/37530951. Разом з тим, актом від 07 грудня 2011 року №1220/23-6/37530951 задокументовано результати проведення зустрічної перевірки ТОВ "Сістем зерно маркет" з питань проведення господарських відносин з контрагентами за вересень 2011 року. Вказаний акт жодним чином не стосується ФО-П ОСОБА_1

Щодо доводів податкового органу про невідповідність вищезазначених правочинів вимогам частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України та, як наслідок, їх нікчемність, колегія суддів наступне.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.І ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.З ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 року виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Також, відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що акт перевірки не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.І ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що дії відповідача у правовідносинах, що склалися між ним та позивачем, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Однак відповідач, як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних доказів, які б свідчили про правомірність, законність та обґрунтованість його рішень, які є предметом оскарження позивача.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.07.2012р. по справі № 2а-1670/3091/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В. Судді (підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.