Постанова

від 18.07.2012 по справі 31/5005/3634/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.07.2012 року Справа № 31/5005/3634/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя: Парусніков Ю.Б. (доповідач);

судді: Лисенко О.М.;

Чимбар Л.О.

при секретарі судового засідання: Гаврилову О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Тулінов І.І., довіреність № 10/28-06 від 03.01.2012 року;

від відповідача: Голуб О.Є., довіреність б/н від 14.11.2011 року.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012 року по справі № 31/5005/3634/2012 (суддя Єременко А.В.)

за позовом: Комунального підприємства «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради. м. Дніпропетровськ

до Дочірнього житлово-комунального підприємства Колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми «Дніпрянка», м. Дніпропетровськ

про стягнення 66 469,57 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 року по справі № 6/5005/11121/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 року, стягнуто з Дочірнього житлово-комунального підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми «Дніпрянка»на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради 39 632,27 грн. основної заборгованості, 12 000,00 грн. пені, 87,42 грн. інфляційних втрат, 275,84 грн. 3% річних, 664,70 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011 р. по справ № 6/5005/11121/2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу Дочірнього житлово-комунального підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми «Дніпрянка» без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2012 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 року по справі № 6/5005/11121/2011 скасовано в частині розгляду позовної вимоги про стягнення пені та розподілу судових витрат (державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу); справу у відповідній частині передано на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області; в іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2011р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.12.2011 року по справі № 6/5005/11121/2011 залишено без змін. При цьому Вищий господарський суд у своїй постанові звернув увагу на необхідність з'ясування при новому розгляді справи правомірності застосування закону «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»при стягненні пені за прострочення сплати комунальних послуг.

19.04.2012 року справу № 6/5005/11121/2011 прийнято до провадження суддею господарського суду Дніпропетровської області Єременко А.В. та присвоєно справі № 31/5005/3634/2012.

За результатами нового розгляду справи господарським судом Дніпропетровської області 14 червня 2012 року прийнято рішення по справі № 31/5005/3634/2012 яким вимоги КП «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради до Дочірнього житлово-комунального підприємства колективного підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми «Дніпрянка»про стягнення 26 474,04 грн. пені - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 425,16 грн. пені; 414,21 грн. державного мита; 147,06 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог про стягнення пені-відмовлено.

Непогоджуючись з даним рішенням господарського суду позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012 року по справі № 31/5005/3634/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги КП «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради про стягнення з Дочірнього житлово-комунального підприємства Дніпропетровської трикотажної фірми «Дніпрянка»26 474,04 грн. пені, задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення по справі не повністю з'ясовані всі обставини справи та не надано належної оцінки наявним матеріалам справи. При цьому апелянт вважає, що заявлена до стягнення сума пені підлягає стягненню з урахуванням Закону України № 686 від 20.05.1999 року.

06.07.2012 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу прийнято до провадження і призначено до розгляду в судове засідання на 18.07.2012 р. о 10:20 год.

У судовому засіданні, представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

18.07.2012 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

07.12.2005 року між Державним комунальним виробничим управлінням водопровідно-каналізаційного господарства м. Дніпропетровськ, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дніпроводоканал»Дніпропетровської міської ради та Дочірнім житлово-комунальним підприємством Дніпропетровської трикотажної фірми «Дніпрянка»укладено договір про надання послуг водопостачання та водовідведення № 3612 (далі-договір (а. с. 8-10 том 1)).

Згідно п. 1.1. предметом даного договору є зобов'язання водоканалу по наданню абоненту послуг водопостачання і водовідведення, а також зобов'язання абонента по оплаті наданих послуг.

Пункт 2.7. Договору передбачає об'єм послуг, які зобов'язався надати водоканал, - норму водопостачання та водовідведення.

Згідно п. п. 4.2., 4.2.1. договору, абонент зобов'язаний своєчасно, в установлений цим договором термін, оплачувати надані послуги.

Оплата послуг здійснюється абонентом згідно п. 5.2. договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок водоканала, або в іншій формі, передбаченій діючим законодавством України.

Згідно п. 5.3. договору, розрахунковий період оплати послуг водопостачання і водовідведення -один календарний місяць. Абонент зобов'язаний здійснювати оплату вказаних послуг до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Попередніми судовими рішеннями у справі встановлено наявність заборгованості з оплати комунальних послуг та стягнуто з відповідача 39 632,27 грн.

За несвоєчасну оплату послуг водопостачання і водовідведення у строк, визначений п. 5.3. договору, абонент зобов'язаний сплатити водоканалу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 1% від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується з 11 числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.2. договору).

Позивачем заявлено до стягнення 26 474,04 грн. пені за період з 11.03.2011 р. по 23.08.2011 р. на підставі ст. 258 Цивільного кодексу України, ст. 232 Господарського кодексу України та з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»№ 686-ХIV від 22.05.1999 року (далі -Закон № 686-ХIV).

На думку позивача, згідно ст. 133 ГК України відповідач використовує нежиле приміщення, належне йому на праві господарського відання та оперативного управління, яке являє собою особливу форму права володіння, користування майном, а тому вважає, що за аналогію закону (ст. 8 ЦК України) на відповідача поширюється дія Закону № 686-ХIV.

Колегія суддів не погоджується з думкою скаржника щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону № 686-ХIV з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 686-ХIV установлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності:

- сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території;

- за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже, норма ст. 1 вищевказаного закону, визначає відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді сплати пені за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги за умови використання нежилих будинків і приміщень належних їм на праві власності або орендованих ними на підставі договору , для провадження цієї діяльності.

Згідно наявного в матеріалах справи, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.03.2009 року у справі № ПР30/19-09 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Дніпропетровській області до Колективного підприємства «Дніпропетровська трикотажна фірма «Дніпрянка»за участю прокурора Дніпропетровської області про визнання права власності, визнано право власності за державою в особі Верховної Ради України на гуртожиток по вул. Воронезькій, 2 у м. Дніпропетровську (а. с. 18-19).

Вказане рішення відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України набрало чинності 13.05.2009 року (а. с. 17).

Згідно листа виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради від 21.06.2011 року № 18/4-553 будівля за адресою: вул. Воронезька, 2 має статус гуртожитку (а. с. 36 том 1)

Відповідно до ст. 127 Житлового кодексу України РСР та п. 3 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208 під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки .

Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд (ст. 4 Житлового кодексу Української РСР).

Відповідно до ст.ст. 4-6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду.

Таким чином, суд першої інстанції, з рішенням якого погоджується судова колегія апеляційного господарського суду правомірно дійшов висновку, що гуртожиток за адресою: вул. Воронезька, 2 по перше -є жилим приміщенням, по друге - не знаходиться у відповідача на праві власності або на праві оренди , а тому стягнення пені за комунальні послуги повинно провадитись без урахування вимог Закону № 686.

Згідно ст. 610 ЦК України встановлено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, що при нарахуванні пені повинна застосовуватись подвійна облікова ставка НБУ відповідно до приписів ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а належна до стягнення сума пені підлягає задоволенню частково за період з 11.03.2011 року по 23.08.2011 у розмірі 1 425,16 грн.

З урахуванням вищезазначеного доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених господарським судом обставин, а тому не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2012 року у справі № 31/5005/3634/2012 залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено 23.07.2012 р.

Головуючий Ю.Б. Парусніков

Судді О.М. Лисенко

Л.О. Чимбар