Рішення

від 26.07.2012 по справі 18/5007/791/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "26" липня 2012 р. Справа № 18/5007/791/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Іщенко Ю.В., довіреність від 28.05.2012р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас" (с.Новоставці, Теофіпольський район, Хмельницька область)

до Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 74346,71грн.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 74346,71грн., з яких: 66510,48грн. основного боргу, 1189,57грн. 3% річних, 6056,71грн. пені та 589,95грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу №83 від 19.11.2010р. він поставив відповідачу м'ясну продукцію, за який останній повністю не розрахувався.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали господарського суду від 10.07.2012р. надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та довідку вих.№26/07-44, в якій позивач повідомляє, що заборгованість відповідача станом на 26.07.2012р. не змінилась та складає 66510,48грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. В адресованому господарському суду клопотанні відповідач просить відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість його представника прибути в судове засідання у зв'язку із участю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Представник позивача заперечив щодо клопотання відповідача, посилаючись на те, що це є затягуванням судового процесу, вважає за можливе розглядати справу за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що неявка представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, що відповідач не був позбавлений можливості надати суду витребувані документи, та довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень, приймаючи до уваги строки розгляду справи, а також те, що явка представника відповідача не була визнана обов'язковою, та наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків (згідно якого відповідач визнав суму основної заборгованості, а.с.18), суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та вважає за можливе здійснювати розгляд справи за наявними в матеріалах справи документами відповідно до ст.75 ГПК України.

Крім того, в процесі розгляду справи виникла необхідність замінити назву відповідача - ВАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" на ПАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат", у зв'язку із перейменуванням відповідача, що відображено у спеціальному витягу з ЄДРПОУ (а.с.34-36).

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 19 листопада 2010 року між ТОВ "МОССПАС" (Продавець, позивач) та ВАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат", яке переіменоване на ПАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (Покупець, відповідач), укладено Договір №83 купівлі-продажу (а.с.11-14), за умовами якого продавець зобов'язався передати у визначений договором строк м'ясну продукцію покупцю, а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату за нього в повному обсязі на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Пунктом 4.4 договору встановлено, що покупець здійснює повну оплату за товар з відстрочкою платежу в термін 7-ми банківських днів з моменту отримання товару.

На виконання умов договору №83 від 19.11.2010р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 107136,48грн., що підтверджується видатковою накладною №1831 від 12.12.2011р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей, серії ААД №006953 від 12.12.2011р. (а.с.15).

Однак, відповідач в порушення умов договору розрахунки за отриманий товар провів частково.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 66510,48рн.

Позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 21.02.2012р. за №1/12 про погашення заборгованості, однак вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.16-17).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору №83 купівлі-продажу від 19.11.2010р.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 4.4 договору встановлено, що покупець здійснює повну оплату за товар з відстрочкою платежу в термін 7-ми банківських днів з моменту отримання товару

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар в повному обсязі не провів.

Наявність заборгованості в сумі 66510,48грн. (станом на 28.06.2012р.) не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін (а.с.18), оригінал якого оглянуто в судовому засіданні. З наданої позивачем довідки від 26.06.2012р. (а.с.34) вбачається, що заборгованість відповідача станом на 26.07.2012р. не змінилась та складає 66510,48грн.

Враховуючи, що відповідач не розрахувався з позивачем за придбаний товар згідно умов договору, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 66510,48грн. заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі пункту 7.2 договору 1816,92грн. пені.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 7.2 договору, у випадку невиконання покупцем зобов'язань, передбачених пунктами 1.1, 4.4, 6.1 даного договору, останній зобов'язаний платити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до дня повного погашення заборгованості.

З розрахунку позивача вбачається (а.с.7), що нараховуючи пеню останній не врахував зміну облікової ставки НБУ, яка з 23.03.2012р. складає 7,5%. При цьому позивач зменшив ставку НБУ лише з 03.05.2012р., що на думку суду є неправомірним.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені становить 4931,13грн., вимоги в частині стягнення 1125,58грн. пені необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 1189,57грн. 3% річних та 589,95грн. інфляційних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Судом встановлено, що позивачем допущено помилку при здійсненні нарахування 3% річних, а саме: в розрахунку вказано, що з 20.01.2012р. по 24.01.2012р. кількість прострочених днів становить 30.

Здійснивши перерахунок, суд вважає обґрунтованою суму річних (за період з 20.01.2012р. по 18.06.2012р.) у розмірі 974,55грн.; вимоги в частині стягнення 215,02грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення інфляційних у розмірі 589,95грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 589,95грн. заявлені позивачем за період з 20.01.2012р. по 18.06.2012р. (а.с.7) підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем не були враховані вищевказані Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір інфляційних за прострочений період становить 195,20грн.; вимоги в частині стягнення 394,75грн. інфляційних необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував, в акті звірки взаєморозрахунків визнав наявність у нього боргу перед позивачем в сумі 66510,48грн.

При цьому, слід зазначити, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Проте, акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи та що зміст акту звірки розрахунків відповідає первинним документам.

Приписами ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані можуть встановлюватись письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників та інших осіб, що беруть участь у судовому засіданні.

За таких обставин, суд у порядку виконання припису ст.43 Господарського процесуального кодексу України надав юридичне обґрунтування доказам по справі в їх сукупності та прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 72611,36грн., з яких: 66510,48грн. - основного боргу, 4931,13грн. - пені, 195,20грн. - інфляційних, 974,55грн. - 3% річних.

В частині стягнення 1125,58грн. пені, 215,02грн. 3% річних та 394,75грн. інфляційних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору, покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Замінити назву відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" на Публічне акціонерне товариство "Новоград-Волинський м'ясокомбінат".

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (м.Новоград-Волинський, вул.Борисова, 4, код 0443424)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас" (Хмельницька область, Теофіпольський район, с.Новоставці, вул. Леніна, 23, код 36379395)

- 66510,48грн. - основного боргу;

- 4931,13грн. - пені;

- 195,20грн. - інфляційних;

- 974,55грн. - 3% річних;

- 1571,93грн. судового збору.

4. В позові відмовити в частині стягнення 1125,58грн. пені, 215,02грн. 3% річних та 394,75грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід).