Постанова

від 10.09.2012 по справі 18/5007/791/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 р. Справа № 18/5007/791/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Савченко Г.І. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Яремі Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.07.2012 р. у справі № 18/5007/791/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мосспас"

до Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат"

про стягнення 74346,71 грн.

за участю представників сторін:

позивача - Іщенко Ю.В.;

відповідача - Сметанкіної Т.В.;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мосспас" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" про стягнення 74346,71 грн.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.07.2012 року (суддя Соловей Л.А.) вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 66510,48грн. основного боргу; 4931,13грн. - пені; 195,20грн. - інфляційних; 974,55грн. - 3% річних; 1571,93грн. судового збору. В частині стягнення 1125,58грн. пені, 215,02грн. 3% річних та 394,75грн. інфляційних в позові відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що на виконання умов договору № 83 від 19.11.2010 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 107136,48 грн. Враховуючи, що відповідач розрахунки за отриманий товар провів частково, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення 66510,48 грн. заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що позивачем допущено помилку при здійсненні нарахування пені та 3% річних, а при нарахуванні інфляційних втрат останнім не були враховані Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ. З огляду на викладене, суд першої інстанції задоволив вимоги позивача частково згідно здійснених перерахунків.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішенням господарського суду Житомирської області від 26.07.2012 року та прийняти нове рішення про відмову в позові в частині стягнення 74346,71 грн.

Апелянт зокрема зазначає, що між сторонами виникли позадоговірні зобов'язання, оскільки видаткова накладна № 1831 від 12.12.2011 року та довіреність № 1831 від 12.12.2011 року не містить вказівки на договір № 83 від 19.11.2010 року. А також вказує, що у сторін відсутні обов'язкові документи, які передбачались договором -заявки, специфікації та товарно-транспортні накладні.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, у якому вказує на те, що рішення є законним та обґрунтованим, прийняте у повній відповідності з нормами матеріального і процесуального права. Звертає увагу апеляційного суду зокрема на те, що відповідно до п. 2.2 договору позивач надав відповідачу разом із іншими документами податкову накладну № 70/4 від 12.12.2011 року на суму 107136,48 грн., в якій зазначено вид цивільно-правового договору, тобто підтвердив що поставка здійснена в межах діючого між сторонами договору. З огляду також на підписаний відповідачем акт звірки, вважає, що останній підтвердив наявність своєї заборгованості перед позивачем.

У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та вимоги відповідно апеляційної скарги та відзиву на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.07.2012 року слід залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 19.11.2010 року ТОВ "Мосспас" та ВАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" (змінено найменування на ПАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат") уклали договір № 83 купівлі-продажу, згідно п. 1.1 якого у відповідності до замовлень покупця продавець зобов'язався передати у визначений договором строк м'ясну продукцію покупцю, а покупець зобов'язався прийняти товар та здійснити оплату за нього в повному обсязі на умовах даного договору (далі -договір, а.с.11-14).

Відповідно до п. 1.3 договору, кількість і асортимент поставки кожної окремої партії товару зазначається в видатковій накладній, яка складається на підставі замовлення покупця.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що право власності на товар, а також ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, що поставляється за цим договором переходить від продавця до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині поставки товару до 31.12.2011 року, а в частині оплати у будь-якому разі до повного виконання зобов'язань по даному договору (п. 12.1 договору).

Апеляційним судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 107136,48 грн., що підтверджується видатковою накладною №1831 від 12.12.2011р. та виданою на отримання товарно-матеріальних цінностей довіреністю, серії ААД №006953 від 12.12.2011р. (а.с.15).

Натомість, відповідач в порушення умов договору розрахунки за отриманий товар провів частково на суму 40626,00 грн., внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість в сумі 66510,48 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не спростовує та не заперечує суму поставленого та частково оплаченого товару, однак вважає, що поставка відповідного товару відбулася поза межами укладеного договору № 83 від 19.11.2010 року, на підставі окремої видаткової накладної. Свою позицію відповідач підтверджує тим, що у накладній № 1831 від 12.12.2011 року відсутнє посилання на конкретний договір.

Розглядаючи заперечення відповідача та надаючи їм відповідну правову оцінку, колегія суддів виходить з наступного.

Поставка товару, а саме - м'ясо свинного в/ш ІІ кат в п/т в кількості 4120 кг, вартістю за 1 кг - 21,67 грн., всього на суму 107136,48 грн., ТОВ "Мосспас" для ВАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" мала місце 12.12.2011 року, тобто в період дії укладеного договору № 83 від 19.11.2010 року, при цьому предмет поставки відповідає предмету укладеного договору № 83 від 19.11.2010 року.

Крім того, відповідно до п. 2.2 договору продавець зобов'язався надати разом із кожною партією товару, яка замовлена покупцем, такі документи: посвідчення якості; ветеринарне свідоцтво; видаткова накладна; податкова накладна.

Згідно положень ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна свідчить про здійснення операцій з постачання товарів/послуг та складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Як вбачається із податкової накладної № 70/4 від 12.12.2011 року ВАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" придбало у ТОВ "Мосспас" згідно договору поставки № 83 від 19.11.2010 року товар, а саме -м'ясо свинне в/ш ІІ кат в п/т в кількості 4120 кг, вартістю за 1 кг - 21,67 грн., всього на суму 107136,48 грн.

Отже, інформація, що міститься у вказаній податковій накладній, яка виписана на підставі договору № 83 від 19.11.2010 року, повністю співпадає із даними, відображеними у видатковій накладній № 1831 від 12.12.2011 року щодо найменування товару, його кількості, ціни за 1 кг та загальної суми, що в свою чергу свідчить про оформлення такої накладної саме в межах договору.

Разом з цим, матеріали справи не містять, доказів існування інших договірних стосунків між сторонами, і відповідач зворотного не довів, а отже не заслуговують на увагу твердження апелянта в частині відсутності в акті акті звірки взаєморозрахунків за період 01.12.2011 року - 28.06.2012 року посилань на укладений договір.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем належними та допустимими доказами доведено факт поставки товару по видатковій накладній № 1831 від 12.12.2011 року саме на виконання умов укладеного між сторонами договору № 83 від 19.11.2010 року.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що покупець здійснює повну оплату за товар з відстрочкою платежу в термін 7-ми банківських днів з моменту отримання товару.

Враховуючи, що в строк, визначений п. 4.4 договору, відповідач оплату отриманого товару не здійснив, останній допустив прострочення виконання свого зобов'язання.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується із застосуванням місцевим господарським судом при розгляді спору норм ст. ст. 509, 525, 526, ст. 530, ст. 612 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення, недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання, строку його виконання та поняття прострочення боржника.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач взяті на себе за договором зобов'язання не виконав, розрахувався за отриманий товар провів частково, внаслідок чого у ПАТ "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" утворилась заборгованість перед ТОВ "Мосспас" в сумі 66510,48 грн., отже колегія суддів погоджується із висновком про задоволення позову в цій частині.

Що стосується стягнення з відповідача 6056,71 грн. пені, 1189,57 грн. - 3% річних, та 589,95 грн. інфляційних втрат, апеляційний суд виходить з наступного.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем зобов'язань, передбачених пунктами 1.1, 4.4, 6.1 даного договору, останній зобов'язаний платити продавцю суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення до дня повного погашення заборгованості.

Суд першої інстанції здійснив перерахунок пені з огляду на положення Закону України "Про відповідальність платників за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, у тому числі врахував зміну її розміру з 23.03.2012 року та дійшов правильного висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 4931,13 грн. В іншій частині 1125,58 грн. пеня нарахована безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині правомірно відмовлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції перерахунок 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також інфляційних втрат за період з 20.01.2012р. по 18.06.2012р., колегія суддів прийшла до висновку, що дані розрахунки арифметично вірні, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням листа Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р, а відтак судом правомірно стягнуто з відповідача 974,55 грн. - 3 % річних, 195,20 грн. інфляційних втрат та в решті позову правильно відмовлено.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм загалом правильну юридичну оцінку, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Житомирської області від 26.07.2012 р. у справі № 18/5007/791/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Новоград-Волинський м'ясокомбінат" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Савченко Г.І.

Суддя Грязнов В.В.