Рішення

від 23.07.2012 по справі 8/470-08/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2012 р. Справа № 8/470-08/21

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши заяву Переяслав-Хмельницького прокурора в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Переяслав-Хмельницької міської ради про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області про затвердження мирової угоди від 29.12.2008р. у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірлін», Київська обл., с. Харківці

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свинокомплекс «Харківці», Київська обл., с. Харківці

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Обслуговуючого кооперативу «Майбутнє», Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький

про стягнення 150 180,00 гривень

за участю представників:

від прокуратури: Булига Ю.С. (посвідчення №86 від 18.05.2012р.)

від Міністерства промислової політики України: не з'явився

від Переяслав-Хмельницької міської ради: не з'явився

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Дрофа О.Г. (голова)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.11.2008р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ірлін»(далі-ТОВ «Ірлін»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свинокомплекс «Харківці»(далі-ТОВ «Свинокомплекс «Харківці»/відповідач) про стягнення 150 180,00 грн. заборгованості за договором від 11.10.2008р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.11.2008р. (суддя Чорна Л.В.) порушено провадження у справі №8/470-08 та призначено справу до розгляду.

Під час розгляду даної справи сторони виявили намір мирно врегулювати спір, у зв'язку з чим в судовому засіданні 16.12.2008р. сторонами подано заяву про затвердження мирової угоди та текст мирової угоди від 15.12.2008р., яка підписана сторонами та скріплена відбитком печатки відповідача.

Відповідно до поданої суду мирової угоди сторони погодили, що в рахунок погашення заборгованості за договором від 11.10.2008р. ТОВ «Свинокомплекс «Харківці»передає у власність ТОВ «Ірлін»житлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Право власності на зазначену будівлю у відповідача виникло на підставі договору купівлі-продажу №254 від 25.03.2008р., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом Переяслав-Хмельницького бюро технічної інвентаризації №18424736 від 08.04.2008р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2008р. затверджено укладену між сторонами мирову угоду від 15.12.2008р., а також припинено провадження у даній справі в порядку п. 7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

18.05.2012р. через канцелярію господарського суду Київської області від Переяслав-Хмельницького прокурора в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Переяслав-Хмельницької міської ради надійшла заява про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали господарського суду Київської області про затвердження мирової угоди від 29.12.2008р. у справі №8/470-08, з огляду на визнання заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.09.2011р. у справі №2-8 за 2011р., договору купівлі-продажу житлової будівлі від 25.03.2008р. недійсним та скасування реєстрації права власності ТОВ «Свинокомплекс «Харківці»на житлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2012р. справу №8/470-08 прийнято до свого провадження суддею Яремою В.А., справі присвоєно №8/470-08/21 та призначено розгляд зазначеної заяви на 11.06.2012р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 11.06.2012р., 02.07.2012р. та 16.07.2012р. розгляд даної заяви відкладався на 02.07.2012р., 16.07.2012р. та 23.07.2012р. відповідно.

Крім того, ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2012р. до участі у даній справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Обслуговуючий кооператив «Майбутнє».

В судові засіданні 11.06.2012р. 02.07.2012р., 16.07.2012р. та 23.07.2012р. представники ТОВ «Ірлін»та ТОВ «Свинокомплекс «Харківці»не з'явились, витребувані судом документи не надали, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду даної справи були повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.12.2008р. у справі №8/470-08 затверджено укладену 15.12.2008р. між сторонами мирову угоду та припинено провадження у даній справі в порядку п. 7 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

При затвердженні мирової угоди від 15.12.2008р. господарським судом Київської області було встановлено, що будинок АДРЕСА_1, який передається відповідачем в рахунок погашення 150 180,00 грн. заборгованості за договором від 11.10.2008р., належить останньому на підставі договору купівлі-продажу житлової будівлі від 25.03.2008р., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом Переяслав-Хмельницького бюро технічної інвентаризації №18424736 від 08.04.2008р.

Згідно ч. 3 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

Відповідно до п. 3.9.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»умови мирової угоди мають бути викладені чітко і недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини твердо врегульовано законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Відповідно до п. 7 ст. 80 ГПК України укладення сторонами мирової угоди, що затверджена судом є підставою для припинення провадження у справі.

Оскільки, вказана мирова угода стосується лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову, за своїми умовами відповідає вимогам вищезазначених норм Закону, господарський суд Київської області дійшов висновку, що мирова угода від 15.12.2008р. у справі №8/470-08 підлягає затвердженню з підстав ст. 78 ГПК України, а провадження у даній справі підлягає припиненню в порядку п. 7 ст. 80 ГПК України.

В обґрунтування ж заяви про перегляд ухвали господарського суду Київської області від 29.12.2008р. у справі №8/470-08 за нововиявленими обставинами Переяслав-Хмельницький прокурор посилається на визнання заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.09.2011р. у справі №2-8 за 2011р., договору купівлі-продажу житлової будівлі від 25.03.2008р. недійсним та скасування реєстрації права власності ТОВ «Свинокомплекс «Харківці»на житлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Пунктом 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №17 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»передбачено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. (інформаційний лист Вищого господарського суду України від 09.04.2009р. №01-08/204 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)»).

Як зазначено вище, підставою для затвердження мирової угоди у даній справі було встановлення судом факту наявності у відповідача права власності на об'єкт нерухомості, який було передано в рахунок погашення існуючого заборгованості.

Натомість, Переяслав-Хмельницький прокурор в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Переяслав-Хмельницької міської ради звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом до ТОВ «Свинокомплекс «Харківці»та ОСОБА_4 про визнання недійсними договору купівлі-продажу житлової будівлі та скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.

Заочним рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.09.2011р. у справі №2-8 за 2011р. позов задоволено повністю:

- визнано недійсним і скасовано договір купівлі-продажу житлової будівлі від 258.03.2008р., укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ «Свинокомплекс «Харківці», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- скасовано реєстрацію права власності на житлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 згідно витягу №18052262 від 12.03.2008р., запис №82 в книзі №2;

- скасовано реєстрацію права власності на житлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого Переяслав-Хмельницьким бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 ТОВ «Свинокомплекс «Харківці»згідно витягу №18424736 від 08.04.2008р.;

- зобов'язано кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за договором. Доказів скасування зазначеного рішення суду не надано.

Виходячи з системного аналізу наведених законодавчих положень, суд дійшов висновку, що обставини, викладені у заочному рішенні Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.09.2011р. у справі №2-8 за 2011р., яким визнано недійсним договір купівлі-продажу житлової будівлі від 25.03.2008р. та скасовано реєстрацію права власності ТОВ «Свинокомплекс «Харківці»на житлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є нововиявленими в розумінні п. 4 ч. 2 ст. 112 ГПК України, оскільки за своєю юридичною суттю спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення від 29.12.2008р. у даній справі, як-то: наявність у відповідача права власності, і як наслідок права розпорядження спірним майном, і на момент затвердження мирової угоди у даній справі не були і не могли бути відомі сторонам у справі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 28.05.2012р. у справі №17/120.

До того ж, врахування господарським судом Київської області при затвердженні 29.12.2008р. мирової угоди у справі №8/470-08 встановленого рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 29.09.2011р. у справі №2-8 за 2011р. факту недійсності договору купівлі-продажу житлової будівлі від 25.03.2008р., мало б наслідком прийняття іншого судового рішення у даній справі, ніж те, яке було прийняте.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 12.01.2011р. у справі №10/257.

Приписами статей 236, 216 ЦК України встановлено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. №01-8/211, оспорюваний правочин стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі.

За таких обставин, враховуючи, що договір купівлі-продажу житлової будівлі від 25.03.2008р., на підставі якого за відповідачем було зареєстровано право власності на житлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, є недійсними з моменту його вчинення в силу вимог ст. 236 ЦК України, в тому числі є недійсними і на час розгляду даної справи, та не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, суд дійшов висновку, що заява Переяслав-Хмельницького прокурора про перегляд ухвали господарського суду Київської області про затвердження мирової угоди від 29.12.2008р. за нововиявленими обставинами підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 29.12.2008р. про затвердження мирової угоди у справі №8/470-08/21 скасуванню.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 150 180,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу рухомого майна від 11.10.2008р.

Так, 11.10.2008р. між ТОВ «Ірлін»(далі-продавець) та ТОВ «Свинокомплекс «Харківці»(далі-покупець) укладено договір купівлі-продажу рухомого майна (далі-Договір), відповідно до якого продавець зобов'язався передати майно вартістю 150 180,00 грн. у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти майно і оплатити його.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 150 180,00 грн., що підтверджується підписами сторін та відбитками печатки позивача на видаткових накладних №1 від 01.11.2008р. на суму 26 250,00 грн., №2 від 03.11.2008р. на суму 123 930,00 грн.

Отримання товару за спірними накладними з боку покупця було здійснено представником останнього, який діяв на підставі довіреності на отримання цінностей (форма №М-2) №121 від 31.10.2008р. Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення продавцем (позивачем) умов Договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за Договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару не виконав, внаслідок чого за ним утворилось 150 180,00 грн. заборгованості, вимога про стягнення якої є предметом позову у даній справі.

Відповідно до статей 175, 173 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Приписами статей 655, 692, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 2.2 Договору передбачено, що оплата майна покупцем здійснюється в розмірі, вказаному в п. 2.1 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок чи готівкою в касу продавця до 05.11.2008р.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірних накладних без будь-яких заперечень щодо обсягу чи якості поставленого товару свідчить про прийняття відповідачем цього товару, та, відповідно, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі у строки, визначені умовами Договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що станом на день прийняття рішення відповідач не оплатив вартість поставленого позивачем товару, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 150 180,00 грн. заборгованості по сплаті вартості поставленого товару за Договором підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 175, 193, Господарського кодексу України суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Переяслав-Хмельницького прокурора в інтересах держави в особі Міністерства промислової політики України та Переяслав-Хмельницької міської ради про перегляд ухвали господарського суду Київської області від 29.12.2008р. у справі №8/470-08 за нововиявленими обставинами задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 29.12.2008р. у справі №8/470-08 скасувати.

3. Позовні вимоги задовольнити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свинокомплекс «Харківці»(08433, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Харківці, ідентифікаційний код 34218611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ірлін»(08433, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с. Харківці, вул. Слави, 11 А, ідентифікаційний код 35866520) 150 180 (сто п'ятдесят тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп. заборгованості, 1 501 (одну тисячу п'ятсот одну) грн. 80 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 24.07.2012р.

Суддя В.А. Ярема