Постанова

від 26.07.2012 по справі 18/9/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2012 року Справа № 18/9/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Василишин А.Р.

судді Юрчук М.І. ,

судді Філіпова Т.Л.

при секретарі Довгалюк О.П.

за участю представників сторін:

позивача: Вітко О.Ю. (довіреність б\н від 2 листопада 2011 року)

відповідача: Ратошнюк В.В. (довіреність б\н від 9 квітня 2012 року)

третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (довіреність б\н від 23 квітня 2012 року); ОСОБА_4 (паспорт серії НОМЕР_1, виданий 18 квітня 1997 року)

розглянувши апеляційну скаргу Третьої особи Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 16 травня 2012 року у справі №18/9/2012/5003 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комарівці"

до Комаровецької сільської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

про визнання незаконним та скасування рішення Комаровецької сільської ради від 25 січня 2005 року.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комарівці" (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Вінницької області з позовною заявою (а. с. 2-9) до Комаровецької сільської ради Барського району Вінницької області (надалі -Відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Комаровецької сільської ради від 25 січня 2005 року. Участь у справі брала третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору-підприємець ОСОБА_1 (надалі -Третя особа).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 16 травня 2012 року (а. с. 112-116 ) з підстав вказаних у даному рішенні, позов задоволено. Рішення 13 сесії 4 скликання Комаровецької сільської ради Барського району Вінницької області від 25 січня 2005 року «Про передачу в оренду земельної ділянки з земель резервного фонду на території Відповідача» (надалі - Рішення) визнано незаконним та скасовано. Судом покладено сплату 1 073 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору на Відповідача.

Не погоджуючись з винесеним рішенням господарського суду першої інстанції Третя особа звернулася з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду (т. 1 а. с. 125 - 130), в якій з підстав вказаних у даній апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Вінницької області від 16 травня 2012 року скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

Ухвалою суду від 21 червня 2012 року (т. 1, а.с. 124) апеляційну скаргу Третьої особи прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11 липня 2012 року на 14 годин 50 хвилин.

Голова суду своїм розпорядженням від 10 липня 2012 року по справі № 18/9/2012/5003 вніс зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, у зв'язку з неможливістю прийняти участь в судовому засіданні по даній справі судді Гулової А.Г. через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій та визначив колегію суддів у складі: головуючого судді Василишина А.Р., судді Філіпової Т.Л., судді Юрчука М.І..

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 1, а.c. 147-150), в якому з підстав, вказаних в цій апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (т. 2, а.c. 5-11), в якому з підстав, вказаних в цій апеляційній скарзі, просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні відхилено клопотання Третьої особи (т. 2, а.с. 1 -3) з огляду на хибність доводів апелянта, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, адже дана позиція суперечить позиції Вищого господарського суду України, висвітленій у Пленумах від 24.10.2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»та від 17.05.2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин».

В судовому засіданні від 11 липня 2012 року оголошувалася перерва до 25 липня 2012 року до 16 год. 10 хв., з метою отримання від сторін додаткових доказів і пояснень про що учасники судового процесу були повідомлені під розписку (т. 2, а.с. 13).

В судовому засіданні від 25 липня 2012 року по дані справі оголошувалась перерва на 26 липня 2012 року на 12 годину 00 хвилин, про що учасники судового процесу повідомлені під розписку (т.2, а.с. 43).

Дана перерва була викликана тим, що докази і пояснення, котрі мали надати сторони подані безпосередньо перед початком судового засідання. При цьому суду для їх дослідження (т. 2, а.с 16 -42) необхідний був час. Також, апелянт вказав на необхідність подання ним доказу, того, що договір заключний з Третьою особою є застрахований.

В судовому засіданні від 26 липня 2012 року оголошувалась перерва до 15 голини цього ж дня, для надання Третій особі додаткового часу на подачу доказу того, що договір заключний з Третьою особою є застрахований.

Докази на підтвердження даної обставини подані Третьою особою 26 липня 2012 року об 14 годині 30 хвилин (т. 2, а.с 47 -53).

В судовому засіданні представники Позивача та Відповідача просили суд залишити рішення місцевого господарського суду без змін, з підстав, вказаних у відзивах на апеляційну скаргу.

Представники Третьої особи в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, вказаних в апеляційній скарзі та у письмових поясненнях (т.2, а.с 22 - 23).

Розглянувши матеріали та обставини справи, заслухавши пояснення представників Позивача, Відповідача та Третьої особи апеляційну скаргу, відзиви на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а рішення господарського суду першої інстанції залишити - скасувати. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що 7 травня 2008 року між Сільськогосподарським відкритим акціонерним товариством "Подільське" та Позивачем був укладений Договір № 1-я купівлі-продажу товарів (надалі -Договір; а. с. 14-15) відповідно до умов якого у відповідності до Специфікації (а.с. 16-18), Сільськогосподарське відкрите акціонерне товариство "Подільське" продало, а Позивач придбав товар (яблуневі дерева) кількістю 5 920 штук, які знаходяться на території кварталу № 10.

7 травня 2008 року, сторони за Договором підписали акт прийому-передачі до Договору (а. с. 19-21), яким підтвердили факт переходу права власності на товар до Позивача.

Місцевий господарський суд взявши до уваги довідку Відповідача (а. с. 41-42) встановив що яблуневі дерева в кількості 5 920 штук придбані Позивачем, знаходяться на земельній ділянці, яка розташована в межах с. Комарівці, Барського району, Вінницької області по вул. Першотравнева, загальною площею 11,8179 га.

Водночас, дане твердження спростовується довідкою Відділу Держкомзему у барському районі вінницької області (т. 2, а.с. 49), згідно котрої цей відділ повідомив про те, що згідно статистичної звітності форми 2 -ЗЕМ земель віднесених до колективної та комунальної форми власності на території, Комаровецької сільської ради Барського району Вінницької області не має.

Як вбачається з наявних у справі доказів, 12 серпня 2011 року Відповідач, на виконання постанови Рівненського апеляційного суду від 14 червня 2011 року по справі № 11/158-09, скасував своє рішення від 25 січня 2005 року про передачу Третій особі в оренду земельної ділянки із земель резервного фонду на території Відповідача, визнав недійсним договір оренди, укладений між Відповідачем та Третьою особою на земельну ділянку із земель резервного фонду ((квартал №10) загальною площею 11,9 га, в межах населеного пункту по вул. Першотравнева) та розірвав договір оренди на дану земельну ділянку з Третьою особою передану йому Відповідачем згідно Акта передачі земельної ділянки від 23 січня 2006 року

При цьому, 12 серпня 2011 року, Відповідач на своїй сесії прийняв рішення, яким надав Позивачу дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку (розташовану в с. Комарівці по вул. Першотравнева із земель резерву, в межах населеного пункту, орієнтовною площею 11,9 га під багаторічними насадженнями), які належать Позивачу на праві приватної власності.

29 вересня 2011 року між Позивачем та Відповідачем було укладено договір оренди землі № 10 (а. с. 31-33) відповідно до якого Відповідач передав Позивачу земельну ділянку у межах населеного пункту по вул. Першотравнева, загальною площею 11,8179 га.

27 лютого 2012 року було прийнято рішення, яким частково скасовано рішення від 12 серпня 2011 року, а саме: пункт 1 рішення, яким було скасоване рішення Відповідача від 25 січня 2005 року про передачу Третій особі в оренду земельної ділянки з земель резервного фонду на території Відповідача; пункт 2 рішення, яким визнано недійсним договір оренди, укладений між Відповідачем та Позивачем на земельну ділянку із земель резервного фонду ((колишній квартал № 10) загальною площею 11,9 га в межах населеного пункту по вул. Першотравнева).

З огляду на це, Відповідач поновив дію свого рішення від 25 січня 2005 року, яким Третій особі була передана в оренду на 10 років земельна ділянка з земель резервного фонду на території Відповідача.

Господарський суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що 9 вересня 1999 року Відповідач прийняв рішення, яким затвердив існуючі площі СВАТ "Подільське" з агальною площею 2 116,7 га та прийняв рішення про видачу державного акту на право постійного користування землею СВАТ "Подільське"розміром 2 116,7 га.

15 листопада 1999 року на виконання даного рішення Відповідачем було видано СВАТ "Подільське" Державний Акт на право постійного користування землею І-ВН № 001626

(а. с. 22-26) площею 2 116,7 га..

У зв'язку з вищенаведеним, колегія суду констатує, що з 15 листопада 1999 року належним користувачем земельної ділянки було СВАТ "Подільське", а не Позивач.

25 січня 2005 року Відповідач прийняв Рішення відповідно до якого передав в оренду Третій особі земельну ділянку з земель резервного фонду загальною площею 11,9 га. для сільськогосподарського використання строком на 10 років.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази колегія апеляційного господарського суду констатує факт відсутності доказів порушення права позивача оспорюваним рішенням та наголошує на тому, що СВАТ «Подільське»дане рішення Відповідач не оспорював.

Враховуючи вищенаведене колегія суду приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги апелянта з наступних підстав..

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України: підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України: кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів; права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно з частиною 1 статті 393 Цивільного кодексу України: правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

В силу дії статті 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно статті 15 Цивільного кодексу України визначено, що: кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Водночас, із змісту даних норм законодавства колегія суду зауважує, що право на судовий захист має бути пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права Позивача.

Колегія суду зауважує, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір повинен був встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі належним позивачем.

Колегія суду дослідивши наявні матеріали справи констатує, що у Позивача на момент звернення з даним позовом до суду першої інстанції і на момент прийняття оспорюваного рішення Відповідачем було відсутнє суб'єктивне право на таке звернення.

У зв'язку з вищенаведеним, відсут ність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову в задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов'язаних осіб.

Відповідно суд вважає доводи апелянта, висвітлені в апеляційній скарзі та подані докази є обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на Законі.

З урахуванням усього вищенаведеного оспорювань рішення суду підлягає скасуванню. При цьому апеляційний господарський суд виносить нове рішення, яким у задоволені позову відмовляє повністю.

Керуючись статтями 99, 101, 103- 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1-задоволити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 16.05.12 р. у справі №18/9/2012/5003- скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 18/9/2012/5003 повернути на адресу господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Юрчук М.І.

Суддя Філіпова Т.Л.