Ухвала

від 05.07.2012 по справі 2а-1670/8337/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р.Справа № 2а-1670/8337/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Рой С.В.

представника відповідача - Прокопчука О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2012р. по справі № 2а-1670/8337/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Карлівський машинобудівний завод"

до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариство "Карлівський машинобудівний завод" (далі -ПАТ "Карлівський машинобудівний завод") до Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі -Карлівська МДПІ) про скасування податкового повідомлення -рішення було задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Карлівської МДПІ від 11 травня 2011 року № 0000202301 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 28436 грн. 20 коп.; № 0000212301 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 22750 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" судові витрати, понесені у зв'язку зі сплатою судового збору у розмірі 1,70 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, Карлівською МДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просила скасувати оскаржувану постанову в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 75% від суми податкового зобов'язання за вчинення позивачем впродовж одного року третього заниження суми податкового зобов'язання, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про порушення контролюючим органом вимог діючого законодавства та як наслідок правомірності заявлених позовних вимог в цій частині.

Апелянт зазначив, що оскільки позивачем з початку року втретє зменшено податкові зобов'язання на прибуток та податку на додану вартість (правомірність попередніх податкових повідомлень-рішень підтверджено рішеннями суду, які надбирали законної сили), то Карлівською МДПІ за результатами розгляду матеріалів перевірки ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" відповідно до вимог п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України ( далі - ПК України) було винесено податкові повідомлення-рішення №0000202301 та №0000212301, за якими визначено до сплати суму податкових зобов'язань по податку на прибуток приватних підприємств, по податку на додану вартість та суму штрафних санкцій.

Апелянт вважає, що оскільки норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (далі - Закон №2181) втратили чинність з 01.01.2011 року, то при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень, контролюючий орган при визначенні позивачу суму штрафних санкцій правомірно застосував положення п. 123.1 ст. 123 ПК України, а саме 75% суми нарахованого податкового зобов'язання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки правопорушення було вчинене позивачем до набрання чинності ПК України, а виявлено після 1 січня 2011 р. то до платника податків на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України може бути застосовано штраф, але його розмір обмежується 10%, тобто не більше, ніж було передбачено підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181, чинного на час вчинення відповідного порушення.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками Карлівської МДПІ у період з з 11.04.2011 по 15.04.2011 проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ "Карлівський машинобудівний завод" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Промисловий форум "ДОБРОБУТ код 36309553 за період з 01.07.2008 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено Акт №142/23/14311169 від 21.04.2011 року.

На підставі вище зазначеного акту Карлівською МДПІ прийнято податкові повідомлення - рішення форми "Р":

№ 0000202301 яким ПАТ "КМЗ" визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на суму 76559 грн. в тому числі за основним платежем -43748 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -32811 грн.

№ 0000212301 яким ПАТ "КМЗ" визначено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 61250 грн. в тому числі за основним платежем -35000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -26250 грн.

Позивач, не погодившись із встановленими за результатами перевірки порушеннями, провів процедуру адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень, за результатами якої скарги були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином оцінка правомірності поведінки платників податків здійснюється на підставі норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, що діяло на момент вчинення відповідних дій. Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинені платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин, тобто на час застосування відповідальності, зокрема винесення відповідних податкових повідомлень-рішень.

За податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним ПК України.

Підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону №2181 було встановленої, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України за вчинення такого самого порушення передбачено накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Враховуючи вище викладене, а також те, що норми ПК України не мають зворотної дії в часі

колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в даному випадку сума штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень не може перевищувати 10% від суми визначеного податкового зобов*язання.

Доводи апеляційної скарги, що правомірності визначення штрафних санкцій в розмірі 75% від суми донарахованих податкових зобов*язань, колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості визначення позивачу суми штрафних санкцій.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Інші доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав, та такими що не впливають на висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Карлівської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2012 року по справі № 2а-1670/8337/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2012 р.