Постанова

від 28.10.2008 по справі 27/103-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Україна

Україна

Харківський апеляційний

господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2008

р.                                                          

Справа № 27/103-08 

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І.,

судді Білоконь Н. Д. ,  Камишева Л.М.

при секретарі Криворученко О.І,

за

участю представників сторін:

позивача - Пулькіна Ю.П., дов. № 24-д від 17.07.2008 року

відповідача - ОСОБА_2. - приватного підприємеця, ОСОБА_3., дов №

2131 від 09.06.2008 року.

розглянувши апеляційну скаргу позивача вх. № (2120 Х/1-7)

на рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2008 року по

справі

за позовом Споживчого

товариства "Надія", м. Зміїв Харківської області

до  Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с.

Геніївка Зміївського району Харківської області,

про стягнення 15000,00 грн.

встановила:

          Позивач, споживче

товариство "Надія", звернувся до господарського суду Харківської

області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідача,

про стягнення з останнього заборгованості за оренду у розмірі 5250 грн., 8400

грн. неустойки, 1350 грн. моральної шкоди 

- усього 15000 грн. та судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

          Рішенням

господарського суду Харківської області від 11 серпня 2008 року по справі №

27/103-08 (суддя Мамалуй О.О.) у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач із зазначеним рішенням господарського суду Харківської

області не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду

апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським

судом при прийнятті рішення норм процесуального та матеріального права, просить

рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким

позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги

заперечує, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу -

без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу

підтримує, просить колегію Харківського апеляційного господарського суду її

задовольнити.

Представник відповідача та відповідач проти апеляційної скарги

заперечують, просять колегію суддів апеляційну скаргу залишити без задоволення,

а оскаржуване рішення - без змін.

Дослідивши матеріали справи та викладені в апеляційній скарзі

доводи, перевіривши матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки судом

першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом

норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що 04.10.2006 року між

споживчим товариством "Надія", орендодавцем, та ФОП ОСОБА_1. укладено

договір оренди № 20 (далі за текстом - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, орендодавець передав, а орендар

прийняв у строкове платне користування приміщення - магазин № 15, площею 76

кв.м., розташований за адресою: с. Скрипаї. Факт передачі орендованого

приміщення підтверджується актом прийняття - передачі основних засобів від

04.10.2006 року, складеним сторонами.

Згідно з положеннями пункту 1.4 Договору строк оренди встановлено

з 04.10.2006 року по 04.01.2007 року.

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що договір вступає в силу з

моменту фактичної передачі приміщення та підписання сторонами акту

прийому-передачі.

Положеннями пункту 1.6 Договору обумовлено, що орендоване

приміщення вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами

акту прийому-передачі про фактичне повернення об'єкту оренди.

Пунктами 3.2 та 4.1 Договору встановлено обов'язок орендаря

своєчасно щомісячно не пізніше 5-го числа поточного місяця вносити на поточний

рахунок орендодавця, або готівкою при наявності РРО, орендну плату у розмірі

350 грн.

Відповідно до положень пункту 5.3 Договору, у випадку прострочення

внесення орендної плати більш ніж на один місяць орендодавець має право на

розірвання договору та вимагати відшкодування збитків, завданих цим

простроченням.

Згідно з пунктом 6.2 Договору, у випадку закінчення строку, на

який було укладено договір, при відсутності заяви однієї із сторін про розірвання

чи зміну умов договору за 30 днів до закінчення строку його дії, договір

вважається пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах, що

встановлені договором.

Також 04.10.2006 року між позивачем та відповідачем укладено

додаткову угоду до договору оренди № 20 від 04.10.2006 року (далі за текстом -

додаткова угода). Додатковою угодою сторонами обумовлені пункти 3.10 та 5.7, що

за своїм змістом доповнюють розділи 3 та 5 Договору.

Відповідно до пункту 3.10 додаткової угоди, сторонами встановлено,

що магазин підлягає поверненню наступного дня після закінчення строку дії

договору по акту прийому-передачі.

Пунктом 5.7 додаткової угоди передбачено, що у випадку затримки

строку повернення магазину, вказаного в пункті 3.10, орендар сплачує неустойку у

розмірі подвійної плати за час прострочення.

Відповідно

до положень пункту 6.2 Договору сторонами пролонговано його дію до 04.04.2007

року.

18.01.2007 року позивачем отримано лист відповідача в якому

останній повідомляє, що вважає Договір припиненим 04.01.2007 року та

повідомляє, що на його думку власником орендованого приміщення є споживче

товариство "Діана", тому відповідач має намір продовжити договір

оренди майна із споживчим товариством "Діана".

02.03.2007 року позивачем на адресу відповідача направлено та

останнім того ж дня отримано лист № 3-20, в якому позивач повідомляє про

існуючу заборгованість по орендній платі за Договором та про розірвання та

припинення Договору з 04.04.2007 року.

18.04.2008 року позивачем на адресу відповідача направлено лист №

24-20 із повідомленням про існуючу заборгованість по сплаті орендної плати та

неустойки за затримання повернення орендованого майна на загальну суму 9450

грн. та вимогами повернути орендоване майно та погасити заборгованість за

Договором.

          Пунктом 1 частини

2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення

цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що

одностороння  відмова  від  зобов'язання  або одностороння зміна його умов не

допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності зі статтею 526 Цивільного кодексу України,

зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору 

та  вимог  цього 

Кодексу,  інших актів цивільного

законодавства,  а за відсутності таких

умов та вимог -  відповідно до   звичаїв  

ділового  обороту  або 

інших  вимог,  що 

звичайно ставляться.         

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є

обов'язковим для виконання сторонами.

Положеннями статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що

предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо

предметом  неустойки є грошова сума, її

розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу

України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин

покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування

та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, котра з

сторін посилається на юридичні факти, які обґрунтовують її вимоги та

заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі

яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати

факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Матеріали справи не містять заперечень сторін проти пролонгації

Договору, у зв'язку з чим судова колегія вважає, що після закінчення

встановленого пунктом 1.4 Договору тримісячного строку його дії, Договір

відповідно до пункту 6.2 був пролонгований на тих самих умовах та на той самий

строк - тобто до 04.04.2007 року. Відповідачем в порушення пунктів 3.2 та 4.1

Договору не сплачено орендну плату за 

січень,  лютий та березень місяці

2007 року, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по

орендній платі за період з 04.01.2007 року по 04.04.2007 року у сумі 1050 грн.

підлягають задоволенню.

Також, судова колегія зазначає, що на момент розгляду апеляційної

скарги Харківським апеляційним господарським судом, договір оренди № 20 від

04.10.2006 року не визнано недійсним у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 785 Цивільного кодексу України, при

припиненні договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцю річ

у стані, у якому вона була отримана, з урахуванням нормального зносу, або у

стані, обумовленому у договорі.

Згідно з положеннями частини 2 статті 785 Цивільного кодексу

України, якщо наймач не виконує зобов'язання по поверненню речі, наймодавець

має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за

користування річчю за час прострочення.

В матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі, передбачений

пунктом 1.6 Договору про повернення орендованого майна орендодавцю що свідчить

про те, що відповідач не повернув позивачеві орендоване приміщення, чим порушив

пункт 3.10 додаткової угоди щодо повернення орендодавцю приміщення магазину

наступного дня після закінчення строку дії Договору, у зв'язку з чим,

відповідач повинен сплатити позивачу передбачену пунктом 5.7. Додаткової угоди

суму неустойки у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення

повернення орендованого приміщення, тому вимоги позивача щодо стягнення з

відповідача неустойки у зв'язку із затриманням повернення майна за період з

05.04.2007 року по 05.04.2008 року в сумі 8400 грн. є правомірними та

підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення орендної плати за період з

05.04.2007 року по 05.04.2008 року в сумі 4200 грн., судова колегія вважає

необхідним зазначити наступне.

Відповідно до матеріалів справи, строк дії Договору закінчився

04.04.2007 року, ця обставина визнана позивачем, крім того, на цьому факті

будується правова позиція позивача у справі. Сторонами в Додатковій угоді

передбачені дії, обов'язкові для виконання відповідачем по закінченню строку

дії Договору, а також наслідки несвоєчасного повернення орендованого майна

орендодавцю. Сторонами при укладанні Договору та Додаткової угоди не

встановлений обов'язок відповідача сплачувати орендну плату після закінчення

дії Договору. Таким чином, підстави для стягнення з відповідача орендної плати

за період з 05.04.2007 року по 05.04.2008 року в сумі 4200 грн. відсутні.

Щодо відшкодування заявленої позивачем моральної шкоди, судова

колегія вважає необхідним зазначити, що пунктами 3, 4, 5  Постанови пленуму Верховного суду України N 4

від 31.03.95 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної

(немайнової) шкоди" (далі за текстом - Постанова пленуму Верховного суду

України), зокрема вказано, що під 

немайновою  шкодою,  заподіяною 

юридичній  особі,  слід розуміти втрати немайнового характеру,  що 

настали  у  зв'язку 

з приниженням   її   ділової  

репутації,   посяганням   на 

фірмове найменування,  товарний

знак,  виробничу   марку,  

розголошенням  комерційної  таємниці, 

а  також  вчиненням 

дій,  спрямованих  на зниження 

престижу  чи  підрив 

довіри до її діяльності. У позовній заяві про відшкодування  моральної 

(немайнової) шкоди має бути зазначено, в 

чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю

її  заподіяно позивачеві, з яких

міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це

підтверджується. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової

відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування

моральної (немайнової) шкоди  підлягають:  наявність такої  шкоди, 

протиправність  діяння  її 

заподіювача,  наявність причинного

зв'язку між шкодою і протиправним 

діянням  заподіювача та   вини 

останнього  в  її 

заподіянні

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу

України, кожна сторона повинна 

довести  ті  обставини, 

на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і

заперечень. Докази    подаються    сторонами   

та    іншими   учасниками судового процесу.

Враховуючи, що позивачем ані в позовній заяві, ані в апеляційній

скарзі не вказано, в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, не надано

доказів обґрунтування суми моральної шкоди, судова колегія вважає, що позовні

вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 1350 грн. не

підлягають задоволенню.   

Посилання відповідача на те, що позивач не є власником

орендованого за Договором майна, відповідно до довідки КП "Зміївське бюро

технічної інвентаризації" від 08.07.2008 року № 253, не приймаються

судовою колегією, оскільки позивач в підтвердження своєї правової позиції по

справі надав рішення апеляційного суду Харківської області по справі № 22А-4549

відповідно до якого, зобов'язано СТ "Діана" повернути СТ

"Надія", зокрема, магазин № 15 по вул. Жовтневій без номера, с.

Скипаї.

На підставі викладеного, судова колегія доходить висновку, що

оскаржуване рішення місцевого господарського суду не відповідає як фактичним

обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, а тому підлягає

скасуванню.

Колегія суддів зазначає, що рішення є законним тоді, коли

суд,  виконавши всі вимоги норм

процесуального права і всебічно перевіривши обставини, вирішив  справу у відповідності з нормами

матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, і при

їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні  відносини, або виходячи із загальних засад і

змісту законодавства України.

    Обґрунтованим визнається

рішення, в якому повно відображені 

обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про

встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і

підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

      Мотивувальна частина

рішення повинна містити встановлені судом 

обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також

оцінку  всіх доказів.

          Приймаючи до уваги

вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення

господарським судом Харківської області неповно з'ясовано обставини, що мають

значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які

суд визнав встановленими, через що оскаржуване рішення  підлягає частковому скасуванню, а апеляційна

скарга частковому задоволенню.ленню.

Керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103; пунктом

3 частини 1 статті 104; 105 Господарського процесуального кодексу України,

постановила:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.08.2008

року по справі 27/103-08 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних

вимог щодо стягнення   з фізичної особи -

підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Споживчого товариства

"Надія" (63404, м. Зміїв, вул. Гагаріна, 22, п/р 260072982 у

Райффайзен банку Аваль, МФО 350589 код ЄДРПОУ 30205237) 9450 грн. 00 коп. з

яких: заборгованість по орендній платі у сумі 1050 грн. 00 коп. та неустойку у

зв'язку із затриманням повернення майна в сумі 8400 грн, та в цій частині позов

задовольнити.

В іншій частини рішення залишити без змін.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1,

АДРЕСА_1) на користь Споживчого товариства "Надія" (63404, м. Зміїв,

вул. Гагаріна, 22, п/р 260072982 у Райффайзен банку Аваль, МФО 350589 код

ЄДРПОУ 30205237) 150 грн. 00 коп. витрат зі сплати державного мита та 118 грн.

00 коп. витрат на сплату судових витрат з інформаційно-технічного забезпечення

процесу.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського Суду

України протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

         Головуючий суддя                                                                   

Сіверін В. І. 

                                 Суддя                                                                  

Білоконь Н. Д. 

                                 Суддя                                                                  

Камишева Л.М.